Анализ доходов придприемства

     Також, необхідно звернути увагу на такий  показник, як власний капітал, який трохи зменшився порівняно з 2010 роком, а саме на 0,94 % і склав відповідно у 2011 році 6148,4 тис. грн. З таблиці 2.1 також видно, що прослідковується негативна тенденція щодо зменшення обсягу поточних зобов’язань, які виросли на 0,93 % за аналізований період.

     Що  стосується коефіцієнту зносу, то він  повинен кожного періоду зменшуватись, але в нашому випадку даний  показник щороку збільшується, хоча й незначними темпами темпами, а саме на 3,27 % в порівнянні з 2010 р. Це є свідченням збільшення зношеності основних засобів підприємства, що в свою чергу може негативно вплинути на виробництво продукції. Це свідчить про те, що керівництво не звертає належної уваги на стан основних засобів та не спричиняє ніяких дій по їх оновленню.

     Показник  фондовіддачі, який виражає ефективність використання засобів праці, тобто показує, скільки виробляється готової продукції на одиницю основних виробничих фондів, протягом 2010-2011 рр. є меншим за рекомендований спеціалістами рівень (в межах 3,0) і складає відповідно  1,76, 1,63. Тобто, можна зробити висновок, що основні засоби використовується не достатньо ефективно, що свідчить про необхідність більш ефективного управління основними фондами. Треба звернути увагу й на те, що поступово даний показник зменшується, тобто спостерігається негативна тенденція.

     Підсумовуючи  вищезазначене можна сказати, що керівництво ВАТ «Донецький хлібокомбінат» не досить ефективно здійснює інвестиції у розвиток виробництва, конкурентоспроможності, збільшення асортименту та якості продукції, що виготовляється, результатом чого є негативні тенденції майже всіх показників фінансово-господарської діяльності.

     Результатом позитивних тенденцій щодо показників оборотності кредиторської та дебіторської заборгованостей є зменшення  строків погашення, як кредиторської, так і дебіторської заборгованостей. Зменшення періодів погашення кредиторської та дебіторської заборгованостей спричиняє лише позитивний вплив на подальшу діяльність підприємства та вказує на те, що підприємство стає більш стійким та його фінансовий стан покращується. Але в нашому випадку все навпаки: періоди погашення кредиторської та дебіторської заборгованостей виросли порівняно з попереднім роком.

     Узагальнюючим в аналізі фінансового стану  підприємства є розрахунок показників рентабельності, які характеризують здатність підприємства створювати необхідний прибуток в процесі своєї господарської діяльності та визначають загальну ефективність використовуваних активів і вкладеного капіталу.

     Отже, аналіз показників рентабельності підприємства дозволяє визначити ефективність вкладення коштів у підприємство та раціональність їхнього використання.

     Що  стосується показника рентабельності операційної діяльності, то з вищезазначених розрахунків видно, що значення даного показника у 2011 році зменшились в порівняні з 2010 роком на 67,81 %, що свідчить про зниження ефективності діяльності підприємства.

     Таким чином, оцінка показників рентабельності підприємства ВАТ «Донецький хлібокомбінат» свідчить про необхідність підвищення рівня даних показників в майбутньому для більшої прибутковості та ефективності діяльності підприємства.

     Даному  підприємству необхідно приділити  значну увагу показникам платоспроможності, так як за результатами проведеного  нами аналізу, стан платоспроможності  ВАТ «Донецький хлібокомбінат» можна оцінити як незадовільний. Жоден із показників не відповідає нормативним значенням, але треба зауважити, що по деяким показникам спостерігаються позитивні тенденції, що свідчить про можливості покращення платоспроможності підприємства в майбутньому.

     Таким чином, в цілому, фінансовий стан ВАТ «Донецький хлібокомбінат» можна оцінити як незадовільний, що свідчить про неефективність фінансово-господарської діяльності підприємства та робить його не досить привабливим для інвесторів, але існують деякі позитивні тенденції. 
 

      
 
 
 
 
 
 
 
 
 

3. Організаційне та інформаційне забезпечення аналізу

 

     Ефективність  організації проведення економічного аналізу багато в чому залежить від  наявності інформації, її обсягів, можливостей  її оперативного отримання, її достовірності.

