Амортизаційна політика та її вплив на фінансовий стан підприємства

Доповідь

на  тему:

Амортизаційна політика та її вплив на фінансовий стан підприємства

Виконав:

  Студент групи ОА-31

Ваврух  Я.Р

Київ-2013

 «Амортизаційна політика та її вплив на фінансовий стан підприємства»

Сутність  амортизації та амортизаційної політики на підприємстві

Матеріальною  основою будь-яких фінансових відносин є гроші. Фінансові відносини  ж припускають наявність учасників, мета яких - заробити гроші з подальшим  використанням їх на різні цілі, в тому числі і на створення  власних грошових фондів.

Фінанси підприємств - економічні, грошові відносини, які виникають в результаті руху грошей і які виникають на цій  основі грошових потоків, пов'язані  з функціонуванням створюваних  на підприємствах грошових фондів.

Фінанси підприємств є основою фінансової системи держави, оскільки підприємства являють собою головне ланка  народногосподарського комплексу. Стан фінансів підприємства впливає  на забезпеченість загальнодержавних  і регіональних грошових фондів фінансовими  ресурсами.

Важливою  стороною фінансової діяльності підприємств  є формування і використання різних грошових фондів. Через них здійснюється забезпечення господарської діяльності необхідними коштами, а також  розширеного відтворення, фінансування науково - технічного прогресу, освоєння і впровадження нової техніки, економічне стимулювання, різного виду розрахунки і т.д. Усі сформовані грошові  фонди підприємства відіграють важливу  роль у відношенні його фінансового  стану. До одних з таких фондів прийнято відносити амортизаційний фонд. Але перш ніж розкрити його сутність, треба ознайомитися із загальним  поняттям амортизації.

У процесі  експлуатації та під впливом часу основні засоби та нематеріальні  активи зношуються, тобто втрачають  свої початкові технічні можливості і властивості. У зв'язку з цим  втрачається і їх первісна вартість. Для того, щоб компенсувати знос виробничих фондів, виробляється нарахування  амортизації основних засобів.

Амортизація та амортизаційна політика відіграють дуже важливу роль в економіці  будь-якої держави. У науковій літературі явно недостатньо розкрита сутність амортизації як економічної категорії. Амортизація, як економічна категорія виконує такі функції: забезпечує процес простого і частково розширеного відтворення основних виробничих фондів; є основою для визначення фізичного зносу основних фондів; служить базою для розрахунку собівартості і прибутку організації; є основою для нарахування амортизаційних відрахувань як джерела фінансування простого відтворення основних фондів; виступає регулятором оновлення та кругообігу основних фондів.

Без знання функцій, які виконує амортизація, навряд чи можна розробляти і здійснювати  науково обгрунтовану амортизаційну  політику.

Амортизація - це поступове перенесення вартості основних засобів на вироблений продукт, цільове накопичення грошових коштів та їх подальше використання на відтворення (відшкодування, відновлення) зношених основних засобів.

Амортизаційні відрахування - грошовий вираз вартості зносу основних засобів і нематеріальних активів. Вони включаються у витрати підприємств, пов'язані з виробництвом і реалізацією продукції і у складі виручки від реалізації продукції повертаються на рахунок підприємства, стаючи джерелом фінансування як простого, так і розширеного відтворення.

До 1992 р. на підприємствах формувався амортизаційних фонд.

Він частково вилучався в бюджет, що порушувало відтворювальний процес, і обмежувало можливості накопичення  капіталу. Відмова від формування амортизаційного фонду привів до втрати цільового джерела фінансування. Відновлення амортизаційного фонду  в майбутньому дозволить контролювати використання підприємствами коштів на фінансування простого виробництва, правильно  застосовувати податкові пільги, визначати реальну структуру  фінансових ресурсів і межі самофінансування. Відношення річної суми зносу основних фондів до їх первісної вартості, виражене у відсотках, називається нормою амортизації. Це один з найважливіших економічних інструментів управління процесом відтворення основних фондів, відноситься до нормативів тривалої дії. Їх рівень, структура і ступінь диференціації визначається завданнями економічної політики і для кожного періоду розвитку господарства не залишаються однаковими. Широка диференціація затверджуються норм амортизації обмежує самостійність підприємств, ускладнює нарахування зносу та визначення собівартості продукції, ускладнює контроль за правильністю обчислення податкових платежів.

