Нормування незавершеного
виробництва
Величина нормативу
оборотних коштів у незавершеному виробництві
залежить від чотирьох чинників: обсягу
і складу виробленої продукції, тривалості
виробничого циклу, собівартості продукції
і характеру наростання витрат у процесі
виробництва.
Обсяг виробленої
продукції безпосередньо впливає
на величину незавершеного виробництва:
чим більше виробляється продукції
за інших рівних умов, тим більше
буде розмір незавершеного виробництва.
Зміна складу виробленої продукції
по-різному впливає на величину
незавершеного виробництва. При
підвищенні питомої ваги продукції
з коротшим циклом виробництва
обсяг незавершеного виробництва
скоротиться, і навпаки.
Собівартість
продукції прямо впливає на
розмір незавершеного виробництва.
Чим нижче витрати на виробництво,
тим менше обсяг незавершеного
виробництва в грошовому вираженні.
Зростання собівартості продукції
спричиняє збільшення незавершеного
виробництва.
Обсяг незавершеного
виробництва прямо пропорційний
тривалості виробничого циклу.
Виробничий цикл включає час
виробничого процесу, технологічний
запас, транспортний запас, час
накопичення напівфабрикатів перед
початком наступної операції (оборотний
запас), час перебування напівфабрикатів
у запасі для гарантії безперервності
процесу виробництва (страховий
запас), Тривалість виробничого циклу
дорівнює часу з моменту першої
технологічної операції до приймання
готового виробу на складі
готової продукції. Скорочення
запасів у незавершеному виробництві
сприяє поліпшенню використання
оборотних коштів за рахунок
скорочення тривалості виробничого
циклу.
Для визначення
норми оборотних коштів по
незавершеному виробництву необхідно
знати ступінь готовності виробів.
Її відбиває так званий коефіцієнт
наростання витрат.
Усі витрати
в процесі виробництва підрозділяються
на одноразові і наростаючі.
До одноразових відносяться витрати,
вироблені на самому початку
виробничого циклу, - витрати сировини,
матеріалів, покупних напівфабрикатів.
Інші витрати вважаються наростаючими.
Наростання витрат у процесі
виробництва може відбуватися
рівномірно і нерівномірно.
Коефіцієнт наростання
витрат визначається при рівномірному
і нерівномірному наростанні
витрат. При рівномірному наростанні
коефіцієнт наростання витрат
обчислюється за формулою:
де К - коефіцієнт
наростання витрат; Фед - одноразові
витрати; Фн - наростаючі витрати.
При нерівномірному наростанні
витрат по днях виробничого
циклу коефіцієнт наростання
витрат визначається за формулою;
де С-середня
вартість виробу в незавершеному
виробництві; П-виробнича собівартість
виробу.
Нормування оборотних
коштів у незавершеному виробництві
здійснюється за формулою:
Н = 3 × Т ×
К,
де Н - норматив
оборотних коштів у незавершеному
виробництві; 3 - одноденні витрати;
Т - тривалість виробничого циклу;
К-коефіцієнт наростання витрат
у виробництві.
Розрахунок нормативу
оборотних коштів на незавершене
виробництво в окремих галузях
промисловості може здійснюватися
іншими методами в залежності
від характеру виробництва.
Незавершене виробництво
- незакінчена виготовленням продукція,
що знаходиться на різних стадіях
виробничого процесу.
Незавершене виробництво
є одним з основних елементів
оборотних коштів. Розміри і
склад незавершеного виробництва
неоднакові в різних галузях
виробництва і залежать від
характеру вироби і виробничого
процесу, тривалості виробничого
циклу і величини витрат виробництва.
Залишки незавершеного
виробництва на підприємстві
складаються з сировини, матеріалів,
напівфабрикатів, до яких додається
жива праця в процесі перетворення
їх у готову продукцію. Планування
та облік незавершеного виробництва
ведуться в трудових, натуральних,
вартісних і тимчасових (днях
запасу) вимірниках.
У вартісному
вираженні незавершене виробництво
виступає як сумарна вартість
сировини, матеріалів, напівфабрикатів
на всіх стадіях виробництва.
Запас у днях визначається
ставленням залишку незавершеного
виробництва до випуску готової
продукції за собівартістю.
Зниження обсягів
незавершеного виробництва досягається
скороченням тривалості виробничого
циклу за рахунок підвищення
організаційно-технічного рівня
виробництва і праці.
Воно сприяє
прискоренню оборотності оборотних
коштів. У той же час незавершене
виробництво має за обсягом,
складом, розміщення (по цехах,
дільницях, переділів і т. п.)
забезпечувати безперебійність
і рівномірність виробничого
процесу; це досягається оптимізацією
величини і складу незавершеного
виробництва.
\Облік незавершеного
виробництва
- Облік продукції
неповної готовності, некомплектної
продукції, залишків замовлень
допоміжного виробництва, тобто
всього того, що прийнято відносити
до незавершеного виробництва.
Роботи та об'єкти, не здані
замовнику, враховують наростаючим
підсумком у складі незавершеного
виробництва на рахунку "Основне
виробництво" до моменту їх
здачі замовнику. Для ведення
правильного обліку розмірів
незавершеного виробництва необхідно
вести облік на всіх стадіях
виробництва продукції, періодично
проводити інвентаризацію наявності
залишків деталей, вузлів та
інших вироблених напівфабрикатів
і звіряти отримані результати
з даними бухгалтерського обліку.
Застосовуються такі способи
оцінки залишків незавершеного
виробництва: 1) у великосерійному
або масовому виробництві необхідна
щомісячна оцінка перехідних
залишків незавершеного виробництва
для визначення витрат, що припадають
на випущену продукцію. Тому
собівартість випущеної продукції
можна визначити за таким розрахунком:
незавершене виробництво на початок
місяця + витрати за місяць - повернуті
та списані суми - незавершене
виробництво на кінець місяця.
