Аналіз статтей з проблематики Державного фінансового контролю

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ  ВАДИМА ГЕТЬМАНА

 

 

 

Вибіркове завдання

з дисципліни «Державний фінансовий контроль»

Аналіз статтей з проблематики Державного фінансового контролю

 

 

 

Виконала:

студентка 5 курсу

факультету обліково-економічного

спеціальності 8509/1, гр.4

Шостак  К.В

 

Перевірив:

Лесняк В.О

 

 

 

Київ – 2013

Стаття № 2 «Державний фінансовий контроль:зарубіжний досвід і його адаптація до національного середовища»

Державний фінансовий контроль, безперечно , є важливою складовою частиною контролю будь-якої держави, оскільки він забезпечує своєчасність і точність фінансового планування, наповнення доходної частини бюджетів, розподіл, перерозподіл коштів та їх законне, ефективне, цільове використання, саме з цього, на мою думку, випливає актуальність даної тематики.

У статті «Державний фінансовий контроль:зарубіжний досвід і його адаптація до національного середовища» автор розглянув засади здійснення державного фінансового контролю в зарубіжних країнах, виокремив особливості здійснення державного фінансового контролю в зарубіжних країнах, розробив та обґрунтував напрями адаптації досвіду зарубіжних країн у сфері державного фінансового контролю до національного середовища.

Метою статті є розроблення  та обґрунтування напрямів адаптації  зарубіжного досвіду здійснення ДФК до національного середовища.

В.Є. Дейнеко зосереджує увагу  на тому, що «…основним міжнародним нормативним документом у сфері державного фінансового контролю є Декларація про керівні принципи фінансового контролю». На думку автора, вона являє собою базовий, принциповий документ, що враховує різні системи фінансового контролю, різне розуміння місця фінансового контролю в системі державних функцій і гілок влади, а також різні рівні розвитку, яких фінансовий контроль досяг в окремих регіонах. Я погоджуюсь з цим твердженням, оскільки, Декларації діє досить успішно, залишаючись чіткою та точною, містить вичерпний перелік цілей контролю державних фінансів та усіх дотичних до цього питань. Це полегшує її використання та гарантує, що простота мови, якою вона складена, зосереджує увагу на її ключових елементах. Крім того декларація закликає до незалежності аудиту державних фінансів.

Далі автор виокремлює основні проблем державного фінансового контролю в Україні у сучасних умовах, зосереджуючи увагу на тому, що

«… основною проблемою  є протиріччя законодавства» . Я погоджуюсь з цією думкою, оскільки очевидним є те, що в українському законодавстві існує безліч окремих законів і нормативно - правових актів які окреслюють повноваження лише для певних категорій суб’єктів державного фінансoвoгo контролю, а це є показником неефективної політики у сфері державного контролю.

В.Є. Дейнеко чітко окреслює риси та особливості здійснення державного фінансового контролю та діяльності вищих контрольних органів в зарубіжних країнах. ( Туреччина, США, Франція, керівні органи ЄС).

Говорячи про відмінності, слід зауважити, що очевидним є те, що у зарубіжних країнах присутня відповідальність керівників органів державного сектору перед парламентом і громадськістю за стан системи контролю, а Україні ж, на противагу цьому, відповідальність покладається на керівників відповідних суб’єктів фінансового контролю. Також, у деяких країнах створено спеціальні органи, які контролюють не лише певні фінансові питання, а, по суті, всю роботу державного апарату.

Так, наприклад, США має доступ практично до всіх фінансових документів міністерств і відомств. За дорученням палат і комісій Конгресу США чи навіть окремих конгресменів Головне контрольно-ревізійне управління може здійснювати оцінку результативності державних програм і діяльності федеральних відомств; проводити спеціальні обстеження і перевірки обґрунтованості цін на продукцію; фінансово-економічних аспектів контрактів міністерства оборони. Інспектори Головного контрольно-фінансового управління перевіряють також діяльність ревізорів виконавчої влади. В окремих випадках перевірки здійснюються в координації із слідчими органами міністерства юстиції та іншими органами, наділеними відповідними повноваженнями¹.

