Інтелектуальна власність

Автор: Пользователь скрыл имя, 24 Января 2013 в 22:13, курс лекций

Описание работы

Завдяки бурхливому розвитку науково-технічного прогресу, інтернаціоналізації господарських зв’язків, комп’ютеризації виробництва інформація стала об’єктом права власності, як і засоби виробництва. Досвід розвинених країн показав, що саме по собі виробництво вже не є визначальним чинником зростання економічних показників, воно все більше поступається місцем науці, розвитку технології. У зв’язку з цим питома значимість інтелектуальної власності зростає вже не щодня, а щогодини.

Содержание

Вступ..........................................................................................................
5
1 Зміст курсу.............................................................................................
6
2 Теми практичних та семінарських занять...........................................
7
3 Завдання для самостійної роботи студентів.......................................
9
4 Загальні положення про інтелектуальну власність...........................
10
4.1 Інтелектуальна діяльність та її місце в соціально-економічному розвитку суспільства................................................................................
10
4.2 Загальні положення законодавства України про інтелектуальну власність....................................................................................................
15
5 Право інтелектуальної власності.........................................................
19
5.1 Співвідношення права інтелектуальної власності і права власності
19
5.2 Поняття права інтелектуальної власності........................................
20
5.3 Авторське право і патентне право: спільне і відмінне....................
25
5.4 Державне управління інтелектуальною власністю.........................
28
6 Об’єкти права інтелектуальної власності...........................................
33
6.1 Об’єкти авторського права................................................................
33
6.2 Суб’єкти суміжних прав....................................................................
38
6.3 Об’єкти промислової власності.........................................................
39
6.4 Об’єкти засобів індивідуалізації учасників цивільного обороту, товарів, послуг..........................................................................................
43
7 Суб’єкти права інтелектуальної власності.........................................
51
7.1 Автори як творці об’єктів права інтелектуальної власності..........
51
7.2 Заявники..............................................................................................
53
7.3 Правонаступники як суб’єкти права інтелектуальної власності.....
56
8 Оформлення права на об’єкти права інтелектуальної власності......
58
8.1 Виникнення прав на твори науки, літератури і мистецтва та
об'єкти суміжних прав..............................................................................
58
8.2 Оформлення прав на об'єкти промислової власності....................
59
8.3 Заявка на засоби індивідуалізації учасників цивільного обороту, товарів і послуг.........................................................................................
65
8.4 Видача охоронного документа на об’єкт інтелектуальної
власності....................................................................................................
71
9 Права та обов’язки суб’єктів права інтелектуальної власності........
73
9.1 Виникнення суб’єктивних прав на об’єкти інтелектуальної
власності....................................................................................................
73
9.2 Особисті немайнові права на об’єкти інтелектуальної власності
74
9.3 Майнові права авторів творів науки, літератури, мистецтва і
суміжних прав ..........................................................................................
79
9.4 Обов’язки суб’єктів промислової власності....................................
88
10 Договори у сфері інтелектуальної власності....................................
89
10.1 Загальні положення..........................................................................
89
10.2 Авторські договори..........................................................................
92


10.3 Договори на використання об’єктів промислової власності.......
103
11 Захист права інтелектуальної власності............................................
110
11.1 Загальні положення про систему захисту прав інтелектуальної власності....................................................................................................
110
11.2 Цивільно-правовий захист права інтелектуальної власності.......
113
11.3 Кримінально-правовий захист права інтелектуальної власності
116
11.4 Адміністративно-правовий захист права інтелектуальної власності
119
12 Економіка інтелектуальної власності................................................
120
12.1 Права на об’єкти інтелектуальної власності як товар..................
120
12.2 Інтелектуальна власність як нематеріальний актив......................
122
12.3 Комерціалізація права на об’єкти інтелектуальної власності......
123
12.4 Оцінка вартості прав на об’єкти інтелектуальної власності........
126
13 Патентування об’єктів промислової власності в іноземних
державах....................................................................................................
131
13.1 Загальні положення..........................................................................
131
13.2. Умови патентування об’єктів промислової власності в
іноземних державах..................................................................................
134
14 Міжнародні угоди в сфері інтелектуальної власності.....................
137
14.1 Загальні міжнародні угоди з питань інтелектуальної власності
137
14.2 Міжнародно-правова охорона промислової власності.................
141
15 Практичні завдання.............................................................................
149
16 Питання для самоконтролю................................................................
155
17 Список рекомендованої літератури та нормативних актів.............
156