       У перші роки існування економічного аналізу як сфери наукових знань, його головною інформаційною базою був бухгалтерський баланс. І тільки в п’ятдесяті роки, коли аналіз балансу трансформувався в економічний аналіз, він почав відносно широко використовувати дані бухгалтерського, оперативного й статистичного обліків, а також технічну, технологічну інформацію, інформацію про організацію виробництва і праці, навіть дані соціального, психологічного і правового характеру.

       Для ефективного управління та  прийняття відповідних рішень використовується передовсім економічна інформація як частина соціальної, котра є систематизованим відображенням соціальної дійсності (реальності), життєдіяльності суспільства у відповідних документах.

       Сучасний стан обліку в достатній  мірі забезпечує потреби економічного аналізу, що розширює можливості останнього щодо своєчасного виявлення багатьох видів резервів виробництва.

       Слід мати на увазі, що аналізуються  не окремі показники, а їхня  сукупність, система показників, яка  адекватно характеризує господарську діяльність суб’єкта в цілому й окремі її сторони.

       В аналізі використовуються: 

• планові джерела — усі типи планів, що розробляються на підприємстві, а також нормативні матеріали, кошториси, проектні завдання;
• облікові джерела — усі дані, які є в документах бухгалтерського, статистичного та оперативного обліків, а також усі види звітності, первинна облікова інформація;
• позаоблікові джерела — документи, що регулюють господарську діяльність підприємства. [3]

     При дослідженні доходів необхідно керуватись законодавчо – нормативними актами, бухгалтерськими документами та обліковими регістрами, а також поза обліковою інформацію. До джерел інформації можна віднести: нормативно – правову інформацію, фактографічну та іншу поза облікову інформацію.

     Нормативно-правовий акт - офіційний письмовий документ, прийнятий уповноваженим на це суб'єктом нормотворення у визначеній законодавством формі та за встановленою законодавством процедурою, спрямований на регулювання суспільних відносин, що містить норми права, має неперсоніфікований характер і розрахований на неодноразове застосування.

     Іншими  словами, нормативно-правовий акт — це документ, прийнятий у визначеному порядку компетентним державним органом, у якому містяться норми права. [31]

     Перелік основних нормативно – правових актів, які регулюють діяльність підприємства та облік і аналіз його доходів, наведено у таблиці 3.1.

    Таблиця 3.1.

    Характеристика  інформаційного забезпечення економічного аналізу  доходів підприємства

