Склад і структура податкової системи України

Ефективною та надійною може бути тільки та податкова система, яка  побудована з дотриманням усіх вимог  та принципів і яка врівноважує  інтереси держави і платників, однаково враховуючи їх потреби та можливості. Тільки така податкова система може забезпечити державу надійними і достатніми доходами, цілеспрямовано впливаючи на діяльність кожного платника і соціально-економічний розвиток суспільства загалом [11, c. 154].

 

1.3. Історія становлення податкової системи в Україні

 

Формування податкової системи  України сягає своїм корінням ще у систему мобілізації доходів  бюджету колишнього СРСР. Україна тоді була часткою тієї великої загальносоюзної системи податків. Безперечно, з виходом України із СРСР треба було перебудовувати все на рівень незалежності, суверенітету. Головним об'єктом цієї перебудови стала податкова система тепер вже незалежної держави, тому що податки складають головну частину доходів бюджету, його фінансову базу, на підставі якої починає функіонувати будь-яка країна [7, c. 218].

Для того, щоб повною мірою прослідкувати  розвиток податкової системи України, треба починати з часів планової економіки, з проведеної податкової реформи 1930 – 1932 рр. Цією реформою була встановлена так звана двоканальна система вилучення чистого доходу суспільства в державний бюджет. Один канал становив податок з обороту, другий – відрахування від прибутку. За допомогою них держава централізувала його чистий дохід в бюджеті.

Новий етап  розвитку  системи  платежів  підприємств у бюджет розпочався після господарської  реформи 1965 р. Суть цієї реформи полягала в заміні відрахувань від прибутку трьома платежами: платою за основні виробничі фонди, фіксованими платежами, вільним залишком прибутку.

Головною метою цієї проведеної заміни було надання платежам із прибутку не тільки фіскальних, а й регулюючих функцій, тобто використовувати їх як фінансові інструменти впливу на різні сторони діяльності підприємства. Насправді, цю ідею реалізувати не вдалося, тому що у підсумку все ж таки звелося до фіскального призначення платежів і вони не стали діючими регуляторами діяльності підприємств.

В 1987 р. набув завершення нормативний  метод розподілу прибутку. Але  нова система платежів за формою відрізнялась від попередньої, а за змістом  була схожою. Вона включала платежі за ресурси і відрахування від прибутку (доходу) на нормативній основі. До складу платежів за ресурси увійшли: плата за фонди (дещо змінені і доповнені методика і нормативи), платежі за трудові і природні ресурси. Платежі за природні ресурси так і не були введені, а платежі за трудові ресурси сплачувались на протязі 1988-1990 років.

Треба відмітити, що принципи, які були встановлені у 1930-1932 рр. щодо розподілу прибутку, продовжували діяти і в той час. Держава продовжувала  утримувати права на одержання прибутку підприємств, залишаючи їм стільки, скільки сама вважала за потрібне.

Як аналіз всіх цих проведених реформ можна сказати, що за 1930 – 1990 рокі принципових змін в побудові системи розподілу прибутку не відбувалося. Цей процес характеризувався заміною одних платежів на інші, а головна суть системи не змінювалась. А суть полягала в тому, що держава контролювала прибутки   підприємств  і організацій, так як  переважна більшість їх була її власністю. Тому держава розподіляла прибуток на свій смак, як по господарству в цілому, так і по окремому підприємству.

Перші спроби створення власної  податкової системи були зроблені в 1990 році, із зародженням підприємництва, нових форм власності та різних форм організації виробництва. В цей  час на базі регіональних відділів державних доходів у фінансових органах були створені податкові  інспекції, які підпорядковувались Міністерству фінансів України. Але  із зростанням кількості потенційних  виробників продукції та збільшенням  обсягів реалізації продукції робіт  та послуг на внутрішньому та зовнішньому  ринках спроби хаотичного удосконалення  структури податкових органів не давали позитивних результатів, що спричинило розвиток тіньового бізнесу, який сприяв значному вивозу за межі України її національного багатства.

Перехід економіки України до ринкових відносин потребував радикально нових  методів регулювання чистого  прибутку. Нові фінансові інструменти  в ролі яких виступають податки, здатні перебудувати стару систему на більш  ефективну.

Перехід до податкових взаємовідносин підприємств з бюджетом почався  ще в колишньому СРСР в 1991 році. Після  проголошення суверенітету і незалежності Україна розробила і прийняла в 1991 році власний Закон "Про систему оподаткування". Треба сказати, що він фактично продублював попередній союзний, однак, разом з тим, це перший крок у створенні податкової системи суверенної України. В цьому Законі був наданий перелік податків, що входили до податкової системи України. Деякі види податків були ліквідовані (податок з обороту, на експорт і імпорт).

Цілеспрямоване формування власної податкової системи в Україні почалося з 1992 року, і умовно процес становлення податкової системи України можна поділити на три етапи: І етап — 1992 – 1993 роки; ІІ етап — 1994 – 1999 роки; III етап — 2000 – по сьогоднішній день.

