Фінансова політика та її вплив на економічні процеси в державі

     Найефективнішим фінансування соціальної політики є за умови застосування системи економічних важелів (оподаткування, кредитування, ціноутворення тощо). Проте такі важелі використовуються недостатньо, і проекти державних нормативно-правових документів не містять суттєвих змін у цьому напрямі.

     Ідеологія фінансового забезпечення  соціальної сфери може бути  змінена шляхом реформування  системи соціального забезпечення, що передбачає:

— реалізацію основ законодавства про державне соціальне страхування;

— удосконалення пенсійного забезпечення;

— розробку організаційно-правових і науково-методичних основ надання цільової адресної допомоги тим, хто її потребує;

— удосконалення  системи надання пільг та компенсацій  працюючим під впливом факторів, шкідливих і небезпечних дія життя та здоров'я;

— ефективну  взаємодію державних і недержавних  форм страхування.

     Разом із цим для ефективного  вирішення соціальних питань  у період становлення ринкової економіки треба застосовувати комплексний підхід, який дасть змогу використовувати всі перелічені засоби реалізації соціальної політики.

     Причому найефективнішим вирішення  цих питань буде за умови  використання досвіду країн із  розвиненою ринковою економікою, зокрема досвіду з розробки  соціальною бюджету. Призначення соціального бюджету — забезпечити системний підхід до формування соціальних заходів, взаємозв'язку між макроекономічними показниками, демографічним прогнозом і соціальним сектором, урахування змін у законодавстві, планування соціальних видатків га їх фінансування, імітування впливу сценаріїв економічного розвитку країни й ситуацій на ринку праці на бюджетні видатки соціального сектору в цілому та його окремих складових.

     В Україні модель соціального бюджету була розроблена за ініціативою Міністерства праці і соціальної політики в рамках проекту ПРООН/МОП/Світовий банк національною відомчою робочою групою з допомогою експертів Міжнародної організації праці та Світового банку. Головними характеристиками моделі соціального бюджету є цілісність, яка вказує, що дана модель є сукупністю конкретних елементів, та поділ на підсистеми. Мета такої моделі полягає у створенні можливості дія розрахунку та прогнозування соціальних витрат і джерел фінансування чинної системи соціального забезпечення. їх впливу на консолідований бюджет України при даних макроекономічних і демографічних прогнозах, соціальних нормативах [3].

     Підсистеми моделі соціального  бюджету забезпечують його широке  використання. Зокрема, з допомогою такої моделі можна розраховувати як самостійні напрямки бюджети цільових фондів, а також прогнозувати їх показники, економічно обґрунтовувати проекти нових соціальних законів та напрями соціальної політики.

      Отже, впровадження моделі соціального  бюджету дасть змогу впорядкувати  систему планування витрат соціальної сфери, гарантували розподіл ресурсів на соціальний захист відповідно до визначених пріоритетів, розробити прогноз соціальних витрат на базі макроекономічних і демографічних показників, соціальних норм та нормативів. Розв'язання цих завдань слугуватиме зміцненню національної й міжнародної безпеки, оскільки забезпечення соціальної стабільності створює сприятливе середовище для зовнішньополітичної й економічної діяльності.

  

 

      2.3. Основні напрями удосконалення  сучасної національної фінансової політики 

     Фінансова політика – це одна  із сторін фінансової науки.  В розвитку фінансової науки  політика виконує функції визначення  мети і втілення в життя  рекомендацій теорії. В той час  видно, що тільки абстрактним  мисленням можливо відокремити теорію від політики і побудувати схему розвитку власне науки. В реальній дійсності процеси теоретичної розробки і втілення їх у життя відбуваються паралельно, доповнюючи і розвиваючи одна одну. Фінансова політика – це складова частина фінансової науки, яка відрізняється від суто науки своїм прикладним характером та імперативними способами розвитку.

      Дієвість державної фінансової  політики залежить від ефективності  її

складових, а саме: бюджетної, податкової, грошово-кредитної, інвестиційної, боргової, цінової та митної політики.

