Методи та методика фінансового контролю: їх особливості та співвідношення

  - сума страхових виплат, отриманих  платником податку за договорами  довгострокового страхування життя  та недержавного пенсійного страхування,  у випадках та розмірах, визначених  в законі;

  - частина доходів від операцій  з майном;

  - дохід від надання майна в  оренду;

  - дохід, отриманий платником податку  від його працедавця як додаткове  благо у вигляді харчування, вартості  використання житла та автомобільного  транспорту, наданих платнику податку  у безоплатне користування у  випадках, встановлених в законі; суми фінансової допомоги та  вартості безоплатно отриманих  товарів (робіт, послуг) тощо;

  - дохід у вигляді неустойки,  штрафів або пені;

  - дохід у вигляді процентів,  дивідендів та роялті, виграшів, призів;

  - інвестиційний прибуток від здійснення  платником податку операцій з  цінними паперами та корпоративними  правами;

  - дохід у вигляді вартості успадкованого  майна;

  - сума надміру витрачених коштів, отриманих платником податку  на відрядження або під звіт  та не повернутих у встановлені  законодавством строки;

  - кошти або майно, отримані платником  податку як хабар, викрадені  чи знайдені як скарб, не  зданий державі згідно із законом.

  Не  включаються до складу загального оподатковуваного доходу:

  - сума державної адресної допомоги, житлових та інших субсидій  або дотацій які отримуються  платником податку з бюджетів  та фондів загальнообов'язкового  державного страхування;

  - сума коштів, отриманих платником  податку на відрядження або  під звіт;

  - сума доходів, отриманих платником  податку від розміщення ним  коштів у цінні папери, емітовані  Міністерством фінансів України,  виграші у державну лотерею;

  - суми виплат чи відшкодувань  що здійснюються неприбутковими  організаціями та благодійними  фондами України у встановлених  законом випадках;

  - сума внесків на обов'язкове  страхування платника податку  відповідно до закону;

  - кошти або вартість майна, які  надходять платнику податку внаслідок  поділу спільної сумісної власності  подружжя у зв'язку з розірванням  шлюбу;

  - аліменти, що виплачуються платнику  податку;

  - сума, сплачена працедавцем на  користь закладів освіти у  рахунок компенсації вартості  підготовки чи перепідготовки  платника податку - найманої особи,  якщо її розмір не перевищує  суми місячного прожиткового  рівня для працездатної особи  помноженої на 1,4;

  - кошти або вартість майна (послуг), що надаються як допомога на  поховання;

  - кошти або вартість майна (послуг), що надаються як допомога на  лікування та медичне обслуговування  платника податку його працедавцем  за рахунок коштів, які залишаються  після оподаткування такого працедавця  податком на прибуток підприємств;

  - вартість путівок на відпочинок, оздоровлення та лікування на  території України, які надаються  платнику професійною спілкою,  до якої зараховуються профспілкові  внески такого платника податку  або за рахунок коштів відповідного  фонду загальнообов'язкового державного  соціального страхування;

  - сума стипендії, яка виплачується  з бюджету учню, студенту, ординатору, аспіранту або ад'юнкту якщо  її розмір не перевищує суми  місячного прожиткового рівня  для працездатної особи помноженої  на 1,4 та округленої до найближчих 10 гривень;

  - інші доходи. 
 
 
 
 
 

     Закон "Про податок з доходів фізичних осіб" передбачає розмежування об'єктів оподаткування залежно від резидентського статусу платника податку.

     Об'єктом оподаткування резидента є:

• загальний місячний оподатковуваний дохід;
• чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом зменшення загального річного оподатковуваного доходу на суму податкового кредиту такого звітного року;
• доходи з джерелом їх походження з України, які підлягають кінцевому оподаткуванню при їх виплаті;
• іноземні доходи.

     Об'єктом оподаткування нерезидента є:

• загальний місячний оподатковуваний дохід з джерелом його походження з України;
• загальний річний оподатковуваний дохід з джерелом його походження з України;
• доходи з джерелом їх походження з України, які підлягають кінцевому оподаткуванню при їх виплаті.

     Загальний річний оподатковуваний доход складається з суми загальних місячних оподатковуваних доходів звітного року, а також іноземних доходів, одержаних протягом такого звітного року.

     Перелік окремих видів доходів, які включаються та не включаються до складу загального місячного доходу, встановлені відповідно пунктами 4.2 та 4.3 ст.4 Закону "Про податок з доходів фізичних осіб".

     Закон "Про податок з доходів фізичних осіб" не передбачає встановлення єдиної ставки податку, а тому залежно від особливостей об'єкта оподаткування застосовується одна з таких ставок.

     Фактично базовою є ставка, встановлена п.7.1 ст.7 Закону "Про податок з доходів фізичних осіб". Така ставка податку становить 15% від об'єкта оподаткування, але у період з 1 січня 2004 року до 31 грудня 2006 року така базова ставка встановлюється на рівні 13% від об'єкта оподаткування.

     Ставка податку становить 5% від об'єкта оподаткування, нарахованого податковим агентом у разі, якщо таким об'єктом є:

• процент на депозит (вклад) у банк чи небанківську фінансову установу відповідно до закону (крім страховиків);

• процентний  або дисконтний дохід за ощадним (депозитним) сертифікатом;

в інших  випадках, прямо визначених відповідними нормами Закону "Про податок  з доходів фізичних осіб".

     Ставка податку становить подвійний розмір ставки, визначеної п.7.1 ст.7 Закону, від об'єкта оподаткування, нарахованого як виграш чи приз (крім у державну лотерею у грошовому виразі), або будь-яких інших доходів, нарахованих на користь нерезидентів-фізичних осіб, за винятком доходів, визначених у підпункті 9.11.3 пункту 9.11 статті 9 Закону "Про податок з доходів фізичних осіб".