Работа содержит 1 файл

А. Ю. Литвин Н. В. Асєєва Інтелектуальна власність Курс лекцій.doc

— 1.12 Мб (Скачать)

Авторами аудіовізуальних  творів можуть бути митці різних жанрів, оскільки ці твори є поєднанням багатьох інших творів – сценарію, пісні, музики, декорацій, ескізів, малюнків тощо. У створенні аудіовізуального твору беруть участь сценаристи, художники, постановники, оператори, режисери, артисти, композитори, диригенти та інші митці. Аудіовізуальний твір може складатися як і уже готових творів, так і із замовлених творів, які ще мають бути створені спеціально для фільму. Автор кожної частини аудіовізуального твору зберігає авторське право на свою частину і може її використовувати на свій розсуд незалежно від фільму.

Велику групу  об’єктів авторського права складають  різноманітні твори образотворчого мистецтва. Ці твори мають свою характерну особливість – у більшості випадків вони існують в одиничному примірнику і тісно пов’язані з матеріальним носієм, в який вони втілені. Образотворче мистецтво охоплює собою живопис, скульптуру і графіку.

Живопис – вид  образотворчого мистецтва, твори якого створюються за допомогою фарб, що наносяться на яку-небудь поверхню. Живопис є важливим засобом художнього відображення і тлумачення дійсності.

Скульптура  – вид образотворчого мистецтва, твори якого мають тримірну форму і виконуються із твердих або пластичних матеріалів.

Графіка – вид образотворчого мистецтва, твори якого є поєднанням малюнка і друкованого художнього зображення (гравюра, літографія).

Оскільки твір образотворчого мистецтва втілений в єдину матеріальну форму, яка  може бути власністю не автора, а іншої особи, в такому разі буває важко відрізнити об’єкт авторського права від об’єкта права власності. Власник має право на матеріальний носій, автор – на художній зміст твору.

При цьому слід мати на увазі  – об’єктом правової охорони є  також ескізи, окремі малюнки чи інші вираження підготовчої роботи митця. Часто вони є також об’єктом цивільного обігу.

Твори декоративно-прикладного  мистецтва – художні твори, які  використовуються в промисловості. Це сфера декоративного мистецтва, яке має своїм призначенням прикрашення нашого побуту. Цей вид мистецтва можна поділити на дві частини. Перша частина – створення художніх виробів – різного роду прикраси, речі побуту тощо. Другу частину цього виду мистецтва складають способи і форми прикрашення промислових виробів – меблів, одягу, посуду тощо.

Декоративно-прикладне мистецтво  близько примикає до дизайну. Дизайном є різні види проектувальної діяльності, яка має метою формування естетичних і функціональних якостей предметного середовища. У вузькому значенні – це художнє конструювання. Якщо дизайн досягає рівня мистецтва, то може бути об'єктом авторського права.

Сучасні технічні засоби фотографування зумовили виникнення досить широкого кола фотографічних  творів. Закон України „Про авторське  право і суміжні права” передбачає надання правової охорони творам фотографії при цьому не обумовлює її ніякими застереженнями. Правовій охороні підлягають будь-які фотографії незалежно від достоїнства, жанру і призначення.

Твори архітектури, містобудування і садово-паркового мистецтва. Архітектура (зодчество) – це мистецтво проектування і будівництва споруд різного призначення. Об’єктом правової охорони є як проектна документація, так і її реалізація. Поняття „твори архітектури” охоплює собою ескізи, фасади, перспективи, проекти забудови, малюнки, плани озеленення, моделі, макети, а також самі будинки і споруди.

Твори містобудування –  це теоретичні розробки і практика планування і забудови міст та інших населених пунктів.

Об’єктом авторського  права можуть бути твори садово-паркового  мистецтва – сади, парки та інші озеленювані території.

Окремим об’єктом авторського  права є твори хореографії  і пантоміми. Зазначені твори призначаються для виконання на сцені. Хореографія в сучасному значенні – мистецтво створення танцю. Це композиція рухів для танцю на сцені або будь-яка інша об'єднана одним задумом система жестів, створена для виконання.

Пантоміма – вид сценічного мистецтва, у творі якого основним засобом створення художнього образу є пластика, жест, міміка виконавця. Це виконання твору, почуття і драматичні дії якого доносяться до глядача засобами жестів, пози, міміки без використання слів. Пантоміма сприймається тільки зором, а не слухом. Твори хореографії і пантоміми охороняються з моменту їх обнародування.

