Правові засади діяльності органів державної податкової служби в Україні та свті

    Податок на спадщину – один із самих складних і дорогих в адмініструванні  податків, оскільки його справляння передбачає масу нюансів юридичного характеру. В цьому зв’язку в 1964 р. з метою  перешкодити дарителю поширювати свою волю на надто віддалене майбутнє і тим самим створювати невизначеність щодо остаточної власності на майно був прийнятий закон про так званий безстроковий період і грошові накопичення.

    Найбільш  численна і соціально диференційована  категорія належить до першого класу. Ті з них, хто заробляє менше 54 ф. ст. на тиждень повністю звільнені  від сплати соціальних внесків. Якщо заробітна плата перевищує дану суму, внески становлять 2% від перших 54 ф. ст. плюс 9% із решти доходу, але  не вище 405 ф. ст. на тиждень. Другий і  третій класи сплачують соціальні  внески за твердими ставками відповідно 5,35 і 5,25 ф. ст. на тиждень. Четвертий  клас сплачує внески за ставкою 6,3% від  заробітку·.

    Крім  державної пенсії, яка нараховується  по вищезазначеним нормам внесків, кожен  має право прийняти участь у альтернативних приватних або комбінованих приватно-державних  системах пенсійного забезпечення (державна пенсійна програма в залежності від  доходів; пенсійна програма по місцю  роботи; особиста пенсійна програма; пенсійний  фонд для менеджерів).

    Податок на додану вартість (value-added tax, VAT) був запроваджений у 1973 р. як фіскальна умова членства Великої Британії в Європейському Союзі. Ставки податку: 0, 8, 17,5%. Звільнені від ПДВ земля, поштові, страхові та фінансові послуги, освіта і охорона здоров’я, гральний бізнес і лотереї, професійні спілки (тред-юніони), спортивні змагання, твори мистецтва, ритуальні послуги. До товарів з нульовою ставкою відносяться продукти харчування, ліки, книги і журнали, вугілля, газ та електрична енергія, житлове будівництво, дитяча одежа і взуття, золото, цінні папери, транспортні послуги. Ставка 8% поширюється на послуги по постачанню паливом та електроенергією підприємств і організацій некомерційного характеру. Різниця між звільненням від ПДВ і оподаткуванням за нульовою ставкою, зазвичай, полягає в тому, що звільнені товари і послуги не включаються в систему ПДВ, а тому не дають права на компенсацію податку, сплаченого на попередніх стадіях, а нульова ставка дає таке право.

    Перевірки платників ПДВ здійснюються з  інтервалом 1 – 9 років, великих підприємств  – щомісяця. Порушення в залежності від обставин караються 30-ти процентним або трикратним штрафним відшкодуванням податку, за карний злочин передбачено  ув’язнення на строк від шести  місяців до семи років.

    Не  всі економісти розділяють переконання, що податок на додану вартість –  найдосконаліша форма оподаткування  споживання, нейтральна щодо окремих  виробників. Так, Ричард Кох дав податку  на додану вартість таке визначення: “Британський податок на кожну ланку в низці  створення вартості; мрія бюрократа. Його збір пов’язаний з великими затратами”·.

    Акцизами (excise duties) оподатковуються алкогольні напої, нафтопродукти, тютюнові вироби, транспортні засоби. Акциз на спиртні напої та пальне стягується в твердих сумах на одиницю проданого товару, акциз на тютюнові вироби встановлений у формі процентної надбавки (10 – 30%) до ціни товару.

    Мито (customs duties) у відповідності з режимом митного роззброєння в межах Європейського Союзу (ЄС) не поширюється на імпорт із країн-партнерів по ЄС. Але по відношенню до країн, які не входять до ЄС, діє спільний зовнішній митний тариф, що захищає внутрішній ринок ЄС. Суми, зібрані через спільний тариф, минаючи державний бюджет Великої Британії, перераховуються в бюджет ЄС. Країнам Африки, Карибського моря та Тихоокеанського басейну, асоційованим із ЄС за так званою Ломейською конвенцією, дозволено безмитне ввезення на митну територію ЄС всіх промислових товарів і більшості сільськогосподарської продукції.

    До  непрямих податків відносяться також  податки на гральний бізнес, кінні  верхогони, собачі перегони.