І етап – поява нових видів податків: податок на дохід, податок на додану вартість. Сформовані три концепції перспективного розвитку податкової системи України. Суть першої концепціїї полягає в оподаткуванні оплачених обсягів реалізації, із застосуванням системи диференційованих ставок, залежно від сфери і виду діяльності. Друга концепція розроблена Головною державною податковою інспекцією, Міністерством фінансів та Міністерством економіки України. В її основі закладено існування податку на прибуток за єдиною ставкою на рівні 30 – 35 %, з пільгами для інвестиційної діяльності; зменшення ставки з податку на додану вартість до 20 %; чітке розмежування податків на загальнодержавні і місцеві; перехід в оподаткуванні фізичних осіб до сукупного річного доходу як об´єкта оподаткування. Засновником третьої концепції є Український союз промисловців і підприємців. Аналогічна з другою концепцією, але акцент поставлений на значні пріоритети для виробників продукції та товарів.

До початку 1993 року податкова система  розвивалася згідно з другою концепцією. У 1993 році були прийняті два закони – «Про податок на прибуток» та «Про оподаткування доходів підприємств і організацій». Ставки за цими податками відповідали нормам першої концепції, що значно збільшило податковий тягар на виробника.

II етап – сформовані чіткі податкові механізми, до існуючих податків добавили податок на промисел. У 1994 році був прийнятий новий Закон "Про систему оподаткування" з урахуванням змін та доповнень. До нього були включені платежі і податки, які існують на території України із розподілом їх на загальнодержавні та місцеві. Встановлені податки і платежі лише за назвою відповідають світовим стандартам, а щодо змісту, то основа податкової системи все ж таки – доходи підприємств.

Остаточно узаконена система місцевих податків та зборів із прийняттям Декрету  КМУ «Про місцеві податки і збори» від 20. 05. 1993 року. В 1997 році були прийняті Закони України «Про оподаткування прибутку підприємств» та «Про податок на додану вартість».

Наступний етап в формуванні податкової системи настав у 1996 році, коли відбувалась  важлива зміна в структурі органів податкової системи – утворення Державної Податкової Адміністрації та місцевих податкових інспекцій. Ці нововведення – не просто заміна назви, утворення ДПА являє собою новий і перший крок українського керівництва по притягненню в сферу оподаткування тіньового капіталу, котрий набув погрожуючих розмірів. В обов'язки місцевих податкових інспекцій включений аналіз економічної діяльності підлеглих підприємств, для чого створені відповідні відділи.

Таким чином, утворення служби економічного аналізу в рамках податкової адміністрації  дасть змогу удосконалити і покращити  податковий контроль. А втім, розробка й прийняття податкового законодавства  знаходиться в компетенції Кабінету Міністрів і Верховної Ради. За Програмою діяльності Кабінету Міністрів  України заходи, розроблені з метою  впорядкування процедури стягнення  податків та зборів були визначені  такі:

1. Завершити розробку й прийняття Податкового Кодексу України як єдиного нормативного акту, регулюючого всі питання податкових відносин, в тому  числі права, обов'язки та відповідальність їх учасників, взаємовідносини держави та платників податків.
2. Внесення змін в законодавство про ПДВ, які передбачають введення механізму гарантованої компенсації із бюджета сум, перевищуючих суми ПДВ, які сплатили підприємства.
3. Утворення багаторівневої телекомунікаційної сітки для накопичення та обміну інформацією в Державному реєстрі фізичних із базою даних юридичних осіб про отримані доходи, стан сплати податків та інших обов'язкових платежів.

Ці та інші напрямки були основними  в розробці Податкового Кодексу України. Паралельно з цим в Україні постійно з'являлися нові податки і збори, одним з яких став Гербовий збір, введений в дію з 01.01.99 р. Справлявся Гербовий збір з договорів, векселів та установчих документів, укладених з 01.01.99, а з 01.06.99 з митної вартості імпортованих товарів.

III етап – набрав чинності Закон України «Про порядок погашення зобов´язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами» у 2001 році, з 2004 року вступили в дію Закони України «Про податок з доходів фізичних осіб»; внесені зміни до закону «Про оподаткування прибутку підприємств», яким зменшено ставку податку до 25 %.

Постановою Верховної Ради України від 13 липня 2000 року N 1868 проект Податкового кодексу з урахуванням цілого ряду застережень був прийнятий Верховною Радою України у першому читанні. Згідно з Постановою Верховної Ради України від 29 листопада 2001 року N 2827 цей проект було прийнято у другому читанні. Слід зазначити, що дана Постанова також передбачала конкретні строки розгляду Верховною Радою України проекту Податкового кодексу у  третьому  читанні, а саме 13 грудня 2001 року. Проте незважаючи ні на визначені строки, ні на спеціальну процедуру  розгляду у третьому читанні Верховна Рада України так і не змогла його ухвалити аж до 2010 року.

