Отчет по практике

5

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ

ЖИТОМИРСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ІВАНА ФРАНКА

НАВЧАЛЬНО-НАУКОВИЙ ІНСТИТУТ ІНОЗЕМНОЇ ФІЛОЛОГІЇ

«ПРОХОДЖЕННЯ ВИРОБНИЧОЇ ПРАКТИКИ »

                                                                              Виконала

                                                                              студентка ІV курсу 47 групи

                                                                              спеціальності ПМСО. Переклад

                                                                              денної форми навчання

                                                                              Гижа І. Б.

                                                                               Науковий керівник:

                                                                               канд. філ.. наук., доц..

                                                                               Полховська М.В.

Житомир 2012

ЗМІСТ

ВСТУП.....................................................................................................................3

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ ЛЕКСИКИ НА ПОЗНАЧЕННЯ ФАУНИ У ФОНОВИХ ЗНАННЯХ ПРЕДСТАВНИКІВ АМЕРИКАНСЬКОЇ ТА КАНАДСЬКОЇ ЛІНГВОКУЛЬТУРНИХ СПІЛЬНОТ.............................................................................................................7

              1.1.Лінгвокраїнознавство як маргінальна лінгвістична дисципліна................................................................................................................7

              1.2.Фонові знання як категорія лінгвокраїнознавства.............................................................................................13

1.3. Значення досліджень у сфері фонових знань через призму лексики на позначення фауни (реалій-канадизмів та реалій-американізмів)................19

Висновки до Розділу 1.........................................................................................23

РОЗДІЛ 2. ЛЕКСИКА НА ПОЗНАЧЕННЯ ФАУНИ ПРЕДСТАВНИКІВ АМЕРИКАНСЬКОЇ ТА КАНАДСЬКОЇ ЛІНГВОКУЛЬТУРНИХ СПІЛЬНОТ...........................................................................................................25

              2.1.Нази тварин............................................................................................25

              2.2.Назви птахів...........................................................................................30

              2.3.Назви змій..............................................................................................35

              2. 4.Назви комах...........................................................................................36

              2.5. Представники фауни, що використовуються для створення прізвиськ та символів штатів……………………………………………………38

Висновки до Розділу 2.........................................................................................49

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ....................................................................................51

РЕЗЮМЕ………………………………………………………………………...54ДОДАТКИ.............................................................................................................55СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.........................................................58

Вступ

Протягом останніх десятиліть в лінгводидактиці виділився особливий напрямок, який поставив в центр вивчення мови у тісному зв`язку із культурою народу, який розмовляє цією мовою [22, c.6]. Цей напрям, який отримав назву лінгвокраїнознавства в роботах Е. М. Верещагіна та В. Г. Костомарова, розробляється у вітчизняній лінгводидактиці і досі. Е. М. Верещагін та В. Г. Костомаров лінгвокраїнознавством пропонують називати «аспект методики викладання іноземних мов, в якому досліджуються прийоми ознайомлення з новою культурою» [3, 13, 18]. В методиці викладання іноземних мов під лігвокраїнознавством розуміють сукупність способів ознайомлення студентів, школярів, практикантів із сучасною дійсністю та середовищем, де функціонує мова, що вивчається [22, c.6].

              Все більшу популярність здобуває розуміння лінгвокраїнознавства як дослідження культури країни, мова якої вивчається.

              «Лінгвокраїнознавтсво розуміється як культурознавство, орієнтоване на задачі і потреби вивчення іноземної мови» [24, c.75].

              Ця галузь мовознавства включає в себе такі науки, як географія, демографія, етнографія, економіка, соціологія, мистецтво, історія, література та інші.

              Така різноманітна інформація в лінгводидактиці повинна бути представлена узагальнено і комплексно – в лінгвокраїнознавстві, яке може бути виділене в окремо (як в іноземній мові, що вивчається, так і в рідній мові), або може включатися в склад курсу учбових текстів, коментарів і т. д.(в даному випадку зазвичай використовується термін «лінгвокраїнознавство») [22, c.7].

