Аналіз депозитних операцій

1. до витребування;

2. строкові, які вносились на строк не менше 6 місяців;

3. умовні, які укладались  на імя третьої особи, які  мали право розпоряджатись ним  за настання зазначеної умови  (закінчення технікуму);

4. виграшні, які оплачувались  не в вигляді процентної ставки, а у формі виграшів;

5. на поточні рахунки,  по яких гроші як третім  особам, так і самому вкладнику  видаються на основі виписаних  чеків.

Строк зберігання вкладу був необмежений, а сума вкладу не могла бути меншою 50коп. в основному  ставка процентів була 2-3% річних. Цікавим було те, що схоронність грошових сум гарантувалась Урядом СРСР. Після того як вклади не були повернені вкладникам, вже банківська система незалежної України ще довго не могла повернути довіру населення до депозитів(вкладів).

Але я вважаю, що на сьогоднішній день однією з головних проблем депозитних операцій є їх не розгалуженість. Для українців депозити стали вже звичною справою, тому банкам слід керуватися досвідом інших країн і розширювати пропозицію депозитних операцій.

Депозитам, як важливому  джерелу ресурсів комерційного банку притаманні ще й такі недоліки[10]:

• операції по залученню грошових коштів у вклади пов’язані із значними маркетинговими зусиллями, грошовими і матеріальними витратими комерційних банків;
• слабке нарощування обсягів різних видів депозитів усіх категорій вкладників;
• низьке забезпечення стійкості банківських ресурсів, частково це провина Фонду гарантування вкладів.

Основні напрямки вирішення  проблем:

1. банкам слід ще більшої уваги приділяти депозитам фізичних осіб, хоча їх питома вага і зросла в цьому році, але є набагато чисельнішими і менш динамічнішими, у порівнянні з суб’єктами господарювання. На руках у населення знаходиться значна маса агрегату М0, яку банки повинні намагатися акумулювати.
2. великі потенційні можливості для нарощування стабільної ресурсної бази несуть в собі строкові вклади. Хоч цей вид ресурсу є і більш дорогим для банку, проте він забезпечує його стабільність і фінансову стійкість, що призводить до підвищення довіри вкладників.
3. удосконалення процентної політики. В основному процентна ставка за вкладами визначається банком із кожним конкретним клієнтом на договірних засадах з урахуванням макроекономічних факторів, що на неї впливають. Разом із тим розмір процента безпосередньо пов'язаний з умовами депозиту, сумою, строком, порядком вилучення тощо.
4. ефективним методом збільшення залучення ресурсів у вигляді вкладів, є надання клієнтам банку додаткових послуг безкоштовно чи за більш пільговими умовами (кредитно-розрахункове, касове обслуговування, консультаційне).
5. перегляд функцій і повноважень Фонду гарантування вкладів. Окрім початкових (1% зареєстрованого статутного капіталу) і спеціальних зборів, банки двічі на рік сплачують збори в розмірі 0,25% загальної суми вкладів, а натомість Фонд гарантує повернення вкладів вкладникам лише через 3-6місяців, після ліквідації банку, і в розмірі не більше 150 000грн. для вкладників головне – це поверненність їх вкладів в строк і в повному обсязі, що Фонд гарантування вкладів забезпечує частково.

Страхування депозитів полягає у створенні системи захисту грошових вкладів, що знаходяться на депозитних рахунках у комерційних банках, на випадок банкрутства цих банків. Система депозитного страхування (СДС) породжена дворівневою банківською системою і функціонує практично в усіх країнах з розвинутою ринковою економікою.

Досвід країн, які досить тривалий час опробували СДС, показує: не може бути в одному варіанті системи, прийнятої й однаково ефективної на всі часи. Отже, незважаючи на те, на яких засадах ґрунтуватиметься СДС, вона, врешті-решт, має бути гнучкою, здатною пристосовуватись до конкретних економічних умов.

Страхування депозитів для України — справа нова, але те, що формування її розпочалося, — явище, безумовно, позитивне. Значення цього явища для економіки  важко переоцінити. Країна, котра не може подолати кризу неплатежів, не має механізму захисту тимчасово вільних грошових засобів населення, які воно довіряє банкам. За чинним в Україні законодавством у разі банкрутства банку в першу чергу покриваються борги перед бюджетом, в другу — перед юридичними особами і в останню — перед фізичними особами. Тим, хто в черзі останній, як правило, цих засобів не вистачає. З метою захисту інтересів фізичних осіб — депозиторів комерційних банків, котрі найменше обізнані з тонкощами банківської справи, було започатковано обов'язкове страхування депозитів фізичних осіб в Україні.

Фонд гарантування вкладів є державною спеціалізованою установою, яка виконує функції державного управління у сфері гарантування вкладів фізичних осіб. Окрім цього, він має статус юридичної особи, володіє відокремленим майном, яке є об’єктом права державної власності і перебуває у його повному господарському віданні. У  своїй   діяльності  Фонд  керується  Конституцією  України  ( 254к/96-ВР ), чинним законодавством та діє на підставі Положення  про  Фонд  гарантування вкладів фізичних осіб,  яке затверджується  Кабінетом Міністрів України та Національним банком України.

Основними завданнями Фонду гарантування вкладів фізичних осіб є:

1. забезпечення захисту прав фізичних осіб – вкладників комерційних банків України, що сплачують внески до фонду, шляхом відшкодування за рахунок коштів фонду втрат за вкладами;
2. здійснення організаційно-управлінських заходів щодо забезпечення виплати вкладникам сум відшкодування;
3. забезпечення надходження та акумуляції сум зборів з комерційних банків, які сплачуються до фонду, та інших коштів, призначених для відшкодування вкладникам втрат у разі недоступності вкладів;
4. забезпечення цільового використання коштів, які перебувають на рахунках фонду.

Все ж таки основною ціллю діяльності Фонду в Україні є захист прав та інтересів фізичних осіб – вкладників банків, філій іноземних банків.

Не менш важливим моментом у процесі залучення коштів на банківські рахунки є виділення  основних факторів, що стимулюють клієнтів до збереження ресурсів саме в цьому банку. проведене в різних країнах дослідження мотивів вибору банку клієнтами показує, що на перше місце вони ставлять кількість і якість банківських послуг, що надаються, потім ціну таких послуг у даному банку, швидкість проведення операцій і лише на останньому місці враховується те, що клієнт вже користувався послугами даного банку раніше.