Складові ринкової інфраструктури

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ  УКРАЇНИ

ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ  НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

«КИЇВСЬКИЙ  НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ  ІМЕНІ ВАДИМА ГЕТЬМАНА»

 

 

 

 

 

 

 

 

Реферат

на тему

 

«Складові ринкової інфраструктури»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                  

                                                                         Виконала:

                                                                        Студентка ІІ курсу,

                                                                        6 групи, спеціальності 6504

                                                                        факультету економіки та                                               

                                                                         управління

                                                                         Палатна Оксана

                                                                       

 

 

 

 

 

                                                      Київ – 2011

 

План

Вступ

1. Сутність поняття – ринкова інфраструктура.

2. Основні складові ринкової інфраструктури.

3. Роль інфраструктури ринку в розвитку економіки. Проблеми формування інфраструктури ринку в Україні.

Висновок

Список використаної літератури

 

Вступ

Проголошення  України незалежною державою відкрило реальні можливості переходу її до ринку. Подолання деструктивного тоталітарно-адміністративного режиму, корінна перебудова економічних процесів шляхом здійснення радикальних реформ, спрямованих на ринкову трансформацію всіх сфер господарського життя суспільства – основні засади економічної та соціальної політики української держави.

 

Побудова розвинутого ринкового  господарства – процес досить складний і тривалий. У розвинутих країнах  Заходу він відбувся як природний, взаємопов’язаний з економічним і соціальним прогресом  суспільства.

 

Ринок — досягнення всього людства  на всіх етапах його розвитку до найвищих форм суспільного прогресу. Ринкове господарство є середовищем, "атмосферою", в рамках і за допомогою яких відтворюються і панують відносини і зв'язки товарного виробництва.

Ефективне функціонування сучасного  ринку безпосередньо залежить від  постійно відтворюваного ринкового  середовища. Важливим його елементом  є ринкова інфраструктура.

Проблема  формування ринкової інфраструктури є  надзвичайно актуальною для країн  з перехідною економікою, в тому числі для України. Термін «ринкова інфраструктура» (РІС) став використовуватися  в економічній літературі порівняно  недавно Це не дивно, бо потреба в  інфраструктурі ринкового типу поза ринковою економікою не може не тільки реалізовуватися, але й взагалі  існувати. Водночас нерозробленість проблеми РІС в економічній науці створює чималі труднощі і для господарської практики, оскільки вона ще й досі позбавлена системи обґрунтованих рекомендацій щодо створення адекватної умовам України інфраструктури, яка враховує як світовий досвід, так і наші особливості. Досить у цьому зв‘язку зауважити, що навіть у впровадженій у 1997р. в Україні Класифікації видів економічної діяльності, яка має цілком ринкову спрямованість, на відміну від Загальносоюзного класифікатора галузей народного господарства, що їй передував і відбивав структурування галузей економіки з позицій адміністративно-командної системи, термін «інфраструктура» використовується тільки при описанні видів діяльності у сфері функціонування транспорту. Така неуважність до інфраструктури є ознакою відповідного до неї ставлення. Тому однією з умов зміни такого ставлення є глибока наукова розробка даної проблеми. 

1.Сутність поняття – ринкова інфраструктура.

З розвитком науки та накопиченням досвіду було встановлено: чим вище рівень розвитку інфраструктури, тим  швидше і більше надходять інвестиції, робоча сила, прискорюється економічний  розвиток, зростає рівень життя населення. І навпаки, чим нижче рівень розвитку інфраструктури, тим повільніше або  з великими витратами розвивається виробництво, тим важче життя  людей.

 

Закономірною стала необхідність першочергового розвитку інфраструктури в нових регіонах. Спочатку будується  житло, дороги, інші елементи інфраструктури, а потім в регіоні виникають  об'єкти основного виробництва. Інфраструктура стала засобом політики.

 

У сучасній  економічній літературі існують різні трактування "ринкової інфраструктури".

 

Найчастіше виділяють три групи понять ринкової інфраструктури.

 

I  група. Ринкова інфраструктура визначається як комплекс галузей, підгалузей і сфер діяльності, головне завдання яких зводиться до доведення товарів від виробництва до споживачів.

