Фінансова політика

    У 1990 році в Україні була розроблена і прийнята Концепція переходу до ринкової економіки. В цьому важливому  документі були накреслені напрямки фінансової стратегії уряду на перспективу  в зв'язку з необхідністю переходу до ринкової економіки. В концепції  була дана характеристика основних рис  ринку в Україні, моделей та етапів переходу до нього. Визначені головні  завдання [12]:

• проведення роздержавлення і приватизації підприємств;
• здійснення земельної реформи;
• демонополізація економіки;
• свобода підприємництва;
• реформа фінансово-бюджетної і банківської систем, нормалізація грошового обігу;
• створення ринкової інфраструктури, в т. ч. фінансового ринку;
• державне регулювання економіки з допомогою ринкових методів;
• забезпечення соціального захисту населення;
• вдосконалення зовнішньоекономічної діяльності з метою зміцнення позицій країни у світовому співтоваристві;
• захист і оздоровлення екологічного середовища.

Звичайно, що вирішення всіх завдань, поставлених  Концепцією вимагає тривалого часу, більшість з них залишаються  актуальними і в умовах сьогодення.

     Економічна  ситуація, в якій опинилася Україна  на початку 90х років, виявилася чи не найскладнішою серед усіх постсоціалістичних країн Центральної та Східної  Європи, і тому практична реалізація поставлених завдань виявилася  занадто складною. В економіці  країни спостерігалося загострення  кризових процесів. Було допущено ряд  помилок в економічній політиці, у здійсненні зовнішньоекономічного  курсу, ігнорувалися специфічні умови  ринкової трансформації економіки  України. В таких умовах було прийнято рішення про здійснення радикальних  економічних реформ, спрямованих  на розбудову в Україні соціально-орієнтованої ринкової економіки, забезпечення реального  повороту всієї господарської системи  до людини. З цією метою в галузі фінансової політики передбачається проведення глибокої реформи фінансової і бюджетної  системи шляхом [8]:

• реального розмежування фінансової та кредитної системи країни;
• відокремлення фінансів державних підприємств від державного бюджету;
• розробки зведеного балансу фінансових ресурсів держави для відображення процесів формування, розподілу і використання фінансових ресурсів держави, суб'єктів господарювання і населення;
• забезпечення децентралізації державних фінансів, розмежування державного та місцевого бюджетів за джерелами надходжень та витрат;
• перебудова податкової системи у напрямі її подальшої лібералізації;
• запровадження системи достовірного фінансового обліку, звітності та своєчасної сплати податків; - зменшення бюджетних видатків та відповідне ліквідація дефіциту державного бюджету;
• формування ринку обслуговування державного боргу на основі розміщення на ньому державних позик та облігацій, державних короткострокових казначейських зобов'язань.

     В умовах ринку одним з найважливіших  важелів впливу держави на економіку  є податки, з допомогою яких визначають пропорції розподілу валового національного  продукту, темпи нагромадження, здійснюють вплив на платоспроможний попит  населення і рівень його добробуту  тощо. І тому питання податкової політики завжди знаходилися в центрі уваги парламенту і уряду України.

     Але до 1995 року всі зміни, що передбачалися  в цій галузі, мали обмежений характер і торкалися окремих аспектів оподаткування. І тому було прийнято рішення про проведення в Україні  податкової реформи, метою якої є [6]:

• пом'якшення податкової політики;
• стимулювання вітчизняного виробництва;
• посилення податкової та платіжної дисципліни і забезпечення своєчасних надходжень до державного бюджету.

    Реалізація  цієї мети повинна бути забезпечена  через [9]:

• створення стабільної податкової системи;
• спрощення обчислення податків і сплата їх у такі строки, які б забезпечували можливість платникам враховувати це під час планування фінансово-господарської діяльності наступного періоду;
• зменшення рівня розміру податкових вилучень починаючи;
• чітке визначення об'єктів оподаткування для запобігання випадкам подвійного оподаткування;
• упорядкування стягнення податків та посилення відповідальності за ухилення від сплати та їх несвоєчасну сплату;
• скасування пільг в оподаткуванні, наданих за галузевим принципом або окремим суб'єктам господарювання з одночасним запровадженням механізму реструктуризації безнадійної заборгованості за податковими зобов’язаннями;
• зменшення ставок податків на імпортну продукцію, яка необхідна для вітчизняних виробників і збільшення податків на продукцію, яка імпортується в Україну і призначена для кінцевого споживання, за умови що аналогічна продукція виробляється в Україні;
• посилення оподаткування бартерних товарообмінних операцій та операцій з давальницькою сировиною;
• скасування авансової сплати податків та запровадження їх сплати раз на місяць;
• перехід до обчислення оподатковуваного прибутку як різниці між валовим доходом та валовими витратами виробництва (обігу).

     Першим  кроком у проведенні податкової реформи  в Україні стало прийняття  в 1997 році Законів України: "Про  систему оподаткування", "Про  податок на додану вартість", "Про  оподаткування прибутку підприємств". Наступним важливим кроком є прийняття  Податкового кодексу.

