Діяльність готельних мереж на прикладі готелю Дніпро

 
Вступ 
Розділ 1. Теоретичні аспекти розвитку готельних мереж 
1.1. Історія розвитку готельних мереж у світі та Україні. Методи (підходи) формування готельних мереж 
1.2. Основні принципи розвитку міжнародних мереж і особливості діяльності в Україні. 
1.3. Національні готельні мережі. Стан та перспективи розвитку 
Розділ 2. Аналіз готелю «Дніпро», який входить в готельну мережу «Дніпро». 
2.1. Загальна характеристика готелю «Дніпро», м. Києві 
2.2. Особливості діяльності готелю «Дніпро» у складі готельної мережі «7 днів». 
Розділ 3. Перспективи, переваги та недоліки розвитку готельних мереж в Україні.. 
Висновки і пропозиції  
Додатки 
 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

 

Сектор готельних послуг залишається на сьогодні одним з  секторів економіки України, що найдинамічніше розвиваються. Ненасичені ринки готельних послуг різного рівня є прекрасною можливістю для готельних операторів упевнено увійти на український ринок і проводити політику розширення свого впливу в галузі.

Від того, наскільки вірний аналіз ринкової ситуації проведуть  представники готельного бізнесу, залежатиме в майбутньому склад учасників українського ринку "індустрії гостинності".

Готель – це підприємство, що надає людям, що знаходяться поза межами дому, комплекс послуг, найважливішими серед яких (комплексоутворюючі), тобто в однаковій мірі є послуга розміщення і харчування. Головна функція готельного підприємства - надання тимчасового житла.

Актуальність дослідження структури та особливостей готельних мереж пояснюється тим, що роль міжнародних готельних ланцюгів, безсумнівно, дуже важлива для туризму, а так само інших галузей та економіки в цілому. Саме система структурного управлінням підприємством сприяє створенню цілого ряду переваг, які дозволяють більшою мірою туристичним підприємствам підвищувати якість реалізованого туристського продукту, диверсифікувати пропоновані послуги в рамках сегмента ринку, збільшувати індивідуалізацію обслуговування споживачів.

Важливе значення у розвитку індустрії гостинності мають  готельні ланцюги. Вони дозволяють просувати  на світовий туристичний ринок високі стандарти обслуговування, а також сприяють підтримці готельного обслуговування туристів.

Об’єктом дослідження є аналіз діяльністі готелю «Дніпро».

Предметом дослідження є розвиток готельних мереж у світі та Україні.

 Метою роботи є дослідити проблеми розвитку готельних мереж в Україні, виробити рекомендації щодо вдосконалення готельної індустрії в Україні та проаналізувати структуру готельних мереж на прикладі готелю «Дніпро».

Структура. Робота складається  із анотації, трьох розділів, висновків, переліку посилань, додатків. Загальний обсяг роботи складає 41 стр. друкованого тексту. Перелік посилань містить 26 найменувань.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ 1. Теоретичні аспекти розвитку готельних мереж 
1.1. Історія розвитку готельних мереж у світі та Україні. Методи (підходи) формування готельних мереж

 

Ринок готельних послуг в Україні на даний момент знаходиться на початковій стадії розвитку. У країні налічується близько 1 тис. 300 об'єктів готельного типу, велика частина з яких – старі, реконструйовані будівлі 70–80-х рр.. Світове готельне господарство нараховує близько 350 тис. готелів, які надають більше 15 млн. номерів, при цьому їх кількість зростає щороку в середньому на 3–4%. Таким чином, частка України не дотягує і до піввідсотка європейських показників, що, звичайно, свідчить про необхідність серйозного розвитку галузі.

Найбільш активно готельна галузь розвивається у Києві (де зосереджено 150 об'єктів із загальною кількістю номерів понад 9 тис. 200), у великих індустріальних містах країни (Дніпропетровськ, Харків, Донецьк), а також у рекреаційних зонах (Ялта і Крим, Одеса, Львів та Карпати в цілому). Тим не менш, навіть Київ, де показник забезпеченості готельними номерами становить близько 6–7 місць на 1 тис. жителів, далекий від європейських стандартів. Наприклад, у Відні цей показник складає 26 місць на 1 тис. жителів, а в Парижі – 35. Тому попит в нашій країні все ще перевищує пропозицію, і в святкові дні або під час проведення різних виставок знайти вільне місце дуже важко [6].

Тому збільшення номерного фонду необхідно для України. Особливо це важливо для міст, які готуються до проведення Євро–2012. Україна повинна продемонструвати гостинність на кращому рівні, від цього залежить її імідж у світі, привабливість інвестування та подальшого розвитку.