     Основними напрямами вдосконалення  державної фінансової політики  є наступні:

     1. Заходи державної політики у  фінансово-економічній сфері, тобто

створення сприятливих умов для економічної  діяльності, формування

повноцінного ринкового середовища, реформування відносин власності, а

саме:

- державний захист прав приватної власності, інтересів ділових

партнерів, інвесторів та кредиторів;

- упровадження ринкових механізмів земельно-орендних та

іпотечних відносин в аграрному секторі, а також функціонування

повноцінного  земельного ринку;

- зміцнення та посилення надійності кредитної системи;

- розвиток і зміцнення фондового ринку та його інфраструктури,

інститутів  спільного інвестування, страхових  та пенсійних фондів;

- формування повноцінного конкурентного середовища;

- створення ефективної систему захисту інтелектуальної власності;

- адаптація і наближення до європейських стандартів системи стандартизації та сертифікації;

- посилення контролю за встановленням та дотриманням цін і

тарифів на ринках природних монополій, насамперед у сфері житлово-комунального господарства, енергетики, залізничного транспорту та зв'язку;

- вдосконалення національного конкурентного законодавства;

- ефективне застосування процедур банкрутства, санації та реструктуризації

підприємств-боржників, удосконалення чинного законодавства  з цих питань;

- зниження рівня тінізації української економіки шляхом легалізації

тіньових  капіталів і розширення таким  чином обсягів і темпів зростання

національного багатства.

     2. Заходи бюджетної політики, які  передбачають стабілізацію і

зміцнення фінансової системи, ефективну реалізацію бюджетними засобами

визначених  пріоритетів державної політики, а саме: забезпечення надійної

збалансованості та реалістичності місцевих бюджетів; удосконалення

міжбюджетних  відносин та істотне зміцнення місцевих фінансів; підзвітність

і підконтрольність з боку громадськості всіх бюджетних  та позабюджетних

коштів  бюджетних установ; надання на кредитній  та конкурсній основі всіх

бюджетних та позабюджетних ресурсів у реальний сектор економіки тощо.

     3. Заходи податкової політики, що  спрямовані на забезпечення:

стабільності  податкової системи, її справедливості шляхом скорочення пільг

асоціального  характеру; посилення захисту прав платників податків;

дохідливості  норм і процедур оподаткування для  платників податків;

зниження  загального податкового навантаження шляхом скорочення

кількості податків і зменшення їх ставок; поступового збільшення питомої

ваги  прямих податків у загальних податкових надходженнях; звільнення від

оподаткування доходів, нижчих за прожитковий мінімум; застосування спрощених (альтернативних) систем оподаткування для суб'єктів  малого

підприємництва  тощо.

     4. Заходи грошово-кредитної та  боргової політики, а саме: підтримання стабільності національної грошової одиниці; забезпечення пріоритету національної валюти як платіжного засобу шляхом де доларизації української економіки; поступове зниження рівня інфляції до 3–5% на рік;

зменшення вартості кредитних ресурсів, державного внутрішнього і особливо зовнішнього боргів України, а також недопущення використання зовнішніх запозичень держави для фінансування поточних бюджетних витрат; забезпечення максимальної прозорості сфери управління державним боргом.

     5. Заходи щодо ефективного формування, використання та управління

фінансовими ресурсами суб’єктів господарювання, оптимізація структури

активів підприємств; ресурсне збалансування  процесу формування і

відновлення основних фондів; збільшення величини і частки власних коштів

в обороті; перехід на ефективні методи ціноутворення  тощо.

 

ВИСНОВКИ

     Державна фінансова політика - система заходів (законів, адміністративних рішень) у сфері фінансів з метою цілеспрямованого впливу держави на розвиток фінансово-кредитної системи та національної економіки загалом.

     Фінансова політика держати має  бути побудована таким чином, щоб її складові елементи сприяли підвищенню ефективності господарської діяльності кожного підприємства, створювали для нього можливість виконувати плани виробничого та науково-технічного розвитку, соціальні програми.

