Аналіз ділової активності підприємства

Коефіцієнт оборотності  основних засобів (фондовіддача) розраховується як відношення чистої виручки від  реалізації продукції (робіт, послуг) до середньорічної вартості основних засобів. Він показує ефективність використання основних засобів підприємства.

Коосз = Чиста виручка від реалізації продукції/ середньорічна вартость основних засобів

Коефіцієнт оборотності  власного капіталу розраховується як відношення чистої виручки від реалізації продукції (робіт, послуг) до середньорічної величини власного капіталу підприємства і характеризує ефективність використання власного капіталу підприємства [6].

Ковк = Чиста виручка від  реалізації продукції/ середньорічна  величина власного капіталу

Операційний цикл - інтервал часу, протягом якого поточні активи підприємства роблять повний оборот від придбання запасів для  здійснення діяльності до отримання  коштів від реалізації виробленої з  них продукції.

Специфіка операційного циклу  підприємства визначає структуру оборотних коштів.

Тривалість операційного циклу розраховується як сума тривалості виробничого циклу і періоду  обороту дебіторської заборгованості за товари, роботи, послуги [1].

Виробничий цикл починається  з моменту надходження матеріалів на склад підприємства, закінчується в момент відвантаження покупцеві продукції, що була виготовлена з даних матеріалів.

Тривалість виробничого  циклу обчислюється як сума періодів обороту всіх нормованих складових  оборотних коштів (запасів сировини, незавершеного виробництва, запасів готової продукції).

Фінансовий цикл - часовий  інтервал, протягом якого одноразовий  оборот роблять власні оборотні кошти. Фінансовий цикл починається з моменту оплати постачальникам визначених матеріалів (погашення кредиторської заборгованості), закінчується в момент одержання грошей від покупців за відвантажену продукцію (погашення дебіторської заборгованості). Фінансовий цикл починається після закінчення періоду обороту кредиторської заборгованості.

Тривалість фінансового  циклу менше тривалості операційного циклу на величину періоду обороту  кредиторської заборгованості за товари, роботи, послуги з врахуванням  періоду обороту авансів, тобто  більше на період обороту виданих авансів і менше на період обороту авансів отриманих.

Він здійснює вирішальний  вплив на формування величини і структури  власних оборотних коштів.

У тих випадках, коли власні оборотні кошти мають від’ємне значення, поняття фінансового циклу не існує.

Сутність фінансового  циклу полягає в тому, що чим  вище значення фінансового циклу, тим  вище потреба підприємства в грошових коштах для придбання виробничих оборотних засобів [5].

Від’ємне значення тривалості фінансового циклу є свідченням того, що підприємство в середньому отримує від клієнтів гроші раніше, ніж здійснює платежі своїм кредиторам.

Додатнє значення тривалості фінансового циклу виникає в  наслідок значного зниження обсягів  кредиторської заборгованості одночасно  із зростанням дебіторської заборгованості, що призводить до „вимивання” грошей з підприємства, виникненню потреби  в додатковому залученні капіталу для поповнення оборотних коштів.

За умови, якщо фінансовий цикл підприємства дорівнює „0”, терміни  надходження грошових коштів від  дебіторів підприємства співпадають  із термінами їх повернення кредиторам. Це є прийнятною для забезпечення безперервного функціонування підприємства ситуацією, яка, однак, має певний недолік, пов’язаний із неможливістю накопичення  грошових коштів на рахунках.

Для аналізу ділової активності необхідно не тільки розглянути співвідношення тривалості операційного і фінансового  циклів, але і зробити оцінку структури  цих циклів, тобто порівняти між  собою періоди обороту окремих  складових (запасів сировини і матеріалів, незавершеного виробництва, запасів  готової продукції, дебіторської і  кредиторської заборгованості).

Одним з важелів поліпшення фінансового стану підприємства є скорочення фінансового циклу  при збереженні певного балансу  між рахунками дебіторів і  кредиторів.

Оскільки тривалість операційного циклу більше тривалості фінансового  циклу на період обороту кредиторської заборгованості, то скорочення фінансового циклу забезпечує зазвичай зменшення операційного циклу. Шляхи скорочення фінансового циклу залежать від термінів обороту його складових.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3. Напрямки підвищення  ділової активності підприємства

 

Нестабільна економічна ситуація, необхідність гнучкого та постійного реагування на зміну попиту на ринку  товарів та впровадження у виробництво  нових конкурентоспроможних ідей створили об’єктивну необхідність дослідження  ділової активності суб’єктів господарювання. Підтримання або підвищення ділової  активності розглядається як одна з  функціональних стратегічних цілей  підприємства. Саме тому проблеми, пов’язані  із забезпеченням ділової активності потребують подальшого вивчення та розробки економічного механізму їх вирішення, що визначає актуальність досліджуваної  проблематики.

Ефективність діяльності підприємства в значній мірі залежить від розробленої системи шляхів і напрямів їх реалізації щодо раціоналізації рівня ділової активності та своєчасності прийняття оперативних управлінських  рішень. Зростання ділової активності підприємства полягає насамперед у  підвищенні ефективності використання ресурсів підприємства за рахунок прискорення  оборотності ресурсів і скорочення періоду їх обороту.

Підвищення ефективності використання ресурсів підприємство може досягти шляхом скорочення операційного та фінансового циклів. Напрями їх скорочення пов’язані зі скороченням виробничого циклу, зменшенням тривалості обороту дебіторської заборгованості, збільшенням тривалості обороту кредиторської заборгованості [1].

Операційний цикл суттєво  впливає на обсяг, структуру й  ефективність використання матеріальних цінностей. У процесі управління виробничими запасами в межах  операційного циклу необхідно особливо виділити виробничий цикл. На тривалість виробничого циклу насамперед впливає  прискорення оборотності матеріальних цінностей у процесі виробництва продукції.

