Сучасний стан надання послуг з андеррайтингу на ринку фінансових послуг

ВСТУП

 

Досвід функціонування фінансових систем розвинених країн світу переконливо свідчить про особливу роль ринку цінних паперів у системі фінансових ринків. Завдяки йому відбувається: по-перше, ефективний трансфер тимчасово вільних коштів від власників заощаджень до реципієнтів; по-друге надходять інвестиції до найбільш привабливих і перспективних, з фінансової точки зору, галузей економіки; по-третє, формується об'єктивна ринкова оцінка вартості інструментів підприємств-емітентів і, навіть, вартості самих підприємств тощо.

Ці та інші функції ринку  цінних паперів багато в чому реалізуються його професійними учасниками — фінансовими  посередниками, які за відповідну винагороду перерозподіляють ризики між різними типами інвесторів, підвищують ліквідність ринку та інвестицій шляхом портфельного управління активами, суттєво зменшують трансакційні витрати основних учасників і т. д.

Держава, в особі уповноважених  органів, у регуляторній, нормативно-правовій, наглядовій площинах має можливість впливати на доволі широкий спектр діяльності фінансових посередників на ринку цінних паперів, а, значить, і на інвестиційну політику та тип економічного відтворення та зростання. Саме роль і значення діяльності професійних операторів фондового ринку, у контексті реалізації державної соціально-економічної політики, зумовлюють необхідність виявлення сучасних тенденцій в діяльності фінансових посередників на ринку цінних паперів України.

Наявні публікації таких науковців: Версаль Н.І., Савлука М.І., Зимовець В.В., Ільченко-Сюйва Л., Федосов В. М., Калач Г. М., Калинець К. С., Назарчук М. та ін., присвячені загальній характеристиці сутності і функцій фінансових посередників, динаміки розвитку ринку цінних паперів та державного регулювання фондового ринку

Проте, залишається недостатньо  висвітленими характерні особливості діяльності фінансових посередників на ринку цінних паперів та формування ознак та параметрів їх ефективного функціонування.

З'ясування сучасних тенденцій  в діяльності фінансових посередників передбачає проведення комплексного аналізу фінансово-посередницької діяльності на ринку цінних паперів з виявленням її основних трендів.

СУЧАСНИЙ СТАН ТА ОСОБЛИВОСТІ  НАДАННЯ ПОСЛУГ З АНДЕРРАЙТИНГУ

Андеррайтинг як специфічна діяльність на фондовому ринку України викликає дедалі більший інтерес серед професійних торговців цінними паперами.

Андеррайтинг як специфічна послуга на фондовому ринку виник у 40-50-х роках минулого сторіччя. З того часу він зарекомендував себе як ефективний і зручний механізм розповсюдження випуску цінних паперів.

Розглянемо дефініцію, що міститься  в Законі України «Про банки і банківську діяльність»: андеррайтинг - це купівля на первинному ринку цінних паперів з наступним їх перепродажем інвесторам; укладання договору про гарантування повного або часткового продажу цінних паперів емітента інвесторам, про повний або частковий їх викуп за фіксованою ціною з наступним перепродажем або про накладання на покупця обов'язку робити все можливе, щоб продати якомога більше цінних паперів, не беручи зобов'язання придбати будь-які цінні папери, що не були продані; згідно Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок»: андеррайтинг   -   розміщення  цінних  паперів торговцем цінними паперами за дорученням, від імені та за рахунок емітента.

Андеррайтер - юридична особа, яка відповідно до укладеного з емітентом договору андеррайтингу здійснює розміщення облігацій емітента. Андеррайтером може бути виключно особа, яка у встановленому порядку одержала ліцензію на здійснення професійної діяльності на ринку цінних паперів - діяльності по випуску та обігу цінних паперів (торговець цінними паперами).

У світовій практиці сформувалися певні  модельні схеми проведення андеррайтингу. Модельна схема є способом організації відносин між емітентом та андеррайтером та показує, яким чином структуруються права й обов'язки сторін.

Якщо взяти за критерій розподіл фінансових ризиків за договором, то можна виділити дві модельні схеми, назви яких запозичені з закордонної практики:

• модельна схема «найкращі зусилля» (best effort underwriting)[3];
• модельна схема «тверде зобов'язання» (bought deal, firm commitment)[4].

Модельна схема «найкращі  зусилля» характеризує зобов'язання андеррайтера здійснити всі необхідні дії для того, щоб якомога більша частина цінних паперів емітента була розміщена в найкоротший строк. Іншими словами, андеррайтер повинен використати всі можливості для повного розміщення випуску. Також він має, оперуючи власним досвідом професійної діяльності на фондовому ринку і діловою репутацією, звернутися до максимально широкого кола інвесторів. Фактично андеррайтер діє як представник і діловий помічник емітента, готуючи розміщення випуску, може виконувати різноманітні обов'язки: консультує останнього з різного роду питань, пов'язаних з розміщенням, пояснює положення законодавства з питань розміщення цінних паперів, складає проекти документів, організовує зустрічі з потенційними інвесторами тощо. При цьому в разі неповного розміщення випуску ніяких спеціальних санкцій для андеррайтера не настає, отже, ризик неповного розміщення лежить на емітенті.

