Суть та структура відрахувань у соціальні фонди

    Отже  прибутки фірми все ж зросли. Відповідно і збільшились розміри відрахувань у цільові фонди Але слід зазначити і те, що відповідно зросли витрати на реалізацію та збут продукції, безумовно і ціни на продукцію, що пов’язано із інфляційними процесами.

    Отже, відрахування у цільові централізовані фонди є важливим елементом нашої держави.  Зважаючи на світову кризу, на теперішній час випливає багато проблем і невідповідностей у діяльності певних фондів. Тому ця система потребує подальшого розвитку і вдосконалення. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

РОЗДІЛ  ІІІ. Шляхи удосконалення системи  зборів та цільових відрахувань підприємств

     Забезпечення  своєчасного та повного виконання  зобов'язань    платників - юридичних  осіб, належить до одного з найважливіших  пріоритетів трансформацій, яких потребують нині бюджетно-податкова сфера й  економіка у цілому. Визначення зобов'язань  юридичних осіб як чинника, що суттєво  впливає на формування фінансових ресурсів і результати діяльності підприємств, обумовлює необхідність детального методологічного опрацьовування цієї проблеми.

     Податковій  системі притаманні серйозні недоліки, а саме нестабільність податкової системи, часті зміни в законодавчих актах  щодо окремих податків, негативно  впливають на розвиток підприємницької  діяльності, надто громіздка система, невиправдано ускладнює розрахунки окремих податків. Цікавим питанням для мене стало дослідження шляхів покращення та вдосконалення системи  відрахувань до цільових   фондів та системи оподаткування загалом.

     Проблемам удосконалення процесу формування та погашення зобов'язань юридичних  осіб перед цільовими фондами  надається значна увага з боку вітчизняних і зарубіжних учених-економістів. Розробки у сфері взаємовідносин суб'єктів господарювання та державних цільових фондів виступали об'єктом досліджень таких учених, як О.В. Білостоцька Ш. Бланкарт, О.Д. Василик, В.П. Вишневський, Г.О. Волощук, І.Ф. Гнибіденко, П.В. Єгоров, В. Загорський, Ю.Г. Лисенко, В.М. Попович, А.М. Соколовська, Дж. Е. Стигліц, С.І. Юрій, Т.Ф. Юткіна та інші. [24, ст.19]

     В економічній літературі нема єдиного  підходу щодо визначення поняття  податкового навантаження. Так, одні науковці схиляються до думки, що податкове навантаження - це явище кількісної характеристики,  інші - розглядають це поняття з якісного боку, визначаючи його сутність через вплив на економіку та на окремих платників. Разом з тим, потребують подальшого вивчення теоретико-методологічні засади розвитку взаємовідносин суб’єктів  господарювання та державних цільових фондів.

     За  даної ситуації у нашій країні досить важливою є розробка методичних положень та практичних рекомендацій щодо удосконалення процесу формування та погашення зобов'язань юридичних  осіб перед державними фондами загальнообов'язкового соціального страхування.

     Важливим  ринковим інструментом підвищення ефективності соціальних гарантій у розвинутих країнах є використання механізму соціального страхування. Як уже зазначалось, в Україні соціальне страхування здійснюється державними соціальними фондами цільового призначення: Пенсійним фондом, Фондом соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань та Фондом загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття. [20, ст. 123]

     У системі державного соціального  страхування роль страховика виконує  держава, яка бере на себе зобов'язання щодо створення страхових фондів і виплати страхового відшкодування. Управління державними цільовими фондами соціального призначення здійснюється на основі паритетності представниками держави, застрахованих осіб і роботодавців.

     Можливість  підприємств впливати на формування абсолютної суми відрахувань у цільові фонди є обмеженою. Це пояснюється тим, що нормативи відрахувань визначено законодавчо і вони однакові для всіх суб'єктів господарювання. Кількість суб'єктів господарювання, які користуються пільгами щодо таких зборів, також обмежена. Можливість впливати на розмір зборів з боку суб'єктів господарювання пов'язана з формуванням показників, стосовно яких встановлено нормативи відрахувань (сплачена сума заробітної плати, валовий дохід, вартість товарної продукції, обсяг реалізації продукції та ін.).