3. Завдання фінансової  політики

До найважливіших  завдань у сфері фінансової політики належать [11]:

• забезпечення збалансованості бюджетів;
• оптимізація рівня бюджетного дефіциту;
• посилення контрольної роботи за витрачанням бюджетних коштів;
• виділення державних інвестицій тільки на конкурсній, зворотній основі;
• скорочення державних запозичень, здешевлення обслуговування державного боргу;
• використання в процесі бюджетного планування соціальних стандартів та нормативів;
• скорочення обсягу дотацій та субсидій з бюджету;
• зміцнення доходної бази органів місцевого самоврядування, закріплення за місцевими бюджетами доходів, достатніх для виконання їх функцій;
• вдосконалення міжбюджетних відносин, забезпечення їх стабільності, посилення заінтересованості місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування у збільшенні власних доходів та своєчасному і повному справлянні податків;
• вдосконалення оплати праці в бюджетній сфері та ін.

    З бюджетної політикою тісно пов'язана  податкова реформа, основними завданнями якої є [13]:

1) забезпечення  стабільності системи оподаткування,  зниження податкового навантаження, впорядкування пільг по податках, вдосконалення податкового законодавства  (розробка Податкового кодексу). Зменшення нарахувань на фонд  оплати праці при оподаткуванні  доходів фізичних осіб;

2) створення  дієвого механізму контролю за  сплатою податків, зборів, посилення  відповідальності за ухилення  та несвоєчасну сплату;

3) додержання  міжнародних угод з питань  оподаткування, наближення податкового  законодавства України до законодавства  країн Європейського Союзу.

    Створення ефективної фінансової системи в  Україні неможливе без розвитку фінансового, в т. ч. фондового ринку. Однією з умов його функціонування є вдосконалення державного регулювання  ринку цінних паперів, яке повинно  охопити [15]:

• регулювання випуску та обігу цінних паперів (РЦП), діяльності учасників РЦП;
• захист прав інвесторів, контроль за їх дотриманням;
• контроль за дотриманням антимонопольного законодавства на РЦП;
• удосконалення управління державними корпоративними правами;
• контроль достовірності інформації, яка подається учасниками РЦП.

    В подальшому розвитку фондового ринку  України пріоритетними напрямками повинні бути розвиток корпоративних  цінних паперів, розбудова інфраструктури фондового ринку, активізація вторинного РЦП. Відносно ринку облігацій внутрішньої  державної позики (ОВДП) передбачається ряд заходів, спрямованих на подолання  допущених у попередні роки прорахунків. Це, зокрема:

• створення єдиної системи управління державним боргом для забезпечення зниження вартості його обслуговування;
• випуск державних облігацій для фізичних осіб з фіксованим доходом на основі прогнозу помісячного індексу інфляції на найближчі роки;
• підтримка вторинного ринку Національним банком України;
• обмеження випуску державних боргових інструментів на внутрішньому ринку потребами обслуговування державного боргу;
• запровадження ідентифікації державних облігацій в міжнародній системі.

4. Фінансові проблеми  програми "Україна  2010"

     На  виконання розпорядження Президента України від 26 лютого 1998 р. № 43 провідними вченими і практиками нашої країни була розроблена програма розвитку на дванадцятирічний термін "Україна 2010" [19]. В основу програми покладено  фундаментальну ідею забезпечення пріоритету прав і життєдіяльності, оцінку стану  її реалізації в Україні та визначення відповідних інтегральних прогнозних показників на період до 2010 року. Для  вирішення цього питання застосовувалися  вітчизняні та зарубіжні методики розрахунку показників людського розвитку та конкурентоспроможності країн та ін.

     Поряд із цим була поставлена мета більш  чітко визначити місце і роль України в геополітичному та геоекономічному  просторі, відстежити основні тенденції  і варіанти розвитку цивілізації  та українського суспільства, накреслити конкретні цілі, рамкові умови  та пріоритети до 2010 року з урахуванням  наявних матеріальних, фінансових, інтелектуальних та інших ресурсів держави, накреслити оптимальні шляхи  їх досягнення. Програма складається  з восьми розділів. В першому розділі "Національні інтереси України  в контексті розвитку світової цивілізації" дана характеристика становища України  як незалежної держави наприкінці ХХ ст., визначені етапи соціально-економічного розвитку та загальні національні цілі на період до 2010 року, а також довгострокові  передумови та фактори розвитку.

     В другому розділі "Ідея соціального  прогресу і стабільності" визначено  основні напрямки соціальної політики у державі, яка виходить із необхідності забезпечення кожній людині роботу, достаток, здоров'я та духовність. Особлива увага  приділена таким проблемам, як розвиток системи соціального страхування, освіти, науки, відродження української  культури, тенденціям демографічного розвитку, підтримці сім'ї та молоді тощо.

     Реформа системи соціального страхування  в Україні буде проведена з  метою підвищення рівня соціальної захищеності громадян, посилення  мотивації до праці, персональної відповідальності працівників та роботодавців за формування коштів страхових фондів. Для цього  передбачається запровадити п'ять  програм загальнообов'язкового державного соціального страхування:

1) пенсійного;

2) медичного;

3) у  зв'язку з тимчасовою втратою  працездатності та витратами,  зумовленими народженням та похованням;

4) на  випадок безробіття;

5) від  нещасного випадку на виробництві  та професійного захворювання.

     Важливою  складовою соціальної політики держави  є реформа пенсійного забезпечення, в результаті її проведення передбачається відновити діференціацію пенсій, встановити залежність розмірів пенсій від трудового вкладу та страхового стажу кожної особи. З метою створення  організаційних передумов буде впроваджено  автоматизований персоніфікований облік відомостей у системі обов'язкового державного пенсійного страхування.