Бюджетні правопорушення

Зміст

Вступ…………………………………………………………………………….…..2

Розділ 1. Сутність та характеристика бюджетного правопорушення………….3

1.1 Визначення  та характеристика бюджетного  правопорушення і нецільового  використання коштів…………………………………………………………….…3

1.2 Види  порушень законодавства про бюджетну  систему………………….…6

Розділ 2. Відповідальність за бюджетне правопорушення та нецільове використання коштів……………………………………………………………….9

2.1 Відповідальність  за порушення бюджетного законодавства………………9

2.2 Правова  природа стягнень за порушення  бюджетного законодавства…..12

Розділ 3. Контроль за дотриманням бюджетного законодавства……………..16

Висновок…………………………………………………………………………..20

Список  використаних джерел……………………………………………………21

     Вступ

     Темою даної індивідуальної роботи є "Сутність бюджетного правопорушення і нецільового  використання коштів".

       Мета роботи. На основі змісту  Бюджетного кодексу України визначити  та проаналізувати сутність бюджетного  правопорушення і нецільового  використання коштів.

       Завданням даної роботи є визначити  сутність бюджетного правопорушення, відповідальність за бюджетне  правопорушення та нецільове  використання коштів та охарактеризувати  контроль за дотриманням бюджетного  законодавства. Регулювання бюджетного  процесу за новими нормами,  встановленими Бюджетним кодексом  України, реформування правового  регулювання бюджетних відносин (зокрема, перехід на формування  державного бюджету за програмно-цільовим  методом, втілення засад нових  міжбюджетних відносин, введення  казначейського обслуговування  бюджетів, прийняття нового порядку  кошторисно-бюджетного фінансування) створюють підстави для висновку  щодо поступового реформування  бюджетної системи країни, у тому  числі і з питання забезпечення  всебічного фінансового контролю  за ефективним та цільовим  використанням бюджетних ресурсів. Основні фінансові порушення  обов'язково класифікуються в  законодавстві. Як заведено, кожне  фінансове порушення має чітко  визначений ступіні відповідальності. І лише в суді встановлюється  адміністративна та кримінальна  відповідальність і призначається  відповідне покарання. Тобто до  того часу, поки суд не визнає  особу винною у навмисному  порушенні або злочині й не  призначить покарання адміністративна  й кримінальна відповідальність  не настає. Окрім того, уповноваженими  органами державного управління  може бути встановлено іншу  відповідальність, що не потребує  рішення суду. Але в таких випадках  передбачена чітко регламентована  система застосування заходів  впливу до фізичних та юридичних  осіб, які скоїли фінансове порушення. 

Розділ 1. Сутність та характеристика бюджетного правопорушення

     1.1 Визначення та характеристика  бюджетного правопорушення і  нецільового використання коштів

     До  прийняття Бюджетного кодексу України  питання про бюджетні правопорушення не мали такої актуальності,тому фактично не були в центрі уваги вчених. Але  це не означає, що на практиці не існувало таких правопорушень. Вони вчинялися  на кожній стадії бюджетного процесу  і полягали в порушенні як нормативних  актів, які безпосередньо врегульовували порядок складання проектів бюджетів, так і самого Закону про Державний  бюджет на відповідний рік. Так, порушення  термінів прийняття Закону України  про Державний бюджет на відповідний  рік призводило до того, що бюджет був  нереальним, а це могло привести до розладу всієї фінансової системи  держави.

     Найбільша кількість правопорушень скоюється  під час найдовшої стадії бюджетного процесу - виконання бюджету. Актуальними  та болючими правопорушеннями є нецільове, неефективне, незаконне використання бюджетних коштів.

     За  таких обставин держава залишається  в скрутному економічному становищі, а порушники бюджетного законодавства  спустошують бюджет та уникають відповідальності. Отже, неможливо залишити без уваги  велику кількість правопорушень, які  мають місце на таких стадіях  бюджетного процесу, як складання проектів бюджетів, розгляд і прийняття  Закону про Державний бюджет України, рішень про місцеві бюджети, оскільки вони тягнуть негативні наслідки для інших стадій. А саме: несвоєчасна  розробка проектів бюджетів, їх прийняття  та внесення змін, які суперечать Конституції  України, а це, як відомо, властиве кожній державі, призводить у подальшому до неналежного їх виконання.

     Бюджетне  правопорушення -- це недотримання учасником  бюджетного процесу встановленого  Бюджетним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами порядку складання, розгляду, затвердження, внесення змін, виконання бюджету чи звіту про виконання бюджету.

