Заходи щодо поліпшення соціально-психологічного клімату у колективі

Існує кілька визначень психологічного клімату. Є.С. Кузьмін вважає, що поняття психологічного клімату відображає характер взаємовідносин між людьми, який становить тон настрою колективу, рівень управління, умови та особливості праці і відпочинку в даному колективі.
Ломов Б.Ф. включає в поняття психологічний  клімат систему міжособистісних відносин, психологічних по природі (симпатія, антипатія, дружба); психологічні механізми взаємодії між людьми (наслідування, співпереживання); систему взаємних вимог, загальний настрій, загальний стиль спільної діяльності, інтелектуальна, емоціональна і вольова єдність колективу.
Психологічний клімат являє собою як емоційне забарвлення психологічних зв’язків членів групи, які виникають на основі їх близькості, симпатії та спів падання характерів, інтересів.
              В поняття психологічний клімат виділяють три «кліматичні зони»:
1) соціальний клімат, який визначається тим, наскільки на даному підприємстві висока свідомість працівників над спільною метою і завданням, наскільки тут гарантоване дотримання прав працівників, як громадян;
2) моральний клімат, який визначається моральними цінностями загальноприйнятими в даному колективі;
3) психологічний клімат, тобто неофіційна атмосфера, яка складається між працівниками, які знаходяться в неопосередкованому контакті один з одним.
              Тобто, психологічний клімат – це мікроклімат, зона впливу та дія якого є значно локальніша морального та соціального.
Психологічний клімат в управлінській діяльності чи в будь-якому виробничому колективі розглядається з двох його сторін: психологічної, яка розкривається в емоційних, вольових, інтелектуальних станах і якостях групи і соціально-політичної, яка проявляється в інтегративних особливостях психології групи, значних для збереження її щільності і для її функціонування як самостійного об’єднання людей.
           На думку К.К. Платонова і В.Г. Козакова, соціально-психологічний клімат – це така властивість групи, яка визначається міжособистісними відносинами, які створюють стійкий настрій групи і думки яких залежать від ступеня активності щодо досягнення цілей, які стоять перед групою.
В психологічному кліматі Б.Д. Паригін вбачає не просто суму психічних складаючи його індивідів, а це сильний чинник посилення психологічного настрою членів колективу.
            Аналізуючи різні точки зору щодо психологічного клімату, можна зробити висновок, що він являє собою поліфункціоноване соціально-психологічне утворення, яке належить будь-якому виду діяльності, будь-якого колективу.
             Специфіка його полягає в тому, що він являє собою інтегральну і динамічну характеристику психічних станів всіх членів колективу.
Відносини які склались в даному колективі, виступають в якості об’єктивних умов трудової взаємодії і спілкування, вимагають від людини не від будь-якої, а в загальному і в повному розумінні  визначеного стилю поведінки. Емоції одного з членів групи мотивують поведінку інших членів групи, направляючи їх не тільки на досягнення цілей діяльності, але і на усунення фруструючих впливів.
Структура психологічного клімату визначається системою створених в колективі відносин між членами групи. Через суспільні відносини розкривається соціальна сутність особистих відносин в колективі. Це виробничі, політичні, правові, етичні та естетичні відносини. Міжособистісні  відносини – це організаційно-технологічної взаємодія, статутно-рольовий взаємозв’язок, адміністративно-психологічний взаємовплив, емоційно-логічне взаємо пізнання. Вони виникають на основі предметно-практичної діяльності колективу, створюються матеріально-технічними, організаційно-управлінськими і іншими умовами його життєдіяльності. Єдність суспільних і міжособистісних відносин представляється у вигляді взаємовідносин людей і згуртованість, дружба, згода, конкуренція, співпраця, а також у вигляді якостей особистості, від яких залежать психологічні особливості спілкування людей.
              Таким чином, соціально-психологічний клімат – це психологічний настрій в колективі. Основні чинники психологічного клімату:  взаємовідносини по вертикалі і горизонталі, їх стиль і пароль, а згодом і різні складові виробничого процесу (організація і умови праці, система стимуляції). Характер психологічного клімату залежить в цілому від степені розвитку  колективу. Існує прямий позитивний зв'язок між психологічним кліматом колективу і ефективністю спільної діяльності його членів.
               Соціально-психологічний клімат – це результат спільної діяльності людей, їх групових ефектах, як настрій колективу, індивідуальне самопочуття і оцінки умов життя і праці особистості в колективі. Працівники будь-якого  колективу, як особистості визначають соціальну  мікроструктуру, яка визначається соціальними і демографічними ознаками (віком, стать, професією, освітою, національністю, соціальним положенням). Психологічні особливості особистості сприяють чи перешкоджають формуванню почуття спільності, тобто  впливають на формування психологічного клімату в трудовому колективі.     

