Автор: Пользователь скрыл имя, 29 Ноября 2011 в 19:42, реферат
Незалежно від того, у якій формі відбувається економічне міжнародне співробітництво - по лінії зовнішньої торгівлі, капіталовкладень, надання і погашення кредитів, надання різноманітних послуг, воно має вартісний вираз. Тим самим створюється об'єктивна основа для вираження позиції даної країни в системі міжнародних економічних відносин у формі зведених вартісних балансів, найважливішим із яких є платіжний баланс.
Вступ……………………………………………………………………………….3
1. Структура платіжного балансу………………………………………………7
2. Стан платіжного балансу України ІІ кварталу 2011року…………………14
Висновок………………………………………………………………………….19
Перелік посилань………………………………………………………………...20
Чисті капітальні трансфери відображають результат цієї групи операцій, тобто різницю між дебетовими і кредитовими записами.
Стаття "Придбання/продаж нематеріальних нефінансових активів" охоплює операції з активами, які не є результатом виробництва (земля, надра), а також невідчутні активи (патенти, авторські права, торговельні знаки і т. п.). Важливо пам'ятати, що розрахунки за використання невідчутних активів відображаються на рахунку поточних операцій, а придбання чи продаж — на рахунку операцій з капіталом.
Цей рахунок містить операції з прямого і портфельного інвестування та інші інвестиції.
Прямі інвестиції — це операції, внаслідок яких резидент однієї країни (прямий інвестор) стало впливає на резидента іншої економіки (підприємства прямого інвестування). Вплив прямого інвестора є сталим, якщо він відіграє суттєву роль в управлінні підприємством і володіє понад 10% звичайних акцій або голосів акціонерів, або еквівалентом такої участі, якщо підприємство не є корпорацією. Прямі інвестиції складаються з акціонування, тобто придбання нових акцій дочірніх та асоційованих підприємств; інвестування, тобто зворотних вкладень частини нерозподіленого у формі дивідендів прибутку; інших інвестицій, які головним чином являють собою внутрішньофірмове кредитування материнською компанією своїх дочірніх та асоційованих компаній.
Акціонерний капітал — це капітал відділень, акції дочірніх та асоційованих підприємств, крім "неголосуючих" привілейованих акцій, а також інші капіталовкладення прямого інвестора, що збільшують статутний фонд підприємства прямого інвестування.
Реінвестований прибуток — це та частина прибутку підприємств прямого інвестування, що належить прямому інвесторові й не підлягає розподілу.
Інший капітал у формі прямих інвестицій ("міжфірмовий борг") охоплює всі операції щодо залучення коштів і кредитних ресурсів, які здійснюються між прямим інвестором і підприємствами прямого інвестування. За цією позицією ураховуються також "неголосуючі" привілейовані акції дочірніх і асоційованих підприємств, що не дають права на участь у додаткових прибутках; вкладення коштів у нерухоме майно приватними особами (наприклад, будівництво дачних та інших будівель для власного користування та здавання в оренду).
Портфельні інвестиції — це операції з торгівлі фінансовими інструментами між нерезидентами, які не дають права прямого контролю щодо об'єкта інвестування. До фінансових інструментів належать акції, облігації та похідні від них так звані фінансові деривативи (опціони, варанти, свопи, ф'ючерси); інструменти грошового ринку — казначейські векселі, банківські акцепти, короткострокові боргові зобов'язання з банківською підтримкою, депозитні сертифікати та ін.
Стаття "Портфельні інвестиції" фінансового рахунку охоплює операції з акціями, іншими цінними паперами та похідними фінансовими інструментами, за винятком тих випадків, коли ці операції належать до прямого інвестування чи операцій з резервними активами. Характерною особливістю цих інструментів є те, що вони можуть вільно обертатися на фінансовому ринку.
Операції з портфельного інвестування поділяються на дві групи: операції з фінансовими активами (зарубіжними цінними паперами) і операції з фінансовими зобов'язаннями (вітчизняними цінними паперами).