     У разі виявлення бюджетного правопорушення Міністерство фінансів України, Державне казначейство України, органи Державної  контрольно-ревізійної служби України, місцеві фінансові органи, голови виконавчих органів міських, міст районного  значення, селищних і сільських рад  і головні розпорядники бюджетних  коштів у межах своєї компетенції  можуть вчиняти такі дії щодо тих  розпорядників бюджетних коштів та одержувачів, яким вони довели відповідні бюджетні асигнування: 1) застосування адміністративних стягнень до осіб, винних у бюджетних правопорушеннях; 2) зупинення  операцій з бюджетними коштами.

     Нецільове використання коштів, виділених бюджетним  асигнуванням чи кошторисом, має наслідком  зменшення асигнувань розпорядникам  бюджетних коштів на суму коштів, що витрачені не за цільовим призначенням, і притягнення відповідних посадових  осіб до дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності у  порядку, визначеному законами України. Зазначені кошти підлягають обов'язковому поверненню до відповідного бюджету.

     Як  і будь-яке правопорушення,бюджетне правопорушення має певні ознаки:

     1. Протиправність - поведінка суб'єкта, спрямована на порушення норм  права. Вчинити правопорушення - значить "переступити" право.  Отже, діяльність учасників бюджетного  процесу не відповідає бюджетному  кодексу України та іншим нормативно-правовим  актам, які регулюють порядок  складання, розгляду, затвердження, внесення змін, виконання бюджету  чи звіту про виконання бюджету.

     2. Правопорушенням визнається лише  винне діяння. Для цього треба  визначити коло суб'єктів і  діяння, які можуть бути протиправними  при їх скоєнні.

     3. Бюджетні правопорушення суспільно-шкідливі  своєю типовістю. Вони порушують  нормальний ритм життєдіяльності  держави та суспільства. Суспільна  шкідливість чи небезпечність  полягає в тому, що це правопорушення  посягає на важливі цінності  суспільства, на умови його  існування. Завдається велика  шкода державі,забезпеченню її  завдань, функцій, соціально-економічному, політичному життю,оскільки бюджет  є єдиним джерелом утворення  та розподілу фінансових ресурсів.

     4. Правопорушення повинно тягнути  за собою застосування відповідальності. Бюджетний кодекс України обходить  стороною питання відповідальності. Стаття 121Бюджетного кодексу України  лише містить перелік видів  відповідальності. У ньому зазначено,  що особи, винні у порушенні  бюджетного законодавства, несуть  цивільну, дисциплінарну,адміністративну  або кримінальну відповідальність  згідно з законами України.  На нашу думку, дану статтю  необхідно конкретизувати, оскільки  кожен вид бюджетного правопорушення  потребує встановлення виду відповідальності.

     Будь-які  правопорушення, включаючи бюджетні, характеризуються наявністю складу правопорушення (об'єкт,суб'єкт, об'єктивна  та суб'єктивна сторона). Поняття  об'єкта правопорушення є одним із важливих понять загальної теорії правопорушення. Кожне правопорушення є посяганням на визначений об'єкт. Об'єктом бюджетного правопорушення є бюджетна система  України, принципи її побудови, бюджетний  процес і міжбюджетні відносини. Предмет охоплюють бюджетні кошти - доходи бюджетів, що утворюються за рахунок різноманітних податкових і неподаткових надходжень,доходів  від операцій з капіталом, трансфертів.

      1.2 Види порушень законодавства  про бюджетну систему

     Бюджетний кодекс України (далі - БК України) не дає  визначення поняття „бюджетні кошти". Єдине в чинному законодавстві  визначення цього поняття наведене у примітці до ст. 210 Кримінального  кодексу України (далі - КК України). Згідно з цим визначенням, до бюджетних  коштів належать кошти, що включаються  до бюджетів усіх рівнів незалежно  від джерела їх формування. Згідно зі ст. 119 БК України, нецільове використання бюджетних коштів - це витрачання їх на цілі, що не відповідають бюджетним  призначенням, встановленим законом  про Державний бюджет України  чи рішенням про місцевий бюджет, виділеним  бюджетним асигнуванням чи кошторису. До нецільового використання бюджетних  коштів можна віднести:

     - використання бюджетних коштів  понад кошторисні призначення;

     - фінансування заходів, не передбачених  бюджетом;

     - витрати бюджетних коштів за  окремими кодами економічної  класифікації за рахунок інших,  у тому числі здійснення капітальних  видатків за рахунок зменшення  бюджетних призначень на поточні  потреби;

     - взяття до сплати зобов'язань,  що перевищують ліміти й кошторисні  призначення;

     - використання коштів за відсутності  затверджених кошторисів.