Аналізуючи працю Дікань Л. В. «Система фінансового контролю в Україні», можна виділити наступне : «Фінансовий контроль в Україні здійснюється органами однієї системи, які перебувають в адміністративній підпорядкованості, та вирішують певну сферу питань».

Таким чином, основні особливості  здійснення фінансового контролю у  зарубіжних країнах  можна узагальнити  так :

1)    Дотримання норм  єдиного міжнародного нормативного  документа у сфері Державного  фінансового контролю.

2)    Пересування  відповідальності за скоєння  економічних злочинів з окремих  посадових осіб на керівників.

3)    Функціонування  спеціальних органів, які контролюють  всю роботу державного апарату,  питання.

В.Є. Дейнеко зазначає, що найефективнішим для України, на його думку, може бути впровадження таких особливостей, як:

• створення єдиного нормативного документа;

• делегування відповідальності на один керівний державний орган.

Отже, на основі вищезазначеного  матеріалу, можна зробити висновок що система фінансового контролю закордоном має ряд переваг, у  порівнянні з Україною. Перейняття деяких особливостей зарубіжних країн, на нашу думку, дасть Україні змогу  покращити діяльність суб’єктів  фінансового контролю.

 

Стаття № 3 «Удосконалення механізму державного фінансового контролю в Україні»

Економічна політика української  держави здійснюється за допомогою  величезного арсеналу механізмів, способів, інструментів, прийомів тощо. Одним  із визначальних важелів управління фінансовою системою є фінансовий контроль. Фінансовий контроль – це важлива  функція держави, що забезпечує нормальне  функціонування фінансової системи. З  одного боку він є засобом поєднання  функцій фінансового плануванні і прогнозування, фінансового обліку та статистики, з іншого – передумовою  здійснення функцій фінансового  аналізу та регулювання. Це означає  інтегруючу роль фінансового контролю, недооцінка якої значно погіршує ефективність управління фінансовими ресурсами.

У статті, автор В.В. Гулько, визначив роль фінансового контролю у забезпеченні належного функціонування фінансової системи, виділив основні проблеми розвитку державного фінансового контролю в Україні. Запропонував заходи, спрямовані на удосконалення механізму державного фінансового контролю в Україні.

Мета статті викласти результати досліджень з питань удосконалення механізму державного фінансового контролю в Україні.

Актуальність даної тематики, на мою думку, полягає у тому, що результати роботи органів державного фінансового контролю свідчать, що учасники фінансових відносин досить часто допускають усілякі порушення, які негативно впливають на стан державних фінансів. Серед таких  порушень: ухилення від сплати податків, несвоєчасне подання або неправильне  складання фінансової звітності, нецільове  використання бюджетних ресурсів тощо. В основному через недосконалість механізму державного фінансового  контролю ефективність фіскальної системи  України залишається невисокою (витрати  на одиницю отриманих коштів значно перевищують аналогічні показники  в інших країнах). Отже, проблема удосконалення механізму державного фінансового контролю є актуальною і значущою.

Зважаючи на ефективність національної економіки та роботу державний контролюючих органів, автор пропонує виділити такі основні проблеми розвитку системи фінансового контролю в Україні:

• зависокий вплив неформальних чинників (включаючи прояви корупції)
• на здійснення процедур державного фінансового контролю;
• недосконале правове та інструктивно-методологічне забезпечення процедур фінансового контролю;
• завелика й застаріла організаційна структура системи державного фінансового контролю;
• дублювання функцій органів державного фінансового контролю;
• незадовільний стан фінансової дисципліни серед усіх учасників фінансових відносин (як на стадії формування державних доходів, так і на стадії освоєння державних видатків);
• неоднозначність і невідпрацьованість правозастосовчої практики за наслідками здійснення державного контролю (суперечливість рішень судових та інших юрисдикційних органів, ухвалених за результатами фінансових перевірок);
• недієздатність системи виконання рішень, ухвалених за наслідками здійснення державного фінансового контролю;
• фрагментарність профілактики фінансових правопорушень, в тому числі із застосуванням позаекономічних методів;
• недієвість системи відповідальності за вчинені фінансові правопорушення (зокрема, не дотримується принцип невідворотності покарання).

