Фінансове право як галузь права

Фінансове право як галузь права

 

Фінанси – це сукупність відносин, що мають розподільчий характер і  опосередковуються через доходи та видатки суб’єктів фінансових правовідносин, зокрема, через фізичних та юридичних осіб, державу, міжнародні фінансові організації тощо.

 

Ознаки фінансів:

1. це грошові відносини;
2. це економічні відносини;
3. вартісний характер;
4. розподільчий характер;
5. опосередковуються через доходи та видатки.

 

Фінанси є об’єктом фінансової діяльності.

 

Фінансова діяльність – це діяльність, яка проявляється у формуванні доходів та здійсненні витрат суб’єктами фінансових правовідносин.

 

Фінансові відносини – це відносини, що відображають рух вартості від  одного суб’єкта до іншого і характеризують розподільчі, перерозподільчі та обмінні процеси і матеріально проявляються у грошових потоках.

 

Особливості фінансів:

1. тісно пов’язані з функціями держави;
2. це відносини між державою та фізичними і юридичними особами з приводу формування, розподілу та перерозподілу централізованих та децентралізованих фондів коштів;
3. нерозривно пов’язані з існуванням товарно-грошових відносин;
4. пов’язані з розподілом і перерозподілом частини національного валового продукту.

 

Фінанси поділяють на державні і  приватні.

Переважно державні фінанси є предметом  дослідження Фінансового права.

 

Ознаки державних фінансів:

1. це економічні відносини;
2. це відносини з приводу мобілізації, розподілу та витрачання коштів;
3. мета: виконання завдань та функцій держави.

 

Відмінності державних фінансів відповідно до д приватних:

1. держава застосовує примусовий порядок мобілізації фінансових ресурсів;
2. державні фінанси дуже тісно пов’язані з грошовою системою держави;
3. значний розмір державних фінансів;
4. державні фінанси спрямовані на задоволення загальносуспільних потреб;
5. пріоритет видатків над доходами.

 

Централізовані фонди коштів – це кошти, що перебувають у розпорядженні:

1. держави як суб’єкта публічної влади;
2. органів місцевого самоврядування.

 

Децентралізовані фонди коштів – це кошти, що перебувають у розпорядженні окремих суб’єктів господарської діяльності і створюються за рахунок їх власних прибутків.

 

Централізовані та децентралізовані фонди коштів у вузькому розумінні  включають в себе гроші (готівкові, безготівкові).

Централізовані та децентралізовані фонди коштів у широкому розумінні  включають в себе валютні цінності. Хоча деякі автори вважають, що централізовані та децентралізовані фонди коштів у широкому розумінні включають в себе гроші, цінні папери та валютні цінності.

 

Але відповідно до Декрету КМУ „Про систему валютного регулювання  і валютного контролю” від 19.02.1993р. валютні цінності – це

1. валюта України - грошові знаки у вигляді банкнотів, казначейських білетів, монет і в інших формах, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території України, а також вилучені з обігу або такі, що вилучаються з нього, але підлягають обмінові на грошові знаки, які перебувають в обігу, кошти на рахунках, у внесках в банківських та інших кредитно-фінансових установах на території України;
2. платіжні документи та інші цінні папери (акції, облігації, купони до них, бони, векселі (тратти), боргові розписки, акредитиви, чеки, банківські накази, депозитні сертифікати, ощадні книжки, інші фінансові та банківські документи), виражені у валюті України;
3. іноземна валюта - іноземні грошові знаки у вигляді банкнотів, казначейських білетів, монет, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території відповідної іноземної держави, а також вилучені з обігу або такі, що вилучаються з нього, але підлягають обмінові на грошові знаки, які перебувають в обігу, 
   кошти у грошових одиницях іноземних держав і міжнародних розрахункових (клірингових) одиницях, що перебувають на рахунках або вносяться до банківських та інших кредитно-фінансових установ за межами України;
4. платіжні документи та інші цінні папери (акції, облігації, купони до них, векселі (тратти), боргові розписки, акредитиви, чеки, банківські накази, депозитні сертифікати, інші фінансові та банківські документи), виражені в іноземній валюті або банківських металах;
5. банківські метали - це золото, срібло, платина, метали платинової групи, доведені (афіновані) до найвищих проб відповідно до світових стандартів, у зливках і порошках, що мають сертифікат якості, а також монети, вироблені з дорогоцінних металів.

 

Відповідно до ч.1 ст.192 Цивільного кодексу України: цінний папір - це документ встановленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчує грошове або інше майнове право і визначає взаємовідносини між особою, яка його випустила (видала), і власником та передбачає виконання зобов'язань згідно з умовами його випуску, а також можливість передачі прав, що випливають з цього документа, іншим особам.

 

Фінансова діяльність держави –  це планова діяльність у сфері мобілізації, розподілу та використання централізованих та децентралізованих фондів коштів з метою виконання завдань та функцій держави.

 

Особливості фінансової діяльності держави:

1. міжгалузевий характер;
2. суб’єкти фінансової діяльності держави – це органи державної влади та органи місцевого самоврядування;
3. поєднання імперативних та диспозитивних методів управління.

