Суть та необхідність санації підприємств зі складним фінансовим станом

Зміст 

1. Приховане банкрутство та його сутність………………………………….3
1. Основні фактори неплатоспроможності українських

 підприємств, що призводять до прихованого банкрутства……………..6

2. Суть та необхідність санації підприємств зі складним фінансовим станом……………………………………………………………………….8

2.1. Санація як ефективний захід попередження банкрутства підприємств…………………………………………………………………8

2.2. Удосконалення фінансової санації підприємств……………………14

      3. Задача……………………………………………………………………….18

      Список використаних джерел………………………………………………..20 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

1. Приховане банкрутство та його сутність.

 

    Банкрутство – це неспроможність підприємства платити за своїми борговими зобов’язаннями та виконувати зобов’язання перед бюджетом.

    Розрізняють приховане, фіктивне та умисне банкрутство. Приховане банкрутство – це навмисне приховування факту стійкої фінансової неспроможності через подання недостовірних даних, якщо це завдало матеріальних збитків кредиторам. Приховане банкрутство карається позбавленням волі на термін до двох років або штрафними санкціями 2000–3000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права здійснювати певну діяльність протягом 3 років[8].

    Об’єктивно  факт приховання банкрутства визначається такими двома ознаками:

• надання кредитору неправдивих даних про фінансовий стан неплатоспроможного боржника;
• причинний зв’язок між подачею таких даних та збитками, що їх зазнав кредитоp[10].

    Мотиви  та цілі приховання банкрутства:

• надія на поліпшення фінансового стану або на виконання фінансових зобов’язань особами, які, у свою чергу, є боржниками даної особи,
• спроба одержати банківський кредит для покриття заборгованості чи привласнення одержаних коштів з наступною ліквідацією підприємства,
• прагнення отримати вигідне замовлення на виробництво товарів, робіт, послуг від держави чи інших замовників і т.д[8].

    Суб’єктами  прихованого банкрутства можуть бути засновники підприємства, власники, посадові особи.

    Мінімальне  стягнення у разі виявлення факту  прихованого банкрутства застосовується:

• якщо прихована фінансова неспроможність є наслідком банкрутства іншої юридичної особи або настала внаслідок порушення законодавства контрагентами (монополізація ринку цін, недобросовісна конкуренція, махінації з фінансовими ресурсами);
• якщо вона є наслідком дії форс-мажорних обставин.

    Прихована стадія банкрутства. Проведемо аналіз прихованої стадії банкрутства, використовуючи одну з можливих формул “ціна підприємства”. На прихованій стадії починається непомітне, особливо якщо не налагоджений спеціальний облік, зниження “ціни” підприємства унаслідок несприятливих тенденцій як усередині підприємства, так і зовні. “Ціна підприємства” визначається капіталізацією прибутку за формулою:

    V = P*К,

    де: Р – очікуваний прибуток до виплати податків, а також процентів по позиках і дивідендах;

    К – середньозважена вартість пасивів (зобов’язань) фірми (середній відсоток, що показує відсотки і дивіденди, які необхідно виплачувати відповідно до умов, що склалися на ринку, за позиковий і акціонерний капітали);

    V – очікувана “ціна підприємства”.

    Зниження  “ціни підприємства” означає  зниження його прибутковості або збільшення середньої вартості зобов’язань. Зниження поточної вартості підприємства виявиться явно в показниках прибутковості і у вимогах банків, акціонерів та інших вкладників засобів. Прогноз очікуваного зниження вимагає аналізу перспектив прибутковості і процентних ставок.

    Доцільно  розраховувати “ціну підприємства”  на найближчу і довгострокову перспективу. Причини майбутнього падіння “ціни підприємства” формуються у нинішній момент і можуть бути певною мірою передбачені. Хоча в економіці завжди залишається місце для непрогнозованих стрибків[7].

    Представлений показник ціни не має відношення до цін продажів підприємств. За межами фінансової звітності залишаються найважливіші елементи потенціалу підприємства – кадри, науково-технічний потенціал, який повинен зіграти роль головних важелів оздоровлення.

    Зниження  прибутковості відбувається під  впливом різних причин – внутрішніх і зовнішніх. Значна частина внутрішніх причин може бути визначена як зниження якості управлінських рішень. Значна частина зовнішніх – як погіршення умов підприємництва. В останньому випадку треба мати на увазі, що іноді суспільне благополуччя може ставити вимогу погіршення умов для деяких видів підприємництва.

    Зростання процентних ставок і вимог вкладників також визначається різними факторами, серед яких можна виділити інфляційні очікування, посилення різних типів ризику вкладень.

    Зростання цін діє аналогічно зростанню  процентних ставок. По_перше, воно формує певні інфляційні очікування, що підвищує інфляційну складову номінальних процентних ставок і дивідендів. По-друге, зростання цін на сировину, матеріали, що комплектують вироби, значно більше зростання цін готової продукції підприємства збільшує за інших рівних умов кредиторську заборгованість, а значить, може викликати додаткове кредитування і таку зміну структури зобов’язань підприємства, яка підніме середню вартість пасивів, навіть при оплаті готівкою (треба мати на увазі вартість відвернення засобів на поточний рахунок від прибуткового використання).

    Підвищеної  уваги вимагають підприємства, що знаходяться у стані бурхливого зростання активності. Вони можуть стати банкрутами через помилкові розрахунки ефективності, розбалансованості боргів, тощо. Існують прийоми вибору оптимальної траєкторії зростання і страхування при неминучих відхиленнях від неї. На практиці необхідно поєднання рішення фінансових проблем з процесами стратегічного і оперативного управління. Найпростіші підходи використовують матричні способи визначення ринкової ситуації і становища підприємства на ринку.

    Проте страхування від всіх можливих ризиків  неможливе, і добре відомо, що високий прибуток в нормальних умовах є сусідом підвищеного ризику. На стадії фінансової нестійкості керівництво часто вдається до косметичних заходів, наприклад, продовжує виплачувати акціонерам високі дивіденди, збільшуючи позиковий капітал, продає частину активів, щоб зняти підозри вкладників і банків.

    При погіршенні ситуації керівники, як показує  досвід, нерідко схиляються до авантюрних способів заробляння грошей, а іноді й до шахрайства.

    При явному банкрутстві підприємство не може своєчасно оплачувати борги, банкрутство  стає юридично очевидним.

    Банкрутство виявляється як неузгодженість грошових потоків (притоку і відтоку грошей). Підприємство може стати банкрутом  як в умовах галузевого зростання, навіть буму, так і в умовах галузевого гальмування і спаду. В умовах різкого підйому галузі зростає конкуренція, в умовах гальмування і спаду падають темпи зростання. Таким чином, кожному окремому підприємству за темпи свого зростання необхідно боротися. 

    1.1 Основні фактори неплатоспроможності українських підприємств, що призводять до прихованого банкрутства:

1. Низький рівень маркетингу та втрата ринків збуту продукції, так як наші підприємства практично не використовують маркетинг і на жаль не вбачають у ньому необхідності, а тим паче виправдане вкладання в нього коштів. І як показує практика, лише великі фірми, підприємства і корпорації, не нехтують цим фактором.
2. Недостатній рівень кваліфікації персоналу та незадовільні стимули для збереження цінних кадрів. Більшу увагу хотілося б зосередити саме на цінних кадрах і відсутності стимулів. Економічна ситуація в країні сприяла хвилі звільнень і скорочень, роботу втратили навіть висококваліфіковані працівники. І, на жаль, на сьогоднішній день, досить багато підприємств керуються не кваліфікованістю кадрів, а швидкоплинністю (на місце одного прийдуть інші) і за рахунок цього значним скороченням стимулів. Крім того, якщо навіть і не враховувати економічну кризу, то цей пункт є також взаємопов’язаний з попереднім, так як рідко на якому малому підприємстві потрібен такий фахівець, як маркетолог.
3. Відсутність своєчасної внутрішньої звітності, що є дуже важливим фактором, так як саме вчасно підготовлена звітність віддзеркалює стан підприємства в даний момент. І якщо звітність підготовлена вчасно та відображає невтішні прогнози щодо діяльності підприємства, то навіть цього достатньо, щоб здійснити всі контрзаходи для подолання наступаючої кризи чи певних фінансових проблем, що можуть призвести до кризи і навіть банкрутства у майбутньому.

    Що  стосується зовнішніх факторів, то, всі вони є важливими і потребують рівнозначного дослідження, оскільки їх вплив на стан українських підприємств  є досить вагомим.

    Отже, існує значна кількість факторів неплатоспроможності і розглядати їх слід з врахуванням не лише внутрішніх, але зовнішніх загроз, що дасть можливість оцінити реальний стан підприємства і здійснити всі можливі контрзаходи по ліквідації негативних факторів і недопущенні до банкрутства. 
 

    

2. Суть  та необхідність санації  підприємств зі складним фінансовим станом.

 

    2.1 Санація як ефективний захід попередження банкрутства підприємств 

    Термін  "санація" походить від латинського "sanare", що означає лікування, оздоровлення, одужання. Застосування цього терміна в економічній теорії є закономірним, оскільки при наближенні підприємства до стану неплатоспроможності та банкрутства потрібне саме оздоровлення та лікування підприємства, яке потрапило в кризу.  

    Метою санації суб'єктів господарювання є ліквідація чи попередження загрози банкрутства, забезпечення найбільш ефективного використання потенціалу з метою адаптації підприємств до нових умов господарювання та створення передумов для відновлення конкурентоспроможності у довгостроковій перспективі[8].  

    Реалізація  мети за рахунок кращого використання чи додаткового залучення ресурсів, збереження підприємства діючим, у  тому числі збереження кількості  існуючих робочих місць, створення  можливості проведення розрахунків  з кредиторами та отримання прибутку підприємства на основі наявних фінансових, організаційних, правових, виробничих, техніко-технологічних можливостей  і є завданням санації.  

    Санація підприємства - це складова антикризового управління, яка передбачає застосування системи фінансово-економічних, виробничо-технічних, організаційно-правових, соціальних та екологічних важелів, спрямованих на досягнення узгодженості пріоритетних інтересів підприємства з інтересами суб'єктів зовнішнього середовища та внутрішньої гармонізації його діяльності, з метою відновлення платоспроможності та створення передумов для сталого розвитку підприємства у майбутньому[7].  

    Об'єктом  санаційних заходів є одночасно  усі елементи діяльності підприємства: засоби виробництва, праці, фінанси, управління, зовнішнє і внутрішнє середовище. Таке твердження втілює в собі комплексний  підхід до розгляду процедури санації. Залежно від напрямків санаційних заходів потрібно розрізняти: організаційну, правову, фінансову, техніко-технологічну, виробничу, соціальну та екологічну санацію підприємства:  

    — організаційна санація підприємства передбачає розробку нової організаційної структури підприємства, впровадження нових прогресивних форм і методів управління, відбувається звільнення підприємства від непродуктивних виробничих структур, проводиться ротація керівників та фахівців підприємства з метою поліпшення виробничих відносин між членами трудового колективу;