Аналіз запасів підприємства та їх оптимізація

Використання критерію мінімізації сукупних витрат на зберігання запасів і повторне замовлення не мають сенсу, якщо термін виконання замовлення досить тривалий, попит і ціни на елементи виробничих запасів істотно коливаються. У такому разі недоцільно економити на зберіганні запасів.Це може призвести до порушення безперервного обслуговування споживача. В інших випадках визначення оптимальної величини запасу забезпечує зменшення витрат на їх зберігання без втрати якості обслуговування.

Гарантійний (страховий) запас потрібний на випадок можливої затримки надходження чергової партії матеріалів.Граничний рівень запасу визначає рівень запасу, при досягненні якого здійснюється наступне замовлення.

Третій основний параметр системи управління запасами з фіксованою величиною — максимальний запас. Цей рівень запасу визначається для забезпечення ефективного завантаження площ з точки зору критерію мінімізації сукупних витрат.Система з фіксованим інтервалом часу між поставками.Згідно з цією системою замовлення здійснюються в жорстко визначені моменти часу з рівними інтервалами, наприклад один раз на місяць, один раз на тиждень тощо.

Гарантійний (страховий) запас, як і в попередньому випадку, дає можливість забезпечувати потребу протягом очікуваної затримки постачання.У цій системі момент замовлення визначено заздалегідь, тому розрахунковим параметром є величина запасу. Її обчислення базується на прогнозному рівні споживання до моменту надходження запасу на склад підприємства (або підрозділу).

Найбільш поширеною у вітчизняній практиці господарювання є система "максимум—мінімум", згідно з якою запаси поповнюються до рівня, не нижчого за їхню мінімальну величину, а після надходження чергової партії не перевищують установлений максимальний обсяг. Для забезпечення цих умов чергова партія матеріалів замовляється за такої величини поточного запасу, якої вистачить для роботи до її надходження.

Одним із нових сучасних підходів до організації виробничого процесу є упровадження системи "точно за часом" ("just in time"), згідно з якою обробка та рух матеріалів і виробів здійснюється точно в той момент, коли в них виникає потреба.

Характерна риса системи "точно за часом" — наявність високоспеціалізованих та ефективних виробничих центрів, які поєднують обладнання та інструменти для обробки групи деталей з відповідними технологічними вимогами.

3.2 Оптимізація запасів та інтервалів поставки матеріалів

На рівні підприємства запаси належать до об’єктів, які потребують великих капіталовкладень, і тому являють собою один із чинників, що визначають політику підприємства та впливають на рівень ефективності його функціонування.

Проте більшість підприємств не приділяють належної уваги питанням управління виробничими запасами і постійно недооцінюють свої майбутні потреби в наявних запасах, унаслідок чого змушені нести додаткові витрати.

Виробничі запаси на підприємстві становлять більшість сукупного запасу товарно-матеріальних цінностей.

За природно-речовинним складом розрізняють такі основні групи виробничих запасів:

1.      сировина та основні матеріали — предмети, що створюють матеріальну основу продукції;

2.      допоміжні матеріали — предмети, які використовуються при перетворенні сировини та інших матеріалів для надання продукції специфічних характеристик, обслуговування засобів праці, догляду за ними та полегшення процесу виробництва;

3.      напівфабрикати та комплектуючі вироби — матеріали, які пройшли попередню обробку та необхідні для процесу виробництва поряд з основними матеріалами та сировиною;

4.      зворотні відходи виробництва — залишки сировини та матеріалів, які виникають у процесі виробництва;

5.      паливо — технологічне та для задоволення господарських потреб;

6.      тара і тарні матеріали — предмети для упакування, транспортування і зберігання продукції та матеріалів;

7.      запасні частини — предмети, які використовують для заміни та ремонту деталей двигунів, обладнання та ін.;

8.      малоцінні та швидкозношувані предмети.

9.      управління запасами має два основні аспекти.

Один стосується забезпечення підприємства виробничими запасами для виготовлення необхідного продукту в достатній кількості, у визначені терміни та в потрібному місці.

Другий аспект пов’язаний з витратами на підтримання певного рівня запасів. Виходячи з цих положень на підприємстві регулюють рівень матеріальних запасів виробництва. При цьому визначають терміни та обсяги замовлень (коли та скільки замовляти) і розробляють моделі, які допомагають у прийнятті таких рішень.

Під час регулювання запасів необхідно враховувати, що всі матеріальні ресурси, які зберігаються, суттєво різняться з точки зору їх вартості, потенційного прибутку (або збитків), обсягу можливих втрат від браку запасів.