     Сьогодні  практично не створено умов для зменшення  навантаження на фонд оплати праці  внесками на соціальне страхування. Це пов'язане не тільки з доволі складною демографічною ситуацією, зокрема  з високим співвідношенням кількості  пенсіонерів на працюючих, а й  з технологічним неузгодженням  процесів адміністрування збирання внесків.

     Пенсійний фонд України є найбільшим цільовим державним позабюджетним фондом. Зростання рівня несплати страхових внесків з року в рік стискає фінансову базу Пенсійного фонду України та звужує його можливості впливати на соціально-економічну ситуацію в країні.[28]

     Періодичне  списання заборгованості перед Пенсійним  фондом підриває його фінансову базу і сприяє ухиленню роботодавців від  сплати страхових внесків. Водночас зменшенню фінансування Пенсійного фонду сприяє також поширення пільг у сплаті пенсійних внесків.

     Сьогодні  практично не створено умов для зменшення  навантаження на фонд оплати праці  внесками на соціальне страхування. Це пов'язане не тільки з доволі складною демографічною ситуацією, зокрема  з високим співвідношенням кількості  пенсіонерів на працюючих, а й  з технологічним неузгодженням  процесів адміністрування збирання внесків

     Аналіз  підтверджує, що в Україні у взаємовідносинах суб'єктів господарювання та державних цільових фондів нагромадилася низка нерозв'язаних проблем:

• великі розміри внесків до державних соціальних фондів не збільшують надходження коштів від підприємств, організацій, що пов'язано з таким негативним явищем, як «тінізація» економіки;
• існує необхідність створення передумов зростання заробітної плати;
• потребують подальшого поглиблення і доповнення методичні положення щодо реформування пенсійного забезпечення та вдосконалення управління фінансовими ресурсами Пенсійного фонду України;
• наявність достатньо високих витрат юридичних осіб на податкове адміністрування.

     У сучасних умовах серйозну проблему становить  високий рівень тінізації української  економіки. Таке явище виникло через  існування в нашій країні можливостей для ухилення від сплати податків, зборів й обов'язкових платежів.

     Навантаження  у тіньовому секторі менше, ніж у легальних умовах підприємництва, тому останнє програє. Вихід із цієї ситуації  може бути у докорінній та динамічній трансформації чинної системи оподаткування.

     На  думку О. Сторожука, ухилення від  сплати податків, зборів та обов'язкових  платежів в Україні процвітає  завдяки аморалізму, що породжується бажанням отримати високі доходи будь-яким                 шляхом. [14, ст. 76]

     В Україні ведеться активна боротьба з ухиленням від сплати податків, зборів та обов'язкових платежів. Проте  ситуація вимагає значного посилення  державного регулювання як у законодавчій, так і практичній сферах.

     На  мою думку, одним із напрямів поліпшення фінансування системи соціального  захисту населення може бути консолідація внесків на загальнообов'язкове державне страхування та запровадження єдиного соціального податку. В Україні на сьогодні існує кілька проектів, якими пропонується запровадити сплату страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне та пенсійне страхування у вигляді єдиного соціального податку. Такий крок дозволить значно спростити процедури реєстрації страхувальників, надання звітності, зменшить кількість перевіряючих органів та адміністративні витрати фондів, що відповідатиме інтересам як суб'єктів підприємництва, так і держави. Цей механізм також є порівняно нескладний в обчисленні та сплати податків. Він дасть змогу підприємцям скоротити кількість сплачуваних податків, а в деяких випадках і скоротити рівень податкового навантаження і використовувати спрощену систему бухгалтерського обліку та звітності.

       Спрощену систему оподаткування  обліку та звітності не завжди  можна розглядати як пільговий  режим. Звичайно, що сума податкових  зобов’язань платника такого  податку  може бути й більшою,  ніж за умови використання  ним загальної системи оподаткування.  Проте наявність ряду позитивних  характеристик цієї системи сприяє  тому, що суб’єкти малого бізнесу  надають їй більшу перевагу, порівняно  із загальною. Серед цих характеристик  доцільно виділити:

• набагато нижчий за рівнем витрато місткості облік доходів, витрат та розрахункових операцій;
• скорочену процедуру формування податкової звітності;
• простоту, що сприяє скороченню помилок у розрахунку податкових платежів, а отже, потенційно зменшує суми штрафних санкцій.

