Аналіз фінансового стану підприємства

     Актуальним для підприємств України сьогодні є питання фінансово-економічного стану підприємства.  В умовах ринкових відносин зростає са-мостійність підприємств, їх економічна і правова відповідальність. Кожне підприємство самостійно відповідає за свою роботу та ухвалюєрішення щодо подальшого розвитку. Як наслідок, виживає той, хто найкращевикористовує наявні ресурси з метою отримання максимальної суми прибутку за результатами здійснення господарської діяльності.  При цьому різко зростає значення аналізу фінансово-господарської діяльності суб’єктів господарювання.            Аналіз фінансово-економічного стану є важливим складником ефек-тивного управління формуванням,  розміщенням і використанням ресурсів підприємства. Фінансовий стан визначається величиною, складом і структу-рою активів, власного капіталу і зобов’язань,  певні співвідношення яких зу-мовлюють фінансову стійкість,  ліквідність та платоспроможність суб’єктів господарювання.           Серед фінансових проблем чи не найважливішою є оцінка і аналіз фі-нансового стану підприємства,  який формується під впливом як зовнішніх,так і внутрішніх чинників. З одного боку, він є результатом діяльності суб’єк-та господарювання, свідчить про його досягнення та набутки, з іншого – ви-являє передумови та резерви для розвитку підприємства. За умов переходу економіки України до ринкових відносин, істотного розширення прав підприємств у галузі фінансово-економічної діяльності значно зростає роль своєчасного та якісного аналізу фінансового стану підприємств, оцінки їхньої ліквідності, платоспроможності та фінансової стійкості, пошуку шляхів підвищення і зміцнення фінансової стабільності.       Показниками та факторами доброго фінансового стану підприємства можуть бути: стійка платоспроможність, ефективне використання капіталу, своєчасна організація розрахунків, наявність стабільних фінансових ресурсів. Показники та фактори незадовільного фінансового стану: неефективне розміщення коштів, брак власних оборотних коштів, наявність стійкої заборгованості за платежами, негативні тенденції у виробництві [21; с.209].  У теорії та практиці фінансового менеджменту розрізняють різноманітні методи діагностики фінансового стану підприємства.  Горизонтальний (трендовий) аналіз базується на вивченні динаміки окремих показників фінансового стану підприємства у часі. За допомогою цієї системи аналізу розраховуються темпи зростання окремих показників за кілька періодів дослідження та визначаються загальні тенденції їхніх змін. Найбільш поширеними є такі види горизонтального аналізу [13; с.322-325]:

- дослідження динаміки показників звітного періоду порівняно з показниками попереднього періоду;

- дослідження динаміки показників звітного періоду у зіставленні з показниками аналогічного періоду минулого року (це особливо актуально для підприємства з чітко вираженими сезонними особливостями фінансово- господарської діяльності);

- дослідження динаміки показників за кілька попередніх періодів.

     Вертикальний (структурний) аналіз ґрунтується на структурному розкладанні окремих показників фінансової звітності підприємства. У цьому випадку здійснюється розрахунок питомої ваги окремих структурних елементів агрегованих фінансових показників та використовуються такі види аналізу:

- структурний аналіз активів підприємства, під час якого визначається питома вага оборотних та необоротних активів у загальній сумі активів, структура оборотних активів (питома вага основних складових - запасів, дебіторської заборгованості, грошових коштів), структура необоротних активів, склад активів за рівнем ліквідності, інфляційної захищеності тощо;

- структурний аналіз капіталу підприємства передбачає визна~чення питомої ваги власного та позикового капіталу, склад позикового капіталу за строками використання та видами тощо;

- структурний аналіз грошових потоків підприємства за грошовими потоками від операційної, інвестиційної та фінансової діяльностей, У складі цих видів грошових потоків більш детально структуруються надходження та витрачання грошових коштів, склад їхніх залишків тощо.                 Порівняльний (просторовий) аналіз базується на зіставленні значень окремих груп аналогічних показників, у процесі якого розраховуються розміри їхніх абсолютних та відносних відхилень. Для цього використовуються такі види аналізу:

