Становлення та розвиток валютного ринку в Україні

Успішний розвиток валютних відносин можливий за умови існування  особливого ринку, на якому можна  вільно здійснювати операції по купівлі-продажу  валюти. Без такої можливості економічні контрагенти просто не змогли б реалізувати свої валютні відносини - не мали б іноземної валюти для здійснення своїх зовнішніх зобов'язань, не могли б перетворити одержану інвалютну виручку в національні гроші для виконання своїх внутрішніх зобов'язань. Такий ринок заведено називати валютним.

Проте на валютному ринку  купують і продають валюту не тільки для здійснення платежів, а й для  інших цілей: для спекулятивних  операцій, операцій хеджування валютних ризиків тощо. Причому ці операції набувають все ширшого розмаху, що виводить валютний ринок за межі простого додатку до міжнародних  розрахунково-платіжних відносин і  надає йому статусу відносно самостійної  економічної структури.

Валютний ринок має  власну інфраструктуру і широко розвинуту  систему сучасних комунікацій, що забезпечують оперативний зв'язок між усіма  суб'єктами ринку не тільки в межах  окремих країн, а й у світовому  масштабі. Залежно від організації  торгівлі валютний ринок поділяється  на біржовий і позабіржовий. На біржовому  ринку торгівля валютою здійснюється організовано на спеціальному "майданчику", який називається валютною біржею. Хоч біржі звичайно не є комерційними підприємствами, проте за свої послуги  вони стягують вагомі комісійні. Тому суб'єкти валютного ринку все  менше звертаються до послуг традиційних  бірж, і вони поступово згортають  свою діяльність.

Найпоширенішою міжнародною  торгівельною валютою залишається  долар США, за допомогою якого  здійснюється 2/3 обсягу міжнародної  торгівлі (для порівняння: до впровадження євро у 2002 році обсяги міжнародної торгівлі із використанням долару складали 80% від усього обсягу). До впровадження євро близько 16% світової торгівлі здійснювалось  у німецьких марках, 6% – у англійських  фунтах стерлінгів, близько 5% – у  французьких франках, 4% – в японських  ієнах та 6-7% – у валютах інших  країн.²

Динаміка обмінного курсу  долару до євро на світовому та національному  ринках постає важливим елементом аналізу. Це свідчить про те, що Україна не стоїть осторонь процесів, що відбуваються на світовому валютному ринку, але  якщо брати не середньомісячний, а щоденні показники обмінних курсів, то буде простежуватися запізнення реакції валютного ринку України приблизно на 5-7 днів від зміни стану світового ринку. Встановлення цього створює передумови для отримання додаткових вигоди для української економіки.

Міжнародний валютний фонд є найбільшим донором України, що діє на державному рівні і надає  фінансування з метою покриття дефіциту платіжного балансу та формування засад ринкової економіки. МВФ виставляє умови, виконання яких є необхідним не лише для отримання кредитів фонду, а й для співпраці з іншими міжнародними валютно-кредитними організаціями. Група Світового банку, Європейський банк реконструкції й розвитку, Європейський Союз також фінансують програми в Україні. Однак зрозуміло, що підходи міжнародних фінансових організацій містять як переваги на шляху поліпшення економічного клімату в Україні, так і мають суттєві недоліки, головним чином – неточність і неглибокість деяких порівнянь.

Так, при зростанні державних  витрат, щоб не викликати інфляцію, повинна зростати і облікова ставка, що стримувала б зростаючу пропозицію грошей у стабільній економіці, але  оскільки економіка України є  зростаючою то можна зробити висновок, що зростаюча пропозиція грошей, викликана  зниженням ставки НБУ й одночасно  зростанням його золотовалютних запасів, поглинається зростаючою економікою, у тому числі збільшенням видатків.

Методика розрахунку валютного  захисту полягає в тому, щоб  розрахувати такий рівень валютного  курсу, який би забезпечив випереджання зростання цін на імпортовану  продукцію (відносно загального зростання  цін в економіці), яке еквівалентне фактично випереджанню зростання ціни імпорту, викликаного різким підйомом мита на імпорт.³

У загальному вигляді розрахункова тотожність має вигляд:

,      

де І_вал – індекс середньорічного номінального курсу гривні до іноземної валюти (долара або євро);

І_цін – індекс споживчих цін в економіці;

Ч_спож – частка вартості мита у ціні кінцевого споживання;

К_м – умовний коефіцієнт зміни мита через зміну валютного курсу.

