Технологічний розвиток підприємства: цільовий орієнтир держави чи «головний біль» власника і керівництва?

ВИСНОВКИ

За словами російського вченого  О. Яковлєва: «У розвитку суспільства  беруть участь класи, соціальні верстви, маси людей. Технологічний прогрес зароджується в дослідницьких колективах. Але один факт незаперечний: ідеї, які рухають суспільством, великі відкриття і винаходи, що перетворять виробництво, народжуються тільки (і тільки) в індивідуальній свідомості, тут зароджується все велике, чим пишається людство, що втілюється в його прогресі. Але творчий інтелект — це надбання вільної людини, вільної економічно і політично, що знаходить свою людську гідність в умовах миру і демократії, гарантом якої виступає правова держава».

Як показує дане дослідження, технологічний  розвиток українських підприємств  залишається «головним болем» виключно для їх керівників. В той же час  державі необхідно зрозуміти, що основою відновлення і стабілізації діяльності вітчизняної промисловості має стати технологічне переозброєння підприємств відповідно до особливостей їх сучасного стану та впровадження інноваційної моделі економічного зростання. Адже стан економіки держави перш за все залежить від рівня технологічності, наукоємності продукції, яка експортується, що забезпечить їй високий рівень конкурентоспроможності та стабільний попит.

Держава повинна забезпечити такі умови, щоб підприємствам було вигідно  розвивати свою технологічну базу, необхідно підтримувати та заохочувати високотехнологічне виробництва, створити переваги високотехнологічного виробництва перед торгівлею сировиною.

Податкова система має сприяти  тому, щоб розроблення нової продукції  й технології було прибутковішим, ніж  безпосереднє виробництво, відповідно виробництво було прибутковішим за торгівлю, а торгівля — більш прибутковою за банківсько-фінансову діяльність.

Митна політика має заохочувати  експорт товарів з великою  часткою доданої вартості та сповільнювати  експорт товарів з низьким  вмістом доданої вартості (не переробленої сировини).

Необхідно також заохочувати імпорт дешевої сировини, яка не добувається в Україні, не обкладати митом та ПДВ імпорт нового технологічного обладнання, що не виробляється в Україні (приладів, матеріалів, реактивів для наукових досліджень), науково-технічної літератури, інформаційних матеріалів та стримувати імпорт застарілих товарів і технологій (демонтованих виробничих ліній тощо).

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Басова О.С. Науково-технологічна складова щодо розвитку підприємства, 2009, [Електронний ресурс]. – Режим доступу http://www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/znpchdtu/2009_24/articles/16_basova.pdf
2. Коюда В.О. //БИЗНЕСИНФОРМ № 11(2) ’2009// Проблеми науково-технологічного розвитку промислових підприємств України.
3. Наукова та інноваційна діяльність в Україні. Стат. збірник.– К., 2011.– 282с.
4. Рибчук А.В. Технологічний розвиток елементів глобальної виробничої інфраструктури. Науковий вісник НЛТУ України. – 2011. − Вип. 21.3
5. Россоха В.В. Інноваційно-технологічне забезпечення розвитку економіки: український вимір. [Електронний ресурс]. – Режим доступу http://www.nbuv.gov.ua/portal/Chem_Biol/Agroin/2011_7-9/ROSSOKHA.pdf
6. Федулова Л.І.//Інститут економіки та прогнозування НАН країни.// Стратегія технологічного розвитку: Мікроекономічний підхід, 2008