Поняття бюджетного процесу та його стадії

Автор: Пользователь скрыл имя, 18 Февраля 2012 в 18:15, контрольная работа

Описание работы

Мета дослідження полягає в комплексному аналізі теоретичних та практичних проблем законодавчого процесу, науковому визначенні його змістовного обсягу, визначенні стадій законодавчого процесу, аналізу парламентські процедури, аналіз бюджетного процесу, його основних принципів, розгляд повноважень учасників бюджетного процесу і послідовна характеристика всіх стадій проходження бюджетів у їх періодичному циклі.

Содержание

Вступ 3
Сутність та принципи побудови бюджетної системи України 5
Бюджетний процес України. Його сутність, учасники та стадії. 8
Висновки 16
Перелік використаних джерел 19

Работа содержит 1 файл

фын право.doc

— 128.00 Кб (Скачать)

     Міністерство  освіти і науки, молоді та спорту

     Сумський  державний університет

     Юридичний факультет 
 
 
 
 
 

     Контрольна  робота

     з курсу «Фінансове право»

     на  тему

     Поняття бюджетного процесу  та його  стадії 
 
 
 
 

                Викладач 

                Чернадчук Віктор Дмитрович 
                 
                 
                 

     Суми -2012 

Зміст 

 

     

Вступ

     Провідну, визначальну роль у формуванні та розвитку економічної структури будь-якого сучасного суспільства грає державне регулювання, що здійснюється в рамках обраною владою економічної політики. Одним з найбільш важливих механізмів, що дозволяють державі здійснювати економічне і соціальне регулювання, є фінансовий механізм - фінансова система суспільства, головним ланкою якої є державний бюджет. Саме за допомогою фінансової системи держава утворює централізовані і впливає на формування децентралізованих фондів грошових коштів, забезпечуючи можливість виконання покладених недержавні органи функцій.

     Актуальність  теми даного дослідження зумовлена: місцем парламенту у державному механізмі та здійсненні ним законодавчої функції; завданням створення науково-обгрунтованої, комплексної системи управління законодавчим процесом; пошуком шляхів оптимізації парламентських процедур; прямуванням до подальшої  професіоналізації парламенту.

       Підвищенням ролі парламенту, вдосконалення  законодавчого процесу, покращення якості законів є для країни, яка задекларувала свій  демократичний вибір, об’єктивною необхідністю. Потреба в їх науковому осмисленні  не тільки не втратила своєї актуальності, а й завдяки докорінним змінам, які стались в економічному та політичному житті України, набула якісно нового значення.

       Об’єктом дослідження є законодавчий процес, як процес діяльності уповноважених органів по створенню нормативних актів, що мають найвищу юридичну силу – законів України.

       Предметом дослідження є теоретичні проблеми законодавчого процесу, а саме визначення сутності, його особливостей і складових,  місця у правовій дійсності, тенденцій  розвитку та удосконалення.

       Мета дослідження полягає в комплексному аналізі теоретичних та практичних проблем законодавчого процесу, науковому визначенні його змістовного обсягу, визначенні стадій законодавчого процесу, аналізу парламентські процедури, аналіз бюджетного процесу, його основних принципів, розгляд повноважень учасників бюджетного процесу і послідовна характеристика всіх стадій проходження бюджетів у їх періодичному циклі.

       Мета роботи зумовлює виконання  таких завдань:

      - уточнити визначення законодавчого  процесу та відмежувати його  від споріднених понять;

      - дослідити стадії законодавчої  процедури;

      - дослідити зміст спеціальних принципів законодавчого процесу;

      - визначити напрямки удосконалення  законодавчих процедур. 

     Як  правило, раз на рік, під час затвердження проекту бюджету розгортається  справжня війна за бюджетні дотації  та фінансування. Ця війна зачіпає всіх: як міністерства та дослідницькі інститути, такі державні підприємства, і приватний сектор.

       Очевидно, що успіх економічного реформування в нашій країні великою мірою залежить від того, в яких напрямках відбулося перетворення фінансової системи суспільства, наскільки бюджетна політика держави відповідає вимогам часу.

       У зв'язку з цим вивчення  бюджетного процесу, теоретичних  і законодавчих основ і реальної практики функціонування бюджетного механізму знайшло в даний час особливої актуальності.

     Для розв’язування поставлених завдань використано такі методи наукового дослідження: теоретичний аналіз наукових літературних джерел, синтез, узагальнення, порівняння, абстрагування, конкретизація, моделювання, спостереження.