     Ставка податку може становити інший розмір, визначений відповідними нормами Закону "Про податок з доходів фізичних осіб".

      Новацією Закону "Про податок з доходів фізичних осіб" стосовно визначення об'єкта оподаткування резидентів є поняття податкового кредиту. Відповідно до п.1.16 ст. 1 Закону «Про податок з доходів фізичних осіб» податковим кредитом є сума (вартість) витрат, понесених платником податку - резидентом у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) у резидентів - фізичних або юридичних осіб протягом звітного року (крім витрат на сплату податку на додану вартість та акцизного збору), на суму яких дозволяється зменшення суми його загального річного оподатковуваного доходу, одержаного за наслідками такого звітного року, у випадках, визначених цим Законом. Таким чином, право на податковий кредит має виключно платник податку-резидент, що має індивідуальний ідентифікаційний номер.

     Платник податку має право на податковий кредит лише один раз на рік за наслідками звітного податкового року. Для його отримання платник має подати річну податкову декларацію до податкових органів, де зазначаються суми отриманого доходу та підстави для нарахування податкового кредиту із зазначенням конкретних сум.

     Підстави для нарахування податкового кредиту із зазначенням конкретних сум відображаються платником податку в річній податковій декларації. До складу податкового кредиту включаються фактично понесені витрати, підтверджені платником податку документально, а саме: фіскальним або товарним чеком, касовим ордером, товарною накладною, іншими розрахунковими документами або договором, які ідентифікують продавця товарів (робіт, послуг) та визначають суму таких витрат. Вказані документи не надсилаються податковому органу, але підлягають зберіганню платником податку протягом року, достатнього для проведення податковим органом податкової перевірки стосовно нарахування такого податкового кредиту.

     Перелік витрат, дозволених до включення до складу податкового кредиту, визначено у п. 5.3 ст. 5 Закону "Про податок з доходів фізичних осіб".

     Загальна сума нарахованого податкового кредиту не може перевищувати суми загального оподатковуваного доходу платника податку, одержаного протягом звітного року як заробітна плата.

     Право на застосування податкового кредиту має обмеження. Якщо платник податку не скористався правом на нарахування податкового кредиту за наслідками звітного податкового року, то таке право на наступні податкові роки не переноситься.

     Особливості нарахування та сплати окремих видів доходів передбачені відповідними пунктами статті 9 Закону "Про податок з доходів фізичних осіб", зокрема: п.9.1 - оподаткування доходу від надання нерухомості в оренду (суборенду), житловий найм (піднайм); п.9.2 - оподаткування процентів; п.9.3 - оподаткування дивідендів; п.9.4 - оподаткування роялті; п.9.5 - оподаткування виграшів та призів; п.9.6 - оподаткування інвестиційного прибутку; п.9.7 - оподаткування благодійної допомоги; п.9.8 - оподаткування доходів, отриманих за договорами довгострокового страхування життя та недержавного пенсійного страхування; п.9.9 - оподаткування іноземних доходів; п.9.10 - оподаткування сум надміру витрачених коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт та не повернутих у встановлений строк; п.9.11 - оподаткування доходів, одержаних нерезидентами; п.9.12 - оподаткування доходів, отриманих фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності або фізичною особою, яка сплачує ринковий збір.

     Закон «Про податок з доходів фізичних осіб» визначає особливості оподаткування окремих видів операцій або доходу: стаття 10 - операцій, пов'язаних з іпотечним житловим кредитуванням; стаття 11 - операцій з продажу об'єктів нерухомого майна; стаття 12 - операцій з продажу або обміну об'єкта рухомого майна; стаття 13 - доходу, отриманого платником податку внаслідок прийняття ним у спадщину коштів, майна, майнових чи немайнових прав; стаття 14 - доходу, отриманого платником податку як подарунок (або внаслідок укладення договору дарування); стаття 15 - операцій із заміщення втраченої власності.

     Пільги по податку на доходи фізичних осіб називаються податкові соціальні пільги. Так, платники податку, які отримують дохід у вигляді заробітної плати з джерел на території України, розмір якої не перевищує прожиткового мінімуму, збільшеного у 1,4 рази та округленої до найближчих 10 гривень, мають право на зменшення суми загального місячного оподатковуваного доходу, отримуваного від одного працедавця на суму податкової соціальної пільги.

     Податкова соціальна пільга визначена у розмірі, що дорівнює 30% однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на місяць) у 2004 році, 50% - у 2005 році, 80% - у 2006 році і 100% - у 2007 році.

     Крім того, деякі категорії громадян мають підвищений розмір пільги - 150% та 200% від суми, зазначеної вище.

     Так, податкова соціальна пільга у розмірі 150% встановлюється для платника податку, який:

  а) є самотньою матір'ю або самотнім батьком (опікуном, піклувальником) - у розрахунку на кожну дитину віком до 18 років;

  б) утримує дитину - інваліда I або II групи - у розрахунку на кожну дитину віком до 18 років;

  в) має троє чи більше дітей віком  до 18 років - у розрахунку на кожну  таку дитину;

  г) є вдівцем або вдовою;

  д) є особою, віднесеною законом до 1 або 2 категорії осіб, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, включаючи осіб, нагороджених грамотами Президії Верховної Ради УРСР у зв'язку з їх участю в ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи;

  е)є учнем, студентом, аспірантом, ординатором, ад'юнктом, військовослужбовцем строкової служби;

  є) є інвалідом I або II групи, у тому числі з дитинства;