Характеристика олігополії та олігополістичної конкуренції

       Ситуація  змінилася, коли компанія "Юкос" фактично завершила своє існування (були розпродані її основні активи). На ринку з'явився один яскраво виражений лідер - "Лукойл". Саме з ним, а також з зговором решти нафтовиків, зв'язують помітне збільшення цін на бензин на внутрішньому ринку в 2004 - 2005.

       Особливості ринку

       На  ринку нафти склалася парадоксальна  ситуація - зростання доходів при  помітному зростанні витрат компаній. Зростання доходів пов'язане з  високими цінами на нафту в наслідок чергової енергетичної кризи і нестабільності політичної ситуації на ближньому сході. У 2004 році ціна нафти мазкі BRENT досягала близько 40$ за баррель.(див. Додаток Г)

       Ситуація  з витратами пов'язана зі все  великим посилюванням податкового  законодавства і зміцненням рубля. Можна відзначити факт, що для нафтових компаній, все одно якщо ціни на нафту будуть більше 25$ за баррель, оскільки більше цього рівня вони навряд чи зможуть запрацювати. Збільшення податкового тягаря украй негативно позначилося на інвестиціях в сферу нафтовидобутку. При тій, що вступила з 1 серпня 2004 року новій експортній шкалі мит держава у вигляді податків стягує близько 88% додаткового доходу при ціні понад 25$ за баррель у найбільших нафтовидобувних ком-паній і 100% у незалежних компаній ( при обліку податку на прибуток). Зміцнення рубля також знижує реальний прибуток компаній. Крім того при "екстенсивної" здобичі нафти старі родовища помітно умень-шают віддачу, а розробка нових через різні ( зокрема кліматичних) причини вабить додаткові надвитрати. Ще один чинник - справа "Юкоса", яких не додало привабливості акціям вітчизняних нафтових компаній.

       Автомобільна  промисловість

       Автомобільна  промисловість є однією з самих "хворих" галузей Російської економіки. На виробництві автомобілів зайнято більше 1 млн. чоловік, підприємства як правило є градоутворювальними. Проте продукція автопрома найчастіше не конкурентноздатна не тільки на зовнішньому ринку, але і на внутрішньому. Єдина в більшості своїй перевага вітчизняних автомобілів перед імпортними - перевага в ціні поступово не віліруєтся.

       Самостійних виробників автомашин в країні взагалі  небагато (близько десятка), а крупних фірм, що роблять помітний вплів на рінок і того менше. Так, у виробництві легкових автомобілів їх всього три — АВТОВАЗ, ГАЗ і АЗЛК. У 1991—1992 рр. лідером в цінах на легкові машини постійно виступав найбільший виробник — АВТОВАЗ. А АЗЛК і ГАЗ слідували за ним. Це було час гіперінфляції, коли дорожчало все. Вирішальне значення мала швидкість підвищення цін. І АВТОВАЗ задав вельми швидкий темп. Економічні можливості для цього були. З початком соціального розшарування мало не першою покупкою багатих людей став саме автомобіль. До того ж багато машин купували і нові приватні фірми, де мобільність — головна запорука успіху.

       Лідерство АВТОВАЗа в цінах фактично зводилася до їх максимально швидкого підвищення, що цілком влаштовувало і інших виробників. На рубеже1993 р., проте, АЗЛК і ГАЗ відмовилися повторити за лідером чергове подвоєння цін. Річ у тому, що «Жигулі» у той час були конкурентноздатні за кордоном і АВТОВАЗ міг орієнтуватися на вищі ціни за кордоном.

       Завищивши ціни усередині країни і відповідно втративши частину російських споживачів, він нічого не програвав — машини, що вивільняються, йшли на експорт і  приносили заводу навіть великі прибутки. Навпаки, збут "Москвичів" і "Волг" за кордоном був невеликий. Їх виробники вимушені були в більшій мірі зважати на купівельну спроможність росіян. І вони перестали підвищувати ціни.

       ВАЗ-2109 став помітно дорожче за «Волгу»  і майже в три рази дорожче за «Москвича». В результаті у АВТОВАЗа виникли перші проблеми із збутом. Урок не пройшов дарма: у тому ж 1993 р. темп зростання цін на «Жигулі» різко впав.

       Головним  чинником подальших років стала  поступова втрата міжнародної конкурентоспроможності російських автомобілів. Спочатку «Жигулі» вимушені були залишити іноземні ринки. Потім, не дивлячись на захисні митні збори, іномарки стали тіснити їх і в Росії.

       Новий поворот ситуації зумовила девальвація  рубля. Вона зробила іномарки недоступно дорогими і відкрила шлях для підвищення цін на вітчизняний машини. Переляканий недавніми труднощами збуту АВТОВАЗ цього разу відмовився виконувати роль лідера їх збільшення. Її узяв на себе АЗЛК, що зумів на той час помітно поліпшити якість машин, що випускалися ним. Таким чином, в галузі знов відновилася система лідерства в цінах.

