Форми і моделі підприємницької діяльності

План

  Вступ………………………………………………………………………..2

1. Сутність та характеристика підприємницької діяльності…………….…4
2. Сучасні форми підприємницької діяльності…………………………….11
3. Моделі підприємницької діяльності……………………………………..20

   Висновки…………………………………………………………………..25

   Використана література………………………………………………….28 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Вступ 

Підприємець - це людина особливого роду. Прибуток для нього лише символ успіху.

Головне - ступити на незвіданий шлях, далекий  від усталених рішень.

Йозеф Шумпетер

Найжахливіше - це думати, що можна безмежно черпати з колодязя, не знаючи його глибини.

К.де Бенедетті 

     Невід'ємним  елементом ринкового господарювання, однією з найактивніших форм економічної  діяльності є підприємництво, або  особливий тип господарювання.

     Підприємництво - ініціативна, новаторська діяльність господарюючого суб'єкта, спрямована на пошук і знаходження найбільш оптимальних економічних рішень з метою одержання максимальної вигоди. Підприємництво передбачає конкретну діяльність підприємця і часто ототожнюється з поняттям "власник".

     Теорія  підприємництва зародилась ще у ХVІІІ  столітті. Першим термін "підприємець" запровадив англійський економіст  Р.Кантильон. Він розглядав підприємництво особливим видом новаторської діяльності, пов'язаної із ризиком. Підприємця характеризував як людину, що бере на себе ризик, пов'язаний із організацією нового виробництва, впровадження у нього нової ідеї, із витратами, котрі можуть себе не окупити.

     Адам  Сміт характеризував підприємця як власника, який йде на економічний ризик  заради реалізації певної комерційної ідеї і одержання прибутку. Він сам планує, організовує виробництво і розпоряджається його результатами.

     Наступний крок у аналізі підприємницької  діяльності здійснив видатний французький  економіст Ж.Б.Сей. Він розглядав  підприємництво як раціональну і водночас творчу діяльність щодо комбінування факторів виробництва.

     Вагомий внесок у теорію підприємництва зробив економіст австрійської школи ХХ ст. Йозеф Шумпетер. Він найбільш влучно сформулював найхарактерніші  риси підприємця, перелічивши його головні функції: виготовлення нового блага або нової якості певного блага; освоєння нового ринку збуту; отримання нового джерела сировини або напівфабрикатів і запровадження нового методу виробництва; проведення відповідної реорганізації. Для того, щоб здійснювати постійний пошук нових способів комбінації ресурсів, слід, на думку Шумпетера, мати відповідні якості: волю і здібності; виділити визначальні моменти діяльності, бачити їх у реальному світлі; бути спроможним "плисти проти течії", долаючи опір соціальних сил; здійснювати вплив на інших результатами успіху, духовною свободою, витратами сил і енергії

     Наукова економічна література розглядає підприємництво з різних сторін: як економічну категорію, як метод господарювання, як тип  економічного мислення.

     Як  економічна категорія підприємництво виражає відносини між його суб'єктами з приводу виробництва, розподілу  і привласнення благ та послуг.  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

1.Сутність  та характеристика  підприємницької  діяльності 

   Економіка кожного суспільства являє собою сукупність різних видів діяльності, результатом якої є виробництво матеріальних благ і їх рух до споживача.

   Для виготовлення продукції і надання  послуг необхідні ресурси. Їх називають  факторами виробництва. Вчені-економіки минулого виділяли 3 фактори виробництва:

    Природні  ресурси (земля) – це мінеральні і  лісові ресурси, жива природа, повітря…

   Людські ресурси (праця) – це фізичні або  економічні зусилля, які люди затрачають на виробництво продукції і надання  послуг.

Капітал (предмети) – об’єкти, з допомогою яких виготовляються продукцію і надають послуги (фабрики, заводи).

   Проте сучасний досвід господарювання свідчить, що для процвітання країн з  розвинутою економікою необхідна реалізація 4–го фактора виробництва –  підприємництва. Воно являє собою організаторські здібності, необхідні фірмі для того, щоб виробництво продукції та надання послуг давало їм прибуток.

   Прибуток – це частина доходу, яка залишається підприємцеві після сплати за землю, працю і капітал. Отримати прибуток можна лише за умови здійснення найбільш ефективного варіанту використання факторів виробництва, економіки ризику, новаторських ідей.

   Для того. щоб підприємництво виникло  необхідні такі умови:

1. Наявність у суспільстві певної сукупності економічних свобод і прав з точки зору:

• виду господарської діяльності;

• джерела фінансування;
• доступу до ресурсів;
• організації і управління;
• збуту продукції;
• одержання інформації.

2. Наявність прав власності на:

• засоби виробництва;
• виготовлений продукт;
• послуги;
• дохід;

3. Сприятливий психологічний клімат у суспільстві.

4. Певне економічне середовище – ринковий конкурентний режим господарювання.

   При переході до ринкової економіки в  України і формуванні відповідної  законодавчої бази одним із перших актів було прийняття ЗУ «Про підприємництво». Згідно цього підприємництво – це самостійна ініціативна господарсько-фінансова діяльність спрямована на отримання прибутку, що здійснюється що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями),  на власний ризик, від свого імені та під свою особисту майнову відповідальність або ж від імені і під майнову відповідальність юридичної особи підприємства (організації).

