Грошовий оборот

     Зміст 
 
 

     Вступ

1. Сутність грошового обороту та способи виміру грошової маси
2. Аналіз стану маси грошей в обороті в Україні у 2009-2010 роках
3. Шляхи регулювання грошової маси в обороті

     Висновок

     Список  використаної літератури

     Додатки

     Вступ 

     Грошова маса є ключовим індикатором грошового  обороту, а регулювання її обсягу - вирішальний спосіб досягнення цілей грошово-кредитної політики. Тому правильне визначення обсягу, структури та засобів зміни грошової маси набуває важливого теоретичного і практичного значення.

     Грошовий  оборот забезпечується певною масою  грошей, величина якої є важливою характеристикою стану грошового обороту та ринкової кон'юнктури в цілому. Зміна грошової маси безпосередньо впливає на інтенсивність обороту грошей, на формування платоспроможного попиту, на кон'юнктуру ринків, а значить — на економічний розвиток. Тому регулювання грошової маси є ключовим напрямом державної грошово-кредитної політики. Завдяки цьому вивчення та правильне визначення маси грошей в обороті має не тільки теоретичне, а й важливе практичне значення.

     Актуальність  теми роботи полягає в тому, що  важливу роль у досягненнi сталого економічного розвитку держави відводиться грошово-кредитнiй політиці, основною метою якої є забезпечення стабільності нацiональної грошової одиниці. Ефективність грошово-кредитної політики визначається, передусiм, збалансованiстю попиту і пропозиції на грошi, виваженим контролем динамiки та структури агрегатiв грошової маси.

     Обсяг та склад грошової маси, яка є  однією з основних об'єктiв монетарного регулювання, характеризує сучасний перебiг соціально-економічних процесiв у країнi та впливає на мiкро- i макроекономiчнi процеси в державi: рiзке її зростання може призвести до збiльшення iнфляції, скорочення обсягiв виробництва, погiршення стану платiжного балансу, зниження рiвня зайнятостi та доходiв населення.

     Однiєю з передумов фiнансової стабiльностi в країнi є збалансованiсть попиту та пропозиції на грошi, тобто вiдповiднiсть обсягу грошової маси потребам економіки. дослідження динамiки та структури грошової маси дає можливість проаналiзувати попит та пропозицію на грошi, оцінити їх збалансованiсть i викрити можливi диспропорції; обгрунтувати управлінськi рішення щодо збалансованостi попиту i пропозиції грошей з огляду на поведiнку субєктів господарювання та населення.

     Метою курсової роботи є дослідження складу та структури грошової маси в обігу та необхідні передумови та методи її стабілізації.

     Основними завданнями, які стоять при написанні  даної роботи є:

• розкрити сутність грошового обороту і грошової маси;
• проаналізувати стан маси грошей в Україні протягом 2009-2010 років;
• визначити шляхи регулювання грошової маси в обороті і методи її стабілізації.

     1.1 Сутність грошового  обороту та способи  виміру грошової  маси 

     Грошові відносини в суспільстві характеризуються рядом понять, провідне місце серед  яких належить грошовому обороту.

     У процесі відтворення рух вартості в натурально-речовому та грошовому виразах проявляється як два самостійні процеси — як рух продуктів і як рух грошей. Процес суспільного відтворення відбувається безперервно, тому безперервним є і рух грошей, що його обслуговує. Взятий сам по собі цей процес безперервного руху грошей між суб'єктами економічних відносин у суспільному відтворенні являє собою грошовий оборот.

     Грошовий  оборот на макроекономічному рівні  обслуговує кругооборот усього сукупного капіталу на всіх стадіях суспільного відтворення: виробництві, розподілі, обміні і споживанні. Тому нерідко його називають сукупним грошовим оборотом.

     Грошовий  оборот як макроекономічне явище  слід відрізняти від обороту грошей у межах кругообороту окремого індивідуального капіталу, тобто на мікрорівні. В останньому випадку гроші є однією з функціональних форм капіталу, його складовою та елементом багатства, яким володіє власник цього індивідуального капіталу. У цьому випадку гроші являють собою капітал, вони вимагають для себе відповідної норми прибутку (доходу) подібно до інших форм капіталу. Чим більшою масою грошей володіє даний індивідуальний власник, тим він багатший, тим більші його можливості "заробити" прибуток чи дохід.[4]

     Зовсім  іншу роль відіграють гроші в сукупному  грошовому обороті. Тут вони функціонують виключно як гроші і не є функціональною формою капіталу. Тому їх масу в обороті  не можна вважати частиною багатства  країни, тобто її зростання не збільшує сукупного капіталу суспільства  подібно до капіталу окремого індивіда. Якби грошова маса, що перебуває  в обороті, раптово збільшилася вдвічі, то загальний обсяг багатства країни не тільки не збільшився, а міг би навіть зменшитися у зв'язку зі зростанням витрат на виготовлення додаткових грошей чи провокуванням інфляції.

     Сукупний  грошовий оборот і оборот грошей у  межах індивідуального капіталу істотно відрізняються також  механізмами формування грошової маси, необхідної для їх обслуговування.

     Грошові кошти, необхідні для обслуговування кругообороту індивідуального капіталу, значною мірою вже є в розпорядженні  відповідного власника, тобто це його власні кошти. Якщо ж їх недостатньо, то додаткові кошти мобілізуються на грошовому ринку. Грошовий ринок займає важливе місце в кругообороті індивідуального капіталу, з нього починається оборот грошей, що обслуговує індивідуальний капітал, на ньому й завершується кожний окремий цикл його кругообороту. Частина грошового доходу кожного економічного суб'єкта спрямовується на погашення боргів і повертається на грошовий ринок. Інша частина, що становить тимчасово вільні кошти, спрямовується на грошовий ринок як ресурс для кредитування інших суб'єктів.