Модельна схема «тверде  зобов'язання» характеризується тим, що андеррайтер бере обов'язок викупити в емітента частину чи весь обсяг випуску цінних паперів на заздалегідь визначених умовах для їх наступного розміщення серед третіх сторін-інвесторів. Надалі андеррайтер реалізовує випуск серед третіх осіб-інвесторів. Окрема оплата послуг андеррайтера не вимагається, оскільки він отримує дохід з різниці між ціною, за якою отримав цінні папери емітента, та ціною, за якою він їх відчужує.

Відповідальність андеррайтера обмежена невиконанням або неналежним виконанням обов'язків за договором, а обов'язок розмістити певну кількість цінних паперів до їх кола не входить. Заслуговує на увагу те, що це характерно для обох модельних схем. Вести мову про те, що «тверде зобов'язання» на відміну від «найкращих зусиль» передбачає подібний обов'язок, не правильно, оскільки навіть у випадку «твердого зобов'язання» обов'язок андеррайтера зводиться до купівлі цінних паперів емітента в повному обсязі випуску або лише у частині, що в практиці ділового оборота західних країн не розглядається як санкція за неналежне виконання умов договору, а є його умовою.

Засобом широкого залучення капіталів  до інвестиційно-інноваційної діяльності, окрім здійснення підприємствами випуску  цінних паперів, також є торгівля цінними паперами, в тому числі  акціями, облігаціями підприємств  та іншими фінансовими інструментами.

Останні роки триває тенденція до рекордного збільшення обсягу виконаних  договорів торговців цінних паперів. Цей показник у 2011 році становив 2147,52 млрд. грн., що більше ніж обсяг виконаних договорів у 2010 році на 609,73 млрд.грн.,(рис.1). А з урахуванням обсягів торгів на  строковому ринку, який за  результатами звітного року становив 23,58 млрд.грн., загальний обсяг торгів на ринку цінних паперів сягнув 2171,10 млрд.грн. Це свідчить про збільшення ролі фондового ринку, його високий потенціал та привабливість.

У 2011 році найбільший обсяг виконаних  договорів на ринку цінних паперів  спостерігався у IV кварталі та становив 736,54 млрд.грн., що у 1,5 рази більше, ніж у відповідному періоді 2010 року (рис.2).

Щодо структури торгівлі за фінансовими інструментами, то частка виконаних договір за державними облігаціями становила у 2011 році 39,84% від загального обсягу виконаних договорів, з акціями – 30,11%, з векселями – 16,68%(рис.3).

Рис. 1. Обсяг виконаних договорів торговцями цінних паперів

у 2007-2011 роках, млрд.грн.

 

Рис. 2. Обсяг виконаних договорів торговцями цінних паперів у 2007-2011 роках, млрд.грн. (за кварталами)

 

Рис. 3. Структура виконаних договорів торговцями цінних паперів у 2007-2011 роках, млрд.грн. (за видом фінансового існтрументу)

 

Якщо говорити про зростання в абсолютних величинах, то обсяг виконаних договорів на ринку цінних паперів з державними облігаціями України порівняно з 2010 роком збільшився на 501,43 млрд грн, з акціями — на 81,49 млрд грн, з векселями — на 42,17 млрд грн, з облігаціями підприємств — на 34,20 млрд грн. Утім, обсяг договорів з ощадними (депозитними) сертифікатами зменшився на 48,17 млрд грн, що відображено в таблиці 1.

 

Таблиця 1

Обсяг виконаних договорів торговцям цінних паперів (за видом фінансового інструменту) у 2007-2011 роках, млрд.грн.

Вид фінансового інструменту	2007 рік	2008 рік	2009 рік	2010 рік	2011 рік
Акції	283,54	352,82	470,73	565,21	646,7
	87,59%	39,94%	44,11%	36,75%	30,11%
Векселі	212,64	191,84	268,76	316,11	358,28
	28,19%	21,72%	25,18%	20,56%	16,68%
Депозитні сертифікати НБУ	14,85	15,94	-	-	-
	1,97%	1,80%	-	-	-
Державні облігації України	59,86	62,49	98,99	354,12	855,55
	7,94%	7,07%	9,28%	23,03%	39,84%
Облігації підприємств	134,73	205,21	81,13	69,5	103,7
	17,86%	23,23%	7,60%	4,52%	4,83%
Ощадні (депозитні) сертифікати	3,2	7,68	70,35	124,89	76,72
	0,42%	0,87%	6,59%	8,12%	3,57%
Інвестиційні сертифікати	40,43	43,94	76,31	106,53	103,79
	5,36%	4,97%	7,15%	6,93%	4,83%
Похідні (деривативи)	0,15	0,27	0,10	0,15	0,41
	0,02%	0,03%	0,01%	0,01%	0,02%
Облігації місцевих позик	4,31	2,20	0,66	0,50	1,67
	0,57%	0,25%	0,06%	0,03%	0,08%
Іпотечні цінні папери	0,56	0,67	0,1	0,26	0,07
	0,07%	0,08%	0,01%	0,02%	0,003%
Заставні цінні папери	0,04	0,36	0,14	0,51	0,65
	0,01%	0,04%	0,01%	0,03%	0,03%
Сертифікати ФОН	-	-	0,01	-	-
	-	-	0,001%	-	-
Усього	754,31	883,42	1 067,26	1 537,79	2 147,54