- аналіз показників фінансового стану досліджуваного підприємства та середньогалузевих показників із метою оцінювання конкурентної позиції підприємства та виявлення резервів подальшого підвищення ефективності діяльності та покращання фінансового стану;

- аналіз показників фінансового стану досліджуваного підприємства та основних підприємств-конкурентів для розроблення заходів щодо подальшого розвитку підприємства;

- аналіз показників фінансового стану окремих структурних підрозділів досліджуваного підприємства з метою порівняння парамегрів їх результативності та пошуку резервів підвищення ефективності функціонування внутрішніх підрозділів підприємства;

- аналіз звітних та планових показників фінансового стану досліджуваного підприємства для визначення ступеня відхилення звітних показників від планових, виявлення причин цих відхилень та формулювання

       рекомендацій щодо коригування окремих напрямів покращання фінансового стану.            Аналіз фінансових коефіцієнтів базується на розрахунку співвідношення різноманітних абсолютних показників фінансової звітності, за результатами якого визначаються відносні показники, що характеризують окремі складові фінансового стану підприємства. Фінансові коефіцієнти, щоб забезпечити найбільший ступінь достовірності оцінки фінансового стану підприємства, повинні відповідати певним вимогам:

- бути максимально інформативними і надавати цілісну картину фінансового стану підприємства;

- для всіх фінансових коефіцієнтів (якщо можливо та необхідно) повинні бути встановлені числові параметри (нормативи) мінімально задовільного рівня чи діапазону змін;

- розраховуватися, як правило, за даними публічної бухгалтерської звітності, хоча можна використовувати і дані управлінського обліку;

- надавати можливість проводити рейтингову оцінку підприємства.

        Незважаючи на те, що аналіз фінансового стану підприємств здійснюється саме на основі коефіцієнтного методу, йому притаманні певні недоліки:

- часткові коефіцієнти фінансового стану мають моментний (статичний) характер та належать до минулого періоду;

- ці коефіцієнти не надають інформації про те, яким чином відбуваються різноманітні операції підприємства і, відповідно, як саме ці операції впливають на його фінансовий стан;

- існує функціональна взаємозалежність деяких фінансових коефіцієнтів, що погіршує точність оцінки фінансового стану підприємства;

- фінансові коефіцієнти мають низьку інформативність для прогнозування фінансового стану підприємства;

- при розрахунку більшості показників фінансового стану не враховуються певні потенційні зобов'язання підприємства, оскільки вони не відображаються в балансі, який є основним джерелом інформації для їх визначення;

- обмеженість результатів аналізу фінансового стану, які можуть бути отримані за даними розрахунку фінансових коефіцієнтів, пов'язана з обмеженістю інформації у фінансовій звітності;

- фінансова звітність, на основі якої оцінюється фінансовий стан підприємства коефіцієнтним методом, відображає лише ті події, що можуть бути представлені в грошовому вимірі і які вже сталися;

- на сьогодні багато підприємств мають у своїй структурі кілька стратегічних господарських одиниць, які здійснюють свою діяльність за різними видами, в різних містах чи країнах, та іноді не пов'язані між собою. Відповідно, зведена фінансова звітність таких підприємств не відображає діяльність виключно в певній галузі, що створює труднощі у виборі об'єктів для порівняння.