Можна говорити  про те, що необхідно законодавчо визначити  процедуру розгляду судами справ  щодо надання дозволу органам  державного фінансового контролю окремих  управлінсько-адміністративних дій, які  обмежують права та законні інтереси об’єктів контролю.

Потребує модернізації порядок  проведення так званих «зустрічних  звірок». Одночасно необхідно вжити  заходи щодо зміцнення службової  дисципліни, а також підвищення ефективності та оперативності проведення ревізій органами державного фінансового контролю; буде корисним ініціювання практики громадських обговорень (слухань) проектів найважливіших нормативно-правових актів у сфері організації обліку, аудиту, звітності і контролю, що сприятиме розумінню працівниками облікових служб запроваджених правових приписів. Доцільно також розробити стратегію розвитку державного фінансового контролю, що має враховувати найкращий досвід країн ЄС, а також передбачати реальні кроки щодо реалізації інтеграційних намагань нашої країни та створити єдину базу даних, яка б давала можливість отримати інформацію про суб’єкта господарювання.

Отже, кінцевим результатом  проведених заходів удосконалення  фінансового контролю мають стати:

-         удосконалення діяльності органів  державного сектору;

-         раціональне використання державних  ресурсів;

-         формування дієвої системи державного  фінансового контролю.

Загальний висновок можна  зробити такий. Економічні тенденції  й наслідки світової фінансової кризи  показали необхідність удосконалення  фінансово-бюджетної політики й  формування відповідних механізмів державного фінансового контролю як вагомої складової фінансової системи  країни. Чітка цілеспрямованість  і пластичність, глобанізаційні та інтеграційні процеси, кон'юктурні виклики і загрози стали поштовхом до формування нових стандартів економічних відносин  в цілому й до реалізації місії фінансового контролю.

 

 

Стаття № 1 «Проблеми підвищення ефективності державного фінансового контролю у соціальній сфері»

Значущість соціальної сфери  в сучасному розвитку демократичних  держав світу, у тому числі і України, важко переоцінити. У будь-якій державі  соціальна сфера слугує інтересам, насамперед, людей як вищої цінності на Планеті Земля.

Державний фінансовий контроль виступає однією із передумов економічного і соціального розвитку суспільства й особливою формою управління та є найважливішою складовою соціально-економічної політики держави. На мою думку, державне управління соціальними процесами і соціальною сферою на всіх рівнях влади є складною і комплексною системою, тому що специфіка соціальної сфери як об’єкта управління визначається тим, що  соціальна сфера є самоорганізованою системою, рівень впливу на яку характеризується показниками результативного та успішного вирішення всього комплексу проблем, що складають загальну, кінцеву мету керуючого суб’єкта.

У даній статті, автор  Н.В. Шевченко, обґрунтував необхідність і систематизовано проблеми впровадження державного фінансового контролю в соціальну сферу, визначив його завдання та умови ефективної реалізації.

Я погоджуюся з автором  у тому, що умовах подолання фінансової кризи та підвищення результативності виконання соціальних програм особливої актуальності набуває ефективність використання бюджетних коштів. Я вважаю, це свідчить про те, що  у сучасних умовах бюджет є головним інструментом державного впливу на динаміку суспільного відтворення та стимулювання економічного зростання, а забезпечення ефективності державного контролю , виступає достовірною інформацією про використання фінансових ресурсів соціальними установами.