Сутність кредитних відносин

     У ринковій економіці розрізняють багато видів банківського кредиту (табл. 3.1), що зумовлено розвитком товарно-грошових відносин у сучасному світі.

     Таблиця 3.1.

     Класифікація  кредитів 

     Межі  кредиту визначаються таким рівнем розвитку кредитних відносин, в якому  процес реалізації кредиту врівноважує  попит і пропозицію на кредитні ресурси  в умовах стабільної, помірної та доступної  для переважної більшості нормально функціонуючих позичальників процентної ставки.

     На  мікроекономінному рівні межі кредиту  визначаються:

• обсягами попиту на кредит з боку позичальників за номінальної ставки банківського кредиту і доступної ринкової ставки позичкового процента;
• характером коливання потреб позичальника в основному й оборотному капіталі;
• станом забезпеченості позичальника власним капіталом та ефективності його використання;
• ефективністю й окупністю проектів, на реалізацію яких позичаються кошти.

     Макроекономічний рівень меж кредиту охоплює об'єктивний обсяг кредитних вкладень в економіку в цілому. Він формується під впливом обсягів і темпів зростання ВВП, структури і рівня розвитку фінансової системи, стану державних фінансів, цілей і методів реалізації державної грошово-кредитної політики, розвитку ринкових відносин. 
 

4. Кредитні  відносини в Україні

     В основі будь-якої системи кредитного обслуговування лежать такі принципи її функціонування: забезпечення, повернення, строковості, платності та цільового характеру. Реалізуються вони в специфічних формах, які визначаються особливостями об'єкта кредитування.

     Виходячи  з аналізу досвіду країн з  розвинутою ринковою економікою та соціально-економічних  і галузевих особливостей в нашій  країні, доцільно зосередити зусилля на удосконаленні існуючої кредитної інфраструктури, кредитного і розрахункового механізмів.

     У кредитній інфраструктурі основними  формами повинні стати спеціалізовані кредитні підприємства по обслуговуванню різних сфер економіки.

     Залучення коштів у кругообіг підприємств можуть здійснювати кредитні спілки та кооперативні банки. Перші можуть займатись залученням коштів населення, а другі - як юридичних так і фізичних осіб.

     Переваги  таких фінансових закладів - максимальне  наближення до своїх клієнтів та порівняно низькі експлуатаційні витрати по кредитному обслуговуванню.

     Для підвищення ефективності їх роботи потрібно надати їм. можливість розширити сферу  послуг, які вони можуть надавати своїм  клієнтам. Після створення сітки  кредитних спілок та кооперативних банків, з метою централізації коштів потрібно створити організаційно-нормативні умови і сформувати їх регіональні та національні об'єднання.

     Створення лізингових компаній дасть можливість значно розширити сферу довгострокових вкладень в оновлення існуючих засобів виробництва, поєднуючи технічне переозброєння підприємств із запровадженням нових технологій.

     Безумовно, запровадження таких інфраструктурних ланок кредитної системи в  якійсь мірі похитне монопольне становище  комерційних банків на кредитному ринку. Але це, разом з тим, створить і нове конкурентне середовище для їх діяльності, стимулючі таким чином більш ефективне обслуговування виробництва. Запровадження таких інфраструктурних ланок стримується недосконалістю законодавчо-нормативного забезпечення.

     Для розвитку комерційного кредиту в  Україні існує ряд законодавчо-нормативних  актів. Проте він не набув широкого застосування. Основною причиною цього  є недостатня обізнаність суб'єктів  підприємницької діяльності з умовами  його використання. Тому для розвитку даного виду кредитування потрібно підготувати та опублікувати відповідні рекомендації і доповнити відповідні законодавчі й нормативні акти по забезпеченню механізму безперервного руху векселів з жорсткою гарантією їх оплати.

Вихід України із кризи, стабілізація економічного становища, підвищення добробуту людей неможливі без розвиненого кредитного ринку. А для цього, крім подолання гіперінфляції, необхідне здійснення ряду невідкладних заходів. До першочергових тут можна віднести:

• на державному рівні вирішити комплекс питань щодо вільного обігу в Україні цінних паперів іноземних компаній, купівлі українських цінних паперів іноземними інвесторами;

• привести чинне законодавство у відповідність  з потребами сьогоднішнього функціонування та подальшого розвитку українського кредитного ринку;

• більш  ефективно використовувати наявні можливості структур, що вже працюють на національному ринку;

• законодавчо  передбачити гарантії держави по збереженню грошових заощаджень населення;

• створити державні органи управління і контролю за функціонуванням ринку;

• здійснення тих чи інших заходів дозволить  прискорити формування в Україні  кредитного ринку.

     Саме  централізований та регульований ринок  стає універсальним механізмом, за допомогою якого врегульовуються  не лише економічні, а й соціальні і навіть політичні відносини. В макроекономічному плані він дозволяє державним органам завдяки отриманню щоденного загального балансу ринку безпосередньо контролювати його стан і своєчасно попереджати кризові ситуації. Стабільність ринку сприятиме зміцненню довіри населення до кредитної системи, залучить іноземних інвесторів, а наявність єдиного центру котирування створить сприятливі умови для здорової конкуренції торговців з одночасним збереженням гарантій для інвесторів та емітентів.