       Теоретико-методологічною основою  роботи є праці таких дослідників, як Погорєлова З.О., Теліпко В.Е., Погорілко В.Ф., Фрицький О.Ф., Скакун О.Ф., Годованець В.Ф., Іващенко В.І., Болюх М.А., Тодика Ю.Н., Тодика О.Ю., Кравченко В.В.

 

Сутність  та принципи побудови бюджетної системи  України

     Бюджетна система України – сукупність державного бюджету та місцевих бюджетів, побудована з урахуванням економічних відносин, державного і адміністративно-територіальних устрої і врегульована нормами права.

     Організація функціонування бюджетної системи  включає:

    • зведений (консолідований) бюджет;
    • законодавчу і нормативну базу;
    • органи управління;
    • комплекс між бюджетних відносин між платника податкових і неподаткових платежів, державою і отримувачами бюджетних коштів, державним і місцевими бюджетами.

     Принципи  побудови бюджетної системи є визначальною основою бюджетного устрою. Вони визначають характерні ознаки і риси бюджетної системи кожної країни. За основу побудови бюджетної системи прийнято принцип поєднання централізованих і децентралізованих ланок, що дає змогу враховувати як загальнодержавні, так і регіональні потреби. При цьому взаємозв'язок різних ланок бюджетної системи може встановлюватися на основі двох альтернативних принципів:

    • єдності всіх бюджетів;
    • автономності кожного бюджету.

     Принцип єдності означає, що всі ланки бюджету в сукупності становлять єдиний (зведений, консолідований) бюджет, який складається і затверджується в загальному обсязі. Принцип єдності забезпечується єдиною дохідною базою всіх бюджетів, єдиною системою видатків, а головне — керованістю процесом складання і виконання бюджету з єдиного центру [1].

     Принцип автономності означає, що кожний бюджет, що входить до складу бюджетної системи, є відносно відособленою і самостійною  ланкою. Автономність бюджетів забезпечується чітким законодавчим розмежуванням доходів і видатків між бюджетами із забезпеченням кожного бюджету досить міцною і стабільною дохідною базою. Кожний бюджет складається, затверджується і виконується відповідними органами влади відособлено і самостійно [2].

     Законодавство України регламентує наступні принципи функціонування бюджетної системи:

  • принцип єдності означає існування єдиного розрахунку доходів і видатків кожної ланки бюджетної системи. Він забезпечується єдиною правовою базою, бюджетною класифікацією, формами бюджетної документації, погодженими принципами бюджетного процесу, грошовою системою, соціально-економічною, політикою;
  • принцип збалансованості - це повноваження на здійснення витрат бюджету, які повинні відповідати обсягу надходжень до бюджету на відповідний бюджетний період;
  • принцип самостійності - Державний бюджет України та місцеві бюджети є самостійними. Держава коштами Державного бюджету не несе відповідальності за бюджетні зобов'язання органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування. Органи влади Автономної Республіки Крим та органи влади місцевого самоврядування коштами відповідних бюджетів не несуть відповідальності за бюджетні зобов'язання одне одного, а також за бюджетні зобов'язання держави. Самостійність бюджетів забезпечується закріпленням за ними відповідних джерел доходів та правом відповідних органів державної (місцевої) влади визначати напрями використання коштів відповідно до законів України, а також самостійно і незалежно одне від одного розглядати та затверджувати відповідні бюджети;
  • принцип повноти полягає у відображенні в бюджеті усіх надходжень та витрат бюджету, що здійснюються відповідно до нормативно-правових актів органів державної влади та місцевих органів;
  • принцип обґрунтованості - формування бюджету на реалістичних макропоказниках економічного і соціального розвитку держави на основі розрахунків надходжень та витрат бюджету, що здійснюються відповідно до затверджених методик та правил;
  • принцип ефективності - при складанні та виконанні бюджетів усі учасники бюджетного процесу мають прагнути досягти запланованих цілей при залученні мінімального обсягу бюджетних коштів та отримати максимальний результат при використанні визначеного бюджетом обсягу коштів;
  • принцип субсидіарності - розподіл видатків між бюджетами різних рівнів, повинен ґрунтуватися на максимально можливому наближенні надання суспільних послуг до їх безпосереднього споживача;
  • принцип цільового використання бюджетних коштів - кошти використовуються тільки на цілі, визначені бюджетними призначеннями;
  • принцип справедливості і неупередженості - бюджетна система України будується на засадах справедливості і неупередженого розподілу суспільного багатства між громадянами і територіальними громадами;
  • принцип публічності та прозорості - Державний бюджет України та місцеві бюджети затверджуються, а рішення щодо звіту про їх виконання приймаються відповідно Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим та відповідними радами;
  • принцип відповідальності учасників бюджетного процесу - кожен учасник бюджетного процесу несе відповідальність за свої дії або бездіяльність на кожній стадії бюджетного процесу [3].