              «Лінгвокраїнознавство – власне розмежування багатоаспектної науки про мову та суспільство – соціолінгвістики. Однак, на відміну від соціологічних досліджень, де безпосереднім об`єктом аналізу виступає соціально-обумовлена варіативність мовної структури всередині якогось соціального колективу нації, лінгвокраїнознавство ставить своїм завданням вивчення елементів загальнонаціональної культури, які знаходять своє вираження в літературній мовній нормі, яка обслуговує усю націю» [12, c.34].

В соціолінгвістиці предметом вивчення виступає соціально-обумовлена варіативність мовної структури і власне змінні, а не постійні величини стають об`єктом підвищеної уваги. Лінгвокраїнознавство як наука методична, котра ставить своєю метою розробку принципів навчання елементів культури в процесі викладання мови, яка обслуговує дану культуру, має справу з факторами загальнонаціональними і відносно постійними. Одиниці загальнонаціональної літературної мови розглядаються синхронно з необхідними етимологічними(діахронічними) екскурсами[22, c.7].

Представники напрямку вивчення соціальної обумовленості мови зосереджують свою увагу на дослідженні значення слова. Вони виходять з того, що слово є, перш за все, позначення, знак тієї чи іншої реалії дійсності і тому в його семантиці можна знайти, виділити деякий «екстралінгвістичний» зміст, який прямо і безпосередньо відображає, обслуговує мовою культуру. Таким чином, саме через значення здійснюється зв'язок лексичних одиниць з позамовною дійсністю [6, 7, 10, 11]. Величезний внесок у розгляд соціальної обумовленості змісту семантики слова, а також у розробку загальнотеоретичних і методичних аспектів проблеми «мова і культура» внесли вчені-лінгвісти Н. Г. Комильов, О. С. Ахманова, Є. М. Верещагін, В.Г, Костромаров,  Т. Д. Томахін та інші.

Є. М. Верещагін і В. Г. Костомаров були першими вченими, які науково обгрунтували об'єктивність існування фонових знань, вони розкрили накопичувальну функцію лексичної семантики, розкрили зміст кумулятивної функції мови, згідно з якою - мовні одиниці являють собою "вмістилище" знань осягнуте людиною соціальної дійсності. Величезна заслуга Є. М. Верещагіна і В. Г. Костомарова полягає в тому, що вони розкрили лінгвістичну природу фонових знань [2, 13, 14, 18]. Вони на безлічі прикладів показали, що семантика слова одним лексичним поняттям не вичерпується. Слова еквівалентні в понятійної області, розходяться в іншій сфері своєї семантики.Вищезгадані вчені-лінгвісти зробили величезний внесок у розвиток науки лінгвокраїнознавства. Але досі існує ще багато аспектів даного вчення не розкритих, або висвітлених частково. Як уже зазначалося,  основним об’єктом лінгвокраїнознавства є «фонові знання». Даний об’єкт  досліджений в цілому, але потребує вивчення його окремих сторін. Такою стороною є лексика на позначення фауни представників американської та канадської лінгвокультурних спільнот. Ось у чому криється актуальність даного дослідження.

Наукова новизна роботи полягає у тому, що лексика на позначення фауни у фонових знаннях представників американської та канадської лінгвокультурних спільнот буде не лише розглянута, але й систематизована відповідно певних критеріїв. Зокрема до переліку буде включена лексика, яка пов’язана із фауною не безпосередньо, а через призму взаємодії мови та життя представників даних спільнот.

Теоретичне значення дослідження пов’язане із тим, що у роботі буде розкрите поняття фонових знань як особливої категорії лінгвокраїнознавства, а також буде висвітлене поняття реалій-американізмів та реалій-канадизмів як складової частини фонових знань. Безперечне практичне значення полягає в тому, що систематизований лексичний фонд на позначення фауни у відповідності до певних, логічно-вмотивованих критеріїв, полегшить засвоєння мови та культури іноземними особами та допоможе їм швидше оволодіти мовою, що вивчається.