Взявши до уваги сучасні  тенденції на валютному ринку  України, можна зробити такий  висновок: конкурентоспроможність європейських товарів на національному ринку  знижується (тобто імпорт з країн  ЄС, а також з країн, де основною грошовою одиницею при міжнародних  розрахунках є євро, падає), а ринки  ЄС стають більш привабливими для  українських виробників через свої високі ціни, оскільки курс гривні чітко  прив’язаний до долару США, який зараз  як на світовому, так і на національному  ринках є дешевшим за євро приблизно  на 25%.

Таким чином, аналіз динаміки розвитку світового та національного  валютних ринків, запропоновані модель оцінки збалансованості валютної, грошової та бюджетної політики України та методика розрахунку валютного захисту національної економіки свідчать про необхідність удосконалення державної політики в валютно-фінансовій сфері.⁴

За останні роки в економіці  і банківський системі України  відбулися радикальні зміни, обумовлені досягненням Україною політичної та економічної незалежності і переходом  до розбудови соціально-орієнтованої ринкової економіки. Система валютних розрахунків між різними суб'єктами господарювання, забезпечення безперервності платежів та залучення валютних коштів є найважливішими умовами нормального  функціонування економіки. Діяльність банків в сучасних умовах вимагає  нових підходів до рішення питань удосконалення і розвитку валютних операцій. Перед банківською системою постає задача сприяти активізації  попиту населення на банківські послуги. Щоб забезпечити виконання цього  завдання, необхідно створити такі умови, щоб кожен споживач міг  отримати надані послуги в зручний  час, в обраному їм місці і з  мінімальними витратами.

Банки виконують важливу  функцію мобілізації тимчасово  вільних грошових ресурсів і перетворювання їх у реальний капітал. Банки це саме та галузь, яка повинна бути спрямована на прогнозування економічної кон’юнктури, найшвидше реагувати на будь-які  зміни фінансового ринку. Сьогодні не має самостійних суб’єктів  будь-якої галузі економіки, фінансова  діяльність яких не перебувала б в  постійній взаємодії з банківською  діяльністю.

Правові засади валютного  регулювання в Україні закладено  Декретом КМУ “Про систему валютного  регулювання і валютного контролю”  від 19.02.1993р. №15-93, згідно якого Національний банк України (НБУ) визнано головним валютним органом країни, що визначає валютну політику, видає ліцензії на здійснення валютних операцій, визначає ліміти заборгованості в іноземній  валюті уповноважених банків нерезидентам, організує валютний контроль на території  України. Розширення валютних відносин банків потребують удосконалення питань бухгалтерського обліку в банках, організація якого повинна враховувати  принципи діяльності банків, а саме: принцип прибутковості; принцип  ризикованості банківських операцій; принцип платності банківських  ресурсів.

Валюта України є єдиним законним засобом платежів на території  України, що приймається для оплати будь-яких потреб і зобов’язань. Ця норма встановлена Декретом КМУ  “Про валютне регулювання та валютний контроль в Україні ”.⁵

Особливо важливим функціональним призначенням валютного ринку є  забезпечення реальної свободи вибору й дій власника валюти. Ступінь  зрілості валютного ринку визначається не лише масштабами валютних операцій, а й його здатністю повною мірою  реалізувати саме цю функцію.

Важливо враховувати й  те, що свобода вибору суб'єктів ринку  пов'язана з їхнім прагненням отримати для себе в процесі здійснення валютних операцій певні матеріальні  вигоди, що реалізуються у відповідному доході. Отримання доходу є визначальною мотивацією дій суб'єктів валютного ринку.

Це потрібно чітко усвідомлювати. Ніхто не звертається до валютного  ринку заради споглядального інтересу. Мотивацією є інтерес матеріальний, економічна потреба. Тому, звертаючись  до цієї економічної інституції, слід чітко собі уявляти, що валютний ринок  не є установою благодійною. Йому притаманні атрибути будь-якого ринку. Йдеться, принаймні, про дві речі.

По-перше, маємо враховувати, що валютний ринок виступає завжди як конкурентний ринок. Конкуренція  є інструментом одержання доходу. Суб'єкти ринку конкурують між собою  з приводу одержання якнайбільшого  доходу.