     Сукупний  грошовий оборот обслуговується переважно  теж за рахунок наявної в обороті грошової маси, тобто тих грошей, які є в розпорядженні окремих економічних суб'єктів. Грошовий ринок перетворюється у внутрішній елемент цього обороту і забезпечує перерозподіл наявної грошової маси з метою прискорення її обігу і найповнішого забезпечення потреб обороту в грошах у межах наявної їх маси. Завдяки грошовому ринку значно посилюється еластичність грошового обороту, зростає здатність даної маси грошей обслужити зростаючі обсяги обороту.

     Проте вказані можливості грошового ринку  не безмежні, і неминуче виникають  потреби в поповненні обороту  додатковою масою грошей. На відміну  від кругообороту індивідуального  капіталу, ці потреби можуть бути задоволені лише за рахунок додаткової емісії грошей.

     Потреби в додатковій емісії можуть бути зумовлені  кількома факторами:

• зростанням обсягів валового національного продукту, для реалізації яких банківська система повинна розширювати кредитування суб'єктів обороту;
• зростанням чистого імпорту (перевищенням імпорту над експортом);
• зниженням перерозподільної функції грошового ринку, внаслідок чого наявна грошова маса буде повільніше обертатися і не зможе забезпечити всі потреби обороту;
• іншими чинниками, що можуть уповільнити швидкість руху грошей по каналах обороту.

     В усіх цих випадках додатково випущені гроші надходять у сукупний оборот через грошовий ринок, що відповідає їх кредитній природі та забезпечує відповідність емісії потребам обороту.

     З усього сказаного випливає висновок, що сукупний грошовий оборот не є механічною сумою оборотів грошей у межах індивідуальних капіталів, а являє собою самостійне економічне явище, безпосередньо пов'язане з процесом суспільного відтворення в цілому. Це одне з найбільш широких, абстрактних і узагальнених явищ економічного життя суспільства.[6]

     Суб'єктами грошового обороту є всі юридичні та фізичні особи, які беруть участь у виробництві, розподілі, обміні та споживанні валового суспільного продукту. Це всі підприємства (промисловості, сільського господарства, транспорту, зв'язку, будівництва, торгівлі, комунального господарства тощо), усі державні, громадські, комерційні установи та організації, банки  та інші фінансово-кредитні установи, все населення, що самостійно одержує  та витрачає грошові кошти. Усі вони на певних підставах одержують грошові  доходи, витрачають чи зберігають їх і  цим впливають на економічні процеси та стають економічними суб'єктами суспільства.

     Якщо  абстрагуватися від відтворювального аспекту, то грошовий оборот можна уявити просто як безперервний процес переміщення  грошей у функціях засобів обігу  і платежу між окремими його суб'єктами. Це, зокрема, переміщення грошей між:

• окремими підприємствами та організаціями;
• підприємствами та організаціями і населенням;
• окремими фізичними особами;
• комерційними банками і підприємствами та організаціями;
• комерційними банками і населенням;
• окремими комерційними банками;
• комерційними банками і центральним банком;
• небанківськими фінансово-кредитними установами різного призначення, з одного боку, і підприємствами, організаціями та установами — з іншого;
• небанківськими фінансово-кредитними установами різного призначення і банками;
• окремими небанківськими фінансово-кредитними установами різного призначення.

     На  кожній із цих ділянок можуть мати місце зустрічні грошові вимоги між суб'єктами обороту, що створює можливість їх взаємного погашення (заліку). Залік зменшує обсяг грошового обороту і потребу в реальних грошах для його обслуговування.

     Відмінності в характері економічних відносин між суб'єктами грошового обороту дають підстави структуризувати його на окремі сектори. Першим, за логікою відтворювального процесу, видом економічних відносин, що реалізуються в грошовому обороті, є відносини обміну. Характерним для руху грошей, що обслуговує ці відносини, є:

• еквівалентність, оскільки назустріч грошам, які передає покупець продавцеві, переміщуються продукти рівновеликої номінальної вартості;
• безповоротність, оскільки одержані продавцем гроші не повинні повертатися до свого попереднього власника, вони безповоротно перейшли у власність нового суб'єкта обороту;
• прямолінійність, яка виявляється у постійному віддаленні грошей від того суб'єкта обороту, який використав їх для купівлі продуктів, оскільки наступний суб'єкт теж витрачає їх для нових закупівель.

     Такий характер руху грошей, що обслуговує сферу  обміну, дає підстави виділити його в окремий сектор, що називається грошовим обігом.

     Значна  частина грошового обороту пов'язана  з процесами розподілу вартості валового національного продукту. Рух  грошей тут має одну суттєву відмінність  від грошового обігу — він здійснюється нееквівалентно, тобто назустріч грошовому платежу платник не одержує реального еквівалента у формі товарів чи послуг. Цей сектор грошового обороту називається фінансово-кредитним.

     Крім  спільної риси — нееквівалентності, відносинам між суб'єктами цього  сектора грошового обороту властиві також істотні відмінності. Частина цих відносин має характер відчуження, коли визначена законами частина доходів економічних суб'єктів вилучається у вигляді податків та інших обов'язкових платежів і надходить у розпорядження держави, яка витрачає їх для виконанні своїх функцій. У результаті виникає не тільки без-еквівалентний, а й безповоротний рух грошей, тобто одні суб'єкти ці гроші втрачають назавжди і без одержання будь-якого доходу, а інші їх одержують теж безповоротно і без виплати будь-якої ціни за них. Ця частина фінансово-кредитного обороту називається фіскально-бюджетною.[3]