 

II група. Ринкова інфраструктура визначається як каркас ринку, що являє собою розгалужену і взаємозалежну мережу  підприємств і господарств для обслуговування процесів обміну і руху товару.

 

III група. Ринкова інфраструктура визначається як сукупність технічних засобів та устаткування, які забезпечують ринкові процеси.

Ринкова інфраструктура (РІС) - це система  елементів що забезпечують безперебійне багаторівневе функціонування господарських  взаємозв'язків і взаємодію суб'єктів  ринкової економіки і регулюють  рух товарно-грошових потоків. Кожна  з її функцій характеризується певними  рисами або властивостями.

Забезпечуюча функція по самій своїй суті є функція внутрішня, що характеризує суть і безпосереднє призначення інфраструктури. Вона носить пасивний характер. Ринкова інфраструктура, як підсистема усієї економіки, надає останній умови і можливості для виконання своїх функцій (передусім таких, як оптимальна акумуляція ресурсів і створення з них продуктів господарської діяльності), безпосередньо не беручи участь в створенні продукту. Цю функцію можна класифікувати також, як пряму, оскільки формування адекватної інфраструктури -- одна з безпосередніх і обов'язкових умов існування і розвитку економічної системи.

Регулююча функція виростає із забезпечуючої, є її продовженням, але її властивості інші, прямо протилежні. Передусім, вона носить зовнішній характер. Незважаючи на те, що інфраструктура є підсистемою економічної системи, вона (підсистема) існує як би над процесом взаємодії господарюючих суб'єктів, як деяка даність: без неї вони, з одного боку, не можуть взаємодіяти, але, з іншого боку, при певних обставинах вона здатна впливати вельми істотним чином на весь процес відтворення. В цій своїй якості дана функція є активною, що особливо помітно в перехідних економічних системах. Нарешті, за своєю природою вона є функція зворотної дії, сигналізуючи економіці про ті або інші проблеми у сфері безпосереднього створення продукту.

Обидві функції нерозривно пов'язані  і не можуть реалізуватися одна без  іншої. Результатом їх взаємодії  є цілком певний синтетичний ефект, який можна визначити як оптимізацію  руху товарно-грошових потоків. У процесі  забезпечення і регулювання цього  руху інфраструктура сприяє досягненню відповідності між суспільними потребами в товарах і послугах і здатністю процесу виробництва задовольняти їх в необхідних масштабах.

Тим самим забезпечується сполученість у реалізації обох функцій, досягається  пропорційність у розподілі ресурсів, що, в свою чергу, веде до мінімізації  витрат, пов'язаних із розподілом ресурсів і продуктів. Саме тому інфраструктура своїми функціями забезпечує ефективність економіки, причому в тій мірі і через ті механізми, які властиві тільки їй. Цю частину ефективності можна назвати прихованою ефективністю в тому сенсі, що традиційні методи зіставлення витрат і результату (наприклад, негативні наслідки поганих  доріг для збору врожаю або  недостатня розвинутість банківської системи як чинник, що гальмує швидкість розрахунків тощо) прямо і безпосередньо до неї незастосовні.

Отже, ринкова інфраструктура - це сукупність особливих інститутів, що виконують функції надання спеціалізованих послуг суб'єктам господарювання з метою створення для них нормальних умов для функціонування, найкращої реалізації їх інтересів та подальшої інтеграції у єдину економічну макросистему. Основною макроекономічною функцією РІС є підвищення ефективності капіталу, та, відповідно, ринкової економіки в цілому.

 

Формами (елементами) інфраструктури в сучасній ринковій економіці є

— кредитна система і комерційні банки; емісійна система і емісійні банки;

— організаційно оформлене посередництво  на товарних, сировинних, фондових і валютних біржах;

— аукціони, ярмарки та інші форми  організованого по-забіржового посередництва;

— система регулювання зайнятості населення і центри (державні й недержавні) сприяння зайнятості (біржі праці);

— інформаційні технології і засоби ділової комунікації;

— податкова система і податкові  інспекції;

— системи страхування комерційного господарського ризику і страхові (державні і недержавні) компанії;

— спеціальні рекламні агентства, інформаційні агентства і засоби масової інформації;

—  торгові палати, інші громадські й добровільні державно-громадські об'єднання ділових кіл;

— митна система;

— професійні спілки тих, хто працює за наймом;

— комерційно-виставочні комплекси;

— система вищої і середньої  економічної освіти;

— консультативні (консалтингові) компанії;

— аудиторські компанії;

— громадські і державно-громадські фонди, створені з метою стимулювання ділової активності;

— спеціальні зони вільного підприємництва тощо.