Інші інвестиції — це всі міжнародні інвестиції, які не віднесено до прямих, портфельних та операцій з резервними активами. На цьому рахунку відбиваються всі операції щодо залучення коштів і кредитних ресурсів:
• рух комерційних кредитів, які безпосередньо пов'язані із зовнішньою торгівлею товарами та послугами і є короткостроковими;
• позики, тобто пряме надання кредитних ресурсів. Сюди належать позики для фінансування торговельних угод, авансові платежі, іпотечний кредит, фінансовий лізинг, кредити МВФ;
• готівкові гроші та депозити — депозити до запитання, строкові, ощадні та ін., банкноти та монети, які перебувають в обігу; отримання готівки в національній валюті нерезидентами і в іноземній валюті резидентами, а також відкриття ними відповідних рахунків.
Подібно до портфельних інвестицій, інші інвестиції поділяються на "інші інвестиції — активи" та "інші інвестиції - зобов'язання" відповідно до їхньої національної належності.
Класифікувати операції з "іншого інвестування" можна таким чином.
Торговельні
(комерційні) кредити — це вимоги
та зобов'язання, які виникають унаслідок
того, що продавець надає кредит
безпосередньо покупцеві
Позики
— це пряме надання кредитором
боржникові певної суми коштів; крім того,
до категорії позик входять
Депозити — ліквідні депозити (депозити до запитання) та інші види депозитів, депозити в кредитних спілках, будівельних товариствах та ін.
Рахунок поточних операцій та рахунок операцій з капіталом і фінансовими інструментами, за винятком короткострокового капіталу і резервних активів, разом складають базовий баланс, а операції з резервними активами — баланс офіційних розрахунків.
Резервні активи — це іноземні фінансові активи, які перебувають у розпорядженні органів грошово-кредитного регулювання і можуть бути використані в будь-який момент відповідно до цілей економічної політики.
Резервні
активи призначені для фінансування
і регулювання дефіциту платіжного
балансу та інших чітко обумовлених
цілей і контролюються
Резервні активи складаються з монетарного золота, спеціальних прав запозичення, резервної позиції країни в МВФ, валютних активів, інших фінансових вимог.
Монетарне золото — золото, яке перебуває в розпорядженні центрального банку або уряду країни і може бути реалізоване на світових ринках золота або міжнародним організаціям за іноземну валюту. Монетизація золота означає його купівлю у державні резерви, демонетизація — продаж з резервів. У державних запасах зберігається золото найвищої проби — не нижче 995/1000.
Спеціальні права запозичення — резервний актив, який випускається МВФ і розподіляється між країнами—членами МВФ відповідно до їхніх квот у капіталі МВФ. СДР можуть використовуватися не тільки як резервні, а і як платіжно-розрахункові засоби. У цілому частка СДР у світових резервних активах не перевищує 3%.
Резервна позиція в МВФ — величина цієї складової офіційних резервів дорівнює 25% квоти країни в капіталі МВФ. Відповідно до встановлених правил резервна позиція може бути отримана країною у будь-який час без жодних умов.
До складу валютних активів входять іноземні валюти та інші фінансові активи, виражені в іноземній валюті: банківські депозити, урядові цінні папери, акції приватних підприємств, фінансові деривати ви та ін. У структурі офіційних резервів валютні активи становлять найбільшу частку.
Решта вимог у валютах, цінних паперах, депозитах, які не віднесено до зазначених вище категорій резервних активів, включаються до інших вимог.
Стандартна
міжнародна класифікація операцій з
капіталом і фінансовими
Основні рахунки платіжного балансу — поточний і капітальний —пов'язані між собою і базуються на принципах організації обліку міжнародних економічних операцій. Сальдо поточного балансу фінансується рухом капіталу.
З огляду на сучасну тенденцію глобалізації світового економічного розвитку і фінансових ринків міжнародні фінансові потоки, будучи факторами виробництва, не лише опосередковують рух матеріальних активів, а й формують міжнародну фінансову позицію країни як дебітора чи кредитора, впливаючи на баланс зовнішніх платежів.
Загальне
сальдо платіжного балансу є структурним
показником, який характеризує пасивний
чи активний характер зовнішньоекономічної
діяльності країни, її фінансову позицію.
Нетто-боржником є країна з тривалим
дефіцитом поточного рахунку. Країни —
нетто-кредитори мають активні поточні
баланси впродовж тривалого періоду часу.
Перелік
посилань: