Зарубіжна та вітчизняна практика аудиту у державному секторі (державний аудит та особливості процесу його здійснення)

     Державний фінансовий контроль і аудит є  двома напрямками фінансового контролю, і, незважаючи на концептуальні відмінності, вони мають спільну мету – забезпечення законного, ефективного і прозорого  управління державними фінансами. При  цьому фахівці наголошують на важливості превентивного фінансового  контролю, який здійснюється на етапі  розгляду і прийняття рішень, ухвалення  законодавчих і нормативних актів. Попередній контроль повинен здійснюватися на підставі глибокого аналізу, що сприяє об’єктивній оцінці доцільності і ефективності прийняття певних управлінських рішень[4].

     Сьогодні  існує нагальна потреба розробки методики здійснення державного аудиту, яка передбачатиме системний підхід і базуватиметься на сучасних досягненнях науки. У зв’язку з цим необхідно:

• привести теоретико-методологічну базу державного аудиту у відповідність до сучасних умов;
• закріпити статус вищого органу державного аудиту за Рахунковою палатою;
• розробити концептуальні основи і уточнити нормативно-правове забезпечення діяльності органів, що проводять державний аудит;
• реформувати організаційну структуру і відповідно змінити розподіл функцій і сфер діяльності органів державного фінансового контролю;
• сформувати узгоджену концепцію координації діяльності усіх контрольних органів і на цій основі щорічно складати єдиний план заходів загальнодержавного фінансового контролю;
• створити науково-дослідницьку та навчальну бази діяльності органів державного фінансового контролю, сформувати систему кадрового забезпечення;
• організувати адекватну інформаційну інфраструктуру;
• підвищити рівень матеріально-технічного і фінансового забезпечення функціонування контролюючих органів;
• розробити стандарти державного аудиту;
• розробити науково-методичні основи комплексної оцінки соціально-економічної ефективності системи контролю державних фінансів.

     Таким чином, інститут державного аудиту може стати інструментом підвищення відкритості  і відповідальності управління людськими, природними, економічними і фінансовими  ресурсами, передумовою переходу до інноваційного типу економіки, до більш  високого рівня загального суспільного  розвитку[4]. 
 

     Висновки 

   Розглянутий матеріал стосовно зарубіжної та вітчизняної  практики аудиту в державному секторі  дозволяє сформулювати наступні висновки:

1. Зарубіжні рахункові відомства здійснюють аудит правильності використання фінансових ресурсів із точки зору законності й доцільності, а також повноти і своєчасності відображення фінансово-господарських операцій в облікових та звітних реєстрах.
2. Головним критерієм вибору того чи іншого об'єкта контролю є факт розпорядження організацією чи установою коштами державного бюджету. Водночас законодавство зарубіжних держав передбачає, що, поряд із перевірками витрат бюджетів, контролю з боку вищих органів фінансового контролю підлягають усі державні інстанції.
3. Обов'язковою умовою ефективного забезпечення дієвого й оперативного контролю в більшості країн є наявність територіальних підрозділів, які, залежно від форми державного устрою країни, повністю або частково підпорядковані верховному рахунковому відомству, проте в цілому зберігають самостійність у виконанні функцій та зосереджені на перевірках витрачання коштів місцевих бюджетів. У разі потреби вони виконують оперативні завдання центральної контрольної установи.
4. Неодмінним чинником ефективного розвитку державного фінансового контролю й аудиту є забезпечення активної участі держави у міжнародних відносинах для набуття досвіду побудови структури та організації аудиту у галузі державного управління.
5. Реформування вітчизняної системи державного фінансового контролю відбувається шляхом адаптації законодавства до європейських норм, зокрема до положень Лімської декларації керівних принципів аудиту державних фінансів, що була підписана в жовтні 1977 року в Лімі (Перу) делегатами ІХ Конгресу вищих органів контролю державних фінансів.
6. Основним об’єктом державного аудиту є не лише цільове і законне використання коштів, а й необхідність і ефективність управлінських рішень, що приймаються державними органами. Державний аудит повинен забезпечувати об’єктивну, незалежну і публічну оцінку результатів соціально-економічного розвитку в державі, чітко визначати цілі подальшого удосконалення управління суспільством.
7. Ситуація, коли уряд України прагне взяти на себе функції відповідального та координуючого органу, котрий повинен забезпечувати функціонування єдиної державної системи фінансового контролю, викликана неповним розумінням сутності і особливостей державного фінансового контролю і аудиту, частковою підміною понять, намаганнями поєднати різні напрями контролю з метою досягнення найкращого ефекту від запровадження. Як наслідок, ревізії і перевірки продовжують залишатись нагадуванням колишнього адміністративно-командного устрою, а звітна результативність контрольних заходів не відповідає реальному усуненню порушень і відшкодуванню збитків.
8. Чинна система державного фінансового контролю практично не виконує покладені на неї функції попередження порушень у фінансовій сфері, а також запобігання неефективному використанню бюджетних коштів.

Список  використаної літератури 

1. Алієва  В.Ш. Роль Рахункової палати Туреччини  в бюджетному процесі // Фінанси України. - 2008. - № 6. - С. 71.
2. Бариніна Марина Органічний закон: Інновації у внутрішньому контролі Франції // Фінансовий контроль. - 2008 р., № 5
3. Гринцевич В.О. Внутрішній аудит як самостійний вид контролю в органах державного сектору України //№ 3 (53) 2010
4. Діденко С. О., Діденко Є. В. Економічна роль державного фінансового контролю // Вісник Харківського національного університету ім. В. Н. Каразіна. - 2008 р.,  №802, с.107-112
5. Дорош Н.І. Державний фінансовий контроль: зарубіжний досвід і шляхи вдосконалення // Фінанси України. - 2008. - № 1. - С. 49.
6. Пушкарьова О. Ю. Державний фінансовий аудит суб’єктів господарювання як пріоритетний напрям діяльності органів державної контрольно-ревізійної служби  // Держава та регіони, Серія: Економіка та підприємництво. - 2009 р., № 7, с. 160-164
7. Романів Є. М., Любенко А. М. Перспективи подальшого удосконалення державного фінансового контролю в Україні
8. Соловйова Ю.М., к.е.н., ст. викл. Садекова А.М. Донецький національний університет економіки і торгівлі «Економіка. Облік і аудит». 2009 р.
9. Стефанюк І. Б. Державний фінансовий контроль: проблеми ідентифікації й визначення системи // Фінанси України. - 2009 р., № 11(168), с. 12-19
10. Чугунов І.Я., Федосов В.М. Державний внутрішній фінансовий контроль: стратегія розвитку  // Фінанси України. - 2009 р., №4, стр. 3-12