Оцінка залишків у великосерійному
або масовому виробництві залежить
від застосовуваного методу обліку
витрат на виробництво; 2) на підприємствах
з індивідуальним і дрібносерійним
виробництвом при використанні
позамовного методу обліку витрат
і калькулювання собівартості
оцінки залишків незавершеного
виробництва зазвичай не роблять.
Вартість залишків незавершеного
виробництва визначається витратами
на незакінчені замовлення.
Одним із складних моментів
в бухгалтерській діяльності підприємств
є врахування незавершеного виробництва
(далі - НЗП). У цій статті ми звернемо
увагу на труднощі, з якими можна
зіткнутися при обліку НЗП на практиці,
і розглянемо шляхи їх подолання.
Як відомо, займатися
виробництвом продукції і не
мати «недобудови» на кінець
звітного періоду практично неможливо.
Так що ж таке незавершене
виробництво і так чи складний
його облік?
Визначимося з
поняттям
Незавершеним
виробництвом прийнято називати
продукцію (роботи), що не пройшла
всіх стадій (фаз, переділів), передбачених
технологічним процесом.
Наявність і
обсяг залишків НЗВ залежать
від тривалості технологічного
процесу, його характеру і особливостей
продукції, що випускається.
У бухгалтерів
та економістів часто виникає
питання: «Скрізь Чи залишається
незавершене виробництво?».
В даний час
на нього важко відповісти
однозначно: багато чого залежить
від характеру виробництва. Наприклад,
вугільна промисловість - один
з найбільш яскравих прикладів
виробництв, де не залишається
НЗП. Все, що видобуто, вважається
готовою продукцією.
Таким чином,
якщо ваше виробництво не передбачає
етапів або стадій виготовлення,
а в кінці звітного періоду
не залишається недоробок, то
і НЗП не виникає. При цьому
не варто забувати, що «вироби
неукомплектовані, що не пройшли
випробування і технічного приймання»
також відносяться до незавершеного
виробництва.
Способи відображення
залишків НЗВ
Залишки НЗП
встановлюються шляхом проведення
інвентаризації, як правило, щомісяця
або один раз в квартал.
Мета інвентаризації - визначити
стан незакінченої продукції
та витрачений час оплаченого
праці (відповідно до технологічних
карт), розрахувати обсяг і вартість
витрачених матеріалів. Інші
витрати визначаються процентним
відношенням до наведених показників.
На практиці
можливі різні способи відображення
залишків НЗВ в бухгалтерському
обліку. Так, наприклад, в масовому
або серійному виробництві НЗП
може відображатися:
за фактичною
або нормативної (планової) собівартості;
за прямими
статтями витрат;
за вартістю
сировини, матеріалів і напівфабрикатів.
А при одиничному
виробництві продукції НЗП відображають
за фактично проведеним витратам.
Найбільш поширеним вважається
спосіб відображення по фактичної
виробничої собівартості.
Оцінка НЗП в
бухгалтерському обліку
Як показує
статистика аудиторських перевірок,
найчастіше на практиці спостерігається
закономірність в підміні одного
способу обліку іншим (не відповідним
затвердженим обліковою політикою
підприємства). Ця помилка, як
правило, типова.
Щоб уникнути
подібного далі ми зупинимося
на тому, як відображаються витрати,
в тому числі і НЗП, в різних
організаціях.
Як відомо, організації
поділяються на великі, середні
і малі. У великих і середніх
організаціях для обліку витрат
на виробництво застосовуються
рахунок 20 «Основне виробництво»,
рахунок 23 «Допоміжне виробництво»,
рахунок 25 «Загальновиробничі витрати»,
рахунок 26 «Загальногосподарські
витрати», рахунок 28 «Брак у виробництві»,
рахунок 40 « Випуск продукції
(робіт, послуг) », рахунок 46«
Виконані етапи по незасвідченою
робіт »і рахунок 97« Витрати
майбутніх періодів ».
При цьому рахунок
46 призначений для використання
в організаціях, що здійснюють
роботи довгострокового характеру
(будівельних, проектних та ін.)
Рахунок 40 «Випуск продукції»
використовується за необхідності:
по дебету відображається фактична
собівартість, а по кредиту - планова
(нормативна).
Так, за дебетом
цих рахунків враховуються витрати,
а по кредиту - їх списання.
По закінченні місяця враховані
на збірно-розподільчих рахунках
(25, 26, 28, 97) витрати списуються на
рахунки основного і допоміжного
виробництва.
З кредиту рахунків
20 і 23 списується фактична собівартість
випущеної продукції. Сальдо
характеризує величину витрат
на незавершене виробництво.
У малих організаціях для обліку
витрат на виробництво використовують
рахунок 20 «Основне виробництво»,
рахунок 26 «Загальногосподарські
витрати», рахунок 97 «Витрати майбутніх
періодів» або тільки рахунок
20.
Залишки за
рахунком 20 «Основне виробництво»,
рахунку 23 «Допоміжні виробництва»,
рахунку 29 «Обслуговуючі виробництва
і господарства» на кінець
місяця показують вартість незавершеного
виробництва.
Важливою умовою
оцінки НЗП є вибір способу,
який міг би відобразити результати
господарської діяльності звітного
періоду. Цей спосіб не повинен
спотворювати дані податкових
періодів.
Жити тепер
будемо по-новому
З 1 січня 2005
року діють норми, затверджені
Федеральним законом від 06.06.2005
N 58-ФЗ «Про внесення змін до
частини другу Податкового кодексу
Російської Федерації і деякі
інші законодавчі акти Російської
Федерації про податки і збори».