Видатки бюджету

      Ефективність  стратегічного аналізу обумовлена дотриманням низки принципів. Це комплексність і системність стратегічного аналізу; наступність результатів ретроспективного аналізу та SWOT-аналізу; використання достовірної й об'єктивної інформації в аналітичній роботі; обґрунтованість вибору набору аналітичного інструментарію.

      На  підставі розгляду стратегічного аналізу  в теоретичному і методологічному аспектах можна дійти висновку, що даний вид аналітичної роботи є окремим елементом системи стратегічного управління, який використовується] як основа прогнозування позиції підприємства на привабливих ринках.

       1. 2 Поняття і система державних витрат, їх особливість. Принципи бюджетного фінансування. 

      Забезпечуючи  виконання своїх завдань і  функцій, держава розподіляє і використовує фінансові ресурси.

      Затрати держави, які виражають урегульовані правовими нормами економічні відносини, що складаються при розподілі  і використанні централізованих  і децентралізованих фондів грошових коштів  і які забезпечують її безперебійне функціонування, є державними витратами.

      Такими  чином, державні витрати - це прямі витрати  держави, пов'язані з її функціонуванням, спрямовані за цільовим призначенням як на виконання загальнодержавних  функцій, так і на розширення виробництва, соціальної сфери окремих державних  підприємств, установ і організацій.

      Державні  витрати - поняття досить широке. Вони, як один з фінансово-правових інститутів і як економічна категорія, включають  в себе витрати, які покриваються з державного бюджету - централізованого фонду грошових коштів, що утворюється в процесі перерозподілу національного доходу, витрати з децентралізованих фондів грошових коштів державних підприємств, об'єднань та організацій, сформованих у процесі розподілу національного доходу, позабюджетних фондів усіх ланок місцевих Рад і позабюджетних коштів бюджетних установ.

      Вплив на бюджетні витрати зі сторони органів  державної влади, органів державного управління загальної компетенції  і фінансово-кредитної системи  за допомогою правових засобів здійснюється на протязі всього витратного циклу, тобто часу від виникнення об'єктивно обумовленої потреби в затратах грошових коштів на конкретні заходи до повного їх задоволення.

      Характерною особливістю державних витрат  в період переходу до ринкової економіки  та в процесі роздержавлення є  розширення кола громадських потреб, задоволення яких бере на себе держава. Розвиток державних витрат зумовлений посиленням господарської та культурно-виховної функції держави.

      Обсяг витрат, що проводяться в сфері  народного господарства і в сфері  соціально-культурних заходів, які фінансуються з бюджету, визначається місцем галузі в системі управління держави або значимістю заходів. З урахуванням цього всі витрати держави, які покриваються бюджетними ресурсами, підрозділяються на дві групи:  ті, що повторюються щорічно (наприклад, на утримання функціонуючих шкіл, вузів, лікарень і т.д.). і нові, що вводяться на наступний бюджетний період ( наприклад, на очікуване будівництво нових корпусів лікарень, закінчення будівництва, початого раніше тощо).

      Склад  і структура державних витрат, спрямування їх використання визначаються економічною, в тому числі фінансовою політикою держави.  Зміни в економічній політиці держави зумовлюють і відповідні зміни в цільовому спрямуванні коштів.

      Державні  витрати здійснюються шляхом фінансування.

      Незалежно від джерел покриття фінансування здійснюється на основі принципів:

        плановості;

        цільового спрямування коштів;

        безповоротності та безвідплатності;

        ефективного використання коштів;

        фінансування в міру виконання  планів;

        оптимального поєднання власних, кредитних та бюджетних джерел;

        додержання режиму економії та  здійснення постійного контролю  за їх використанням.

      Слід  зазначити, що всі державні витрати  закріплені у відповідних планово-фінансових актах. Витрати державного бюджету , як правило, закріплюється законом   про Державний бюджет України на кожен рік, обсяги витрат і цільове спрямування коштів місцевих бюджетів закріплюється рішенням сесій відповідних місцевих Рад народних депутатів. Витрати з децентралізованих фондів грошових коштів відбиваються у фінансових планах-балансах доходів та витрат і кошторисах витрат підприємств, об'єднань, міністерств і відомств.

      Принцип цільового спрямування державних  витрат полягає у тому, що кошти  плануються, відпускаються та використовуються на суворо визначені цілі та заходи відповідно до затверджених фінансових планів.

      Принцип безповоротності і безвідплатності  фінансування державних витрат- це виділення коштів  без прямого  їх відшкодування (непряме відшкодування  полягає в матеріальному прирості основних фондів для виробничої та не виробничої сфер, перспективна підготовка кадрів для держави тощо).

      Принцип ефективного використання коштів  має на меті одержання суспільно  необхідного результату при мінімальних  витратах живої праці, матеріальних ресурсів. Практичне здійснення цього методу супроводжується вдосконаленням форм і методів оперативного управління виробничою та фінансовою діяльністю; розробкою додаткових важелів і стимулів, спрямованих на скорочення втрат і непродуктивних витрат, інтенсифікацію виробництва та прискорення науково-технічного прогресу.

      Принцип фінансування в міру виконання планів будується на забезпеченні асигнування  тільки фактичних витрат на конкретні  цілі, з тим, щоб грошові ресурси  перебували в постійному обігу. Найбільш це стосується фінансування капітальних вкладень, капітальних ремонтів, де в разі невиконання планів недовикористане фінансування враховується при відпуску бюджетних коштів на наступний період.

