Меценатство i спонсорство в системi освiти

Заснована Українська ліга меценатів. В ролі меценатів можуть виступати як окремі персони, так  і цілі організації. Щоб привернути увагу багатих людей до меценатської діяльності, для них в Маріїнському палаці було зроблено прийом. Потрібно цю справу зробити престижною.

Із 1997 року діє Закон України  „ Про благодійництво та благодійні організації ”, який було змінено та доповнено у 2002 році. Втім, сьогоднішнє життя дуже динамічне, і цей документ вже не відображає всіх реалій життя, не охоплює всі правові нормативи, які необхідні для підтримки благодійної діяльності. На жаль, сьогодні є багато перешкод, які заважають здійснювати благодійним організаціям діяльність на користь громадян України.

Сьогоднi рух благодiйництва  в Українi вiдроджується. Прикладом  є дiяльнiсть Галини Пiдопригори  з Харкова, яка будує церкви, утримує  дитячий притулок, допомагає бiблiотекам. Вона є вiце-президентом Лiги Українських  Меценатів, яку засновано канадським бiзнесменом Петром Яциком. Вiн пiдтримує  й українську культуру в Канадi. За його фiнансовою допомогою в Торонтському унiверситетi створено iнформацiйний центр.

Найбiльшої пiдтримки меценатiв i спонсорiв в Українi зараз отримує  мистецтво. Бiльшiсть концертiв, вистав, конкурсiв проходять при сприяннi спонсорiв. На жаль, бiблiотеки як установи культури в залученнi спонсорiв i меценатiв  значно вiдстають вiд закладiв  мистецтва.

Як ми бачимо, витоками меценатства  і благодійництва було споконвічне  тяжіння українського народу до освіти і його розуміння необхідності всебічної  підтримки її розвитку. Воно мало міцні  історичні корені й продовжувало розвиватись і поширюватись, ставши характерною рисою менталітету  українського народу.

1.3. Меценатської  діяльності.

Із Закону про меценатство і спонсорство

Глава II. Меценатської діяльності

Стаття 3. Предмет регулювання меценатської діяльності

Предметом регулювання меценатської діяльності є:

• Відносини у сфері меценатства;
• Розмежування компетенції та відповідальності між органами державної влади та органами адміністративно-територіальної освіти щодо меценатів і меценатської діяльності;
• Створення правових гарантій для вільного функціонування та розвитку меценатської діяльності;
• Визначення прав, обов'язків, повноважень і відповідальності фізичних і юридичних осіб в області меценатства, а також правове регулювання їхньої участі в процесах збереження та розвитку національного культурного надбання.

Стаття 4. Основні цілі меценатства

Меценатство є важливим чинником збереження та розвитку національного культурного  надбання. Його метою є:

• Формування умов для збереження та розвитку національного культурного надбання, підтримання його престижу на світовому рівні;
• Реалізація пріоритетних програм (проектів) збереження і розвитку національного культурного надбання;
• Підтримка професійної діяльності в галузі культури, мистецтва, науки, освіти, спорту, а також окремих діячів культури.

Глава III. Суб’єкти меценатської діяльності

Стаття 5. Суб'єкти меценатської діяльності

1. Меценатом як суб'єкт меценатської діяльності є фізична або юридична особа, яка передає безоплатно фінансові або матеріально-технічні засоби одержувачу меценатської підтримки з метою збереження та розвитку культурного надбання держави.
2. Одержувачами меценатської підтримки є фізичні або юридичні особи, що здійснюють професійну діяльність з збереженню та розвитку культурного надбання відповідно з пріоритетами, встановленими урядом або органами державної влади. Одержувачем меценатської підтримки не можуть бути державні органи управління та контролю.
3. Органи державної влади, органи місцевого самоврядування як юридичні особи та їхні працівники не мають права здійснювати меценатську діяльність і отримувати меценатську підтримку.
4. Положення цього Закону поширюються на суб'єктів меценатства, що оформили свої відносини відповідним договором, складеним відповідно до чинного законодавства.
5. Органи державної влади не можуть перешкоджати суб'єктам меценатства в свободі вибору напрямків і способів меценатської діяльності.