     Науково обгрунтована фінансова  політика держави, продумане використання  податкових, інвестиційних і цінових  механізмів для стимулювання  розвитку продуктивних сил сприятиме  прискореному виходу економіки з структурної кризи, стабільному нарощуванню виробництва промислової і сільськогосподарської продукції, збільшенню дохідності підприємств і надходженню коштів до державного бюджету

     Таким чином, фінансова політика – це завжди пошук балансу, оптимального на цей час співвідношення кількох напрямів розвитку

національної  економіки та вибір найбільш ефективних методів і механізмів їх

досягнення. Фінансова політика не лише структуризована, але і системна,

тобто повинна бути пов’язана з усіма  елементами загальної економічної

політики  і раціонально взаємопов’язана  по своїх структурних елементах.

      Саме цим обумовлена необхідність комплексного, системного підходу до

побудови  і реалізації фінансової політики. Вона не може бути незмінною на

різних етапах і циклах соціально-економічного розвитку країни. Це

припускає періодичне введення в фінансову  політику нових елементів,

корекцію  або скасування попередніх. Комплексність  фінансової політики

передбачає, що внесення поправок у показники  і механізми реалізації

фінансової  політики потребує сценарної оцінки варіантів з урахуванням

прямих  і непрямих наслідків їх впливу на економіку країни. Отже,

впровадження  ефективних заходів державної фінансової політики сприятиме

стабілізації  та економічному розвитку національної економіки.

 

     СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ 

1. Бюджетний Кодекс України: Закон від 21 червня 2001 року №2542- 3// Урядовий кур’єр,- 2001.-№131.- 25 липня.-с. 5-12.
2. Базилевич В.Д.: Навч.посіб/ В.Д. Базилевич, Л.О. Баластрик.- Вид.2-ге, доп. і перероб.- Київ: Атака, 2005.- 368 с.
3. Баранова Н.П., Поляк Н.О. Соціальний Бюджет: Електронний ресурс/Центр перспективних соціальних досліджень.- http://www.sps.gov/ua
4. Василик О.Д. Державні фінанси України: підручник [ЗМОНУ]/Василик О.Д., Павлюк К.В.- 2-ге вид., перероб. та доп.-Київ:ЦУЛ, 2005.- 606 с.
5. Дані Держкомстату України «Про соціально-економічне становище України за січень- травень 2008 р.».- http://www.ukrstat.gov/ua
6. Курс фінансів: навчальний посібник.- [РМОНУ]/Кудряшов В.П.- Київ: Знання, 2008.- 432 с.
7. Новикова О.Д. Соціальна безпека: організаційно-економічні проблеми і шляхи вирішення – Донецьк: ІЕП НАН України, 2000.- 459 с.
8. Статистичний щорічник України за 2007 рік / За ред. О.Г. Осауленко. - К, Консультант, 2008. - 551 с.
9. Фінанси: Навч. посіб.- [РМОНУ]/ Л.О. Близнюк, Л.І. Лачкова, В.І. Оспіщева та ін.- Київ: Знання, 2006.- 415 с.
10. Фінанси: Навч. посіб./В.С. Загорський, О.Д. Вовчак, І.Г. Благун, І.Р. Чуй.- Київ: Знання, 2006.- 247 с.
11. Фінанси: підручник- [ЗМОНУ]/Романенко О.Р.- Вид.-3-тє, стереотип.- Київ: ЦУЛ , 2006.- 312 с.
12. Фінанси: навч.посіб.- [РМОНУ]/Благун І.Г., Сорока Р.С., Єлейно І.В.- Львів: Магнолія 2007, 2008 – 314 с.
13. Фінансова система України: теоретико – методологічні аспекти: монографія/Опарін В.- Київ: КНЕУ, 2006.- 240с.
14. Фінанси: навчальний посібник.- [РМОНУ]/Ковальчук С.В., Форкун І.В., 2006.- 568 с.
15. Фінанси: навчальний посібник.- [РМОНУ]/Венгер В.В.- Київ: ЦУЛ, 2009.- 430 с.
16. Фінанси: підручник.- [ЗМОНУ]/За ред. С.І. Юрія, В.М. Федосова.- Київ: Знання, 2008.- 612 с.
17. Фінансова система України: навчальний посібник.- [РМОНУ]/Карлін М.І.- Київ: Знання, 2007.- 326 с.
18. http://www.minfin.gov.ua