Бюджетна система України

• затвердження Державного бюджету України та внесення змін до нього; контроль за виконанням Державного бюджету України, прийняття рішення щодо звіту про його виконання;

• затвердження загальнодержавних програм економічного, розвитку (п.6 ст.85 Конституції України);

• здійснення контролю за діяльністю Кабінету Міністрів України відповідно до Конституції (п.13 ст.85 Конституції України);

• затвердження рішень про надання Україною позик і економічної допомоги іноземним державам та міжнародним організаціям, а також про одержання Україною від іноземних держав, банків і міжнародних фінансових організацій позик, не передбачених Державним бюджетом України, здійснення контролю за їх використанням (п.14 ст.85 Конституції України);

• призначення чи обрання на посади, звільнення з посад посадових осіб, зокрема:

1) призначення на посади  та звільнення з посад Голови  та інших членів Рахункової  палати;

2) призначення на посаду та звільнення з посади Голови Національного банку України за поданням Президента України;

3) призначення та звільнення половини складу Ради Національного банку України.

 

    Верховна Рада України здійснює інші повноваження, які відповідно до Конституції України віднесені до її відання.

    Свої бюджетні повноваження Верховна Рада реалізує через відповідні комітети, основний з яких Комітет Верховної Ради з питань бюджету. [1]

   

     Як найвища ланка у системі органів виконавчої влади Кабінет Міністрів України має такі повноваження у сфері фінансів:

 

1) забезпечує економічну  самостійність  України;

2) забезпечує проведення фінансової,  цінової,  інвестиційної та податкової політики;

3) розробляє    і    здійснює    загальнодержавну    програму

економічного розвитку України;

4) розробляє проект  закону про  Державний  бюджет  України  і забезпечує  виконання   затвердженого  Верховною   Радою    України Державного бюджету України, подає Верховній Раді України звіт  про його виконання;

5) організовує і забезпечує  здійснення  зовнішньоекономічної  діяльності України, митної справи;

6) спрямовує і координує  роботу  міністерств, зокрема, міністерства фінансів, міністерства економіки,  інших  органів

виконавчої влади, зокрема, ДПА;

7) виконує інші функції,  визначені Конституцією та  законами

України, актами Президента України.

8) подає до ВРУ Основні  напрямки бюджетної політики на наступний бюджетний період. [5]

 

     Отже, діяльність Кабінету Міністрів України спрямована на реалізацію головних напрямків внутрішньої та зовнішньої бюджетної політики держави, а також на координацію роботи інших органів виконавчої влади щодо управління бюджетною системою.

 

     На території АРК загальне державне управління бюджетною системою відповідно до Конституції України та Конституції АРК здійснюється Верховною Радою та Радою міністрів АРК.

 

До відання  АРК належить:

-Управління майном, що належить АРК;

-Складання, затвердження та виконання бюджету АРК з питань соціально-економічного та культурного розвитку, раціонального природокористування, охорони довкілля –відповідно до загальнодержавних програм та інше.

    

    Ради народних депутатів як органи місцевого самоврядування, що представляють інтереси громад відповідних адміністративно – територіальних одиниць, затверджують місцеві бюджети, здійснюють контроль та заслуховують звітність про їх виконання.

     Виконавчу  владу в областях і районах, містах Києві і Севастополі здійснюють місцеві державні адміністрації, які організовують підготовку, подання відповідного бюджету на розгляд сесії відповідної ради, забезпечують його виконання.

 

 

Розділ 3. Зарубіжний досвід організації бюджету польської гміни

 

     Бюджетна  система України перебуває на  етапі постійного удосконалення,  вибору правильної стратегії  розвитку.

 

     Як засвідчує  досвід зарубіжних країн ефективність  фінансово – бюджетних відносин  нерозривно пов’язані із запровадженням  вдалого реформування адміністративного устрою держави.

 

     Найбільш  показовим в цьому плані є  досвід з реформування політично -адміністративного устрою в наших найближчих сусідів - поляків.

     В Польщі бюджетну систему утворюють: державний бюджет, а також бюджети громад (гмін).

 

     До державного бюджету з прибуткового податку фізичних осіб, які проживають на території Польщі, надходить: від гміни – 39,34%, повіту – 10,25%, воєводства – 1,60%. З прибуткового податку від юридичних осіб: гміни – 6,71%, повіту – 1,40%, воєводства – 14,75%.

