Сутність, функції, показники ринку праці

Реферат на тему:

Сутність, функції, показники ринку  праці

 

1. Загальна характеристика  ринку праці, його функції та  напрямки аналізу;

Ефективне функціонування національної економіки значною  мірою визначається процесами, які відбуваються на ринку праці. Будь-який ринок може функціонувати тільки за умов поєднання робочої сили і засобів виробництва. Ринок праці, на якому формуються попит і пропозиція робочої сили, посідає центральне місце серед інших ринків. Це ринок найманої праці, де роботодавець і найманий працівник виступають як юридично рівноправні особи, що відрізняє ринок праці від інших ринків.

На ринку праці виступають два основних суб´єкти – роботодавці та наймані працівники, які суттєво розрізняються по відношенню їх до засобів виробництва. Роботодавці є власниками засобів виробництва, а наймані працівники володіють здібностями до праці. Тому на ринку праці формуються попит і пропозиція робочої сили, які знаходяться під впливом різних факторів. Попит на робочу силу залежить від рівня продуктивності праці, технічного оснащення виробництва, рівня економічної активності – фази циклу. Пропозиція визначається рівнем заробітної плати, освіти і кваліфікації, профспілковим захистом, релігією, податковою системою. Співвідношення між попитом і пропозицією на ринку праці проявляється в ринковій ціні робочої сили – заробітній платі.

Ринок праці розрізняють  в широкому і вузькому значенні.

Ринок праці  в широкому значенні – це система економічних відносин, що складаються між суб´єктами, які формують робочі місця і суб´єктами, які претендують на них.

Ринок праці  у вузькому значенні – це співвідношення пропонованих робочих місць і суб´єктів, що претендують на них.

Ринок праці виконує  специфічні функції:

• суспільного розподілу праці (розмежування найманого працівника та роботодавця, розподіл найманих працівників за професіями та кваліфікацією, галузями виробництва, регіонами);
• інформаційну (інформація про умови найму, рівні заробітної плати, пропозицію робочих місць і робочої сили, якість робочої сили тощо);
• посередницьку (організація зустрічі продавців та покупців праці);
• стимулюючу (забезпечення конкурентного середовища на ринку праці);
• досягнення рівноваги між попитом і пропозицією робочої сили;
• вирішення питань зайнятості;
• підтримка безробітних.

В процесі аналізу необхідно враховувати фактори, що визначають характер і структуру сучасного ринку праці. Найбільш важливими факторами є:

• циклічність розвитку виробництва;
• динаміка продуктивності праці;
• цільове фінансування пріоритетних напрямків економіки, що визначене бюджетом;
• структурні зміни в економіці під впливом сучасного НТП;
• диверсифікація виробництва;
• запланова реструктуризація окремих галузей економіки (ВПК; вугільна та переробна промисловість тощо);
• впливовість профспілок;
• характер трудового законодавства;
• державна політика в області регулювання зайнятості та безробіття;
• масштаби приватизації та створення робочих місць.

Співвідношення між попитом  і пропозицією робочої сили визначає кон´юнктуру ринку праці. В залежності від цього співвідношення кон´юнктура  ринку праці може бути трьох типів:

1. працедефіцитною
2. праценадлишковою
3. рівноважною

 

2.Класифікація ринку  праці

Ринок праці можна  класифікувати, виходячи із різних критеріїв. Так, за ознакою структури господарства розрізняють ринки праці окремих галузей, окремих видів діяльності, групи господарств з різними формами власності.

За ознакою рівня економічного розвитку розглядають ринки праці регіонів, згрупованих залежно від рівня ВВП, оплати праці, доходів населення.

За територіальною ознакою розрізняють ринки праці: місцевий, регіональний, національний, міжнародний (транспортний та світовий).

За змістом ринок праці поділяють на потенційний, циркулюючий, внутрішньофірмовий.

За  демографічними ознаками існують:

• ринок праці молоді
• ринок праці осіб предпенсійного віку та пенсіонерів –
• ринок праці жінок

 

На практиці існує значно більше ознак, за якими можна класифікувати  ринки праці.

3.Макроекономічні  показники стану ринку праці.

Основними макроекономічними індикаторами стану ринку праці є зайнятість та безробіття. Для визначення цих показників треба звернутися до класифікації МОП. У відповідності з міжнародними стандартами, розробленими МОП, все населення поділяється на три категорії:

1. зайняті;
2. безробітні;
3. особи поза робочою силою.

Зайняті – це особи віком від 15 до 75 років (у визначенні МОП), які виконують оплачувану роботу за наймом на умовах повного або неповного робочого часу; мають роботу, але тимчасово не працюють через хворобу чи відпустку; працюють індивідуально (самостійно) або в окремих громадян, на сімейному підприємстві; зайняті в особистому підсобному сільському господарстві.

