Історія формування державного боргу та проблеми його обслуговування

      Запорукою ефективної боргової політики є довіра інвесторів до ринку запозичень, що призведе до значного збільшення ліквідності ринку та зниження вартості фінансових інструментів. Проведення чіткої і зрозумілої політики державних запозичень, підвищення її прозорості та відкритості, сприятиме посиленню довіри інвесторів до держави. Слід зробити доступнішою інформацію про склад учасників ринку та власників державних цінних паперів, напрями використання залучених коштів, стан реалізації проектів, які фінансуються за рахунок емісії облігацій [29, с. 92-96].

      Забезпечення виконання зобов'язань держави за якнайменшої вартості поряд з максимізацією терміну погашення заборгованості належить до основних завдань удосконалення механізму управління та обслуговування державного боргу. Із зростанням середнього строку погашення заборгованості збільшуються можливості використання методів управління державним боргом. Адже чим довший середній термін погашення боргу, тим ефективніше ним можна керувати, оптимально розподіливши строки погашення позик, використовуючи конверсію, консолідацію, уніфікацію та інші методи. Це може значно сприяти зниженню тиску боргового тягаря на бюджети майбутніх років. У загальному обсязі державних зобов'язань пріоритет повинен належати довгостроковим позикам, тобто необхідно проводити політику «фондування» державного боргу.

      Залучення ресурсів за допомогою внутрішніх державних позик обмежується можливостями національного фондового ринку, високою вартістю обслуговування внутрішніх боргових зобов'язань, низьким рівнем довіри населення до соціально-економічної політики уряду, низьким платоспроможним попитом населення та високим рівнем тінізаціі економіки. Усунення зазначених негативних чинників, розвиток інфраструктури фінансового ринку, розширення якісних характеристик державних боргових паперів з метою мінімізації вартості запозичення коштів дозволять більш повно використовувати потенціал внутрішнього фінансового ринку.

      Неінвестиційне споживання привело в Україні до поглиблення економічної нестабільності, розбалансування економіки: виплата відсотків за боргом у надмірному обсязі зменшує суспільні ресурси, призначені для покриття виробничого попиту, отже, приводить до подальшого скорочення виробництва.

      Для України ще досі залишається актуальною проблема ефективного використання залучених кредитних ресурсів. Через помилки в економічній політиці вона відійшла від типового для перехідних економік способу використання іноземних запозичень на структурні реформи та модернізацію. Більшість іноземних кредитних надходжень в Україну не мали і не мають інвестиційної спрямованості, а відтак не впливають на ефективність використання ресурсів, та на сталий розвиток економіки. Тому слід забезпечити підвищення ефективності використання державного боргу на розвиток національної економіки. Від вирішення названих проблем буде залежати кінцевий успіх розробленої стратегії управління державним боргом.

      Крім інституційних перетворень в системі управління державним боргом Україні слід провести розробку та запровадження єдиної системи управління державним боргом, якою повинна стати довгострокова програма дій щодо стратегічного управління державними запозиченнями. Пріоритетним напрямом такої стратегії має стати досягнення максимальної збалансованості державних фінансів.

      Боргова стратегія в сучасних умовах вимагає застосування програмно-цільових підходів, які визначають найважливіші орієнтири державної політики в напрямку інноваційного розвитку, з метою забезпечення сприятливих конкурентних позицій на світовому ринку. Слід цілеспрямовано проводити таку боргову політику, щоб забезпечувати зростання попиту на інноваціі з боку вітчизняного виробництва, фінансування випереджаючого розвитку фундаментальної науки, найважливіших прикладних досліджень і розробок, впровадження їх у виробництво.

      Вітчизняна політика управління державним боргом повинна будуватися на принципах раціонального запозичення, ефективного використання позик і безумовного, своєчасного та повного погашення боргових зобов'язань.

