Міністерство  освіти та науки України

Київський славістичний університет

Кафедра економіки підприємництва

Курсова робота

“Шляхи  підвищення ефективності управління оборотними коштами підприємства”

  Виконав

  студент  ФЕМ

  3-го курсу групи 3.1                                                                                        В. Т. Главацький                                

  Науковий  керівник

  к.е.н. доц.                                                                                                          Т. Л. Керанчук   
 
 
 
 

Київ-2003

Зміст

Вступ...........................................................................................3

 

1. Сутність  та характерні особливості оборотних  коштів підприємства..........................................................................7

 

2. Класифікація  оборотних коштів підприємства за різними  ознаками................................................................................11

 

3. Методичні підходи до оцінки ефективності використання оборотних коштів.................................................................15

 

4. Можливі заходи щодо підвищення ефективності управління оборотними коштами підприємства..............28

 
 

Висновок...................................................................................34 

Література.................................................................................35 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Вступ 

       Оборотні  кошти є однією зі складових частин майна підприємства. Стан і ефективність їхнього використання - одне з головних умов успішної діяльності підприємства. Розвиток ринкових відносин визначає нові умови їхньої організації. Висока інфляція, неплатежі й інші кризові явища змушують підприємства змінювати свою політику стосовно оборотних коштів, шукати нові джерела поповнення, вивчати проблему ефективності їхнього використання.

          Однією з умов безперервності виробництва є постійне поновлення його матеріальної основи - засобів виробництва. У свою чергу, це визначає безперервність руху самих  засобів виробництва, який відбувається у виді їхнього кругообігу.

          У своєму обороті  оборотні фонди послідовно приймають  грошову, продуктивну і товарну  форму, що відповідає їх розподілу на виробничі фонди і фонди обігу.

          Матеріальним носієм виробничих фондів є засоби виробництва, що підрозділяються на предмети праці. Готова продукція разом з грошовими коштами і коштами в розрахунках утворюють фонди обігу.

          Кругообіг фондів підприємства починається з авансування вартості в грошовій формі на придбання  сировини, матеріалів, палива й інших засобів виробництва - перша стадія кругообігу. У результаті кошти приймають форму виробничих запасів, виражаючи перехід зі сфери обігу в сферу виробництва. Вартість при цьому не витрачається, а авансується, тому що після завершення кругообігу вона повертається. Завершенням першої стадії переривається товарний оборот, але не кругообіг.

          Друга стадія кругообігу відбувається в процесі виробництва, де робоча сила здійснює продуктивне споживання засобів виробництва, створюючи новий продукт, що несе в собі перенесену і знову створену вартість. Авансована вартість знову змінює свою форму - із продуктивної вона переходить у товарну.

          Третя стадія кругообігу полягає в реалізації виробленої готової продукції (робіт, послуг) і одержанні коштів. На цій стадії оборотні кошти знову переходять зі сфери виробництва в сферу обігу. Перерване товарний оборот відновлюється, і вартість з товарної форми переходить у грошову. Різниця між сумою коштів, витрачених на виготовлення і реалізацію продукції (робіт, послуг) і отриманих від реалізації виробленої продукції (робіт, послуг), складає грошові нагромадження підприємства.

          Закінчивши один кругообіг, оборотні кошти вступають  у новий, тим самим здійснюється їх беззупинний оборот. Саме постійний рух оборотних коштів є основою безперебійного процесу виробництва і обігу.

          Аналіз кругообігу фондів підприємства показує, що вартість, яка авансується не тільки послідовно приймає різні форми, але і постійно у визначених розмірах перебуває в цих формах. Іншими словами, вартість, що авансується, на кожен даний момент  кругообігу різними частинами одночасно знаходиться в грошовій, продуктивній та товарній формах.

          Кругообіг фондів підприємства може здійснюватися тільки при наявності  визначеної авансуємої вартості в грошовій формі. Вступаючи в кругообіг, вона вже не залишає його, послідовно змінюючи свої функціональні форми. Зазначена вартість у грошовій формі являє собою оборотні кошти підприємства.

          Оборотні кошти  виступають насамперед як вартісна категорія. Вони в буквальному значенні не є матеріальними цінностями, тому що з них не можна робити готову продукцію. Будучи ж вартістю в грошовій формі, оборотні кошти вже в процесі кругообігу приймають форму виробничих запасів, незавершеного виробництва, готової продукції. У відмінності від товарно-матеріальних цінностей оборотні кошти не витрачаються, не споживаються, а авансуються, повертаючись після закінчення одного кругообігу і вступаючи в наступний.

          Момент авансування  являє собою одну з істотних і  відмітних рис оборотних коштів, тому що він відіграє важливу роль у встановленні їхніх економічних границь. Тимчасовим критерієм для авансування оборотних коштів повинен бути не квартальний чи річний обсяг фондів, а один кругообіг, після якого вони відшкодовуються і вступають у наступний.

          Вивчення сутності оборотних коштів припускає розгляд  оборотних фондів і фондів обігу. Оборотні кошти, оборотні фонди і  фонди обігу існують у єдності  і взаємозв'язку, але між ними є істотні розходження, що зводяться  до наступного: оборотні кошти постійно знаходяться у всіх стадіях діяльності підприємства, у той час як оборотні фонди проходять виробничий процес, замінюючись все новими партіями сировини, палива, основних і допоміжних матеріалів. Виробничі запаси, будучи частиною оборотних фондів, переходять у процес виробництва, перетворюються в готову продукцію і залишають підприємство. Оборотні фонди повністю споживаються в процесі виробництва, переносячи свою вартість на готовий продукт. Їхня сума за рік може в десятки разів перевищувати суму оборотних коштів, що забезпечують при здійсненні кожного кругообігу переробку або споживання нової партії предметів праці і залишаються в господарстві, роблячи замкнутий кругообіг.