       Несприятливі  прогнози і шляхи виходу.

       За  прогнозами фахівців ринок легкових автомобілів до 2010 року в Росії  зросте до 2,5 млн. одиниць, В 2004 році ринок  легкових автомобілів в РФ склав 1 млн. 619 тисяч одиниць. При цьому їх виробництво в 2004 році склало 1 млн. 110 тисяч одиниць, а в 2010 році зросте до 1,3- 1,9 млн. Об'єм виробництва залежатиме від об'єму вітчизняних і зарубіжних інвестицій., У найближчі 1,5-2 року ціни на вітчизняні автомобілі наблизяться впритул до цін на деякі зарубіжні моделі. Що не може не позначитися на конкурентоспроможності наших підприємств. За прогнозами "Інституту Адама Сміта" вже до 2006 року в Росії іномарок купуватимуть більше, ніж вітчизняних автомобілів, а до 2010 року їх частка складе 66%.

       З такого положення у вітчизняних  компаній є декілька шляхів виходу. 1) Створення спільних підприємств. На зразок спільного підприємства "ВАЗ" і "Дженірал Моторз" по виробництву "Шевроле Нива". Така співпраця  вигідна для іноземних компаній, адже вони знижують витрати у вигляді мита. Для російських же компаній це один з основних способів виживання в конкурентному середовищі. Другий спосіб - комплексна перекапіталізация, створення нової конкурентноздатної продукції на ос-нове нових технологій. Так той же "Автоваз" проводить перекапіталізацию терміном 8 років.

       Кольорова металургія.

       Кольорова металургія - галузь різнорідна по складу і по самій продукції. Можна сказати, що дана галузь найбільш близька до монополії, оскільки більшість фірм спеціалізуються на різних видах продукції (мідь, цинк і тд.)

       Найбільші компанії кольорової металургії.

       Компанія  Об'єм реалізації продукції в млн.долл. За 2003 рік.

1. "Русал"                         3960
2. ГМК "Норільській нікель"         3354,2
3. "УГМК-холдинг"                 1185,7
4. СУАЛ                         709,3
5. Група "Всмпо-авісма"         322,1

       Ситуація  відходу від конкуренції.

       У вітчизняній алюмінієвій галузі склалася ситуація розділення сфер діяльності між двома крупними компаніями - "Російським Алюмінієм" і "Сибірський - Уральським Алюмінієм". АТ "РУСАЛ" входить в трійку крупніших світових алюмінієвих компаній, поступаючись тільки американською Alcoa і канадською Alcan. На його частку доводиться більше 80 % російського і близько 10% світового виробництва первинного алюмінію. Холдинг " СУАЛ" проводить 90% російських бокситів, 60% глинозему, 20% первинного алюмінію. Т.е дані компанії не вступають один з одним в безпосередню конкурентну взаємодію. На деяких ринках інших кольорових металів в Росії є помітні лідери, що мають частку вище 90% від всієї продукції. Так, наприклад, у виплавці мідно-нікелевих руд олігополістичним лідером є РАО "Норільській нікель" - близько 60% здобичі і 95-96% випуску металевого нікелю.

       Ринок операторів стільникового зв'язку.

       Одним з прикладів цінових олігополістичних воєн в період 1995 - 2004 рр. є ринок операторів стільникового зв'язку, що динамічно розвивається. За даними Держкомстату число стільникових телефонів в Росії перевищило кількість жителів. На тлі цього оператори стільникового зв'язку проводили політику підвищення числа своїх абонентів, зменшуючи вартість послуг. Так з 1995г. Вартість послуг стільникових операторів зменшилася в 30 разів. Зараз з середини 2004 року оператори почали використовувати нецінові методи боротьби. Прикладом олігополії на регіональному рівні при взаємодії загальнонаціональних і регіональних фірм може стати нижегородській ринок стільникових операторів . Тут на тлі загальноросійських ( Білайн, МТС, Мегафон) і світових (Теле2), діє і внутріобласна (НСС)

       Долі  ринку послуг операторів стільникового  зв'язку на території Ніжегородськой області за січень 2005 року.(див. Додаток Д)

       Не  дивлячись на жорстку конкуренцію, Російський ринок стільникового  зв'язку в цілому ( Ніжегородськой зокрема) знаходиться тільки на першому етапі свого розвитку. Для досягнення межі насичення буде потрібно ще декілька років. Ймовірно тільки після цього " маркетингова" війна операторів перейде з сфери кількості в сферу якості. Хоча вже сьогодні деякі оператори цікавляться питаннями формування індивідуальної лояльності абонентів і починають зміщувати акцент з цінової області в сферу додаткових послуг і сервісу