1.2.Ознаки соціально-психологічного клімату

           Психологи виділи такі важливі ознаки сприятливого психологічного клімату:
- довіра і висока вимогливість працівників організації один до одного.
- доброзичлива і ділова критика колег щодо виконання ними своїх завдань.
- вільне висловлювання власної думки при обговоренні питань, що  стосується реалізації  поставленої мети та виконання індивідуальних завдань.
- відсутність тиску керівників на підлеглих і визнання за ними права приймати рішення.
- достатня інформативність працівників щодо їхніх завдань і стану справ.
- задоволеність можливістю реалізації індивідуальної потреби – мети в межах групи.
- високий ступінь емоційного залучення і взаємодопомоги в ситуаціях, що викликають психологічний дискомфорт у когось із працівників.
- прийняття на себе відповідальності за стан справ у організації кожним працівником.
- висока згуртованість працівників навколо поставленої мети.
- наявність позитивної перспективи як для організації в цілому, так і для кожного працівника. Порушення цих ознак сприятливою соціально-психологічного клімату викликає психологічну напруженість у взаєминах працівників і навіть розвал однієї з цих ознак зумовлює розбіжність в індивідуальних цілях кожного працівника.

Якщо в колективі присутній поділ на більшість і меншість, який вносить когнітивний дисонансу ділову й емоційну атмосферу колективу через втрату частини її працівників, можливості задовольнити свої соціальні потреби, а разом з тим шансів на самореалізацію.
Все це в свою чергу сприяє або перешкоджає успішній ефективності управління, та призводить до дисгармонії або гармонії психологічного клімату.
Отже, слід зазначити, що проблема взаємодії довіри між людьми в організації є однією з найактуальніших проблем, що досліджується сьогодні в організаційній психології.

Такий внутрішній психологічний клімат у колективі зумовлює й відповідні об’єктивні (зовнішні) показники сприятливого психологічного клімату, зокрема це:

- високі результати діяльності працівників організацій, підприємств.

- міцна трудова дисципліна.

- відсутність напруженості, конфліктності в колективі (як між «рядовими» членами колективу, так і між керівником та підлеглими).

Для несприятливого психологічного клімату характерні протилежні ознаки:
- члени таких колективів байдуже ставляться один до одного й до колективу в цілому.
-  не вболівають за стан справ.

- «відпрацьовують» необхідні години, не виявляючи інтересу до того, що їх безпосередньо не стосується.

Отож, соціально-психологічний клімат визначають як стан міжособистісних стосунків, що можуть замінюватись. Динаміка цих змін зумовлена детермінантами зовнішнього плану і матеріально-технічні, організаційно-управлінські умови, так і особливостями безпосередньої взаємодії (тобто відображенням і розумінням міжособистісних відносин).
А тепер щодо управління соціально-психологічного клімату. Яке включає такі засоби управління:

- управління процесом формування психологічних компонентів клімату (норм, очікування, цінності, установки. Традицій, групової думки і настрою)

-комплектування колективів з урахуванням, такого чинника як згуртованість

-оптимальний підбір, розподіл, навчання і періодична атестація керуючих

-опір на найбільш авторитетних, активних членів коллективу

-попередження, що до конфліктних ситуацій, та їх вирішення.

              Важливим елементом у загальній концепції соціально-психологічного клімату є характеристика його структури. Це припускає обчислення основних компонентів у рамках розглянутого явища по якомусь єдиному основи, зокрема по категорії відносини. Тоді в структурі СПК стає очевидним наявність двох основних підрозділів - відносини людей до праці і їхнього ставлення один до одного.

Соціально-психологічний клімат як інтегральний стан колективу включає в себе цілий комплекс різних характеристик, тому його неможливо виміряти за будь-яким одним показником. Розроблено певна система показників, на підставі яких виявляється можливим оцінити рівень і стан соціально-психологічного клімату.

Характеристики сприятливого соціально-психологічного клімату:

1. У колективі переважає бадьорий, життєрадісний тон взаємин між працівниками, оптимізм в настрої; відносини є доброзичливими; членам колективу подобається брати участь у спільних справах, разом проводити вільний час; у відносинах переважають схвалення і підтримка, критика висловлюється з добрими побажаннями.

2. У колективі існують норми справедливого і шанобливого ставлення до всіх його членам, слабких підтримують, захищають, допомагають новичкам.