          Оборотні  фонди безпосередньо беруть участь у створенні нової вартості, а оборотні кошти - побічно, через оборотні фонди.

          У процесі кругообігу оборотні кошти утілюють свою вартість в оборотних фондах і тому за допомогою  останніх функціонують у процесі  виробництва, беруть участь у формуванні витрат виробництва.

          Якби оборотні кошти  прямо і безпосередньо брали участь у створенні нового продукту, то вони поступово зменшувалися б і до моменту закінчення кругообігу повинні були б зникнути.

          Оборотні фонди  представляючи собою споживчу вартість, виступають у єдиній формі - продуктивній. Оборотні кошти, як відзначалося, не тільки послідовно приймають різні форми, але і постійно у окремих частинах перебувають у цих формах.

          Приведені обставини  створюють об'єктивну необхідність для розмежування оборотності оборотних  фондів і оборотних коштів.

          Порівняння оборотних коштів з фондами обігу, що є функціональною формою оборотних коштів на стадії обігу, приводить до наступних результатів. Кругообіг фондів підприємства завершується процесом реалізації продукції (робіт, послуг). Для нормального здійснення даного процесу вони поряд з основними й оборотними фондами повинні мати і фонди обігу.

          Оборот фондів обігу нерозривно зв'язаний з оборотом оборотних виробничих фондів і є його продовженням і завершенням. Роблячи кругообіг, ці фонди переплітаються, утворюючи загальний оборот, у процесі якого вартість оборотних фондів, перенесена на продукт праці, переходить зі сфери виробництва в сферу обігу, а вартість фондів обігу в розмірі авансованої вартості - зі сфери обігу в сферу виробництва. Так здійснюється єдиний оборот авансованих коштів, що проходять через різні функціональні форми і повертаються у вихідну грошову форму. Оборотні кошти,  роблячи кругообіг, зі сфери виробництва, де вони функціонують як оборотні фонди, переходять у сферу обігу, де вони функціонують як фонди обігу.

          Визначення оборотних  коштів як авансованих коштів у створювані запаси оборотних виробничих фондів і фондів обігу не розкриває повного  економічного змісту цієї категорії. Воно не враховує, що поряд з авансуванням визначеної суми коштів відбувається процес авансування в ці запаси вартості прибавочного продукту, створюваного в процесі виробництва. Тому в рентабельних підприємствах після завершення кругообігу фондів сума авансованих оборотних коштів при завершенні кругообігу фондів зменшується в зв'язку з понесеними збитками.

          Оборотні кошти  часто ототожнюються з грошовими коштами. Кошти, зайняті у виробництві й у обігу, не слід ототожнювати з грошима.  Сукупна вартість авансується у формі грошей і, пройшовши процес виробництва і обігу, знову приймає цю форму. Грошові кошти є посередником у русі коштів. Сукупна вартість, виражена в грошах, перетворюється в реальні гроші тільки часом і вроздріб.

          Отже, оборотні кошти  являють собою авансуєму в  грошовій формі вартість для планомірного утворення і використання оборотних виробничих фондів і фондів обігу в мінімально необхідних розмірах, що забезпечують виконання підприємством виробничої програми і своєчасність здійснення розрахунків.

          Оборотні кошти  підприємства виконують дві функції: виробничу і розрахункову. Виконуючи виробничу функцію, оборотні кошти, авансуючи в оборотні виробничі фонди, підтримують безперервність процесу виробництва і переносять свою вартість на зроблений продукт. По завершенні виробництва оборотні кошти переходять у сферу обігу у виді фондів обігу, де виконують другу функцію, що складається в завершенні кругообігу і перетворенні оборотних коштів з товарної форми в грошову.

          Ритмічність, злагодженість  і висока результативність роботи підприємства багато в чому залежать від його забезпеченості оборотними коштами. Недолік коштів, авансуємих на придбання матеріальних запасів, може привести до скорочення виробництва, невиконанню виробничої програми. Зайве відволікання коштів у запаси, що перевищують дійсну потребу, приводить до омертвляння ресурсів, неефективному їхньому використанню.

          Оскільки оборотні кошти включають як матеріальні, так і грошові ресурси, від  їхньої організації й ефективності використання залежить не тільки процес матеріального виробництва, але  і фінансова стійкість підприємства. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

1. Сутність та характерні  особливості оборотних  коштів підприємства 

       Організація оборотних коштів є основною в  загальному комплексі проблем підвищення їхньої ефективності. Організація оборотних  коштів включає:

• визначення складу і структури оборотних коштів;
• установлення потреби підприємства в оборотних коштах;
• визначення джерел формування оборотних коштів;
• розпорядження і маневрування оборотними коштами;
• відповідальність за збереження і ефективне використання оборотних коштів.

          Під складом оборотних коштів розуміється сукупність елементів, що утворюють оборотні виробничі фонди і фонди обігу, тобто їхнє розміщення по окремих елементах.