Тому розподіляти зусилля з управління запасами необхідно, беручи до уваги відносну значущість предметів зберігання. У цьому плані найбільш поширеним є метод АВС, який дає змогу класифікувати матеріальні запаси відповідно до певного показника їх значущості. сутність цього методу полягає в тому, що всі матеріальні ресурси, які зберігаються на складах підприємства, розподіляються (ранжуються) в порядку зменшення обсягів їх річної потреби.

Обсяг щорічного споживання в грошовому виразі за кожною позицією номенклатури матеріалів записується зростаючим підсумком відносно попередніх позицій. Частка, що відповідає рангу кожної позиції, визначається відношенням отриманих зростаючим підсумком сум до загальної суми щорічного споживання всіх матеріалів.

Результати систематизації є основою для прийняття рішень щодо вибору оптимізаційних моделей, а також визначення періодів контролю за запасами (наприклад, група А контролюється щодоби; В — щомісяця; с — щоквартально).

Метод АВС використовується для поліпшення роботи різних сфер виробничої діяльності. Один з основних способів його застосування — сфера обслуговування, де менеджер акцентує увагу на основних аспектах обслуговування, поділяючи їх на найважливіші, важливі та не дуже важливі. Сутність у тому, щоб не переоцінити другорядних аспектів обслуговування за рахунок справді важливих.

Найбільший ефект метод АВС дає в комбінації з іншим методом — XYZ-аналізом, згідно з яким запаси класифікуються залежно від характеру їх споживання та достовірності прогнозування змін в їх споживанні. Категорія Х — це група, що характеризується стабільною величиною споживання (наприклад, для сировини існують норми витрачання кожного її виду) та високою достовірністю прогнозу терміну споживання. До категорії Y належать ресурси, потреба в яких характеризується певними тенденціями (наприклад сезонними коливаннями) та середніми можливостями їх прогнозування.

Ресурси, що належать до категорії Z, використовуються нерегулярно, величину їх споживання прогнозувати важко.Порівняння результатів XYZ-аналізу та даних методу АВС дає змогу поділити запаси на дев’ять блоків, кожний з яких має дві характеристики: вартість запасів та достовірність прогнозування потреби в них.

У теорії управління запасами розроблені дві основні системи управління: система управління з фіксованою величиною запасу та система управління з фіксованим інтервалом часу між замовленнями.Система з фіксованою величиною запасу.

Основним параметром цієї системи є величина замовлення. У вітчизняній практиці часто виникає ситуація, коли величина замовлення визначається організаційними міркуваннями. Наприклад, зручністю транспортування або можливістю завантаження складських приміщень.Однак у системі з фіксованою величиною замовлення обсяг закупівлі має бути не тільки раціональним, а й оптимальним.

Критерієм оптимізації є мінімум сукупних (загальних) витрат на зберігання запасів і повторення замовлення. Цей критерій ураховує три фактори, які впливають на величину загальних витрат, а саме: площу складських приміщень, витрати на зберігання запасів, вартість оформлення замовлення. Ці фактори тісно пов’язані між собою. Бажання максимально зменшити витрати на зберігання запасів зумовлює збільшення витрат на оформлення та поставку замовлення.

Економія витрат на повторення замовлення призводить до збитків, пов’язаних з утриманням надлишкових складських приміщень, та знижує рівень якості обслуговування споживача. При максимальному завантаженні складських приміщень значно збільшуються витрати на зберігання запасів, підвищується ризик виникнення неліквідних запасів.

Таким чином, величина запасів матеріалів істотно впливає на ефективність роботи підприємства, і вплив цей не однозначний. З одного боку, збільшення запасів унаслідок постачання великими партіями потребує більших оборотних коштів, додаткових витрат на зберігання матеріалів, компенсацію можливого псування та втрат. Ці втрати й витрати можна вважати пропорційними величині запасу, тобто партії поставки.

Висновки та пропозиції

Отже, в даній курсовій роботі досліджено теоретичні аспекти запасів з огляду їх економічної природи і ролі в системі управління підприємством. Зокрема, розглянуто відмінності між категоріями “матеріальні ресурси”, “матеріальні цінності”, “предмети праці”, “виробничі запаси”, “матеріальний потік”; виділено основні ознаки класифікацій запасів, а також види та типи запасів; детальніше узагальнено їх характеристику.

Визначено основні фактори під впливом яких формується обсяг та структура запасів промислового підприємства.Здійснено економіко-правовий аналіз нормативної бази, який свідчить про те, що в Україні сформувалася чотирирівнева система нормативно-правового забезпечення (законодавчий, нормативний, методичний, організаційно - розпорядчий рівні).