    У цілому спрощена система оподаткування  дає можливість суттєво звузити  сферу контролю за підприємницькою  діяльністю.

     Методологічна прив'язка розрахунку внесків на обов'язкове пенсійне та соціальне страхування до фактичних витрат роботодавців на оплату праці найманих працівників обмежує базу формування Пенсійного та соціальних фондів ресурсами виробництва, оскільки фактичні витрати на заробітну плату є складовими показника витрат на виробництво, а не показника доходу від реалізації продукції. Тому необхідно відмовитися від неефективного підходу до нарахування внесків на обов'язкове пенсійне та соціальне страхування на фонд оплати праці та замінити його єдиним соціальним   податком на доход (виручку) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг). Визначення доходу від реалізації продукції як бази для обчислення відрахувань до Пенсійного та соціальних фондів поставить їхній рівень у пряму залежність від розміру доходу, який отримують суб'єкти господарської діяльності.

     Підприємства, організації та установи, які фінансуються з бюджету, сплачуватимуть податок із суми коштів, що надійдуть на їх рахунки з бюджету. Ці кошти за своїм змістом є валовим доходом установи, і з них має утримуватися єдиний соціальний податок, який перерозподілятиметься між Пенсійним і соціальними фондами.

    Таким чином, справляння єдиного соціального  податку є саме тією нормою, яка  запроваджує достатньо простий  порядок обчислення і сплати вже  існуючих обов'язкових платежів. Цей  чинник стимулюватиме ділову активність суб'єктів підприємництва.

    Отже, з метою зменшення навантаження на фонд оплати праці та витрати  підприємств пропонується запровадження єдиного соціального податку. Створенню економічних передумов зростання заробітної плати сприятиме зміна бази оподаткування. Удосконалення організаційно-економічного механізму мобілізації та використання коштів фондів дозволить забезпечити стабільне фінансування прийнятих програм соціального захисту населення. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

    ВИСНОВКИ

    Позабюджетні фонди — важлива складова державних фінансів і самостійна ланка фінансової системи країни. їх виникнення та функціонування пов'язане з наявністю товарно-грошових відносин.

    В Україні найбільшого поширення  набули загальнодержавні соціальні  позабюджетні фонди, що мають постійний  характер.

    Соціальні позабюджетні фонди доцільно розглядати як особливе явище товарно-грошових відносин. Вони є формою перерозподілу  валового внутрішнього продукту у грошовому  вираженні з метою формування централізованих фондів грошових коштів та їх використання на соціальні програми.

    Нині  внески в цільові державні фонди  становлять значні за обсягом суми коштів, що суттєво впливає на фінансово-господарську діяльність підприємств. Вони формують валові витрати, які виключаються із суми скоригованого валового доходу, тим самим зменшують оподаткований прибуток і відповідно суму податку на нього. Разом з тим відрахування збільшують собівартість, що відповідно може зменшити прибуток від реалізації продукції (робіт, послуг) або збільшити їхню вартість, а отже, створити проблеми зі збутом продукції.

    Отже, до основних відрахувань, які сплачують  підприємства належать збір на обов’язкове  державне пенсійне страхування, збір на обов’язкове соціальне страхування  та відрахування до Державного інноваційного фонду.  Нарахування цих зборів проводиться за процентними ставками, які є визначені в законодавчому порядку.

    Варто зазначити, що паралельно із загальною  системою оподаткування в Україні  існує спрощена система оподаткування, яка включає єдиний або фіксований податок. Це є альтернативний спосіб, який має порівняно нескладний механізм обчислення та сплати податків та зборів, які дозволяють господарюючим суб'єктам  скоротити кількість сплачуваних  податків та зборів, а у деяких випадках знизити рівень податкового навантаження та використовувати спрощену систему бухгалтерського обліку та звітності. Спрощена система оподаткування, обліку та звітності передбачає сплату єдиного податку, який заміняє надходження в бюджети та державні цільові фонди низки основних податків та зборів. Відповідно кошти розподіляються в залежності від процентних ставок до місцевого бюджету, Пенсійного фонду та здійснюються відрахування на обов’язкове державне страхування.