      Отже, для вдосконалення боргової політики доцільно здійснити наступні заходи:

      - визначити та законодавчо закріпити боргову стратегію України, у якій повинні бути встановлені граничні розміри державного боргу та напрями використання залучених коштів;

      - у структурі державного боргу слід підвищити частку внутрішньої заборгованості, скорочуючи зовнішню, що зменшить залежність України від іноземного капіталу, дасть змогу зменшити валютні ризики та сприятиме розбудові фінансового ринку;

      - політика заборгованості має бути спрямована на максимізацію строку погашення боргу. Адже чим довший термін погашення заборгованості, тим ефективніше можна керувати боргом, оптимально розподіливши терміни погашення позик, використовуючи конверсію, консолідацію, уніфікацію та інші методи управління;

      - запорукою ефективної боргової політики є довіра інвесторів до ринку запозичень, що призведе до значного збільшення ліквідності ринку та зниження вартості фінансових інструментів. Активне управління державним боргом повинно здійснюватися з метою мінімізації ризиків, пов'язаних з його структурою, та зменшення вартості його обслуговування. 

ВИСНОВКИ

      На основі проведеного дослідження можливо сформулювати такі висновки та запропонувати деякі заходи з метою скорочення державного боргу, особливо в умовах фінансово-економічної кризи, що охопила українську економіку.

1. В умовах ринкової економіки державний борг слід розглядати як об'єктивне явище, яке виникає в наслідок функціонування держави, а тому його неможливо уникнути, водночас необхідно розробити механізми щодо ефективного управління й обслуговування.
2. Державний борг слід розглядати як позитивне, і як негативне явище. Як позитивне явище він забезпечує сучасному поколінню більш привабливі умови життя, соціально-економічні можливості розвитку. Як негативне явище перекладає значний тягар виплат на майбутні покоління, що потребує додаткових заходів як держави, так і її економічних суб'єктів для пом'якшення цього додаткового тягаря.
3. В соціально-економічній системі сутність державного боргу слід розглядати як явище, що включає: а) об'єктивно обумовлену необхідність держави, її установ і організацій запозичувати та використовувати додаткові фінансові ресурси для виконання обов'язкових функцій держави і надання різних суспільних благ її економічним суб'єктам, що в кінцевому підсумку і формує державний борг; б) суму коштів, що сформована за рахунок узятих державою та її суб'єктами зобов'язань за основним боргом та відсотків по ньому; в) систему фінансово-економічних, організаційно-управлінських, юридичних та соціальних заходів щодо формування, перерозподілу, використанню позикових коштів та їх повернення з урахуванням установлених відсотків, термінів, обсягів, а також управління позиковими коштами з метою запобігання фінансової неспроможності держави.
4. Позитивний соціально-економічний розвиток держави супроводжувався постійним зростанням валового державного боргу як в абсолютному вимірі, так і у співвідношенні до ВВП. Зокрема, питома вага валового зовнішнього боргу до ВВП у 2004 році складала 46,7%, а у 2008 році досягла 54,3%, та збільшилася до 78,2% у 2009 році.
5. Валовий зовнішній борг України у 2008 році досяг 100,1 млрд. дол. США. Основними позичальниками виявилися комерційні банки 38,4% та торговельно-промислові компанії 46,5%. Питома вага державних органів управління складала всього 15,2%. Проте у зв'язку з економічною кризою в країні корпоративний борг негативно позначився на функціонуванні усієї соціально-економічної системи, що змусило державу прибігти до додаткових зовнішніх запозичень, зокрема з МВФ, для виконання боргових зобов'язань, перш за все, банків з метою підтримки власної банківської системи.
6. Для покращення ситуації з державним боргом пропонуємо:

• переглянути усі бюджетні програми щодо економічного та соціального розвитку країни з метою підвищити їх ефективність;

• розробити комплекс фінансових, організаційно-управлінських та правових заходів щодо підвищення ефективності податкової системи;
• забезпечити систему фінансових, організаційно-управлінських та правових заходів з метою перегляду усіх державних запозичень;
• здійснити систему заходів, щоб скоротити у подальшій діяльності суму державного та корпоративного боргу України;
• з метою запобігання зростання державного боргу встановити систему моніторингу усіх зовнішніх запозичень;
• створити спеціальний фінансовий фонд, де будуть накопичуватися кошти для своєчасного погашення державного боргу;
• для забезпечення скорочення державного боргу необхідно встановити профіцитний бюджет.

      Підсумовуючи викладене можна сказати, що вплив запозичень на економіку держави проявляється в наступному: зовнішні позики надають державі можливість інвестувати і споживати понад те, що виробляє її економіка. Ефективне використання зовнішніх запозичень для фінансування капітальних вкладень стимулює економічний прогрес. Зовнішні запозичення мають продуктивно використовуватися і спрямовуватися на розширення виробничих потужностей, що створить можливості для зростання обсягів експорту продукції, забезпечення майбутнього фінансування відсоткових та амортизаційних виплат за зовнішнім державним боргом.

