Історія входження Країни до Євро-зони

ІІ ІСТОРІЯ ВХОДЖЕННЯ КРАЇНИ ДО ЄВРО-ЗОНИ

1. Єдина валютна  система

• У 1969 році на зустрічі лідерів країн, що увійшли до ЄЕС при його створенні (Бельгія, Італія, Франція, Люксембург, Нідерланди, ФРН), була визначена мета єдиної валютної системи.
• Відповідно до неї єдина валютна система повинна була бути сформована в 1978 році. Проте здійснення цього проекту було відкладено
• 13 березня 1979 Італія увійшла в єдину валютну систему. 
• Курс ліри був встановлений на рівні 1148,15 лір за ЕКЮ.
• Надалі курс ліри почав коливатися.

2. Криза початку 1990-х рр - для Італії стала важким випробуванням.

• Період 1992-1993 рр.. характеризувався декількома девальвації ліри.
• В кінці 1992 року Італії довелося вийти з ЄВС.
• Позитивні зрушення намітилися лише в 1995 році, коли доходи держави зросли на 1,2% ВВП з одночасним зниженням витрат на 2,7%.
• Подальше оздоровлення державних фінансів стало неможливим без особливих заходів щодо припинення податкових правопорушень і посилення контролю за витратами державного бюджету.
• У той же час на відміну від країн із стабільною економікою (наприклад, Німеччини) в 1996 році в Італії спостерігалося активне сальдо платіжного балансу - 42 млрд. дол (3-5% ВВП).
• 29 листопада 1996 Італія знову приєдналася до ЄВС в механізмі ЕРМ-1.

3. Перехід до «євро»

Концепція єдиної валюти набула реальних обрисів на зустрічі глав держав - членів ЄС у Дубліні в грудні 1996 року. У відповідності з цією концепцією єдина валюта «євро» була введена з 1 січня 1999 року, причому спочатку в безготівковій формі, а потім з 2002 року - в готівковій.

У 1996 році Італія відповідала тільки одному з п'яти  критеріїв - брала участь в ЄС і її валюта була досить стабільною. За всіма іншими показниками вона істотно виходила за обумовлені межі. Наприклад, за підсумками 1996 року Італія мала дефіцит державного бюджету 6,8% ВВП (не більше 3% ВВП), а державний борг - 124% ВВП (60% ВВП). Тим не менш, Італія цілеспрямовано готувала себе до введення в 1999 році «євро».

На 1997 рік був  сформований надзвичайний бюджет, орієнтований на критерії приєднання до «євро». При цьому в бюджет закладені воістину міри по скороченню державних витрат і збирання податків.

Рестрикційна політика уряду, обмеження зростання заробітної плати та високі відсотки призвели до зниження приватного споживання. Воно впало в 1996 році на 0,8%. Темпи зростання ВВП сповільнилися.

У 1997 році обсяг виробництва  зріс на 2,7%, в порівнянні з 1996 року. Італія гасила дефіцит надзвичайних «європейським податком».

4. Витрати, пов'язані з впровадженням нової грошової одиниці,

Для проведення безготівкових  розрахунків в «євро» Італія поряд  з іншими країнами створила єдину систему розрахунків ТАРГЕТ за допомогою спеціального зв'язку.

Основний тягар  взяли на себе банківські установи, яким належало модифікувати комп'ютерні системи обробки даних і обслуговування клієнтів, а до 2002 року повністю замінити автомати для видачі грошей і перевірки купюр і вести паралельні розрахунки у двох валютах.

За оцінкою Банківської  федерації ЄС, на це потрібно близько 10-12 млрд. ЕКЮ, що становило 2% річного  обороту банківських операцій.

Італія ввела «євро» з 1 січня 1999 року в числі перших 15 країн.

Введення «євро» призвело до оздоровлення державних  фінансів, що вивільнило значні кошти, які витрачалися на обслуговування державного боргу (в Італії «з'їдати» 20% бюджетних видатків). Це дозволило збільшити витрати на створення нових робочих місць та соціальні потреби.