Оглянувши спеціальну літературу, можна зробити висновок, що чимало авторів наукових праць, статей опублікованих у періодичній економічній літературі, зосереджують свою увагу на дослідженні питань, що стосуються обліку, оцінки і контролю запасів господарюючих суб’єктів.

Зокрема, серед них такі науковці, як: А. Кабітова та І. Бутромеєва, Карпенко О.А. та М’якушко В.Л., Кудельський В.Е. та Полянська О.А., Грачова Р. та Голубенко В. та інші. Однак, на мою думку, представлені літературні джерела не в достатньому обсязі розкривають питання, що стосуються запасів підприємства.

Розкрито організаційно-економічну характеристику базового підприємства ВАТ "Західенерго" Добротвірської ТЕС, основним предметом діяльності якого є виробництво електричної та теплової енергії.Аналіз основних показників фінансово-господарської діяльності даного підприємства за останні три роки свідчить про збільшення доходу та чистого доходу від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), валового прибутку, а також зростання собівартості.

Однак, за рахунок різкого зростання величини інших операційних витрат, фінансових витрат та інших витрат у 2008 році, кінцевим результатом фінансово-господарської діяльності ДТЕС став чистий збиток у розмірі 3 173тис. грн.Обчислено динаміку показників ліквідності та платоспроможності підприємства Добротвірської ТЕС ВАТ „Західенерго”. Зростання коефіцієнта автономії свідчить про покращення фінансової стійкості, стабільності і незалежності підприємства від зовнішніх кредиторів, а зниження коефіцієнта мультиплікації капіталу протягом трьох років вказує на зменшення частки позичених коштів у фінансуванні суб’єкта господарювання.

Разом з тим, оцінюючи платоспроможність ДТЕСнеобхідно відзначити, що відбулось значне зниження коефіцієнтів ліквідності.Побудова організаційно інформаційної моделі аналізу запасів дала змогу висвітлити його основні завдання, чітко окреслити межі дослідження та навести джерела інформаційного забезпечення аналізу. Послідовна реалізація елементів такої моделі за відсутності надзвичайних обставин забезпечує досягнення поставленої мети.

В курсовій роботі проведено загальний аналіз запасів (горизонтальний та вертикальний) базового підприємства, результати якого свідчать, що протягом досліджуваного періоду структура їх зазнала несуттєвих змін. Найбільша питома вага припадає на паливо, запасні частини та сировину і матеріали. Визначено, що оптимізація структури запасів є основною метою раціонального управління ними, оскільки змінюючи її, можливо поліпшити забезпеченість виробництва без збільшення обсягів запасів.

Тенденція динаміки величини запасів відрізняється за окремими їх видами. Так, обсяги палива та МШП зменшуються, а товарів та готової продукції навпаки збільшуються. Щодо інших запасів спостерігається зменшення їх величини у 2008 р. із наступним зростанням у 2009 р.Проаналізувавши показники ефективності використання запасів в системі управління виробничою діяльністю ВАТ "Західенерго" Добротвірської ТЕС, можна зробити висновок про суттєве їх погіршення на фоні зростання матеріальних витрат, собівартості продукції, вартості запасів та одночасного зниження обсягу виробленої продукції в натуральних показниках.

Так, перевитрати матеріалів даного підприємства у 2009 р., становлять 5713,48 тис. грн, а рівень оборотності виробничих запасів збільшився. Це свідчить про негативну тенденцію у діяльності даного господарюючого суб’єкта, нераціональну організацію виробництва.При здійсненні факторного аналізу матеріаломісткості продукції, визначено, що зміна величини матеріальних витрат відбувається під впливом факторів першого, другого і третього порядку.До факторів першого порядку належить зміна загальної матеріаломісткості продукції і зміна обсягу продукції, до факторів другого порядку - зміна матеріаломісткості за прямими витратами і зміна співвідношення всіх матеріальних та прямих матеріальних витрат, а до факторів третього порядку - зміна структури продукції, зміна рівня витрат на окремі вироби, зміна цін на запаси і зміна відпускних цін на продукцію.

Зростання матеріаломісткості продукції ВАТ „Західенерго” Добротвірської ТЕС у 2009 році, порівняно з попереднім роком на 0,02 грн/кВт. - год. відбулося внаслідок збільшення мазутомісткості та вугіллемісткості відповідно на 0,0001 та 0,0228 грн/кВт. - год. При цьому матеріаломісткість у частині газу зменшилася на 0,0067 грн/кВт. - год. і при інших рівних умовах за рахунок цього фактору загальна матеріаломісткість могла б зменшитися.