    Гербові збори (stamp duties) справляються в твердих сумах або за адвалерним принципом при оформленні документів на цивільно-правові угоди. Необхідним реквізитом юридичних і комерційних документів є марка або штамп про сплату гербового збору, що тим самим засвідчує законність трансакції. Ця стародавня форма оподаткування існує з 1694 р. Ставка гербового збору на право передачі власності вартістю понад 60 тис. ф. ст. (менші суми звільнені від гербових зборів) становить 1% від вартості, зазначеної в угоді. При трансферті акцій стягується 0,5% їх ціни, а при конверсії британських акцій в американські депозитарні розписки – 1,5%.

    Основу  місцевого оподаткування складає  муніципальний податок (council tax) – податок на майно, що замінив собою в 1993 р. непопулярний суспільний збір подушного типу (community charge).¹⁵ Справляється з власників і орендарів нерухомого майна, вартість якого оцінюється один раз у 10 років, та в залежності від кількості членів родини, проживаючих за одною адресою. В кожному з регіонів країни установлені свої норми оподаткування, тому ставки податку значно диференційовані.

    Муніципалітети  мають право встановлювати й  інші місцеві податки та збори, для  яких немає єдиного переліку.

    Оцінюючи  британську систему податкової адміністрації, варто наголосити, що в ній скомбіновані апаратно-бюрократичні й громадські засади. Представники громадськості  можуть приймати активну участь у  податковому процесі, до якого напряму  залучені парламентські структури. У такій системі оподаткування  платник не пасивний суб’єкт, а активний компаньйон фіску. Він при нагоді нарівні конфліктує з державою, зберігаючи строгий пієтет до влади. Такий порядок є ознакою правової держави і громадянського суспільства, що заслуговує поваги і наслідування. 
 
 

Податкова система Італії 

    Італія  знаменита своєю давньою, ще з  античних часів культурою, унікальним вкладом у європейську цивілізацію. Саме слово “фінанси” походить із середньовічної італійської мови. Проте, як держава в її сучасних межах  Італія сформувалася порівняно пізно, в епоху Рісорджіменто – боротьби за незалежність та об’єднання країни (1859–1870). Саме в ту пору на хвилі національного піднесення почала складатися італійська наукова школа, що здійснила справжній переворот у вченні про державні фінанси. По силі оригінальних ідей, які залишаються актуальними донині, Маффео Пантелеоні (1850–1924) – одного з корифеїв даної школи – порівнюють із появою в фінансовій науці “архангела з вогненним мечем” .

    Найбільш  значними подіями в розвитку сучасної податкової системи Італії стали  реформи 1973–1974 рр. та 1988 р. Перша була проведена з метою модернізувати  структуру й адміністрування  національної податкової системи у  відповідності з вимогами Європейського  Союзу, друга внесла зміни в оподаткування  доходів фізичних і юридичних  осіб.¹⁶

    Прибутковий податок з фізичних осіб резиденти  сплачують із усіх видів доходів, одержаних в Італії і за кордоном, нерезиденти – лише з доходів, одержаних в Італії. В залежності від свого походження джерела  доходів поділені на п’ять категорій, кожній з яких властиві свої особливості  оподаткування: нерухоме майно (земля  і будівлі); капітал; підприємництво; трудові доходи від роботи за наймом і в порядку самостійної зайнятості осіб вільних професій; інші джерела. Під одною назвою по суті справляються п’ять різних податків.

    Податок на нерухоме майно справляється на основі кадастрових оцінок, котрі  переглядаються кожні 10 років. Норми  оподаткування диференційовані  в залежності від характеру експлуатації майна. Так, здані в оренду, належні  державі, зайняті під будівництво  землі не оподатковуються. Якщо земельна ділянка або будівля не використовуються за призначенням, кадастрова оцінка збільшується за установленою системою коефіцієнтів (максимально до 300%).

    Прибутковий податок на капітал справляється в момент і по місцю одержання  доходу. Він поширюється на депозитні  рахунки в банках, проценти по позиках, доходи від цінних паперів, лотерейні  виграші. Проценти по банківських рахунках оподатковуються за ставкою 25%; по облігаціях, по бонах і кредитних сертифікатах – 12,5%; по іноземних позиках – 30% . ¹⁷

    Податок на трудові доходи осіб працюючих  за наймом поширюється на заробітну  плату, компенсації, винагороди, доплати  та ін.; осіб вільних професій – на гонорари, доходи від оплати послуг, виручку від продажу витворів мистецтва і т. ін. У силу різноманітності, нерегулярності, кон’юнктурності таких  доходів адміністрування оподаткування  трудових доходів осіб вільних професій досить складне.