Різного роду карти –  географічні, геологічні, політичні, фізичні, кліматичні та інші також складають групу об'єктів авторського права. Всі карти є результатом творчої діяльності.

Об’єктами авторського права  Закон визнає різного роду збірники творів, збірники обробок фольклору, енциклопедії та антології, збірники звичайних даних, включаючи бази даних, інші складені твори за умови, що вони є результатом творчої праці по добору, координації або упорядкуванню змісту без заподіяння шкоди охороні творів, що входять до них.

Автори творів, включених  до складених творів, мають право  використовувати свої твори незалежно від складеного твору, якщо інше не передбачено авторським договором.

Окремим об’єктом авторського права є колективний твір, тобто такий, що створюється колективно. До них відносяться енциклопедії та енциклопедичні словники, фільми, періодичні збірники і збірники, що продовжуються, збірники наукових праць, газети, журнали та інші періодичні видання. Особи, що організовують створення колективних творів, не визнаються авторами цих творів. Проте їм належать виключні права на використання таких творів у цілому. Видавець має право при будь-якому використанні такого твору зазначати своє найменування або вимагати такого зазначення.

Автори творів, включених  до таких видань, зберігають виключні права на використання своїх творів незалежно від видання в цілому, якщо інше не передбачено договором на створення такого твору.

Закон України  „Про авторське право і суміжні  права” визнає об’єктами авторського права тексти перекладів для дублювання, озвучення, субтитрування українською та іншими мовами іноземних аудіовізуальних творів.

Правовій  охороні підлягає база даних. Це об’єктивна форма подання і організації  даних (статей, розрахунків тощо), систематизованих таким чином, щоб ці дані могли бути знайдені і опрацьовані за допомогою комп’ютера. Творчий характер цього об’єкта проявляється в особливому підборі і організації даних, незалежно від того, чи є ці дані об’єктами авторського права.

6.2 Суб’єкти  суміжних прав

 

Суміжні права  безпосередньо пов’язані з авторськими  правами, саме тому вони називаються  суміжними і охороняються одним Законом. Особливістю суміжних прав є те, що вони ґрунтуються на використанні, як правило, чужих авторських прав. Суміжні права випливають із творчої діяльності з реалізації, інтерпретації, використання уже обнародуваних творів літератури і мистецтва.

Під суміжними  правами Закон розуміє права  виконавців, виробників фонограм, виробників відеограм і організацій мовлення. Отже, цим поняттям охоплюється чотири групи прав: а) права виконавців; б) права виробників фонограм; в) права виробників відеограм; г) права організацій мовлення. Об’єктами суміжних прав Закон визначає виконання, запис, фонограму, відеограму і програму теле- чи радіомовлення. Виконанням визнається здійснення чужого твору фізичною особою. Це може бути гра артиста на сцені чи в кіно, гра музиканта, спів співака, танець танцюриста, декламація декламатора, управління диригента оркестром або будь-який інший спосіб виконання твору літератури чи мистецтва.

Надання правової охорони об’єкту суміжних прав не потребує виконання будь-яких формальностей. Проте виробники фонограм, виробники відеограм і виконавці для сповіщення про свої права можуть на всіх примірниках фонограм та відеограм або їх упаковках використовувати знак охорони суміжних прав. Цей знак складається з латинської літери Р в колі – ®, імені (назви) особи, якій належить суміжне право, і зазначення року першої публікації фонограми (відеограми).

Виконання стає об’єктом правової охорони лише за певних умов: якщо воно вперше виконано на території України; виконання  зафіксоване на фонограмі (відеограмі), що охороняється в Україні; виконання не зафіксоване на фонограмі (відеограмі), але воно включено у передачу організації мовлення, передачі яких охороняються в Україні.

Фонограма (відеограма) стає об’єктом правової охорони за таких умов:

– виробник є  громадянином України або юридичною  особою з офіційним місцем знаходження на території України;

фонограму (відеограму) вперше опубліковано на території України  або опубліковано на території України  протягом 30 днів від дня її першої публікації в іншій державі.

Об’єктом прав організацій мовлення є їх програми. Поняття „програма” включає в себе будь-які передачі організацій мовлення. Зазначені програми стають об’єктом правової охорони за умов: а) організації мовлення мають офіційне місцезнаходження на території України; б) передачі здійснюються з передавачів, розташованих на І території України.