      ЛІТЕРАТУРА 

1. Фінанси: підручник / За ред. С.І. Юрія, В.М. Федосова. — К.: Знання, 2008. — 611 с.
2. Василик О.Д. Теорія фінансів: підручник / Остап Дмитрович Василик. — К.: НІОС, 2000. — 416 с.
3. Василик О.Д. Державні фінанси України: підручник / О.Д. Василик, К.В. Павлюк. — К.: НІОС, 2004. — 608 с.
4. Опарін В.М. Фінанси (загальна теорія): навч. посіб. / Валерій Михайлович Опарін: 2-ге вид., доп. та перероб. — К.: КНЕУ, 2004. — 240 с.
5. Романенко О.Р. Фінанси: підручник / Олена Романівна Романенко. — К.: Центр навчальної літератури, 2004. — 312 с.
6. Рогатенюк Э.В. Финансы: учеб. пособ. / Э.В. Рогатенюк, И.М. Пожарицкая. — Симферополь: Национальная академия природоохранного и курортного строительства, 2007. — 280 с.
7. Ковальчук С.В. Фінанси: навч. посіб. / С.В. Ковальчук, І.В. Форкун. — Львів: «Новий Світ — 2000», 2006. — 568 с.
8. Ковальчук С.В. Фінанси: навч. посіб. / С.В. Ковальчук, І.В. Форкун. — Львів: «Новий Світ — 2000», 2006. — 568 с.
9. Андрущенко В.Л. Фінансова думка Заходу в ХХ столітті: Теоретична концептуалізація і наукова проблематика державних фінансів / Володимир Леонідович Андрущенко. — Львів: Каменяр, 2000. — 303 с.
10. Пигу А. Экономическая теория благосостояния: в 2-х томах. Т.1 : пер. с англ. / А. Пигу. — М.: Прогресс, 1985. — 512 с.
11. Федосов В.М. Управління державним боргом у контексті ризик-менеджменту / В.М. Федосов, О.А. Колот // Фінанси України. — 2008. — №3. — С. 3-33.
12. Ярошевич Н.Б., Хайдукова І. А. Ретроспектива та перспектива управління державним боргом України // Національний лісотехнічний університет України. Науковий вісник НЛТУ України. – 2009. − Вип. 19.7. – С. 192-197.
13. Козюк В.В // "Державний борг в умовах ринкової трансформаційної економіки України" : монографія. - Тернопіль : Вид-во "Карт-бланш", 2002. - 238 с.
14. Заверуха I. Правові проблеми реструктуризації державного внутрішнього боргу України // Вісн. Львів. ун-ту. Сер. юрид.- 2005.- Вип. 38.- 616 с.
15. Макар О.П. Зовнішні запозичення в системі чинників економічної стабільності України // Національний лісотехнічний університет України. Науковий вісник НЛТУ України. – 2009. – Вип. 19.6. – С. 202-208.
16. Козюк В. В. Проблеми державного боргу в перехідній економіці України // Фінанси України.- 1999.-№ 5.- С. 24-32.
17. Іваненко Ю. Державний борг України в цифрах і не тільки. Чи є необхідність у його достроковому погашенні? // Вісн. НБУ.- 2005.- № 12.- С. 4-6.
18. Про реструктуризацію боргових зобов'язань Кабінету Міністрів України перед Національним банком України: Закон України // Відом. Верховної Ради.- 2000.- № 31.- С. 248.
19. Грошово-кредитна та банківська статистика // Бюл. НБУ.- 2000.- № 11.- С. 10-15.
20. Бондарук Т. Г. Механізм управління та особливості державного боргу // Фінанси України.- 2003.- № 4.-С. 14-18.
21. www. minfm. gov. ua
22. Лісовенко В. Державний зовнішній борг України: етапи формування та розвитку // Вісн. НБУ.- 2000.-№ 9.- С. 39-43.
23. Іваненко Ю.В. До питання розкриття інформації про державний борг / Ю.В. Іванен-ко, А. В. Мамишев // Вісник НБУ. - березень 2007 р.
24. Вісник центру: Інформаційний бюлетень Міжнародного центру перспективних досліджень, - №13(447). – 2010.
25. Бланкарт Ш. Державні фінанси в умовах демократії. — К.: Либідь, 2000. — 654 с.
26. Бюджетна політика у контексті стратегічного соціально-економічного розвитку України: У 6 т. / Редкол.: М. Я. Азаров (голова) та ін. — К.: НДФІ, 2004. — Т. 6: Підвищення ефективності боргової політики держави / М. Я. Азаров, Ф. О. Ярошенко, О. І. Барановський та ін. — 2004. — 348 с.
27. Easterly W., Serven L. Eds. The Limits of Stabilization. Infrastructure, Public Deficits, and Growth in Latin America. Washington, DC, The World Bank, 2003. — 328 p.
28. Манків Грегорі Н. Макроекономіка / Пер. з англ. — К.: Основи, 2000. — 588 с.
29. Новосад Л. Я. Боргова політика України: тенденції та перспективи Фінанси України // Світ фінансів. - № 3. - 2010. - С. 92-96.