 

Фінансова діяльність держави  значною мірою врегульована на законодавчому рівні. Зокрема, відповідно до п.1 ч.2 ст.92 Конституції України виключно законами України встановлюються:

• Державний бюджет України і бюджетна система України;
• система оподаткування, податки і збори;
• засади створення і функціонування фінансового, грошового, кредитного та інвестиційного ринків;
• статус національної валюти, а також статус іноземних валют на території України;
• порядок утворення і погашення державного внутрішнього і зовнішнього боргу;
• порядок випуску та обігу державних цінних паперів, їх види і типи.

 

Принципи фінансової діяльності держави:

1. загальноправові:
• законність;
• верховенство права;
• суверенітет держави;
• рівність усіх форм власності:
• та ін.
2. галузеві:
• публічний характер фінансової діяльності держави;
• розподіл функцій між представницьким органом та органами виконавчої влади у сфері фінансової діяльності;
• пріоритет законодавчого органу над виконавчими;
• пріоритет видатків над доходами;
• всебічний контроль у сфері фінансової діяльності;
• плановий та цільовий характер використання фінансових ресурсів держави.

 

Методи фінансової діяльності держави:

 

• мобілізація коштів – це система заходів, які здійснюються державою для планомірного формування фондів коштів.

Види мобілізації: обов’язкова (сплата податків) і добровільна (допомоги, пожертви, дарунки).

• розподіл коштів - це система заходів щодо виділення коштів за призначенням.

 

Завдяки розподілу коштів видно  пріоритети державної політики та її співвідношення з функціями держави. Розподіл коштів здійснюється на підставі Бюджетного кодексу відповідно до Закону України про державний бюджет.

 

Методи розподілу коштів:

1. фінансування;
2. кредитування.

 

Фінансування – це безповоротний, безоплатний, цільовий відпуск коштів, що здійснюється на підставі затвердженого фінансового плану з відповідного централізованого фонду кошту.

 

Ознаки фінансування:

1. безповоротність;
2. безоплатність;
3. цільовий характер;
4. підстава здійснення – закон про державний бюджет, рішення про місцевий бюджет;
5. здійснюється з бюджету відповідного рівня.

 

Кредитування – це виділення  коштів на певний строк на засадах  оплатності та поворотності з додержанням цільового призначення.

 

Ознаки кредитування:

1. оплатність;
2. строковість;
3. поворотність;
4. цільовий характер;
5. підстава здійснення – закон про державний бюджет, рішення про місцевий бюджет;
6. здійснюється з бюджету відповідного рівня.

 

• використання коштів – це система заходів щодо використання за призначенням бюджетних коштів.

 

Ознаки використання коштів:

1. плановість;
2. цільовий характер;
3. ефективність;
4. економія;
5. здійснюється в межах затверджених лімітів.

 

• фінансовий контроль - це система заходів щодо додержання законності, фінансової дисципліни і раціональності у під час здійснення фінансової діяльності держави.

 

Фінансова система України

 

Фінансова система України – це сукупність фінансових інститутів, які сприяють утворенню та використанню централізованих та децентралізованих фондів коштів для здійснення фінансової діяльності держави.

 

Основні ланки фінансової системи  України:

1. державний бюджет; це найбільший централізований фонд коштів, що перебуває у розпорядженні уряду.

Бюджет – це план формування та використання фінансових ресурсів для забезпечення завдань і функцій, які здійснюються органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування протягом бюджетного періоду (п.1 ст.2 БК України).

2. місцеві бюджети;

бюджети місцевого самоврядування – це бюджети територіальних громад сіл, селищ, міст та їх об'єднань (п.2 ст.2 БК України).

місцеві бюджети – це бюджет Автономної Республіки Крим, обласні, районні бюджети, бюджети районів у містах та бюджети місцевого самоврядування (п.26 ст.2 БК України).

3. фінанси державних підприємств;

Джерелами формування майна суб'єктів  господарювання, зокрема і державних підприємств, є:

• грошові та матеріальні внески засновників;
• доходи від реалізації продукції (робіт, послуг);
• доходи від цінних паперів;
• капітальні вкладення і дотації з бюджетів;
• надходження від продажу (здачі в оренду) майнових об'єктів (комплексів), що належать їм, придбання майна інших суб'єктів;
• кредити банків та інших кредиторів;
• безоплатні та благодійні внески, пожертвування організацій і громадян;
• інші джерела, не заборонені законом (ч.1 ст. 140 ГК України).
4. спеціальні цільові фонди; наприклад, Пенсійний фонд України. Специфіка спеціальних цільових фондів:
• цільове призначення;
• визначена законодавча самостійність;
• відокремленість від державного бюджету;
• управління ними здійснюється чітко визначеними органами державної влади;
• чітко визначені джерела формування;
• чітко визначені напрями використання коштів;
• зумовлені конкретними потребами.
5. кредит. Позичальником виступає держава в особі органів державної влади. Наприклад. Держава випускає облігації державної внутрішньої (зовнішньої) позики.