 

 

Варто зазначити, що операції з цінними паперами в Україні у 2011 році здійснювалися торговцями цінними паперами, які представлені:

• господарськими товариствами, для яких операції з цінними паперами є виключним видом діяльності (49,62% від загального обсягу виконаних договорів торговцями цінних паперів у 2011 році);
• банками (46,18%);
• інвестиційними компаніями (4,20%).

Перелік 25 торговців цінними паперами з найбільшим обсягом виконаних договорів на ринку цінних паперів у 2011 році наведено в таблиці 2.

Обсяг виконаних договорів  торговцями цінних паперів з нерезидентами  становив 358,03 млрд.грн. При цьому частка договорів з нерезидентами у загальному обсязі виконаних договорів збільшилася з 13,43% У 2010 році до 16,67% у 2011 році, що є свідченням поглиблення інтеграції національного фондового ринку у світовий ринок капіталу (рис. 4)

Рис. 4. Структура обсягів  виконаних договорів торговцями цінних паперів з резидентами  та нерезидентами у 2010-2011 рр. (%).

 

 

 

Таблиця 2

ТОП-12 торговців цінними паперами з найбільшим обсягом виконаних договорів на ринку цінних паперів у 2011 році

Найменування торговця цінними паперами	Обсяг виконаних договорів на ринку  цінних паперів, млрд. грн.	Відсоток від загального обсягу договорів на ринку цінних паперів (%)
ПАТ «Державний ощадний банк України»	200,48	9,34
ПАТ «Дельта Банк»	188,61	8,78
ПАТ «Державний експортно-імпортний  банк України»	84,19	3,92
ПAT акціонерний банк «Укргазбанк»	54,52	2,54
ПАТ «ІНГ Банк Україна»	44,13	2,05
ПАТ «УкрСиббанк»	36,87	1,72
ПАТ «ДОЧІРНІЙ БАНК СБЕРБАНКУ РОСІЇ»	36,67	1,71
ПАoТ «АЛЬФА-БАНК»	32,13	1,5
ПАТ «ВТБ Банк»	30,58	1,42
ПАТ «ОТП БАНК»	23,95	1,12
ПАТ «АКТАБАНК»	19,2	0,89
ПАТ «БАНК 3/4»	18,09	0,84

Роль фінансових посередників на фінансовому ринку важко переоцінити, оскільки вони функціонують згідно з  особливостями фінансового ринку  України, за умови співвідношення попиту та пропозиції, що склались на певний момент часу [3].

   Виокремлюють основні  проблеми розвитку посередництва  на фінансовому ринку України:

   - історичні передумови (разом із становленням незалежності  України почався процес капіталізації,  а не розвитку фінансового  ринку в цілому, крім того, спеціалісти  не були готові та не знали  дію ринкових факторів);

   - відсутня системна  законодавча база щодо посередництва,  яка мала б передбачати перспективний  розвиток та сучасні тенденції  (крім цього, негативно впливає  на розвиток фінансового ринку  його нестійкість);

   - відсутність державної  підтримки та цілісної політики  щодо розвитку даного сектору;

   - політична, економічна  та фінансова кризи в Україні  упродовж останніх років;

   - недостатність  досвіду у посередників, та перевага  власних інтересів над державними (звідси випливає низький рівень  конкурентоспроможності вітчизняних  посередників порівняно з зарубіжними);

   - недосконалість  регіональної інфраструктури, що  пов'язано з нерівномірним розміщенням  ресурсного потенціалу та продуктивних  сил;

   - непоінформованість  та недовіра населення до посередницьких  структур [4]. Розвиваючи фінансовий  ринок, необхідно ґрунтуватись  на тому, що першочергове значення  мають якість і доступність  фінансових послуг, а не те  хто саме з фінансових посередників  їх надає.

 

   Можна виділити  ряд завдань для удосконалення  фінансового посередництва:

   - розробку нормативно-правових  актів, спрямованих на якісний  розвиток посередництва на фінансовому  ринку;

  - формування сприятливого  середовища для розвитку ринку  посередницької діяльності (уряд  має прийняти дійсно ефективні  заходи для усунення наслідків  дії фінансової кризи);

  - посилення ринкових  процесів у регіонах та роль  місцевих органів самоврядування  у інфраструктурному розвитку  фінансового ринку (при цьому  слід враховувати соціально-економічний  розвиток регіону та якість  життя населення у ньому);

   - здійснення міжнародного  співробітництва для обміну досвідом, та виконання відповідних дій  на фінансовому ринку України;

   - створення такого  механізму дії посередницьких  структур, що забезпечить збільшення  довіри населення до їх діяльності.