3. У колективі високо цінують такі риси особистості як принциповість, чесність, працелюбність і безкорисливість.

4. Члени колективу активні, повні енергії, вони швидко відгукуються, якщо потрібно зробити корисне для всіх справу, і добиваються високих показників у праці і професійної діяльності.

5. Успіхи чи невдачі окремих членів колективу викликають співпереживання і щире участь усіх членів колективу.

6. У відносинах між угрупуваннями всередині колективу існує взаємне розташування, розуміння, співпрацю.

Характеристики несприятливого соціально-психологічного клімату:

1. У колективі переважають пригнічений настрій, конфліктність, агресивність, антипатії людей один до одного, присутній суперництво; члени колективу проявляють негативне ставлення до більш близького відношенню один з одним; критичні зауваження носять характер явних чи прихованих випадів, Люди дозволяють собі принижувати особистість іншого, кожен вважає свою т.з. головною і нетерпимий до думки інших.

2. У колективі відсутні норми справедливості і рівності у взаєминах, він помітно розділяється на «привілейованих» і «нехтують», тут зневажливо ставляться до слабких, нерідко висміюють їх, новачки відчувають себе зайвими, чужими, до них часто виявляють ворожість.

3. Принциповість, чесність, працьовитість, безкорисливість, не в пошані.

4. Члени колективу інертні, пасивні, деякі прагнуть відокремитися від інших, колектив неможливо підняти на спільну справу.

5. Успіхи чи невдачі одного залишають байдужими інших членів колективу, а іноді викликають нездорову заздрість або зловтіху.

6. У колективі виникають конфлікти між собою угруповання, що відмовляються від участі в спільній діяльності.

Отже соціально-психологічний клімат - це стан групової психіки, сукупність відношення членів колективу до умов і характеру сумісної діяльності, до колег по роботі, до керівника колективу.

Соціально-психологічний клімат - це якісна сторона міжособистісних відносин, яка проявляється у вигляді сукупності психологічних умов, які сприяють або перешкоджають спільній продуктивній діяльності і всестороньому розвитку особистості в групі.

Найважливіші ознаки сприятливого соціально-психологічного клімату:

Суб’єктивні:

довір’я та висока вимогливість членів групи один до одного;

сприятлива та ділова критика;

вільне висловлення своєї думки при обговоренні питань, які стосуються всього колективу;

відсутність тиску керівників на підлеглих і визнання за ними права приймати значимі для групи рішення;

достатня проінформованість членів колективу про його задачі і стан справ;

задоволеність принадлежністю до колективу;

високий ступінь емоційної включеності і взаємодопомоги в ситуаціях, які викликають фрустрацію у когось з членів колективу;

взяття на себе відповідальності за стан справ в групі кожним з її членів, та ін.

Об’єктивні:

високі показники результатів діяльності;

низька плинність кадрів;

високий рівень трудової дисципліни;

відсутність напруженості й конфліктності в колективі тощо.

Характер соціально-психологічного клімату в цілому залежить від рівня групового розвитку. Між станом клімату розвинутого колективу і ефективністю спільної діяльності її членів, згуртованістю існує позитивний зв’язок. Оптимальне управління діяльністю і кліматом в любому колективі потребує спеціальних знань та вмінь від керуючого складу.

Як спеціальні міри застосовуються:

науково обгрунтований підбір, навчання та періодична атестація керуючого складу;

комплектування первинних колективів з врахуванням психологічної сумісності;

застосування соціально-психологічних методів, сприяючих виробленню у членів колективу навичок ефективного взаєморозуміння і взаємодії.

Соціально-психологічний клімат залежить від стилю керівництва. В своїй діяльності по його оптимізації керівнику слід опиратися на найбільш активних, свідомих і авторитетних членів колективу.

1.3.Фактори впливу на соціально- психологічний клімат колективу.

На формування соціально-психологічного клімату впливає ряд факторів макро-, та мікросередовища.

Фактори макросередовища - це той суспільний фон, на якому будуються і розвиваються відносини людей. До цих факторів відносяться: суспільно-політична ситуація в країні, економічна ситуація в суспільстві, рівень життя населення, організація життя населення, соціально-демографічні фактори, регіональні фактори та етнічні чинники.

Фактори мікросередовища - це матеріальне і духовне оточення особистості в трудовому колективі. До мікрофакторів відносяться:

1. об'єктивні - комплекс технічних, санітарно-гігієнічних, а також організаційних елементів.

2. суб'єктивні - характер офіційних та організаційних зв'язків між членами колективу, наявність товариських контактів, співробітництво, взаємодопомогу, стиль керівництва