      Принцип поєднання власних, кредитних та бюджетних джерел  полягає в  тому, що під час визначення обсягу фінансування як держава, так і вищестоящі органи враховують наявність власних коштів, можливості одержання банківського кредиту і лише тоді, коли неможливо покрити витрати з указаних джерел, вирішується питання про виділення бюджетного або відомчого фінансування. Цей принцип здійснюється як при покритті поточних витрат, так і при фінансуванні капітальних вкладень.

      Принцип додержання режиму економії   в  організації державних витрат є  одним з  найважливіших принципів. Якщо останній поширюється на стадії планування, розподілу та використання державних ресурсів, то режим економії більше представлений у стадії виконання, тобто фактичного використання коштів через систему форм і методів планомірної мінімізації витрат, що належать до одержуваного результату. Найбільш це проявляється у вдосконаленні технології виробництва, підвищенні норм виробітку тощо, а також в економній витраті коштів у не виробничій сфері, без зниження рівня виконуваної діяльності за основним профілем.

      Принцип здійснення постійного контролю   наявний при всіх виробничих, господарських та фінансових операціях у фінансуванні державних витрат. Контроль виконання дає  можливість викрити недоліки і помилки у фінансовій діяльності, вжити заходів до їх усунення, а також подає зустрічну інформацію для перспективного і поточного планування державних витрат, як під час визначення цільового спрямування коштів, так і під час встановлення їх обсягу.

      Таким чином, фінансування державних витрат -  це плановий Цільовий , безповоротний і безвідплатний відпуск грошових коштів, що забезпечує процес розширеного відтворення, утримання соціальної сфери, обороноздатності та управління державою, з дотриманням режиму економії при постійному здійсненні контролю за всіма виробничими, господарськими та фінансовими операціями.

      Державні  кошти в Україні направляються  на різноманітні цілі і в різному  порядку.

      Виконуючи всі свої завдання та функції, держава  основні витрати покриває за рахунок  коштів з Державного бюджету.

      Видатки Державного бюджету - це безпосередні, прямі витрати держави, які забезпечують приріст матеріально-технічної бази, утримання соціальної сфери, обороноздатності держави, утримання органів державної законодавчої та виконавчої влади, суду і прокуратури шляхом бюджетного фінансування.

      Бюджетне  фінансування - це безповоротний , безвідплатний  відпуск коштів з Державного бюджету  на виконання загальнодержавних  функцій.

      За  економічним змістом витрати  Державного бюджету розподіляються на фінансування соціального захисту  населення, соціально-культурної сфери, галузей матеріального виробництва, утримання органів законодавчої та виконавчої влади, судової влади, прокуратури, митних органів, податкової адміністрації, утримання Збройних Сил, Служби безпеки та на утворення резервних фондів.

      Бюджетне фінансування базується на загальних принципах фінансування, водночас маючи свої специфічні особливості, а саме:

        кошти на покриття витрат відпускаються  тільки з одного бюджету за  підпорядкованістю підприємства, установи. Виняток становить фінансування  загальнодержавних заходів (епідемії, епізоотії, ліквідація втрат від катастроф та стихійного лиха тощо);

      фінансування  бюджетних установ здійснюється на основі встановлених економічних  нормативів залежно від сфер діяльності.

      Державні  бюджетні установи (бюджетна сфера) мають свої особливості. Вони відносяться до невиробничої сфери,  в створенні матеріальних цінностей безпосередньої участі не приймають і, таким чином, національного доходу не створюють. Основне призначення бюджетних установ полягає в задоволенні суспільно-соціальних потреб членів суспільства. До таких установ і організацій відносяться соціально-культурні установи, органи державного управління і оборона держави.

      Слід  також відзначити і те, що в умовах ринкових відносин бюджетним установам  дозволена підприємницька діяльність. Ця діяльність дає їм власні доходи, які виступають як їх позабюджетні кошти і витрачаються вони всередині даних бюджетних установ, являючись додатковим джерелом їх фінансування.

      Сутність  кошторисно-бюджетного фінансування полягає в тому, що державні підприємства не виробничої сфери, які не мають своїх доходів, всі свої витрати на поточне утримання та розширення діяльності покривають за рахунок бюджету на основі фінансових планів - кошторисів витрат. Обсяг необхідних затрат згідно кошторисам закріплюється в кошторисах всіх рівнів. Передбачені кошторисами витрат конкретних галузей і установ та затверджені бюджетами суми грошових коштів носять назву бюджетних асигнувань.

      Кошторисно-бюджетне фінансування - це безповоротна, безвідплатна видача коштів на основі загальних принципів бюджетного фінансування. Однак йому притаманні і окремі спеціальні принципи, такі як видача коштів на забезпечення діяльності установ і організацій лише з одного бюджету за підпорядкуванням сільського, районного, міського, обласного або Державного; видача коштів відповідно до прогнозів економічного і соціального розвитку на кожен плановий рік; планування та фінансування на підставі економічних нормативів, науково обгрунтованих з  застосуванням технічних норм або на конкурсній основі з вибором пріоритетних напрямів (наука і наукові дослідження) та контрактного виконання при дотриманні режиму економії.

      На  кошторисно-бюджетному фінансуванні знаходяться: установи соціальної сфери; освітні  установи; установи охорони здоров'я та фізичної культури; установи культури; установи Міністерства оборони, Національної гвардії, Прикордонних військ, Служби безпеки, Міністерства внутрішніх справ України; органи законодавчої влади, виконавчої влади; судів та прокуратури.

1.3  Особливості правового регулювання бюджетних видатків України