 

 

6.3 Об’єкти промислової  власності

 

Винахідництво – один із найбільш поширених і  масових видів творчості, який практично доступний кожному, і інша справа, що здатність до винахідництва в одних більша, в інших – менша. Країни з високорозвиненою економікою відзначаються високою винахідницькою активністю. Насамперед це стосується досить досконалої системи правового регулювання відносин у сфері науково-технічної творчості. Саме тому винахідництву, в тому числі правовому регулюванню відносин, які складаються у сфері створення і використання винаходів, в усіх країнах приділяється значна увага. У нашій державі винахідницька діяльність регулюється Законом України „Про охорону прав на винаходи і корисні моделі” в редакції від 1 червня 2000 р. із змінами і доповненнями від 21 грудня 2000 р.

Новим у законодавстві  про промислову власність є введення до кола результатів технічної творчості  такого об’єкта як корисна модель.

Чинне законодавство  встановило вимоги, яким мають відповідати  винахід, корисна модель і промисловий  зразок. На підставі цих вимог можна дати визначення цих об’єктів.

Винахід – це технологічне (технічне) вирішення  в будь-якій галузі суспільно-корисної діяльності, яке відповідає вимогам патентоздатності, тобто є новим, має винахідницький рівень і придатне для використання.

Винахід відповідає умовам патентоздатності, якщо він  новий, має винахідницький рівень і відповідає промисловій придатності.

Винахід є новим, якщо його сутність не відома з рівня техніки. Такий рівень стосовно заявленої пропозиції визнається за всіма видами інформації, загальнодоступними в Україні та за кордоном до дати пріоритету винаходу. Це означає, що до дати пріоритету заявки сутність цього або тотожного рішення не була розкрита ні в Україні, ні за кордоном для невизначеного кола осіб настільки, що стало можливим його використанні.

Не визнається винаходом пропозиція, на яку уже  подано заявку або видано авторське свідоцтво чи патент. Причому не має значення, де видано авторське свідоцтво чи патент – в Україні чи за кордоном. Новизна пропозиції втрачається, коли відомості про її сутність розголошені іншим шляхом до її заявки і роблять можливим її використання третіми особами.

Проте з цього загального правила Законом встановлено важливий виняток. Якщо сам винахідник чи особа, яка одержала інформацію про винахід від винахідника прямо чи опосередковано, розкриють цю інформацію, але не раніше як за 12 місяців до дати подання заявки, то таке розкриття інформації про винахід не впливає на визнання його патентоздатності. Тобто новизна пропозиції не втрачається.

Винахід має  винахідницький рівень, якщо для фахівця  його сутність не випливає з рівня  техніки. Винахідницький рівень свідчить передусім про творчий характер пропозиції.

Винахід – це винайдення, відшукання рішення, якого фахівець не знає. Це рішення  істотно- відрізняється від подібних відомих рішень (прототипів) такими ознаками чи перевагами, що роблять доцільним його використання. Винахідництво – це творчий пошук, створення нового пристрою, технологи, матеріалу тощо. Пропозиція визнається такою, що має винахідницький рівень, якщо порівняно з рішеннями, відомими в науці й техніці на дату пріоритету, пропозиція характеризується новою якістю, перевагами, які позитивно відрізняють її від відомих рішень. Винахідницьким рівнем відзначаються, зокрема, пропозиції, які відкривають нові галузі техніки, нові напрями у суспільному виробництві, у медицині, сільському господарстві або створюють нові види цінних матеріалів, машин, виробів, ліків тощо.

Винахід є придатним  для використання. В Законі мовиться про промислове використання, але з подальшого тексту випливає, що використання може мати місце не тільки в промисловості, айв сільському господарстві, в системі охорони здоров'я, оборони, транспорту та інших галузях народного господарства.

У цій нормі  Закону наголошується й така ознака винаходу як технічна можливість його застосування на практиці, тобто пропозиція має бути придатною для відтворення, повторення і тиражування як у даний час, так і в майбутньому.

Здатність до промислового використання означає  і корисність винаходу. Щоправда, це інколи буває важко визначити. У сучасних умовах пропозиція може бути визнана некорисною, а в майбутньому ця сама пропозиція може дати значний прибуток. Такі факти в історії техніки непоодинокі.

Корисність  пропозиції може виявитися у найрізноманітніших формах і способах. Вона може давати певний економічний ефект, поліпшувати умови і безпеку праці, якість продукції, зменшувати витрати енергії і матеріалів, негативний вплив на навколишнє середовище.

Информация о работе Інтелектуальна власність