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

ДОДАТОК А 
 

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

ДОДАТОК Б 

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

 

Показники	на 01.01.2006	на 01.01.2007	на 01.01.2008	на 01.04.2008	на 01.07.2008	на 01.10.2008	на 01.01.2009	на 01.04.2009	на 01.07.2009	на 01.10.2009	на 01.01.2010
Сектор державного управління	10506	10924	11884	12359	12111	11516	11959	11613	13281	15909	17806
Довгострокові	10506	10924	11884	12359	12111	11516	11959	11613	13281	15909	17806
Облігації та інші боргові цінні папери	5496	6248	7414	7667	7498	7023	6997	6824	6919	5757	5776
Кредити	5010	4676	4470	4692	4613	4493	4962	4789	6362	10152	10105
Інші боргові зобов'язання	0	0	0	0	0	0	0	0	0	0	1925
Органи грошово-кредитного регулювання	1254	880	462	329	290	135	4725	4545	6054	8225	6210
Довгострокові	1254	880	462	329	290	135	4725	4545	6054	8225	6210
Облігації та інші боргові цінні папери	0	0	0	0	0	0	0	0	0	0	0
Кредити	1254	880	462	329	290	135	4725	4545	6054	6150	6082
Інші боргові зобов'язання	0	0	0	0	0	0	0	0	0	2075	128
Банки	6112	14089	30949	33870	38450	42134	39471	37623	35489	33984	30788
Короткострокові	3084	6465	11723	12059	12793	12884	9377	6640	6704	6468	4731
Інструменти грошового ринку	24	98	0	0	3	0	0	0	0	0	0
Кредити	1861	5381	9815	9883	10428	10671	7850	5580	4818	3696	2524
Валюта і депозити	1199	986	1908	2176	2362	2213	1480	1046	1612	2268	1683
Інші боргові зобов'язання	0	0	0	0	0	0	47	14	274	504	524
Довгострокові	3028	7624	19226	21811	25657	29250	30094	30983	28785	27516	26057
Облігації та інші боргові цінні папери	1232	3304	6998	6906	7270	6927	6124	5935	5644	5063	4835
Кредити	1230	3515	10633	12709	15019	18048	19157	20505	18916	18508	17634
Валюта і депозити	566	805	1595	2196	3368	4275	4813	4543	4225	3945	3588
Інші сектори	20913	26676	33581	37905	40290	43969	41255	41547	40959	41468	44091
Короткострокові	7860	8747	8954	11830	12931	14496	10924	12497	13188	13561	14953
Кредити	634	736	838	655	912	1082	800	844	1021	707	525
Торгові кредити	5976	7277	7463	10481	11242	12526	9006	10266	10413	10354	11522
Інші боргові зобов'язання	1250	734	653	694	777	888	1118	1387	1754	2500	2906
Довгострокові	13053	17929	24627	26075	27359	29473	30331	29050	27771	27907	29138
Облігації та інші боргові цінні папери	1383	1963	2124	2166	2051	1935	1634	1474	1439	892	2461
Кредити	9384	13575	21286	22752	24187	26509	27963	26936	25761	26777	26482
Торгові кредити	2286	2391	1217	1157	1121	1029	734	640	571	238	195
Прямі інвестиції: міжфірмовий борг	834	1943	3079	3339	3727	4685	4249	4196	4977	5209	5078
Валовий зовнішній борг	39619	54512	79955	87802	94868	102439	101659	99524	100760	104795	103973