Аналіз фінансового стану підприємста

К п. л. = К а. п. / К б. к., де

К а. п. –  поточні активи підприємства;

К б. к. –  короткострокові зобов’язання.

Якщо  К п. л. < 2, то ліквідність підприємства невисока і воно має певний фінансовий ризик. При надто високому К п. л. (більше 3 – 4) може виникнути сумнів у ефективності використання поточних активів.

Коефіцієнт  термінової ліквідності (К т. л.) –  це відношення активів високої ліквідності  до короткострокових зобов’язань, тобто

К т. л. = К а. л. / К б. к., де

К а. л. –  поточні активи високої ліквідності.

Не можна  плутати понять “ліквідність” підприємства і “платоспроможність” підприємства.

Платоспроможність – це здатність підприємства сплачувати кошти за своїми зобов’язаннями, що вже настали і потребують негайного погашення, за рахунок наявних грошей на банківських рахунках, або у готівці. Для того, щоб підтримувати підприємство у платоспроможному стані, фінансова служба повинна дбати про те, щоб його чисто грошові активи відповідали потребам щоденних платежів. Вважається, що у підприємствах на розрахунковому рахунку має бути залишок коштів, який дорівнює різниці між кредиторською заборгованістю всіх видів і поточною дебіторською заборгованістю на користь підприємства.

Фінансова активність підприємства характеризується такими показниками, як середній період оплати дебіторської, кредиторської  заборгованості та оборотність товарно-матеріальних запасів.

Середній  період оплати дебіторської заборгованості покупцями продукції підприємства обчислюється за формулою:

t д = К д * Д к / П пр, де

tд – середній період оплати дебіторської заборгованості покупцями, днів;

 К д – заборгованість покупців (дебіторська заборгованість);

 Дк – кількість календарних днів, у періоді, за який обчислюється показник;

   П пр – обсяг продаж за  розрахунковий період.

За період t д платіжні вимоги підприємства до покупців перетворюються у гроші. Його скорочення економічно вигідне.

Середній  період оплати кредиторської заборгованості постачальникам – визначається співвідношенням:

t к = К к * Д к / М, де

tк – середній період оплати кредиторської заборгованості постачальникам, днів;

     Кк – заборгованість підприємства постачальникам;

     М – обсяг закуцпки сировини  і матеріалів за розрахунковий  період.

 

Скорочення t к не є сприятливим для підприємства, оскільки потребує додаткових коштів.

Оборотність товарно-матеріальних запасів обчислюється як відношення обсягу продаж до величини запасів

 

N об = П пр / М з, де

Nоб -  оборотність товарно-матеріальних запасів за певний період (рік, квартал);

     Мз – середня величина запасів за той же період.

 

4. Основні проблеми фінансового стану підприємства та шляхи його оптимізації

В умовах ринкової економіки основою стабільного  положення підприємства служить  його фінансова стійкість. Вона відображає такий стан фінансових ресурсів, при  якому підприємство, вільно маневруючи грошовими коштами, здатне шляхом ефективного  їх використання забезпечити безперебійний  процес виробництва і реалізації продукції.

Визначення  меж фінансової стійкості підприємства належить до найбільш важливих економічних  проблем в умовах переходу до ринку, оскільки недостатня фінансова стійкість  може привести до відсутності в підприємства засобів для розвитку виробництва, його неплатоспроможності, та до банкротства, а «надлишкова» стійкість перешкоджатиме розвитку, обтяжуючи витрати підприємства зайвими запасами і резервами.

У дослідженнях сучасних зарубіжних вчених відокремлюється одна з найважливіших характеристик фінансового стану підприємства - це стабільність діяльності фірми в довгостроковій перспективі. Вона пов'язана із загальною фінансовою структурою підприємства, мірою його залежності від кредиторів і інвесторів. 

Для оцінки фінансової стійкості підприємства необхідний аналіз його фінансового  стану. Фінансовий стан є сукупністю показників, що відображають наявність, розміщення і використання фінансових ресурсів. Це здатність підприємства фінансувати свою діяльність.    

Фінансовий  стан характеризується забезпеченістю фінансовими ресурсами, необхідними  для нормального функціонування підприємства, доцільністю їх розміщення і ефективністю використання, фінансовими  відносинами з іншими юридичними і фізичними особами, платоспроможністю  і фінансовою стійкістю. Здатність підприємства своєчасно виробляти платежі, фінансувати свою діяльність на розширеній основі свідчить про його хороший фінансовий стан.

Головна мета діяльності підприємства – проаналізувати, де, коли і як використовувати фінансові  ресурси для ефективного розвитку виробництва і здобуття максимуму  прибули. Процес проведення фінансового  аналізу повинен мати свою технологію — послідовність кроків, направлених  на виявлення причин зміни стану  підприємства і важелів його оптимізації.