 

2.Основні складові ринкової інфраструктури.

Біржі як складова частина ринкової інфраструктури

Перші біржі з'явилися у XV-XVI ст. в Італії, Нідерландах, Франції. На зібраннях купців велися переговори й укладалися торгові угоди. Ось чому словом «біржа» стали називати зібрання комерсантів.

        

Товарна біржа — це асоціація юридичних і фізичних осіб, які здійснюють оптові(торговельні) операції за стандартами, зразками у спеціально відведеному місці, причому ціни на товари встановлюються в умовах вільної конкуренції

 

Товарну біржу слід розглядати як ринок ринків. Великі біржі, на яких концентруються попит і пропозиція товарів світової торгівлі, дають  можливість визначити місткість ринку та умови конкуренції, обмінятися інформацією. Біржова ціна як результат вільної конкуренції є орієнтиром для інших ринків.

 

У країнах із розвиненою ринковою економікою товарні біржі переважно функціонують як безприбуткові асоціації, звільнені від сплати корпоративного прибуткового податку. Головними статтями їхнього доходу є засновницькі та пайові внески і відрахування організацій, що є засновниками біржі; доходи від надання послуг членам біржі та іншим організаціям; виручка від інших операцій.

 

Універсальними називають біржі, які торгують товарами різних груп. Наприклад, на американськім біржі «Чикаго Борл офтрейд» реалізують пшеницю, кукурудзу, овес, сою, бройлерів, фанеру, золото, срібло, нафту, бензин, мазут тощо, тобто продовольчі та непродовольчі товари. Об'єктом продажу Київської універсальної товарної біржі є продукти харчування, худоба тощо. Біржі, об'єктом торгівлі яких є окремі товари або їхні групи, називають спеціалізованими. У свою чергу, їх поділяють на спеціалізовані широкого профілю і вузькоспеціалізовані. Наприклад, на американській біржі «Чикаго Меркантайл Ексчейндж» здійснюється купівля-продаж сільськогосподарської продукції (великої рогатої худоби, свиней, продуктів їх переробки тощо), біржа «Канзас-Сіті Борд оф трейд» є вузькоспеціалізованою, оскільки торгує лише одним товаром — пшеницею.

 

Членами біржі є її акціонери. Вони мають право безплатно відвідувати  біржу, користуватися її технічними засобами, укладати угоди. Крім членів біржі в торгах можуть брати участь відвідувачі — постійні та разові.

 

Суб'єкт може набути статусу постійного відвідувача біржі, придбавши відповідний  абонемент (чи облігації), як правило, на рік участі у біржових торгах. Власник абонемента може брати участь в усіх біржових торгах. Статус разового відвідувача, підтверджений разовим вхідним квитком, дає право на участь у торгах у певний день.

 

Участь підприємства у біржовій торгівлі на постійних чи разових  засадах може здійснюватися за певну плату через брокерські контори або брокерів (маклерів).

 

Котирувальна ціна — це типова ціна, що встановлюється біржою з урахуванням кон'юнктури ринку.

 

Кон'юктуру ринку визначають на основі трьох параметрів: співвідношення попиту та пропозиції; тенденції руху цін упродовж біржового дня; кількості здійснених угод.

 

Біржова угода — це письмово оформлений документ купівлі-продажу або поставки. Вона буває двох видів — з реальним товаром і строкова. У першому випадку товар переходить від продавця до покупця, тобто це реальній товарооборот. Товар має перебувати у приміщенні біржі (на її складах) або бути поставленим у строк від 1 до 15 днів після укладення угоди. Такі угоди називають ще спот.