 

    Бюджетний період для всіх бюджетів,  що складають бюджетну

систему,  становить  один календарний рік, який починається 1 січня 

кожного  року  і  закінчується 31 грудня того ж року.  Неприйняття 

Верховною Радою України  закону про  Державний  бюджет  України  до

1 січня не є підставою  для встановлення іншого бюджетного  періоду.

Бюджетний рік в Республіці Польща триває з 1 січня по 31 грудня поточного року і співпадає з календарним [19; с. 158].

     Відповідно до основного поділу владних повноважень у Польщі відсутні обласні, районні державні адміністрації. Переваги надані органам місцевого самоврядування –воєводам, повітам.

     Треба зазначити, що реформа самоврядування у сусідній державі була однією із найбільш вдалих реформ.

     У Польщі  основними ланками адміністративного  устрою є гміни (сільські ради), які є базовою одиницею самоврядування. Гміни об’єднують в середньому 8 – 12 сіл, мінімум 2400 мешканців.

     Свої завдання  здійснюють з допомогою представницького  органу – ради гміни і виконавчого  органу – правління.

 

     Організовує  роботу правління, керує поточними  справами гміни та представляє  її в ділових колах війт (бургомістр, президент міста). Правління виконує свої функції за допомогою установи гміни.

     В установі  гміни працює в середньому 20 -25 чоловік професійних службовців.

     Голова  правління, війт, керує установою  гміни при допомозі своїх заступників,  секретаря та скарбника. Гміна може створювати допоміжні одиниці: солецтва, квартали, дільниці.

 

     Сто відсотків  повноважень, що належать до  гміни, життєво потрібні населенню  даної території. Та найважливіше завдання – реалізація бюджету.           Бюджетна система України складається з державного та місцевих бюджетів.

     Самостійність є однією з рис, що притаманні бюджетові гміни. В середньому бюджет польської гміни з населення 3000 жителів складає біля 13 – 15 мільйонів євро. Бюджет Чернятинської сільської ради Городенківського району Івано – Франківської області з чисельністю 3270 жителів 1524900 грн.

     Реальна  ж самостійність гміни визначається  пропорцією між власними і  зовнішніми доходами. Основні власні  доходи гміни, які складають  від 

35 – 50% - це податки та місцеві платежі, а також доходи від майна. Власні надходження до загального і спеціального фондів бюджету Чернятинської сільської ради складають 410100 грн., 27% загальної суми доходів.

 

         Майно польської гміни складається з власної землі, будівель, технічної інфраструктури, комунальних підприємств, участі в комерційних підприємствах різного типу. Власні доходи, до речі, збирає сама гміна. Специфічним їх джерелом є доходи від участі в деяких державних податках. Скажімо, у випадку податку на прибуток підприємств участь гміни становить 5 з кожних 100 злотих, у прибутковому податку з громадян – 27,6 злотого. Такі види податків збирає податкова і належну суму перераховує гміні. Зовнішні доходи гміни – це безпосередні дотації, субвенції з бюджетів різних рівнів.

     Завдання  гміни, пов’язані із задоволенням  потреб мешканців, діляться на  делеговані та власні.

     Найважливішим  серед власних завдань гміни  є освіта, яка займає 70% видаткової  системи бюджету. Типовими ж  делегованими завданнями гміни є діяльність, пов’язана з реєстрацією актів громадянського стану та паспортним обліком населення, пропискою громадян, частина завдань стосується сфери соціальної політики. На виконання цих завдань гміна отримує делеговані ресурси. В разі недотримання термінів платежів на користь гміни стягується пеня в розмірі встановленому для недоїмки податків.

 

     Для підтвердження  фінансової стабільності гміна  має право призначати до одного  відсотка власного бюджету в  резервний фонд.

     Вступ до  європейської спільноти дає можливість отримувати значні інвестиції на розвиток територіальних громад, сіл, брати участь в різних проектах, складених на основі місцевих ініціатив, економічно обґрунтованих, презентувати різним фондам і, врешті, залучати кошти для розвитку території.

     Конституція  кожного бюджету є такою, щоби  якомога більший потік грошей  можна було направити на інвестиції. Існує поняття так званих «жорстких»  видатків, які пов’язані з реалізацією  обов’язкових завдань гміни.  Різниця між доходами і «жорсткими» видатками й визначає інвестиційні можливості. Їх можна збільшити за рахунок зовнішніх джерел: субвенцій із державного бюджету, фондів Європейського Союзу.