17 червня 2010 року розроблений Кабінетом Міністрів України  
новий проект  Податкового  кодексу було прийнято Верховною Радою України за основу. Але зазначений законопроект викликав багато зауважень  як з боку громадськості,  підприємницьких кіл, так і з боку державних органів України та народних депутатів. У зв'язку з цим, 8 липня Верховна Рада України ухвалює рішення про всенародне обговорення проекту Податкового кодексу, а 7 вересня визнає такою, що втратила чинність, власну постанову про прийняття Податкового кодексу за основу. Доопрацьований проект Податкового  кодексу  з урахуванням всенародного обговорення було прийнято  за  основу Верховною Радою  згідно з  Постановою  від  7  жовтня  2010  року N 2593-VI. 18 листопада  Верховна  Рада  приймає Податковий  кодекс  в  цілому  та  подає  на  підпис  Президентові України. Проте після масових акцій протесту підприємців 30 листопада Президент України повертає його до Верховної Ради  зі своїми  пропозиціями. 2 грудня  Верховна  Рада  повторно приймає Податковий кодекс вже з урахуванням пропозицій Президента України. 3 грудня Кодекс підписує Глава держави, а вже 4 грудня 2010 текст Податкового кодексу офіційно  оприлюднюється  в  газеті   "Голос України".

Отже, проаналізувавши розвиток податкової системи України, можна зробити висновок, що формування її продовжується і зараз, багато робиться для подальшого вдосконалення податкового законодавства [8, c. 159].

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 2

ХАРАКТЕРИСТИКА  ПОДАТКОВОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ

 

2.1. Структура системи  оподаткування та принципи оподаткування

 

Сукупність податків і  зборів до бюджетів та Державних цільових фондів, що справляються у встановленому  законами України порядку, становить  систему оподаткування.

Податки і збори – це обов’язкові платежі до бюджету  і державних цільових фондів, що здійснюються платниками у порядку і на умовах визначених законодавчими актами України. Платниками податків є юридичні та фізичні особи, на які відповідно до законодавчих актів, покладено обов’язок сплачувати податки і обов’язкові платежі.

Об’єктами оподаткування  є доходи, додана вартість продукції (робіт, послуг), вартість продукції (робіт, послуг), у тому числі митна або  її натуральні показники, спеціальне використання природних ресурсів, майно юридичних  і фізичних осіб та інші об’єкти, визначені  законами України про оподаткування [16, c. 310].

Структуру податкових надходжень до державного бюджету протягом 2008 – 2011 років відображено в табл. 1.

Структура податкових надходжень до державного бюджету протягом 2008 – 2011 років

Таблиця 1

Податок	Сума податкових надходжень до державного бюджету (млрд. грн.)
	2008 р.	2009 р.	2010 р.	2011р.
Податок на прибуток підприємств	47,5	32,6	40,0	54,7
Податок на додану вартість	92,1	84,6	86,3	130,1
Акцизний податок	12,7	21,3	27,6	33,0

 

Податок на прибуток підприємств – це прямий податок, сплачуваний підприємствами з прибутку, одержаного від реалізації продукції (робіт, послуг), основних фондів, нематеріальних активів, цінних паперів, валютних цінностей, інших видів фінансових ресурсів та матеріальних цінностей. Основна ставка податку становить 16 % [11, c. 159].

У 2008 році до державного бюджету  надійшло 47,5 млрд. грн. даного податку, що на 13,5 млрд. грн. більше за показники 2007 року. Дане зростання надходжень податку на прибуток підприємств  відбулось за рахунок збільшення відрахування банківськими організаціями  на суму 1,4 млрд. грн., сплати податку  на прибуток приватними підприємствами на 7,6 млрд. грн. [12, c. 68].  У 2009 році до державного бюджету надійшло 32,6 млрд. грн. податку на прибуток підприємств, що на 14,8 млрд. грн., або на 31,4 %, менше відповідного показника попереднього року. Значне падіння надходжень податку на прибуток підприємств відбулося насамперед за рахунок різкого зменшення відрахувань цього податку приватним сектором економіки – на 15,0 млрд. грн. Крім того, скоротили сплату податку підприємства з іноземним капіталом (на 1,0 млрд. грн.), а також банки та страхові компанії (на 1,2 млрд. грн.) [13, c. 57]. До державного бюджету у 2010 році надійшло 40,0 млрд. грн. податку на прибуток підприємств, що на 7,4 млрд. грн., або на 22,7 %, більше відповідного показника 2009 року. Зростання надходжень податку відбулося насамперед за рахунок збільшення на 9,6 млрд. грн. відрахувань податку приватним сектором економіки. Крім того, зріс обсяг сплаченого податку підприємствами державної форми власності (на 0,8 млрд. грн.) [14, c. 55]. До державного бюджету у 2011 році надійшло 54,7 млрд. грн. даного податку, що на 14,7 млрд. грн., або на 37,0 %, більше відповідного показника попереднього року. Податок на прибуток підприємств у даному році зріс за рахунок збільшення надходжень податку з підприємств і організацій приватного сектора на 12,8 млрд. грн. Крім, того збільшилися надходження податку на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів, – на 3,0 млрд. грн. [15, c. 34].