      Інтегральний (факторний) аналіз дозволяє отримати найбільш глибоку оцінку умов формування окремих агрегованих показників фінансового стану підприємства.           Залежно від мети діагностика фінансового стану може бути проведена з різноманітним ступенем деталізації. На практиці існують відповідні системи діагностування фінансового стану підприємства:                  1. Експрес-метод діагностики фінансового стану має на меті завчасне виявлення ознак кризового розвитку підприємства на базі використання стандартних методів аналізу. Метою методу є звичайна наочна оцінка фінансового благополуччя і динаміки розвитку суб'єкта господарювання, а його суттю - вибір невеликої кількості найбільш істотних і порівняно нескладних у визначенні показників та постійне відстеження їхніх змін.           2. Фундаментальний метод діагностики фінансового стану полягає у завчасному виявленні ознак кризового розвитку підприємства на базі використання методів факторного аналізу та прогнозування. Метою цього методу є докладна характеристика майнового і фінансового стану підприємства, результатів його діяльності в минулому звітному періоді, а також виявлення можливостей розвитку на перспективу. Він конкретизує, доповнює і розширює окремі процедури експрес-методу діагностики. При цьому ступінь деталізації залежить від цілей та завдань аналітика. Для діагностики фінансового стану підприємства у фінансовому аналізі використовують різні моделі, які дають змогу структурувати та ідентифікувати взаємозв'язки між основними показниками (дод. А).      Питання відбору показників, що найоб'єктивніше відображають тенденції зміни фінансового стану, розв'язує кожне підприємство самостійно. Однак будь-який набір, зазвичай, складається з таких груп: показники ліквідності; показники стійкості;

       показники рентабельності (прибутковості); показники ділової активності (дод. Б). Найперше для оцінки фінансового стану підприємства потрібно вивчити стан його майна. Показниками оцінки майнового стану є [21; с.305]:

• сума господарських коштів, що їх підприємство має у розпорядженні. Цей показник дає загальну вартісну оцінку активів, які перебувають на балансі підприємства. Зростання цього показника свідчить про збільшення майнового потенціалу підприємства.
• питома вага активної частини основних засобів. Згідно з нормативними документами під активною частиною основних засобів розуміють машини, обладнання і транспортні засоби. Зростання цього показника в динаміці — позитивна тенденція.
• коефіцієнт зносу основних засобів. Показник характеризує частку зношених основних засобів у загальній їх вартості. Ви-користовується в аналізі для характеристики стану основних засобів. Доповненням цього показника є так званий коефіцієнт придатності.
• коефіцієнт оновлення основних засобів. Показує, яку частину наявних на кінець звітного періоду основних засобів становлять нові основні засоби.

         -   коефіцієнт вибуття основних засобів. Показує, яка частина основних засобів, з котрими підприємство почало діяльність у звітному періоді, вибула з причини зносу та з інших причин підприємства.    Ліквідність підприємства — це його здатність швидко продати активи й одержати гроші для оплати своїх зобов'язань. Ліквідність підприємства характеризується співвідношенням величини його високоліквідних активів (грошові кошти та їх еквіваленти, ринкові цінні папери, дебіторська заборгованість) і короткострокової заборгованості [21; с.307].  Аналізуючи ліквідність, доцільно оцінити не тільки поточні суми ліквідних активів, а й майбутні зміни ліквідності. Аналіз ліквідності здійснюється на підставі порівняння обсягу поточних зобов'язань із наявністю ліквідних коштів. Результати розраховуються як коефіцієнти ліквідності за інформацією з відповідної фінансової звітності:

• величина власного капіталу (функціонуючий капітал). Характеризує ту частину власного капіталу підприємства, яка є джерелом покриття поточних активів підприємства (тобто активів, які мають період обороту менше ніж один рік). Цей розрахунковий показник залежить як від структури активів, так і від структури джерел коштів. Зростання цього показника в динаміці — позитивна тенденція. Основним і постійним джерелом збільшення власних оборотних коштів є прибуток. Не можна ототожнювати поняття «оборотні кошти» та «власні оборотні кошти». Перший показник характеризує активи підприємства ( II та III розділи активу балансу). Другий — джерела коштів, тобто частину власного капіталу підприємства, яка розглядається як джерело покриття поточних активів.
• маневреність грошових коштів. Зростання цього показника в динаміці означає позитивну тенденцію.
• коефіцієнт покриття загальний. Характеризує співвідношення оборотних активів і поточних зобов'язань. Для нормального функціонування