   І в Україні,  і в Польщі завжди можна знайти причину невиконання того чи іншого завдання, найважче – обрати засоби виконання. Досвід реформування в Польщі наштовхує на висновок: місцеве самоврядування є, воно дієздатне, змінює себе та змінює свою країну.

     Тому, враховуючи досвід Польщі, для забезпечення ефективного наповнення місцевих бюджетів потрібно:

- чітко розподілити функціональні повноваження державних органів та органів місцевого самоврядування;

- розширити можливості місцевого самоврядування у сфері місцевого оподаткування, що в подальшому сприятиме збільшенню частки власних надходжень місцевих бюджетів;

- оцінити податковий потенціал регіонів і відповідно до його рівня визначати основні джерела надходжень;

- забезпечити достатні і стабільні відрахування державних ресурсів органам місцевого самоврядування;

- розробити систему фінансового вирівнювання, яка передбачатиме процедури погодження з місцевим самоврядуванням у справі перерозподілу фінансових ресурсів;

- посилити контроль за повнотою і своєчасністю надходжень доходів до місцевих бюджетів.

    За таких  умов місцеві фінансові ресурси будуть формуватися у стабільному і достатньому обсязі, що сприятиме підвищенню рівня життя населення певного регіону України.

    Прогресивні сили українського суспільства, заінтересованість найвищих органів влади в подоланні корупції, виведенні з тіні економіки, поверненні коштів з офшорних зон, активізація громадського суспільства повинні бути спрямовані на розбудову України як багатої, демократичної держави, на використання фінансових важелів бюджетної політики для звершення у себе вдома економічних, політичних справ на благо найвищої цінності держави – людини.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновок

 

   Отже, можна зробити висновок, що державний бюджет є і справді однією із головних ланок фінансової системи. З його допомогою уряд концентрує у своїх руках значну частину національного доходу, перерозподіленого фінансовими методами.

 

    В моїй роботі були розглянуті теоретичні аспекти функціонування бюджетної системи, особливу увагу було приділено ролі бюджету як економічної категорії та функціям, які він виконує, а також структурі та принципам побудови бюджетної системи в сучасній економіці. Було зазначено,що бюджетна система України – це сукупність Державного бюджету та місцевих бюджетів, побудована з урахуванням економічних відносин, державного й адміністративно-територіального устроїв і врегульована нормами права. Дуже важливим є те, що бюджетна  система  України повинна будуватися  на  засадах справедливого і неупередженого розподілу суспільного багатства між громадянами і територіальними громадами.

 

     Крім того проаналізовано показники доходів та видатків Державного бюджету, передбачених ЗУ «Про Державний бюджет України на 2012 рік», а також місцевого бюджету Городенківської районної ради, що сприяло підтвердженню того, що існуюча бюджетна система України не стимулює регіони до нарощування фінансового потенціалу, а, навпаки, робить їх пасивними очікувачами фінансової допомоги від держави.

     Одні регіони передають до державного бюджету у декілька разів більше фінансових ресурсів, ніж обсяги дотацій вирівнювання, а інші - набагато менше. Це є свідченнями неефективності бюджетної системи, оскільки зумовлює зустрічний рух фінансових ресурсів та нерівномірні внески окремих регіонів у формуванні державного та місцевих бюджетів.

 

    Для того, щоб підвищити рівень стійкості місцевих бюджетів, варто запровадити стимули до нарощування місцевими бюджетами коштів у формуванні як їх дохідної частин, так і державного бюджету - залишаючи певний відсоток від перевиконання річних розрахункових обсягів доходів до державного бюджету від територій в розпорядженні останніх, або залежно від результативності їх використання на регіональному рівні. Це дасть змогу зацікавити регіони у ефективному фінансовому забезпеченні розвитку, що посилить кореляцію між фінансовою дієздатністю та стійкістю.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаної літератури:

 

1. Конституція України,  затверджена ВРУ 28.06.96 № 254/96 – ВР // Відомості

ВРУ. – 1996. - № 30.

 

2. Бюджетний кодекс  України: чинне законодавство зі змінами , та допов. станом на 4 жовтня 2011 р. (відповідає офіц. текстові). — К. : Вид. ПАЛИВОДА A.B., 2011. — 148 с. — (Кодекси України).