    Соціальною  базою податку на підприємців  є представники дрібної буржуазії, що ведуть приватну комерційну діяльність або сімейний бізнес. Тому об’єктом даного податку може бути як доход, так і прибуток.

    До  п’ятого виду прибуткового податку  з фізичних осіб – податку на інші джерела доходів – відноситься  оподаткування доходів від спекулятивної  перепродажі землі та іншого нерухомого майна; разових продаж витворів мистецтва; від власності, яка знаходиться  за кордоном; від винагород за випадкові  чи тимчасові послуги. При визначенні величини оподатковуваного доходу загальний  доход (прибуток) зменшується на суми витрат на орендну плату; сплату процентів  за іпотечний кредит; видатків на лікування  й освіту; пожертвування на користь  церкви, благодійних організацій, наукових і культурних установ та деякі  інші затрати.

    Вирахувана  за даною шкалою податок зменшується  на суму індивідуальних пільг у залежності від сімейних обставин (кількості  дітей і утриманців).

    Платниками  прибуткового податку з юридичних  осіб, що справляється за ставкою 36%, є  промислові підприємства, комерційні організації, фінансово-кредитні установи, в тому числі їх філіали за кордоном. Об’єкт оподаткування – чистий дохід у формі нерозподіленого  прибутку. Останній визначається в  такому порядку: валовий дохід мінус  затрати виробництва та видатки  на комерційну діяльність (заробітна  плата, експлуатаційні затрати, амортизаційні  відрахування та ін.). До складу валового доходу входять: виручка від основної діяльності та реалізації цінностей (землі, будівель, споруд, зайвого обладнання і т. п.). Не підлягають оподаткуванню  резервні фонди.

    Податок на додану вартість справляється в  Італії за диференційованою шкалою ставок: 2% (пільгова), 9% (основна), 18% і 38% (підвищені), 0,8% (експортна). Пільгова ставка поширюється  на продукти харчування першої необхідності (хліб, молоко та ін.), а також газети і журнали, підвищена – на предмети розкоші (ювелірні вироби, спортивні  автомобілі, хутра).

    Акцизи  поширюються на звичайне коло товарів: нафтопродукти, тютюнові вироби, сірники, алкогольні напої, цукор, електроенергію.

    Об’єкт  податку з спадщини та дарувань –  ринкова вартість майна, що змінює власника у випадку смерті або в результаті дарування. Шкала ставок побудована за принципом так званої подвійної  прогресії, тобто знаходиться в  залежності як від вартості спадщини або дарування, так і від степені  спорідненості з тими, у власність  яких переходить майно. Так, подружжя, батьків і дітей стосується лише перша частина податку, інші спадкоємці, починаючи з братів і сестер, сплачують  обидві частини податку. Ставки податку  з загальної вартості майна знаходяться  в діапазоні від 3 до 27%, майно вартістю до 120 млн. лір не оподатковується. Ставки податку для рідні: брати і  сестри – від 3 до 25%; родичі 3-ї та 4-ї степені (двоюрідні, племінники) – від 3 до 27%; інші родичі та особи  – від 6 до 33%. Максимальні ставки для обох частин податку і для всіх категорій платників установлені для успадкованого майна чи доходу, що перевищує 3 млрд. лір [31, c.301].

    До  групи податків з ділових операцій відносяться гербовий, реєстраційний, концесійний податки.

    Гербовий  податок справляється в формі  збору при продажу державними установами гербових видів продукції (бланків, марок, квитанцій, чеків і  т. п.). Тому всі нотаріальні операції оподатковуються гербовим збором.

    Реєстраційний збір справляється при складанні  угоди або реєстраційного акту щодо переходу прав власності в розмірі 0,5 – 0,8%.

    Концесійний податок справляється воднораз з  реєстраційним збором у випадку, коли державний орган дає дозвіл або ліцензію.

    За  рахунок місцевого прибуткового податку формуються доходи місцевих бюджетів, хоч сам податок справляється центральним урядом. Платники даного податку – фізичні та юридичні особи, ставка 16,2%. Доходи від роботи за наймом (тобто заробітна плата) даному податку не підлягають.¹⁸