Особливості правового регулювання місцевих податків і зборів

 

 

Зміст

 

Вступ……………………………………………………………………………….3

Розділ І. Особливості правового регулювання місевих податків і зборів ……5

Розділ ІІ. Правовий режим місцевих податків…………………………………12

Розділ ІІІ. Правовий режим місцевих зборів…………………………………..21

Висновки………………………………………………………………………....33

Список використаних джерел…………………………………………………..34

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

   Для існування держави необхідні величезні фінансові ресурси, що акумулюються в бюджетному та позабюджетному державному централізованому  фондах  в основному завдяки функціонуванню податкової системи.  Економічні відносини, зв'язані з податками, у тому чи іншому ступені торкаються всього населення країни, тому основні теоретичні і практичні аспекти побудови податкової системи цікавлять не тільки фахівців (економістів, юристів, керівників усіх рівнів, підприємців), але і звичайних громадян. В даній роботі я розгляну три питання. Спочатку розгляну особливості правового регулювання місцевих податків та зборів, де буде охарактеризована законодавчо – нормативна база, яка регулює нарахування та сплату цих податків. В другому розділі  розгляну правовий режи місцевих податків в фінансовій системі України, так як на сьогодні вони є важливою структурною ланкою податкових систем більшості країн. За їхньою допомогою мобілізуються кошти для фінансування соціально-культурних заходів, а також витрат, пов’язаних із розвитком місцевого господарства та інших заходів місцевого значення. В третьому розділі курсової  роботи буде дана правова характеристика місцевих зборів, їх граничні розміри та порядок обчислення який визначає Декрет Кабінету Міністрів України "Про місцеві податки і збори" від 20 травня 1993 р.  Органи місцевого самоврядування самостійно встановлюють і визначають порядок сплати місцевих податків і зборів відповідно до статті 1 Декрету Кабінету Міністрів України "Про місцеві податки і збори" та в межах установлених Декретом граничних розмірів ставок. Законодавство встановлює загальні правові засади справляння місцевих податків і зборів. В межах своєї компетенції, органи місцевого самоврядування мають право запроваджувати пільгові податкові ставки, повністю відміняти окремі місцеві податки і збори або звільняти від їх сплати певні категорії платників та надавати відстрочки у сплаті місцевих податків та зборів. Платники зобов’язані сплачувати місцеві податки і збори, відповідно до вимого рішення органу місцевого самоврядування про провадження платежу і тільки після набрання чинності цього рішення.

   Місцеві податки і збори перераховуються до бюджетів місцевого самоврядування в порядку, визначеному радами народних депутатів, якими вони встановлюються. Стягнення не внесених в установлений термін місцевих податків і зборів здійснюється згідно з чинним законодавством. Надміру сплачені платниками суми місцевих податків і зборів зараховуються в рахунок майбутніх платежів або повертаються їм згідно з чинним законодавством. Відповідальність за правильність обчислення, своєчасність сплати місцевих податків і зборів до бюджету місцевого самоврядування покладається на платників відповідно до чинного законодавства. 
Контроль за сплатою місцевих податків і зборів здійснюється державними податковими інспекціями.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ 1.Особливості правового регулювання місевих податків і зборів

    Місцеві податки і збори є невід'ємною частиною податкової системи держави, тому особливу увагу при здійсненні податкової реформи приділяють правовому регулюванню місцевого оподаткування, що є одним з основних фінансових джерел формування бюджетів місцевого самоврядування. Існування місцевих податків і зборів відповідає в першу чергу інтересам територіальних громад, від імені яких діють органи місцевого самоврядування, оскільки такі платежі є виключно їх фінансовою базою. Виходячи з цього, метою введення місцевих податків і зборів є забезпечення місцевих органів влади коштами, необхідними для здійснення їх завдань і функцій, що перебувають у їх самостійному розпорядженні і концентруються у відповідних бюджетах.

   Правове регулювання місцевих податків і зборів має певну специфіку, оскільки здійснюється на двох рівнях: на загальнодержавному і місцевому. По-перше, держава визначає вичерпний перелік таких обов'язкових платежів, коло платників, об'єкти оподаткування, граничні розміри ставок, тобто встановлює основи їх справляння, надаючи повноваження органам місцевого самоврядування на введення таких податків і зборів на відповідній території.          По-друге, місцеві органи влади, peaлізуючи надані державою повноваження, встановлюють і детально регламентують механізми справляння окремо кожного з податків і зборів, а також уводять їх у дію. Таке положення забезпечує захист місцевих бюджетів від необґрунтованого і безмежного тиску згори (держави). Таким чином, місцеві податки і збори — це обов'язкові платежі, що установлюються державою, регламентуються і справляються органами місцевого самоврядування і надходять до місцевих бюджетів.