По-друге, будь-які обмінні  операції на валютному ринку містять  у собі елементи валютного ризику. Валютний ризик органічно пов'язаний з конкуренцією, з дією стихійних  сил, з елементами невизначеності економічної  кон'юнктури, нарешті, з обов'язковою  присутністю елементів суб'єктивності в поводженні контрагентів, що їх не завжди повною мірою можна прогнозувати.

Тому важливим атрибутом  валютного ринку є запровадження  функціональних елементів його регулювання.⁶

Основними напрямками вдосконалення  валютного регулювання в Україні  мають бути:

• забезпечення стабільності української гривні;
• зменшення рівня доларизації української економіки через підвищення привабливості гривневих активів;
• стимулювання експорту та забезпечення рівноваги платіжного балансу; вдосконалення структури внутрішнього ринку з урахуванням міжнародних практики та запровадження нових видів міжнародних розрахунків;
• створення сприятливих умов для інвестування в національну економіку; забезпечення стабільності нормативної бази НБУ;
• поглиблення процесу капіталізації банку;
• удосконалення діяльності валютного та фондового ринків;
• подальше реформування банківської системи, накопичення власного капіталу, вдосконалення регулювання НБУ діяльності банків.

У кожній країні розвиток валютного  ринку багато в чому залежить від  політики державного регулювання економіки, від ступеня втручання державних  органів у валютно-кредитні та фінансові  відносини. Це здійснюється за допомогою  валютного регулювання, спрямованого, в першу чергу, на підтримку стабільного  валютного курсу і вирівнювання балансу країни.⁷

Система валютного контролю вимагає певної доробки з погляду  усунення наявних суперечностей, забезпечення закріплених прав і здійсненності  обов'язків, а також передачі контрольних  функцій від уповноважених банків державним органам. Тільки подальше вдосконалення валютного законодавства  дозволить створити дійсно ефективну  і в той же час необтяжливу  для банка систему валютного  контролю, адекватну декларованим принципам  валютної лібералізації. Валютне регулювання  є частиною валютної політики країни. Це єдиний комплекс законодавчих, адміністративних, економічних та організаційних заходів, діяльності уповноважених державних  органів валютного регулювання  щодо встановлення порядку здійснення валютних операцій щодо правил володіння, користування та розпорядження валютними  цінностями задля забезпечення захисту  та стабільності національної валюти і платіжного балансу країни, формування та розвитку внутрішнього валютного  ринку та входження в країни в  світовий валютний ринок. Політика валютного  регулювання реалізується за допомогою  механізму валютних обмежень і валютного  контролю.⁸

Національна валютна система  є органічною частиною системи грошових відносин окремих держав. Її функціонування регулюється національним законодавством. На його основі встановлюється механізм взаємодії національних і світових валют, спосіб їх конвертованості, рейтинг  та механізм регулювання валютних курсів, формування та використання міжнародної  валютної ліквідності, золотовалютного  запасу, кредитних ресурсів тощо. До складу національних валютних систем сходять відповідні інфраструктурні ланки - банківські та кредитно-фінансові установи, біржі, спеціальні органи валютного контролю та інші державні і приватні інститути.

За сучасних економічних  умов, ускладнених світовою фінансовою кризою, національний валютний ринок  переживає далеко не найкращі часи. Співвідношення гривни і долара хвилює не тільки професіоналів, а й широкі верстви населення України. Проте, крім дій Національного банку  України, на валютні курси в Україні  впливають і події світових валютних ринків. У найближчій перспективі  валютний ринок буде підданий ще більшому дисбалансу, оскільки погіршаться темпи  економічного зростання як на світовому  рівні, так і в межах нашої  держави.

Національна валютна система  потребує постійного вдосконалення, що забезпечить Україні стабільний розвиток в майбутньому, а також  визнання нашої грошової одиниці  світовим валютним ринком.

Однією з головних науково-практичних проблем валютно-курсового регулювання, є необхідність знайти рівновагу між динамікою експортного ВВП, загального ВВП, інфляцією, коливаннями світової економічної кон’юнктури, вимогами МВФ та СОТ щодо валютних режимів, конституційною нормою стабільності курсу та рівнем закупівельних валютних інтервенцій в нових умовах нестабільності світової фінансової системи. Слід відмітити ,що номінальний ВВП за 2012р.  становив 1408,9 млрд.грн реальний ВВП за 2012р. порівняно з 2011р. склав 100,2% .⁹