Ще однією з основних характеристик вітчизняного готельного ринку став високий рівень цін при невисокій якості послуг. В умовах фінансової кризи в Європі вже почалося зниження тарифів у деяких готелях, але, найімовірніше, в нашій країні найближчим часом ціни будуть триматися на досить високому рівні, а їх зниження, можливо, не більше ніж на 5–15%. Причина тому – все та ж ненасиченість ринку.

Тенденції і принципи розвитку бізнесу

Подальший розвиток готельного господарства, як в Україну, так і в світі в цілому, неможливо без сучасного обладнання та новітніх технологій. Основним напрямком можна вважати девіз Всесвітньої туристської організації в 2003 році: «Технологія і природа – два актуальних аспекти розвитку туризму на початку XXI століття».

Сектор готельних послуг залишається на сьогоднішній день одним з найбільш динамічно розвиваються секторів економіки України. Ненасичені ринки готельних послуг різного рівня є прекрасною можливість для готельних операторів упевнено увійти на український ринок і проводити політику розширення свого впливу в галузі. Від того, наскільки вірний аналіз ринкової ситуації проведуть представники готельного бізнесу, залежатиме в майбутньому склад учасників українського ринку «індустрії гостинності». При цьому загальна кількість іноземних туристів, що відвідали нашу країну за 2006 рік, склала 18,6 млн. осіб – стількі ж, скільки за весь 2000 рік. За перше півріччя 2006 р. – 7,7 млн. осіб, а за перше півріччя 2007 р. – 9,5 млн. іноземних туристів, що відвідали Україну [1].

Зараз у центрі столиці важко знайти вільні майданчики під будівництво готелів. Території, раніше зарезервовані для цих цілей під силовим тиском зверху передані будівельним структурам, що споруджують на них дохідні бізнес-центри (строк окупності інвестицій до трьох років) і елітне житло. Українські інвестори, налагодивши контакти у верхах, легко добиваються передачі так званих «київських пустирів у центральній частині міста у своє оперативне розпорядження. Процес «тихого відходу» незайнятих майданчиків на сторону зупинити практично неможливо. І Київ залишається беззахисним перед «грошовими монстрами» (в першу чергу, сильними регіональними промислово-фінансовими групами), які діють на власний розсуд і, зрозуміло, виходячи з власних фінансових інтересів.

Методи формування готельних мереж

Можна виділити наступні підходи до розвитку готельних мереж:

- договір франчайзингу;

- контракт на управління;

- лізинг (оренда).

Франчайзинг (або комерційна концесія) – форма співпраці між юридично та фінансово незалежними сторонами (компаніями та/або фізичними особами), в рамках якої одна сторона (франчайзер), що володіє успішним бізнесом, відомою торговою маркою, ноу-хау, комерційними таємницями, репутацією та іншими нематеріальними активами, дозволяє іншій стороні (франчайзі) користуватися цією системою на погоджених умовах.[2]

Поняття франчайзингу в  готельній індустрії з’явилося  відносно недавно і вимагає розвитку в нашій країні. Даний вид франчайзингу існує в двох інтерпретаціях: перша  – франчайзі отримує комплект будівельної документації для будівництва готелю. Але на жаль рентабельність такого виду бізнесу низька і в кращому випадку готель окупиться через 5-6 років. Наступний варіант – франчайзі у якого є власний готель, входить у готельний ланцюг відомого бренду.

Франчайзингова система як особливий метод ведення комерційної діяльності будується із самого початку таким чином, щоб франчайзер одержав вигоду від швидкого зростання при обмеженому ризику, а франчайзі - від того, що входить у перевірену комерційну систему, тобто одержав уже апробований і досягнутий успіх на ринку. Цей метод відноситься до франчайзингу другого покоління і має назву діловий франчайзинг.

Франчайзер зацікавлений у залученні в свою ринкову  мережу нових членів. З цією метою  він готує для зацікавлених осіб документи, найбільш важливим з який є Стандартний пакет франчайзингової пропозиції (UFOC - Uniform Franchise Offering Circular). Цей документ надає передбачуваним франчайзі інформацію про те, хто є франчайзер, який характер має його бізнес. Звичайно в стандартному пакеті обумовлюються такі моменти: кваліфікація керівного складу франчайзера; фінансовий стан підприємства; вартість ліцензії;роялті; загальна сума вкладень франчайзі; можливість надання фінансування; допомога, що робиться франчайзі; обов'язки сторін; територія діяльності франчайзі; "юридична історія" франчайзера (судові процеси, у яких брала участь компанія); додаткове устаткування, яке франчайзі повинні придбати у випадку підписання договору.