№ п/п	Назва законодавчих та нормативних актів	Дата  затвердження (внесення змін)	Стисла  характеристика в контексті економічного аналізу
1.	Господарський кодекс України	ВР  України № 436 – IV від 16.01ю2003р.	Встановлює  відповідно до Конституції України  правові засади господарської діяльності (господарювання), яка базується на різноманітності суб’єктів господарювання різних форм власності
2.	Закон України «Про бухгалтерський облік  і фінансову звітність в Україні»	ВР України   Закон від  16.07.1999 р. № 996-XIV	У відповідності  до цього Закону розробляються нормативно-правові акти, які регулюють діяльність бухгалтерії, визначають принципи її роботи.    В законі зазначені основні положення  ведення бухгалтерського обліку, котрими в обов’язковому порядку  має керуватися підприємство.    Визначає  правові принципи регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності. Представлені: мета бухгалтерського обліку і звітності;основні принципи його функціонування; питання державне регулювання; загальні вимоги до фінансової звітності; надання і обнародування фінансової звітності. [13]
3.	Закон України «Про податок на додану вартість»	ВРУ від 03.04.1997р. № 168-97 зі змінами і доповненнями	Закон визначає платників податку на додану вартість, об’єкти оподаткування; базу оподаткування; перелік неоподатковуваних і звільнених від оподаткування операцій; поняття податкової накладної, коли і ким складається і видається; порядок обліку, звітності і внесення податку до бюджету. [13]
4.	Закон України «Про оподаткування прибутку підприємства»	ВРУ від 22.05.1997р. № 283/97 – ВР зі змінами і доповненнями	Закон визначає платників податку; об’єкт оподаткування, яким є прибуток; склад  валових доходів, валових витрат; поняття амортизаційних відрахувань  та їх вплив на прибуток, який підлягає оподаткуванню; ставку податку; правила ведення податкового обліку. [13]
5.	П(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності»	Наказ Мінфіну України від 31.03.1999р. № 87	Дане  положення встановлює: мету складання  фінансових звітів; їх склад; звітний  період; якісні характеристики і принципи, якими слід користуватися під час складання фінансових звітів; вимоги до розкриття інформації у фінансових звітах. [13]
6.	П(С)БО 2 «Баланс»	Наказ Мінфіну України від 31.03.1999р. № 87	Положення визначає структуру та склад статей балансу; порядок його формування та термін дії. [13]
7.	П(С)БО 3 «Звіт про фінансові результати»	Наказ Мінфіну України від 31 березня 1999р. № 87	Відображення  доходів по рядкам у звіті про фінансові результати
8.	П(С)БО 6 «Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах».	Наказ Мінфіну від 28.05.99 р. № 137.	Розглядається порядок виправлення помилок, внесення і розкриття інших змін у фінансовій звітності.
9.	П(С)БО 15 «Доход»	Наказ Мінфіну України від 29 листопада 1999 р. № 290	Визначає  визнання і класифікацію доходів, оцінку доходів, розкриття інформації про доходи в примітках до фінансової звітності.
10	Порядок надання фінансової звітності	КМУ від 28.10.98р.	В порядку  розглядається, кому представляється  фінансова звітність, в які терміни, а також в яких випадках проводиться інвентаризація активів і зобов’язань підприємства. [13, с. 60-61]
11	Наказ «Про затвердження Плану рахунків бухгалтерського  обліку та Інструкції про його застосування»	Наказ Мінфіну № 291 від 30.11.1999 р.	План  рахунків та інструкція встановлює призначення і порядок ведення рахунків бух. обліку для узагальнення методом подвійного запису інформації про активи, капітал, зобов'язання і господарські операції підприємств. Визначає використання рахунків на яких відбиваються витрати .[11]    Визначає  на яких рахунках узагальнюється інформація про доходи.

 

              Як правило, найбільша частина  інформації надходить із внутрішніх  джерел. Використовуються дані оперативного  й бухгалтерського обліку, планування  тощо. Збирання інформації відбувається регулярно (у строки бухгалтерської та статистичної звітності), або епізодично (у разі потреби). Збирання епізодичної інформації потребує розробки спеціальних процедур проведення обстежень, одержання індивідуальних і групових оцінок.

     До  джерел внутрішніх облікових даних належать: бухгалтерський облік і звітність; статистичний облік і звітність; оперативний облік і звітність. Дані бухгалтерського обліку дають об’єктивну кількісну характеристику різноманітних господарських операцій, узагальнену характеристику всієї сукупності засобів господарства за складом і розміщенням, за джерелами утворення і цільовим призначенням. Для цього використовуються методи наскрізного і безперервного спостереження, суворе документування, систематизація на рахунках, групування в балансі та інших звітних таблицях.

     Крім  даних бухгалтерського обліку, для  оцінки виконання планів (щомісячних, квартальних, річних) використовуються й статистичні дані, завдяки яким виявляються певні економічні закономірності. [3, с.131]

     Фактографічне інформаційне забезпечення  - сукупність даних економічного характеру о фактах (операціях), котрі дійсно стались у виробничій та фінансово  – господарській діяльності, відображені у первинних документах, облікових регістрах бухгалтерського, статистичного и оперативного обліку, а також у звітності про діяльності підприємства, о контролюється, об’єднання. [1, с. 285, 286]

     Характеристика  фактографічної інформації щодо формування доходів приведена у Таблиці 3.2. 