Стаття 6. Форми меценатської діяльності

1. Форма і зміст меценатської діяльності визначаються меценатом і одержувачем меценатської підтримки і оформляються договором, складеним відповідно до чинного законодавством.
2. До видів діяльності, щодо яких надання підтримки не може вважатися меценатством, належать усі форми самодіяльності, всі форми масової культури, форми діяльності, пов'язані з благодійністю, форми діяльності, що приносять прибуток.

Стаття 7. Порядок оформлення договірних відносин між меценатом і одержувачем меценатської допомоги.

Меценатська діяльність здійснюється у таких основних напрямах, як:

• сприяння доступу населення до культурних цінностей;
• сприяння охороні та збереженню культурної спадщини, історико-культурного середовища, пам`яток історії та культури підтримка музеїв та музейної справи;
• сприяння поверненню в Україну національних культурних цінностей, що були вивезені за кордон підтримка бібліотек і бібліотечної справи;
• сприяння розвитку видавничої справи підтримка професійної діяльності в культурно-мистецькій сфері;
• сприяння розвитку народного мистецтва та мистецького аматорства підтримка відродження та розвитку народних художніх промислів;
• сприяння естетичному вихованню (художньо-естетичній освіті) дітей і молоді;
• сприяння популяризації вітчизняного мистецтва та кращих досягнень світового мистецтва в засобах масової інформації пошук і підтримка обдарованої молоді та дітей;
• сприяння розвитку науки і освіти, реалізації науково-освітніх програм, надання допомоги вчителям (викладачам), вченим, студентам, учням;
• сприяння популяризації українського мистецтва за кордоном, входженню України до європейського та світового культурного простору підтримка національної кінематографії підтримка української музичної індустрії, концертно-гастрольної галузі підтримка оновлення матеріально-технічної бази закладів культури, інформатизації у сфері культури.

2.  Розвиток благодійності , спонсорства та меценатства  в Україні.

Спонсорство є особливим  видом комунікації, що виявляється  у матеріальній підтримці конкретного  суб'єкта суспільства з метою  створення або підкріплення позитивного  образу спонсора. Спонсорований суб'єкт, у свою чергу, зобов'язується сприяти  створенню й розвиткові успіху спонсора (підприємства чи особи), досягненню його маркетингових цілей. Мета цього  виду діяльності — надання іміджу спонсора своєрідного блиску за допомогою  таких засобів, які позитивно  сприймаються громадською свідомістю. Здебільшого спонсор ставить  за мету асоціювання з позитивними  суспільними цінностями, конкретною особою, видом діяльності або організацією.

Підприємства розробляють  програми спеціальних заходів з  метою поширення інформації про  підприємство та його товари, забезпечення популярності. Комунікативний ефект  таких спеціальних заходів націлений  на те, щоб "прорватися" крізь інерційність сприйняття та захисні інформаційні бар'єри споживачів і підвищити  ступінь упізнавання образу підприємства та його товарів через асоціювання  з видатною подією, розважальним заходом  або діяльністю, пов'язаною з благородною  метою. Такі заходи забезпечують спонсорові широке інформування на ринку, контакти із засобами масової інформації, ентузіазм  з боку торгового персоналу і  підтримку громадської думки.

Популярність спонсорської підтримки пов'язана з трьома причинами. По-перше, спеціальні заходи привертають увагу однорідної аудиторії. По-друге, спонсорування спеціальних заходів дістає підтримку з боку торговельного персоналу. Водночас працівники, які керують такими заходами, також набувають популярності. По-третє, порівняно з рекламою управління спеціальними заходами — відносно нескладний процес, оскільки основні елементи заходів готуються заздалегідь. До того ж зазвичай використовують одних і тих самих виконавців та однаковий план для управління кількома подіями.