  При законодавчому регулюванні системи місцевих податків і зборів слід враховувати низку факторів: 1) закріплення за місцевими бюджетами таких доходних джерел, що забезпечували б стабільне надходження доходів і фінансування власних повноважень місцевих органів; 2) сполучення інтересів держави і місцевого самоврядування, при обмеженні необґрунтованого впливу державної влади на місцеве оподаткування; 3) доцільність та обґрунтованість уведення місцевих податків і зборів на відповідній території; 4) домірність сум коштів, що надходять до бюджетів від таких податків і зборів з витратами по їхньому справлянню тощо.

   До певного часу в Україні не було чіткої законодавчої визначеності місцевих податків і зборів. Сьогодні коло нормативно-правових актів, що регулюють місцеве оподаткування, становить певну систему, до якої входять: Конституція України, Декрет Кабінету Міністрів України від 20 травня 1993 р. «Про місцеві податки і збори», акти президента, рішення органів місцевого самоврядування тощо. Отже, регулювання місцевого оподаткування здійснюється як податковими законами, так і цілою низкою інших нормативних актів, що визначають компетенцію органів місцевого самоврядування у сфері оподаткування, специфіку побудови бюджетної системи і взаємини її структурних елементів, а також актами місцевих органів. При цьому необхідно звернути увагу на основні проблеми регулювання справляння місцевих податків і зборів.

   Основою законодавства про місцеві податки і збори є Конституція України, якою закріплюються вихідні положення, щодо регулювання місцевого оподаткування, а саме у п. 1 ст. 143 закріплено право територіальних громад безпосередньо через органи місцевого самоврядування встановлювати місцеві податки і збори відповідно до закону. ¹

   Декрет Кабінету Міністрів України «Про місцеві податки і збори» характеризує конкретні види податків і зборів, закріплює граничні розміри ставок, розкриває механізм їх обчислення, вилучення, джерела і порядок їхньої сплати, а також повноваження місцевих органів самоврядування щодо встановлення місцевих податків і зборів, а саме повноваження з розробки й затвердження положень, що встановлюють конкретні ставки платежів, порядок обчислення і сплати місцевих податків, ведення пільгових ставок, надання окремим категоріям платників відстрочок, розстрочок чи звільнення їх від сплати за такими платежами тощо.

   З першого січня поточного року наша країна почала жити за новими податковими правилами – за нормами нового Податкового кодексу України. Податковий кодекс , який було прийнято 2 грудня 2010 року, є одним із етапів економічної реформи в Україні. Цей законодавчий акт - результат компромісів між державою, політичною елітою, громадянським суспільством та бізнес – структурами.

    Положення   Податкового кодексу в першу  чергу спрямовані на оптимізацію  процесу адміністрування податків, зниження податкового навантаження та створення стимулів для інноваційно – технологічного розвитку вітчизняної економіки.

   Хочу підкреслити, що з прийняттям нового  Податкового кодексу України законодавець відмовився від використання поняття ”система оподаткування”, натомість введено поняття  ”Податкова система України”, під якою розуміють сукупність загальнодержавних та місцевих податків та зборів, що справляються в установленому Кодексом  порядку. Це поняття значно ширше, ніж той зміст, який з ним повязувався в минилумо. Оподаткування включає не лише вичерпний перелік податків та зборів, а й процесуальне забезпечення їх появи та справляння. Саме тому перехід до використання категорії ”податкова система” вважається доречним.

   Кожний розділ  у Податковому кодексі присвячено  адмініструванню окремого податку  або групи податків, об’єднаних за певним критерієм, як (наприклад у відповідності до даної теми курсової ”Місцеві податки та збори” ).