Вікові межі та соціально-демографічний  склад зайнятого населення визначається системою законодавчих актів країни.

Зайнятість буває:

• продуктивною:
• соціально-корисною;
• повною.

Важливим показником зайнятості є ефективна зайнятість, під якою розуміють використання робочої сили без втрат.

До безробітних відносяться  особи віком від 15 років і старше, які не мають роботи, але активно шукають її, для чого реєструються в державних або комерційних установах служби зайнятості,  готові відразу ж стати до роботи. За визначенням МОП безробітний – це людина, яка може і хоче працювати, але не має робочого місця.

Сума зайнятих (Е) і безробітних (U) визначає економічну категорію “робоча сила” (L) і характеризує економічно активне населення . Особи поза робочою силою – економічно неактивне населення – це частина населення, яка не входить до спаду робочої сили:

Економічна наука розрізняє  три види безробіття:

1. фрикційне;
2. структурне;
3. циклічне.

В досліджуваному періоді може відбуватися  перехід працівників із стану  зайнятості у стан безробіття і навпаки. Для аналітичних розрахунків  використовуються коефіцієнти працевлаштування (k_пр.) і звільнення (k_зв.)

Рівні безробіття істотно відрізняються  між різними демографічними групами. Зокрема, рівень безробіття серед молоді значно вищий, ніж серед старших груп. Це зумовлюється здебільшого різницею в їх коефіцієнтах звільнення, а не коефіцієнтах працевлаштування.

Під час безробіття доходи населення  зменшуються. Співставлення доходів за умов безробіття і повної зайнятості характеризується коефіцієнтом “заміни” (k_з)

Одна з причин безробіття – це нееластичність заробітної плати, неспроможність її реагувати на зміни в попиті чи пропозиції на ринку праці. Реальна заробітна плата може утримуватись на рівні, вищому за рівноважний. Це веде до нестачі робочих місць, в результаті виникає, так зване, очікуване безробіття.

Головна ціна безробіття – не випущена продукція. Коли кількість робочих місць менша кількості бажаючих працювати, втрачаються потенційні можливості економіки. Чим вищий рівень безробіття, тим значнішим є відставання ВВП від свого потенційного рівня, що характеризується законом Оукена.

Для аналізу змін, що відбуваються на ринку праці, складається зведений баланс ринку праці. Основними його статтями є наступні:

1. Пропозиція робочої сили, всього (n1 = n.2 + n.3).
2. Чисельність незайнятих осіб, для яких вирішується питання працевлаштування на початок року.
3. Надійде на ринок праці, всього:

в т.ч. – вивільнені з галузей  народного господарства;

• звільнені з причин плинності кадрів;
• випускники навчальних закладів;
• інші категорії незайнятого населення.

4. Попит на робочу силу (працевлаштовано), всього.

5. Знімаються з обліку для самостійного вирішення участі у трудовій діяльності та з інших причин:

в т.ч. – переселення в сільську місцевість.

6. Чисельність незайнятих громадян, для яких вирішується питання працевлаштування, на кінець року:

в т.ч. – безробітний.

Список літератури

1. Анализ економики.  Страна, рынок, фирма. Под. ред. проф. В.Е.Рыбалкина. Учебник. - М: Международные отношения,1999- 304 с.
2. М.И.Баканов, А.Д.Шремет.Теория  економического анализа. -М., 1996.
3. В.З.Баликоев Общая економическая теория.Учебное пособие.-Новосибирск. Лада,1999. - 678 с.
4. О.М.Бандурка, К.Я. Петрова, В.И.Удодова.Державне  регулювання економіки. Харьков, 2000.
5. Гальперін В.М.,Гребенников П.И , Леусский А.И.,Тарасевич Л.С. Макроекономіка.Учебник .Под ред. Л.С.Тарасевича С. - Петербург, 1997-718с.
6. Економіка України: потенціал, реформи, перспективи. Ред. В.Ф.Беседін, І.К.Бондарь, В.І.Пила, Н.А.Соколенко т.4,Київ, 1996.-429с.
7. В.И.Ляшенко.Фондовые индексы и рейтенги. Д.Сталер,1998 - 317с.
8. С.М.Меньшииков. Новая економіка. Основи економических знаний Учебное пособие. - М: Международные отношения, 1999. - 400с.
9. Мікроекономіка і макроекономіка.Підручник у двож частинах. За ред.С.Будаговської.Київ.Основи,1998.-517с.
10. Савченко А.Г., Пухтаєвич Г.О., Тітьонко О.М., Макроекономіка; Підручник. - к.: Либідь, 1999, - 288с.
11. Статистика. Підручник. С.С.Герасименко, А.В.Головач, А.М.Єріна та ін. За ред. С.С.Герасименка. Київ, 2000 - 467с.
12. Єкономіка и организация риночного хозяйства. Под. ред. Б.К.Злобина. - М; Єкономика, 20000 - 450с.