Важливо й те, що спонсорство  працює як комунікація у тих випадках, коли реклама заборонена або законодавчо  обмежена, що не дає змоги ефективно  використовувати її.

Залежно від цільової аудиторії  спонсорська діяльність має три  напрями: спонсорство на цільових клієнтурних  ринках; спонсорство у сфері формування громадської думки; спонсорство  для мотивації праці співробітників фірми-спонсора. Завданнями спонсорства на цільових клієнтурних ринках є. надання інформації про підприємство-спонсора, створення його позитивного іміджу, залучення постійних клієнтів. Спонсорство у сфері формування громадської думки демонструє стале фінансове становище спонсора, його надійність, формує прихильність широких верств населення до суспільно корисної діяльності спонсора і, як наслідок, поширює відомості про товари та послуги, комерційну діяльність спонсора та позитивне її сприйняття. Внутрішнє спонсорство має на меті залучення до співпраці висококваліфікованих фахівців, формування іміджу "єдиної сім'ї", "колективу однодумців", водночас створюючи внутрішню конкуренцію співробітників, високу мотивацію до творчої, самовідданої праці, сприяючи досягненню високого рівня продуктивності обслуговування клієнтів.

Мета спонсорських заходів  — взаємодія з конкретними  цільовими групами, підвищення рівня  упізнавання підприємства, створення  іміджу фірми або її продукції.

Нині існують такі види спонсорської підтримки: спортивне  спонсорство; спонсорство культури; соціальне спонсорство; екологічне.

Інформація про спонсорські  програми, засновані стипендії, меценатську  діяльність має довгострокове стратегічне  завдання і приносить користь  передусім у вигляді привабливого іміджу компанії, що формується в очах пересічного громадянина. Благодійництво, спонсорство, соціальна відповідальність бізнесу розвивається й на Україні. Спонсорство відрізняється від інших видів підтримки тим, що воно забезпечує коштами в обмін на очікувану користь безпосереднього характеру. Сьогодні спонсорство є одним із привабливих і поширених засобів формування іміджу серед успішних компаній в Україні. За результатами дослідження потенціалу для розвитку корпоративної філантропії, що здійснювалося Центром інновацій та розвитку у 1999 році, виявилося, що 28% опитаних компаній вважають: спонсорство, корпоративна підтримка є непоганою рекламою, 24% - що це хороший засіб поліпшення свого іміджу. Програма Центру інновацій та розвитку “ Розвиток потенціалу благодійної діяльності в Україні ”, підтримана Фондом Чарльза С. Мотта, покликана сприяти адаптації міжнародних засад благодійної діяльності в Україні. Це, зокрема, й поширення інформації щодо благодійності, обмін нею між потенційними спонсорами і неприбутковими організаціями.

У рамках цієї програми вже  проведено низку досліджень, які  дали змогу визначити ставлення  населення України до діяльності благодійних організацій та розуміння  самого поняття “благодійництво”; кількісний та якісний аналіз інформації про благодійництво та корпоративне спонсорство, що з’являються на шпальтах провідних друкованих ЗМІ України; ставлення журналістів і керівників ЗМІ до діяльності благодійних організацій і корпоративного спонсорства.

Меценатство є важливим чинником підтримки  культури, мистецтва, науки і освіти, розвитку творчого, духовного, інтелектуального потенціалу суспільства.

На сучасному  етапі трансформації українського суспільства у державному управлінні відсутнє правове регулювання інституту  меценатства, що є формою благодійності.

Поряд з цим законодавче забезпечення меценатської діяльності та соціальної роботи в нашій державі не є сталим: Верховна Рада України постійно ухвалює нові закони, що стосуються певних аспектів соціогуманітарної сфери. Одночасно Президент України підписує укази, Кабінет Міністрів приймає постанови, програми, Міністерство освіти і науки, Міністерство культури і туризму, як і інші відомства, випускають власні нормативні акти, які спрямовують меценатство на розвиток соціогуманітарної сфери України.