     Підприємництво  є одним із різновидів творчої, пошукової, ризикової соціальної діяльності і  в більшості країн світу з  ринковою економікою вважається одним  із найпрестижніших. Адже саме цей вид діяльності у відповідних умовах найкращим чином виявляє людську суть, допомагає прояву працівника як особистості. Підприємництву властивий більш індивідуальний характер, високий ступінь стимулювання співробітників, що призводить до більш повної реалізації потенціалу кожного з них. Здійснюючи самостійну підприємницьку діяльність, працівник значно зростає як людина: він росте і професійно і інтелектуально. І це має цілком реальні позитивні наслідки для всього суспільства. Історія доводить, щоб підняти економіку, інші сфери буття до високого рівня розвитку можливо переважно через прояв членами цього суспільства їх господарської ініціативи.

     Суть  підприємництва як методу господарювання розкривають його основні функції: ресурсна, організаційна та творча.

     Ресурсна  функція підприємництва передбачає, що воно націлене на найбільш ефективне  використання матеріальних, трудових, фінансових та інформаційних ресурсів з урахуванням досягнень науки, техніки, управління і організації  виробництва

     Організаційна функція зводиться до діяльності по організації виробництва, збуту, маркетингу, менеджменту і реклами.

     Творча  функція полягає у сприянні генеруванню  та реалізації нових ідей, здійсненню техніко-економічних, наукових розробок, проектів, що пов'язані з господарським ризиком.

     Визначення  підприємницької діяльності і відокремлення  її від інших видів діяльності, що мають на меті отримання прибутку або доходу, має як теоретичне, так  і суто практичне значення. ( Наприклад, ст. 164 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачає відповідальність, зокрема, за зайняття підприємницькою діяльністю без державної реєстрації. Якщо ж не буде доведено, що діяльність, яка провадилася, була саме підприємницькою, притягти особу до відповідальності за вищевказаною статтею буде неможливо.) Для чіткого розмежування підприємництва та інших видів діяльності необхідно усвідомлювати ознаки підприємницької діяльності.

Характеристика (ознаки) підприємницької  діяльності (підприємництва)

     1. Підприємництво є самостійною діяльністю. Це означає, що, по-перше, підприємництво в Україні може здійснюватися в будь-яких організаційних формах, визначених законами України, на вибір підприємця. Також фізичні особи мають можливість зареєструватись як громадяни — суб'єкти підприємницької діяльності і провадити таким чином діяльність без створення організації. По-друге, підприємці мають право здійснювати самостійно будь-яку діяльність відповідно до потреб ринку, на власний розсуд приймаючи відповідні рішення, що не суперечать законодавству.

     2. Підприємництво є ініціативною  діяльністю. Це означає, що зайняття  підприємницькою діяльністю є  добровільним вчинком. Жоден державний  орган, недержавна організація,  посадова особа не можуть примусити  до зайняття підприємницькою  діяльністю. Проте це не означає, що особа не може бути примушена до виконання добровільно взятих на себе зобов'язань (наприклад, за договором, укладеним в процесі провадження підприємницької діяльності) або зобов'язань, що передбачені державою і випливають зі здійснення особою підприємницької діяльності (наприклад, зобов'язань зі сплати податків).

     3. Підприємництво є систематичною  діяльністю. Проте чітких кількісних  критеріїв систематичності (тобто,  скільки разів потрібно зайнятися  діяльністю для того, щоб вона  вважалася підприємницькою) законодавством не встановлено.

     4. Підприємництво є діяльністю  на власний ризик. Це означає,  що за порушення договірних  зобов'язань, кредитно-розрахункової  і податкової дисципліни, вимог  до якості продукції та інших  правил здійснення господарської діяльності підприємство та приватний підприємець самостійно несуть відповідальність, передбачену законодавством України. Тобто суб'єкт підприємницької діяльності бере на себе як позитивні, так і негативні наслідки підприємницької діяльності.

     5. Підприємницька діяльність здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями).

     6. Внаслідок підприємницької діяльності  досягаються економічні й соціальні  результати.

     7. Підприємництво є господарською  діяльністю. Це означає, що, незважаючи  на свою специфіку, підприємницька діяльність є складовою ширшого за обсягом поняття "господарська діяльність".

     8. Метою підприємницької діяльності  є отримання прибутку. Якщо метою  тієї чи іншої діяльності не  є отримання прибутку, вона не  може бути віднесена до підприємницької. Ця мета, як правило, знаходить своє відображення в установчих документах суб'єкта підприємницької діяльності і простежується, виходячи з характеру його діяльності. За цією ж ознакою підприємницька діяльність відмежовується від поняття господарської діяльності, в якій отримання прибутку не ставиться за основну мету.

     Під господарською діяльністю розуміється  діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Ознаки  господарської діяльності:

— господарською  є саме діяльність визначених суб'єктів  як активна, специфічна форма людського  відношення до навколишнього світу, зміст якої складає його доцільну зміну і перетворення в інтересах людей. За визначенням того ж словника діяльність повинна включати в себе мету, засоби, результат та власне процес.