     З вищенаведеного видно, що Бюджетний  кодекс України передбачає поєднання  принципів єдності й самостійності. На думку деяких вітчизняних фахівців у галузі фінансів це є неприпустимим. Аргументується це тим, що принцип єдності на практиці не реалізується, оскільки єдиний зведений бюджет на жодному рівні не складається. Самостійність же проголошується суто декларативно, оскільки реальної законодавчої бази для неї немає. 

Бюджетний процес України. Його сутність, учасники та стадії.

     Формування  Державного та місцевого бюджетів —  досить складний і тривалий процес. У зарубіжних державах існує практика складання бюджетів на 3—5 років  наперед з відповідним уточненням на конкретний рік, який буде виконуватися.

     У Бюджетному кодексі подано визначення терміна "бюджетний процес": це регламентована нормами права діяльність, пов'язана зі складанням, розглядом, затвердженням бюджетів, їх виконанням і контролем за їх виконанням, розглядом звітів про виконання бюджетів, що складають бюджетну систему України. Прийняття інших нормативних актів з бюджетних питань, вироблення чіткого механізму збирання і витрачання бюджетних коштів, розмежування бюджетних повноважень між рівнями бюджетної системи, створення ефективного бюджетного контролю та пошук шляхів додаткових бюджетних надходжень — ось основні чинники, які мають бути реалізовані найближчим часом.

     Учасники  бюджетного процесу. Учасники бюджетного процесу визначені Бюджетним кодексом, де передбачені їх функції, повноваження та відповідальність. Окремі повноваження учасників бюджетного процесу визначені Конституцією України та іншими правовими актами.

     Розглянемо  найбільш вагомі повноваження основних учасників бюджетного процесу[4].

     Президент України:

     Підписує  Закон Про Державний бюджет України  на (бюджетний) рік.

     У разі незгоди із Законом про Державний  бюджет, прийнятий Верховною Радою, накладає вето.

     Вносить в установленому чинним законодавством порядку зміни та доповнення до державного бюджету.

     Вносить на розгляд Верховної Ради законопроекти, у тому числі в першочерговому порядку, які стосуються бюджетного процесу. 

     Видає укази, які можуть регулювати окремі поточні питання, що стосуються бюджетного процесу.

     Верховна  Рада України:

     Розробляє пропозиції до проекту Основних напрямів бюджетної політики на наступний  бюджетний період з конкретних макроекономічних показників, визначених у Бюджетному кодексі.

     Приймає постанову про схвалення або  взяття до відома Основних напрямів бюджетної політики.

     Розглядає проект бюджету в трьох читаннях.

     Ухвалює Закон про Державний бюджет України.

     Вносить зміни і доповнення в Закон  про Державний бюджет України.

     Розглядає та приймає рішення щодо звіту  про виконання Закону про Державний  бюджет України.

     Комітет Верховної Ради з  питань бюджету:

     Бере  участь практично в усіх стадіях  бюджетного процесу, а саме:

  • розглядає і вносить пропозиції стосовно Основних напрямів бюджетної політики;
  • бере участь у підготовці, розгляді, уточненні, узагальненні пропозицій, доповіданні на всіх трьох читаннях проекту Закону про Державний бюджет при його проходженні у Верховній Раді;
  • розглядає звіт про проведені таємні видатки;
  • розглядає ситуації, пов'язані із перевиконанням дохідної частини Державного бюджету;
  • готує співдоповідь, з якою виступає Голова комітету, про виконання Державного бюджету України [5].

     Рахункова палата:

     Здійснює  зовнішній контроль та аудит фінансової та господарської діяльності бюджетних  установ у частині контролю за використанням коштів Державного бюджету.

     Після закінчення бюджетного року готує висновки щодо використання коштів Державного бюджету.

     Здійснює  контроль за проведенням таємних  видатків.

     Готує співдоповідь, з якою виступає Голова Рахункової палати, — про виконання  Державного бюджету.

     Кабінет Міністрів України:

     Подає на розгляд Верховної Ради проект Основних напрямів бюджетної політики на наступний бюджетний період.

     Розробляє проект Закону про Державний бюджет.

Информация о работе Поняття бюджетного процесу та його стадії