Таблиця 3.2

Характеристика  фактографічної інформації щодо формування доходів

№ п/п	Назва документів, облікових регістрів, форм звітності	Стисла  характеристика
1	2	3
1.	Наказ про облікову політику	Визначає  питання обліку доходів, що не регламентовані законодавством України.
2.	Баланс (форма № 1)	Форма фінансової звітності, яка містить інформацію щодо майна підприємства та джерел його формування.
3.	Звіт  про фінансові результати  (форма  №2)	Форма фінансової звітності яка розглядає  доходи та витрати підприємства за видами діяльності.
4.	Головна книга	Визначення  оборотів за дебетом та за кредитом рахунків доходів
5.	Регістри  обліку	Відображення  оборотів за кореспонденцією рахунків доходів з іншими рахунками
6.	Аналітичні  документи	Перевірка документації,  а саме матеріальний звіт, видатковий касовий ордер, розрахунково-платіжна відомість, звіт про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт, відомість результатів інвентаризації тощо.
7.	Первинна  документація	На  основі неї формується аналітична документація. Перевірка наявності та правильності складання документів.
8	Звіт  про фінансові результати і дебіторську  та кредиторську заборгованість (Форма  № 1-Б)	Форма статистичної звітності, де розкриваються  фінансові результати діяльності підприємства від звичайної діяльності
9.	Результати перевірок державних та недержавних контролюючих органів	Застосовується  в частині оцінки вірності інформації щодо доходів підприємства.
10.	Журнали-ордери і дебетові відомості	Узагальнюють  інформації щодо окремих об'єктів  обліку (доходів) та застосовуються для оцінці структури та динаміки об'єкту аналізу (доходів).

 
 

     Відповідно  до Міжнародних стандартів бухгалтерського  обліку, інформація має відповідати  таким вимогам:

• бути зрозумілою для користувачів за умови, що останні мають необхідний рівень знань з бізнесу, фінансів, економічної діяльності, бухгалтерського обліку, інших економічних дисциплін і заінтересовані у сприйманні цієї інформації. Спроби спрощення звітності до елементарного рівня є недопустимими. З другого боку, необхідно повно і всебічно пояснити природу і зміст окремих показників, особливо структурно складних. Водночас і виключати інформацію зі звітності тільки тому, що вона є занадто складною для розуміння, не дозволяється;
• інформація має бути потрібною, тобто основною для прийняття рішень користувачами і такою, що дає можливість своєчасно оцінювати минулі, поточні й майбутні події, підтвердити або заперечити їхню оцінку, зроблену в минулому. Потрібність бухгалтерської звітної інформації визначається її своєчасністю, змістовністю, порівнянністю, придатністю для прогнозування.

     На  прийняття рішень користувачами  впливає лише суттєва інформація. Суттєвість — це, власне, рівень точності інформації, що потрапляє до звітності. Цей рівень можна визначати на підставі як кількісних, так і якісних  факторів. Найпростішим прикладом застосування кількісного обмеження рівня точності є складання звітності у тис. грн з одним знаком після коми. У цьому разі суми в десятки та одиниці гривень у ній відображені не будуть. Достовірність інформації передбачає брак у ній суттєвих помилок, упередженості та перекручень, які можуть негативно вплинути на рішення користувачів звітності. І нарешті, порівнянність інформації означає її придатність для порівнювання діяльності як одного суб’єкта господарювання в різні періоди, так і різних суб’єктів, що, у свою чергу, забезпечить прогнозування тенденцій фінансового розвитку окремих підприємств і економіки в цілому.

        Отже, зміст інформації має задовольняти всі необхідні для прийняття управлінських рішень і регулювання діяльності підприємства потреби користувачів інформації. [3]

     Для того, щоб одержати змістовні, глибокі  висновки в результаті аналізу, слід ретельно продумати організацію  робіт до його початку. Під організацією взагалі розуміють створення  злагодженої постійної системи  для виконання якихось робіт або досягнення певної кінцевої мети. Організація аналітичної роботи включає: розробку загальних засад і порядку проведення аналізу, планування роботи окремих її елементів та етапів; матеріальне, методичне і наукове забезпечення; загальне керівництво, прийом виконаних аналітичних робіт, їх оформлення та контроль за впровадженням у виробництво розроблених заходів з метою поліпшення діяльності підприємства. [10, с.42]