Прискорення оборотності  матеріальних цінностей досягається  збільшенням частки оборотних активів  з високою оборотністю і зниженням  частки активів, що обертаються повільно. Водночас матеріальні цінності мають бути на такому рівні, щоб можна було забезпечити безперервність процесу виробництва і реалізації продукції.

Ефективна організація виробничих запасів є важливою умовою підвищення ефективності використання оборотних коштів. Основні шляхи скорочення виробничих запасів підприємства зводяться до їх раціонального використання, ліквідації наднормативних запасів матеріалів, вдосконаленню нормування, поліпшення організації постачання та ін.

Для підвищення ділової активності підприємства важливе значення має  оптимізація дебіторської заборгованості. Для цього підприємство може залучати установи, які стягують борги, за наявністю  документальних підтверджень;  здійснювати  продаж рахунків дебіторів факторинговій  компанії або банку; виставляти рахунок  покупцям одразу ж при продажу  великої кількості товару; страхувати кредити для захисту від значних  збитків з безнадійних боргів; формувати системи штрафних санкцій  за прострочене виконання зобов’язань.

Що стосується ефективності формування та використання кредиторської  заборгованості підприємства, то вона полягає у забезпеченні своєчасного  нарахування і виплати коштів, які входять до її складу. Важливим напрямом також є визначення джерел погашення короткострокових фінансових зобов’язань підприємства. Варто зазначити, що сповільнення кредиторської заборгованості для зменшення фінансового циклу підприємства є допустимим до того рівня, що не чинить негативний вплив на фінансову стійкість підприємства.

Стійке економічне зростання підприємства також є важливою складовою ділової активності. Основним фактором, який забезпечує стійке економічне зростання підприємства, є величина його прибутку. Тому керівництво підприємства повинно ставити перед собою завдання щодо його максимізації. Основні шляхи максимізації фінансових результатів підприємства полягають у  нарощенні випуску продукції з одночасним підвищення її якості, оптимізації виробничих процесів, зниженні собiвартостi виробництва, диверсифікації ринків збуту продукції та проведенні виваженої дивідендної політики підприємства.

Для забезпечення економічної  стійкості підприємства необхідні  гнучкість та швидкість реакції  на зміни кон’юнктури ринку, підвищення конкурентоспроможності виробництва  та продукції, висока інвестиційна активність,  ліквідність та фінансова стабільність [2].

Отже, ділова активність підприємства в ринкових умовах стає інтегральною характеристикою господарюючого суб’єкта щодо його відповідності об’єктивним  економічним умовам. Основними напрямами  зростання ділової активності підприємства є зменшення періоду операційного та фінансового циклів, підвищення ефективності використання майна, максимізація прибутку, підвищення конкурентоспроможності продукції, пошук нових ринків збуту.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ

 

Ділова активність підприємства може формуватися як інтегральний показник сукупності критеріїв (кількісних та якісних) діяльності підприємства і є одним з вагомих показників стану підприємства як виробничої системи, який визначає перспективи його подальшого розвитку, можливість досягнення стратегічних цілей та завдань.

На підприємстві ділова активність проявляється в динамічності її розвитку, досягненні нею поставлених цілей, що відображають відповідні натуральні й вартісні показники, в ефективному використанні економічного потенціалу, розширенні ринків збуту своєї продукції. В фінансовому аспекті ділова активність підприємства знаходить своє віддзеркалення, насамперед, у швидкості обороту його коштів, відображає ефективність роботи підприємства відносно величини авансованих ресурсів або відносно величини їх споживання в процесі виробництва.

Оцінка ділової активності дозволяє дослідити результативність управління і ефективність прийнятих  рішень. Застосування результатів оцінки ділової активності слугуватиме  покращенню результативності виробничо-господарської  діяльності і допоможе здобути конкурентні  переваги на сегменті ринку господарювання. При цьому важливим є розуміння  того, що кожне окреме підприємство вимагає індивідуального підходу  до інтеграції та систематизації методик  оцінювання його діяльності.

Підтримування або підвищення ділової активності може розглядатися як одна з функціональних стратегічних цілей підприємства. Зважаючи на це, виникає необхідність комплексно-комбінованої (експертиза кількісних та якісних показників) оцінки такої активності.

 

 

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

1. Гарасюк О.А. Проблеми щодо сутності поняття «ділова активність підприємства» / Гарасюк О.А., Ігнатенко М.Ю. // Вісник КТУ. – 2010. – № 22. – С. 63. – ISBN 783-502-013-1

2. Заікіна О.О. Роль показників ділової активності в оцінці управління підприємством // Харчова промисловість. – 2008. – №7. – С.144-148 – ISBN 612-331-647-2

3. Коваленко Л.О., Ремньова Л.М. Фінансовий менеджмент: Навчальний посібник. – 2-ге вид. – Київ : Знання, 2005. – 456 с. – ISBN 197-966-324-8

4. Костирко Р.О. Фінансовий аналіз: Навч. Посібник. –Х.: Фактор, 2007. –784 с. – ISBN 594-108-912-7

5. Подольська, В. О. Фінансовий аналіз [Teкст] : навчальний посібник / В. О. Подольська, О. В. Яріш ; Мін-во інформатизації України, Полтавський ун-т споживчої кооперації України. – К. : ЦНЛ, 2007. – 388 с. – ISBN 966-364-360-2.

6. Шморгун, Н. П.. Фінансовий аналіз [Текст] : навчальний посібник / Н. П. Шморгун, І. В. Головко. – К. : ЦНЛ, 2006. – 528 с. – ISBN 966-364-333-1.