       Особливості Російського ринку олігополії

       Розглянувши деякі олігополістичні ринки, можна представити цілісну картину російського ринку олігополії. По-перше, можна ще сказати, що він знаходиться на стадії становлення. Ряд вітчизняних компаній стають схожі деякими рисами на іноземні олігополістичні корпорації. Це і космополітізация, придбання активів за кордоном, поява іноземних власників, риси ТНК. По-друге, для нього властиві два абсолютно протилежних процесу - збільшення і зменшення частки концентрації фірми в галузі. Збільшення концентрації пов'язане із злиттям компаній для отримання більшої вигоди від масштабів виробництва(чорна металургія, автопром). Зменшення концентрації пов'язане з притокою іноземних фірм на ринки в першу чергу побутової техніки після кризи 1998г. По-третє, російські олігополісти сильно залежать від держави. Нерідко держава є найбільшим акціонером.

       Проблема  сучасної російської економіки, таким  чином, полягає не стільки в тому, щоб не допустити її розвитку за олігополістичному сценарієм( через переважання крупних підприємств це важко здійснити), скільки в тому щоб фірми-олігополісти діяли ефективно і були конкурентноздатними за міжнародними стандартами. 
 
 

         2.2 Аналіз олігополії стандартизованого продукту на економічному ринку США 

       Зазвичай  на олігополістічеськіх ринках панує  від двох до десяти фірм, на які доводиться половина і більш загальних продажів продукту. На вісім найбільших фірм, що випускають фотографічні устаткування і приладдя в США, приходиться, наприклад, більше 85% випуску. Звичайно ж, панує на ринку "Kodak". Він, проте, не є єдиним продавцем. Ринок фотографічного устаткування і приладдя можна розглядати як олігополістічний.

       Прикладом олігополії, при якій продукт є  стандартизованим, служить ринок  алюмінію. На цьому ринку у продажу  в США домінують "Alcoa", "Reynolds" і "Kaiser".

       Падіння об'ємів промислового виробництва по всьому світу ставить на грань вимирання багато компаній сировинного сектора. Alcoa – одна з них. Правда, на відміну від російського Русала у неї є всі шанси на те, щоб залишитися в живих.Компанія, нині відома як Alcoa, була заснована в 1888 році в Піттсбурге. Тоді вона носила назву The Pittsburgh Reduction Company. Її створили капітан артилерійських військ Альфред Хант і хімік Чарльз Мартін Холл. Спочатку підприємство займалося витяганням алюмінію їх бокситной руді шляхом електролізу.

       В ті роки алюміній ще не був широко використовуваним в промисловості металом, оскільки його виробництво обходилося дуже дорого. За допомогою електролізу Pittsburgh Reduction змогла представити ринку більш ніж конкурентні ціни. В результаті завдяки технології компанія обійшла всіх своїх конкурентів. Тепер перед Pittsburgh Reduction стояли два завдання. По-перше, було необхідно збільшити споживання алюмінію в промисловості, іншими словами, знайти нові області застосування своєму продукту. По-друге, треба було розширювати виробництво, щоб задовольнити майбутній попит.

       Кінець  кінцем Pittsburgh Reduction знайшла немало областей застосування алюмінію. На рубежі XIX-XX століть цей метал став широко застосовуватися при виробництві  посуду і кухонного устаткування. Компанія навіть створила підрозділ Aluminum Cooking Utensil. Виробництво ж було розширене за рахунок придбання і будівництва нових заводів. Подальшому розвитку Pittsburgh Reduction, яка в 1907 році була перейменована в Alumunium Company of America (Alcoa), сприяла Перша світова війна, під час якої попит на алюміній злетів до небес. Трохи пізніше, після закінчення війни, попит стала формувати автомобільна промисловість. В цей час у Alcoa практично не було конкурентів. Американські компанії програли їй в технологічному плані, а іноземці із-за мит не могли змагатися з нею за цінами.

       Стрімкий  розвиток Alcoa був перерваний Великою  депресією. У 30-і роки минулого століття компанія була вимушена припинити розробку деяких родовищ, закрити декілька заводів  і звільнити половину своїх співробітників. Її, проте, виручила Друга світова війна, яка знов підстебнула попит на алюміній. Проте, Alcoa не змогла виправдати надій, які покладалися на неї міністерством оборони США: дуже багато виробничі активи були продані під час депресії, і швидко відновити виробництво компанія не змогла. Саме тоді у Alcoa з'явилися перші серйозні конкуренти в США. У 1950 році алюмінієвий ринок країни був в законодавчому порядку поділений між трьома компаніями: Alcoa (50,9%), Reynolds (30,9%) і Kaiser Aluminum & Chemical (18,2%). З середини 50-х частка Alcoa почала падати, оскільки компанія розвивалася повільніше за своїх основних суперників.