 

   У Податковому кодексі в ст 6 дається чітке визначення ”податок” та ”збір”. Слід зазначити, що визначення податку та збору в українському податковому законодавстві надано вперше. Таким чином , Податковим кодексом України визначено, що Податок –це встановлене вищим органом законодавчої влади обов’язків платіж, яким втановлюється обов’язок платника податку, фізичної або юридичної особи сплатити до бюджету чітко визначену суму у встановлені законом терміни, які характеризуються 5-ма рисами:²

1. Обов’язковість платежу. Полягає у тому, що за ухилення від сплати за порушення термінів сплати законом предбачається юридична відповідальність;

2. Перехід права власності на частину коштів у вигляді податку від платника до держави;

3. Індивідуальна безвідплатність платежу, яка полягає в тому, що стягуючи податок держава не бере на себе зобов’язання надати платнику певний еквівалент його платежу у вигляді матеріальних благ чи послуг;

4. Адресність (податок надходить виключно до бюджету);

5. Регулярність стягнення.

   Класифікація податків:

1. В залежності від суб’єктів: юридичні та фізичні особи, як фізичні так і юридичні особи;
2. За об’єктами оподаткування:  податки на доходи та податки на майно;
3. За методами стягнення: прямі та не прямі;
4. За формою стягнення: грошові та натуральні;
5. В залежності від території та бюджету , до якого надходять податки та органу, що встановлює: загальнодержавні та місцеві                                    ³

Збір - обов'язковий  платіж   до відповідного бюджету, що справляється з платників зборів, з умовою отримання ними спеціальної вигоди, у тому числі внаслідок вчинення на  користь  таких  осіб  державними органами, органами місцевого самоврядування, іншими уповноваженими органами та особами юридично значимих дій.

Усім на відомо, з прийняттям Податкового кодексу України суттєво зменшилась кількість податків та зборів у ст.9 та 10 наведено перелік місцевих податків та зборів.

   До місцевих податків належать: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки та єдиний податок.

   До місцевих зборів належать: збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності; збір за місця для паркування  транспортних засобів; туристичний збір.

   Повноваження Верховної  Ради України, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, сільських , селищних та міських рад щодо податків та зборів визначені у ст. 12 Податкового кодексу.

   Так, Верховна Рада України встановлює на території України загальнодержавні податки та збори і визначає - перелік загальнодержавних податків та зборів:

- перелік місцевих податків та зборів, установлення яких належить до компетенції сільських,селищних та міських рад;

- положення, щодо загальних податків та зборів;

-положення, щодо місцевих податків та зборів;

   Сільські, селищні та міські ради в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.

   Копія прийнятого  рішення про встановлення місцевих  податків чи зборів надсилається  у десятиденний строк з дня  оприлюднення до органу державної  податкової служби , в якому перебувають на обліку платники відповідних місцевих податків та зборів.

   Рішення про встановлення  місцевих податків та зборів  офіційно оприлюднюється відповідним  органом місцевого самоврядування  до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування встановлених місцевих податків та зборів або змін ( плановий період ).

   У разі якщо  сільська, селищна та міська рада не прийняла рішення про встановлення відповідних місцевих податків та зборів, що є обов’язковими згідно з нормами Податкового кодексу, такі податки та збори справляються виходячи з норм Податкового кодексу із застосуванням мінімальної ставки місцевих податків та зборів.

   В основу місцевого оподаткування покладено принципи Європейської хартії місцевого самоврядування (1985 р.), до якої в 1997 році приєдналась Україна, і Конституції України. Власне, місцеве оподаткування в Україні закріплене в ст.143 Конституції України у безпосередньому зв’язку із місцевим самоврядуванням, основу якого становлять сільські, селищні, міські ради, що мають вирішальні повноваження у сфері місцевих податків і зборів. Важливе значення має положення про те, що принаймні частина фінансових ресурсів місцевих органів влади формується за рахунок місцевих податків та зборів, розмір яких вони уповноважені встановлювати в межах закону.⁴

   У сфері місцевого оподаткування одне з центральних місць займає проблема співвідношення загальнодержавної законодавчої та виконавчої влади і місцевого самоврядування: в теорії і практиці питання місцевого оподаткування найчастіше при широкому підході розглядаються саме крізь призму співвідношення «держава» - «місцеве самоврядування». Місцеві податки і збори встановлюються вищими представницькими органами і вводяться місцевими органами влади. Відносини держави і місцевого самоврядування в цій сфері найімовірніше можна розглядати як своєрідну автономію місцевих влад. Необхідність місцевого оподаткування, а не сільського, міського, селищного, як це мало місце до сьогодні.