Основні проблеми, які з’являються у фінансовому  становищі організації мають  три основні напрямки прояву, до яких відносяться:

1. Низька  платежеспроможність та дефіцит  грошових коштів. Проблема полягає  у тому, що підприємство у певний  момент свого існування може  не мати достатніх коштів для  своєчасного погашення поточних  зобов’язань. Індикаторами низької  платоспроможності є нижчі за  нормативний рівень показники  ліквідності, прострочена кредиторська  заборгованість, заборгованості перед  бюджетом, персоналом і організаціями,  які кредитують.

2. Низька  рентабельність, недостатнє задоволення  інтересів власника, недостатня  віддача на вкладений у підприємство  капітал. Все це свідчить про  те, що власник капіталу отримує  значно менші кошти ніж він  вклав у розвиток підприємства. Як наслідок цього – вихід  власника з підприємства.

3. Низька  фінансова стійкість. На практиці  це передбачає можливі проблеми  в погашенні обов’язків у майбутньому,  залежність від кредиторів, втратою  фінансової автономії.

Можливо виділити дві основні причини  проблем і труднощів, що виникають  у фінансовому стані підприємства:

·  відсутність потенційних можливостей зберігати прийнятний рівень фінансового стану (або низькі об'єми отримуваного прибутку);

·  нераціональне управління результатами діяльності (нераціональне управління фінансами).

Потенційна  можливість підприємства зберігати  прийнятний фінансовий стан визначається об'ємом отримуваного прибутку. Основні  складові, від яких залежить сума прибутку підприємства, — це ціни і об'єми продажу продукції, рівень виробничих витрат і доходи від інших видів діяльності.

 

Висновки

Можна зробити  висновок, що найбільш зримо фінансовий стан підприємства визначається такими елементами чи показниками:

• прибутковість;
• рентабельність роботи підприємства;
• наявність власних фінансових ресурсіув;
• платоспроможність;
• показником прибутковості власного капіталу;
• показником валової прибутковості продажу товарів;
• коефіцієнтом фінансової незалежності;
• ліквідність;
• прибутковість власного капіталу;
• інші.

Тож, якщо підприємство досягає у  цих напрямках необхідних параметрів, то фінансовий стан такого підприємства стає стійким.

Важливий  вплив на фінансовий результат роботи підприємства має розробка фінансового плану підприємства. Фінансовий план підприємства складається на кожний поточний рік з поквартальним відокремленням за двома розділами: перший – надходження; другий – витрати із загальним їх підсумком за кожний квартал. У першому розділі спочатку зазначаються залишки грошових коштів на початок розрахункового року. Потім до них додаються кошти, спрямовані у відповідних кварталах на збільшенні власного капіталу і реалізацію товарів на умовах тримісячного кредиту. Другий розділ може охоплювати кошти, призначені для збільшення товарних запасів у певному кварталі, щоквартальної закупівлі товарів, покриття щорічно відновлюваних постійних витрат, щоквартальну виплату відсотків за користування кредитом, придбання виробничого устаткування, платежів по банківській заборгованості у зазначеному кварталі, тощо. Причому фінансовий план будь-якого суб’єкта господарювання формується з дотриманням вимоги, відповідно до якої надходження коштів має перевищувати поквартальні витрати (платежі).

Також можна виділити два основних напрямки оптимізації фінансового стану — оптимізація результатів діяльності (підприємство повинне більше заробляти прибутки) і раціональне розпорядження результатами діяльності. 

Для запобігання  банкротству потрібно приймати, перш за все, наступні міри:

·        позбавлятися від збиткової продукції і підрозділів;

·        розробляти і здійснювати програму скорочення витрат;

·        покращувати управління активами. 

У кризисній  ситуації підприємству можна порекомендувати  капіталовкладення позиковим шляхом. Необхідне проведення роботи, направленої  на запобігання банкротству, збільшення власного капіталу, проведення правильної маркетингової політики, і забезпечення швидкої оборотності капіталу. Одна з поширених причин підприємств, які отримує невисокий прибуток, полягає в тому, що велика сума коштів є нерухомою. Не використовується устаткування на усі виробничі потужності, дуже великий запас сировини, все це означає недіючий капітал. Цінність устаткування залежить від його використання, а не від того, скільки воно стоїть. Вища швидкість оборотності капіталу допоможе уникнути банкротства та стати  фінансово незалежним від інших.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаної літератури

1.Бандурка О.М. та ін. Фінансова діяльність підприємства: Підручник. – К.:, 1998. – 312 с.

 

2.Ганич Д.И. и др. Русско-украинский и украинско-русский словарь. – К.:, 1990. – 560 с.

 

3.Горфинкель В.Я. Экономика предприятия: Учебник. – М.:, 1996. – 367 с.

 

4.Калина А.В. та ін. Сучасний економічний аналіз і прогнозування: Посібник. – К.:, 1997. –272 с.

 

5.Качтарик Я.Д. Ефективність формування фінансових ресурсів підприємства: //Фінанси України. – 1999. -№10. – С. 138-140.