Фінансування власними коштами  основних виробничих засобів та нематеріальних активів має джерелом амортизаційний фонд підприємства, створення якого  регулюється амортизаційною політикою  підприємства, яка знаходиться в  полі дії інвестиційної політики держави. Амортизаційна політика підприємства - це складова загальної політики управління операційними не обіговими активами, яка складається з сукупності методів управління порядком нарахування  та використання амортизації в межах  чинного законодавства відповідно до обраної підприємством фінансово інвестиційної стратегії. 
Незадовільний стан виробничої бази можна вважати основним фактором ризику втрати конкурентоспроможності, тому для визначення необхідного обсягу фінансування господарської діяльності потрібно спочатку оцінити стан окремої одиниці засобів, які в сукупності складають виробничий потенціал суб'єкта господарювання. 
Для визначення необхідного обсягу фінансування господарської діяльності підприємства потрібно спочатку оцінити стан окремої одиниці засобів, які у сукупності складають виробничий потенціал суб'єкта господарювання. По кожній одиниці основних засобів визначається техніко-економічне старіння основних фондів та ступінь фізичного спрацювання. 
Техніко-економічне старіння основних фондів пов'язане з реальними економічними збитками для підприємств, що експлуатують застарілу техніку. Це процес знецінення діючих засобів праці до настання повного фізичного спрацювання під впливом науково-технічного прогресу. Воно характеризується поступовою втратою засобами праці своєї споживчої вартості внаслідок удосконалення існуючих та створення нових засобів виробництв. 
          Відносну величину економічного спрацювання окремої фізичної одиниці або певної сукупності основних фондів визначають як відношення накопиченої суми спрацювання, тобто їхньої вартості, вже перенесеної на вартість продукції, до загальної балансової вартості. 
Ступінь фізичного спрацювання окремої одиниці засобів праці можна визначити двома розрахунковими методами: 
- за терміном її експлуатації (через порівняння фактичної та нормативної величин з урахуванням ліквідаційної вартості); 
- за даними обстежень технічного стану. 
Для фінансування основних засобів особливо важливим є визначення економічно доцільного строку їхньої експлуатації. Результати спеціальних досліджень свідчать, що найбільш істотний вплив на економічно доцільний строк експлуатації устаткування здійснюють два нерівноцінні фактори - щорічний розмір амортизації та середньорічні ремонтні витрати. Збільшення щорічних амортизаційних відрахувань зменшує економічний строк експлуатації, тоді як збільшення витрат на ремонтні роботи спонукає до придбання нового обладнання з огляду на неефективність витрат на ремонт. 
Розробка амортизаційної політики підприємства починається з аналізу макроекономічних та мікроекономічних факторів, які визначають вибір інструментів створення та розподілу амортизаційного фонду (рис. 23). 
Для визначення кількісних показників амортизаційної політики, які використовуються при плануванні амортизаційного фонду підприємства залучається така інформація: 
- обсяг, склад, вікова структура та рівень зносу не обігових активів; 
- темпи інфляції фактичні та прогнозні: 
- норми амортизацій з груп не обігових активів; 
- економічний термін використання амортизуємих активів; 
- реальний термін використання амортизуємих активів; 
- інвестиційна активність підприємства у створенні активів; 
- переваги та недоліки окремих методів амортизації; 
- методи відображення в обліку реальної вартості не обігових активів. 
Підприємство при формуванні амортизаційного фонду має право саме вибирати метод амортизації, та застосовувати вибраний метод або до всіх основних засобів, або до окремих груп майна, або до окремого не обігового активу. Діюча система бухгалтерського обліку передбачає самостійне визначення власником активу економічного терміну Його використання та ліквідаційну вартість активу. 
 
Метод суми одиниць продукції. Застосовується за умови, що відома кількість продукції, що буде виготовлена на цьому устаткуванні та його ліквідаційна вартість. Амортизація розраховується на одну одиницю продукції і збільшується на кількість одиниць у плановому році. 
Макроекономічні фактори впливу 
Принципи державної амортизаційної політики 
Вплив науково-технічного прогресу 
Податкова політика держави Рівень інфляції (поточний, прогнозний) 
Зміни у державному регулюванні цін Державне регулювання доходів населення 
Державна інвестиційна політика Грошово-кредитна політика держави 
Стан ринків матеріальних ресурсів Стан фінансового ринку Екологічні обмеження 
Мікроекономічні фактори впливу 
Рівень попиту на ринку продукції підприємства Рівень конкуренції в галузі Динаміка цін на ринку продукції підприємства 
Зміни у конкурентоспроможності підприємства 
Фактор часу в організації виробництва 
Фактор часу для коштів амортизаційного фонду 
Рівень підприємницьких та фінансових ризиків Загальна стратегія управління необоротними активами Джерела фінансування не обігових активів 
Підприємство при формуванні амортизаційного фонду має право саме вибирати метод амортизації, та застосовувати вибраний метод або до всіх основних засобів, або до окремих груп майна, або до окремого не обігового активу. Діюча система бухгалтерського обліку передбачає самостійне визначення власником активу економічного терміну Його використання та ліквідаційну вартість активу. 
Метод суми одиниць продукції. Застосовується за умови, що відома кількість продукції, що буде виготовлена на цьому устаткуванні та його ліквідаційна вартість. Амортизація розраховується на одну одиницю продукції і збільшується на кількість одиниць у плановому році. 
Метод зменшення залишку. Норма амортизації має вигляд постійного нормативу у відсотках до залишкової вартості майна. Цей норматив у практиці розвитих країн у 2 рази перевищує норматив прямолінійного списання. Річні відрахування за цим методом послідовно знижуються і у підсумку не покривають вартість майна. Щоб цілком відшкодувати вартість майна з другої половини терміну треба перейти на метод рівномірного списання.