     Наприклад, нецільовим використанням бюджетних  коштів є використання коштів місцевих бюджетів на витрати, фінансування яких має бути здійснено за рахунок  коштів інших бюджетів. Глава 14 БК України  встановлює розмежування видатків між  бюджетами. В ній, зокрема, зазначено, що витрати на судову влади здійснюються тільки з Державного бюджету. При  проведенні ревізії виконання районного  бюджету в одній з районних рад був виявлений факт здійснення видатків з місцевого бюджету  на закупівлю меблів для потреб районного  суду, який був кваліфікований як нецільове  використання бюджетних коштів.

     Стаття 210 КК України встановлює кримінальну  відповідальність за порушення законодавства  про бюджетну систему.

     З об'єктивної точки зору, вчинення злочину, описаного у ст. 210 КК України, можливе  у чотирьох формах:

     1) використання бюджетних коштів  усупереч їх цільовому призначенню,  яке ми вже розглядали вище. Для притягнення винної особи  до кримінальної відповідальності  бюджетні кошти мають бути  витрачені у великому або особливо  великому розмірі. Великим розміром  визнається сума, яка в тисячу  й більше разів перевищує неоподатковуваний  мінімум доходів громадян, а особливо  великим розміром - сума, яка у  три тисячі й більше разів  перевищує такий мінімум (примітка  до ст. 210 КК України). Вказані параметри  поширюються також на ст. 211 КК  України;

     2) використання бюджетних коштів  у обсягах, що перевищують затверджені  межі видатків. Така ситуація  можлива, наприклад, у випадку,  коли до початку нового бюджетного  періоду не набрав чинності  закон про Державний бюджет  України, а Кабінет Міністрів  України, здійснюючи витрати з  Державного бюджету України (крім  випадків, передбачених ч. 4 статей 15 та 23 БК України), перевищив 1/12 обсягу  видатків, визначених законом про  Державний бюджет України на  попередній бюджетний період, що  прямо заборонено п. 2 ст. 46 БК України.  Так само й розпорядник бюджетних  коштів, здійснивши видатки з  перевищенням межі бюджетних  асигнувань, порушить вимоги п. 5 ст. 51 БК України;

     3) недотримання вимог щодо пропорційного  скорочення видатків бюджету;

     4) недотримання вимог щодо пропорційного  фінансування видатків бюджетів  усіх рівнів.

     Деякі автори, коментуючи ст. 210 КК України, наводять як приклад недотримання вимог щодо пропорційного скорочення видатків бюджету неприйняття уповноваженою  особою рішення про пропорційне  скорочення видатків бюджету в разі зменшення надходжень до нього, а  також прийняття рішення поширити пропорційне скорочення на всі видаткові  статті бюджету, у тому числі й  захищені. Отже, недотриманням вимог  щодо пропорційного фінансування видатків бюджетів усіх рівнів автори пропонують розуміти, зокрема, фінансування у повному обсязі одних статей видатків при одночасному зменшенні фінансування за іншими статтями або при їх повному не фінансуванні, недодержання строків фінансування видатків за окремими статтями, що призводить до виникнення і зростання заборгованості з соціальних виплат та заробітної плати, перевищення або зменшення видатків бюджету в одному кварталі (місяці) за рахунок іншого періоду бюджетного року.

     Необхідно зазначити, що чинне бюджетне законодавство  на сьогодні не встановлює будь-яких вимог  до пропорційного скорочення видатків або їх пропорційного фінансування. Принцип збалансованості, визначений п. 2 ст. 7 БК України, суть якого полягає  в тому, що повноваження на здійснення витрат бюджету мають відповідати  обсягу надходжень до бюджету на відповідний  бюджетний період, є найближчим за суттю до таких вимог, проте таким  не є, оскільки не встановлює будь-яких конкретних вимог. Єдиним нормативно-правовим актом, який до моменту набрання чинності Бюджетним кодексом визначав необхідність дотримання вимог щодо пропорційного  скорочення видатків бюджету й вимог  щодо пропорційного фінансування видатків бюджетів усіх рівнів та визначав відповідальність за їх недотримання, був Закон України  „Про бюджетну систему України" від 5 грудня 1990 р. № 512-ХІІ з наступними змінами й доповненнями (статті 33, 36, 37, 39). Після прийняття Бюджетного кодексу ці положення втратили чинність і, відповідно, наведені вище форми  вчинення злочину припинили своє існування.