Правовідносини між  франчайзером і франчайзи закріплюються підписанням договору. У договорі франчайзингу франчайзер надає франчайзі право використання свого фірмового знака, технології і методів роботи, системи резервування, відпрацьованих маркетингових процедур, системи знижок і т. д. Звичайною умовою є участь у ринковій стратегії франчайзера.

Найважливішим елементом  договору франчайзингу є узгодження форм оплати. У практиці франчайзингу використовуються вступний внесок (первинний  чи внесок вартість франшизи), регулярні  відрахування, які називаються роялті, плата за маркетингові послуги. З готелів, крім того, стягується плата за користування централізованою системою бронювання.

Внесок є одноразовою  фіксованою виплатою за надані права  і зроблені послуги. Як правило, він  включає вартість комплекту проектних документів, повного набору інструкцій з управління підприємством, підвищення кваліфікації управлінської ланки, навчання обслуговуючого персоналу до відкриття підприємства, а також вартість періодичної підготовки персоналу обслуговування протягом усього часу дії договору.

Первинний внесок за договором  франчайзингу може виступати у формі  часткової передоплати й оплати суми, що залишилася, або негайно  після підписання договору, або рівними  частками не пізніше, ніж через три  місяці після початку роботи.

На додаток до вступного внеску франчайзі зобов'язаний здійснювати роялті (поточні відрахування), виплачувані франчайзеру на постійній основі на зміст франчайзингової системи, управління й обов'язкові послуги з його боку. У договорі обумовлюється методика розрахунку і порядок виплати роялті. У міжнародній практиці поточні платежі являють собою визначений відсоток від валового доходу або прибутку. Для готелів поточні платежі залежать від числа номерів. Вони, як правило, визначаються по мінімуму і коливаються в межах 30-600 $ за номер за рік, або близько 5 % доходу від продажу номерів.

На засоби з рекламного фонду проводяться рекламні кампанії, здійснюється стимулювання продаж і  організується здійснення спеціальних  програм. Наглядацька рада франчайзера  стежить за проведенням рекламної програми і дає відповідні рекомендації. Стало нормою при проведенні рекламних кампаній не вказувати, чи є підприємство власністю ланцюга франчайзера чи тільки його договірним членом. Це робиться з метою запобігання зловживань рекламними засобами, що належать франчайзі, в інтересах власних підприємств франчайзера.

Найважливішим пунктом  договору франчайзингу є вказівка терміну  його дії. Звичайно він коливається  в межах 5-20 років. Більшу частина  договору франчайзингу займає деталізація  положень, що обумовлюють обов'язки франчайзера і франчайзи.

Для кожного конкретного  випадку обов'язки можуть розрізнятися. Однак спільним є те, що їхнє виконання  сприяє успішному зростанню (розвитку) франчайзингової системи.

 

 

 

 

 

 

 

 

1.2. Основні  принципи розвитку міжнародних мереж і особливості діяльності в Україні.

 

У першому півріччі 2009р. стан сегменту готельної нерухомості, як і інших галузей економіки  України, можна було охарактеризувати поняттями «зниження» і «припинення». За деякими даними, в столиці була заморожена реалізація 70 % готельних об'єктів. Наприклад, тільки компанія «ХХІ Вік» відклала здійснення п'яти заявлених раніше готельних проектів.

Ускладнення з фінансуванням  проектів нерухомості — велика частина  готелів будувалася з використанням  позикового капіталу — привели до того, що за перше півріччя було введено в експлуатацію тільки два значущі об'єкти: готель Citadel Inn в Львові (1 травня 2009 року) і п'ятизірковий готель InterContinental-| Kyiv| (як і було анонсовано, 27 серпня 2009 року)[23].

Не дивлячись на зниження рівня заповнюваної готелів у  всіх сегментах ринку (менше 50 %), слід зазначити відносну стабільність в  ціновій політиці готелів. Так, за даними компанії Knight| Frank| LLC| Ukraine|, в столичних  готелях на кінець другого кварталу 2009-го добова вартість номера категорії стандарт склала: для трьох зірок — 104 $, для чотирьох — 253 $, для п'яти зірок — порядку 448 $. В порівнянні з початком року це зміна вельми трохи — в межах 3–6 %: готелі, як правило, планують цінову політику на рік вперед і рідко відхиляються від встановлених меж.