Метою роботи є дослідити лексику на позначення фауни у фонових знаннях американців та канадців, що обумовлює завдання роботи: представити лексичний фонд не як хаотичне утворення, а як систематизований матеріал. В ході роботи доцільним також буде прослідкувати взаємозв’язок мови та культури Америки та Канади на фоні лексики з елементом фауни, тобто частково відтворити мовну картину світу представників даних лінгвокультурних спільнот. Пошукова робота

дослідження направлена не просто на відтворення лексики на позначення фауни, але й за можливості, на представлення етимології слова, його походження. В рамках дослідження вважаємо необхідним найбільш типових представників фауни Америки та Канади і продемонструвати їхній вплив на розвиток культури зазначених спільнот.  

Об’єктом дослідження виступають фонові знання як категорія лінгвокраїнознавства, а предметом є саме лексика на позначення фауни у фонових знаннях представників американської та канадської лінгвокультурних спільнот.

Структура роботи обумовлена метою дослідження. Відповідно, виникає потреба розглянути фонові знання як об’єкт лінгвокраїнознавства та дослідити лексику із компонентом фауни.

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ ЛЕКСИКИ НА ПОЗНАЧЕННЯ ФАУНИ У ФОНОВИХ ЗНАННЯХ ПРЕДСТАВНИКІВ АМЕРИКАНСЬКОЇ ТА КАНАДСЬКОЇ ЛІНГВОКУЛЬТУРНИХ СПІЛЬНОТ

              1.1.Лінгвокраїнознавство як маргінальна лінгвістична дисципліна

              Вивчення іноземної мови –це спроба оволодіти іще одним способом комунікації. Однак, коли засвоєння мови досягає повноти, то разом із мовою людина отримує духовне багатство, яке ця мова береже в собі, проникає й нову культуру. Саме цей аспект вивчення іноземних мов розглядає лінгвокраїнознавство [18, c.5].

Ця галузь мовознавства присвячена проблемі перекладу таких лексичних одиниць англійської мови, які виявляються важкими для розуміння без знання деяких специфічних фактів із життя представників тієї мови, яка вивчається. Лінгвокраїнознавство вивчає особливості комунікації в англомовному суспільстві у зв`язку із існуванням  специфічного прошарку в англійській мові, що називається фоновими знаннями. Такі знання дозволять представникам іноземної мови адекватно інтерпретувати комунікативну поведінку представників англомовного світу. Більше того, це допоможе обрати найбільш вдалі лінгвістичні та екстралінгвістичні засоби під час інтеракції з англомовними комунікантами. Лінгвокраїнознавство вивчає різноманітні одниниці словникового запасу, які вимагають особливого пояснення, відображає особливі ритуали, звичаї,історичні події англомовного світу та які є важкими для розуміння представників іноземних мов [2, c.6].

              Лінгвокраїнознавство – це гілка лінгвістики, яка досліджує специфічні національні явища, які відображуються у мові. Його мета – дослідити як слово та його значення відображають життя людей, їхню історію та культуру. Слово, у даному випадку, накопичує знання про лінгво-культурну спільноту. Лінгво-культурна спільнота – це група людей, що живуть на єдиній території, розмовляють єдиною мовою і поєднані єдиною релігією, спільною культурою, історією та стилем життя [2, c.7; 4].

              З позиції лінгвокраїнознавства можливо по-новому підійти до процесу комунікації. Комунікація – це обмін думками, «повідомлення або передача певного змісту за допомогою мови» [8; 9, c. 44-60]. Будь-який мовний акт є індивідуальним, тому інформація, задіяна в ньому також є індивідуальною і має позамовний характер. Але вважати комунікацію суто індивідуальним процесом не правильно, адже повідомлення виступає як індивідуальний спосіб вираження думки за допомогою загально соціальних засобів. Звідси: сполучення слів в осмисленій фразі обумовлене їхніми лексичними фонами. [10, 13, 18]. А лексичний фон є явищем, специфічним для кожної мови і, відповідно, культури. Такий лексичний фон може містити понятійно-еквівалентні слова, що можуть бути зрозумілими для представників багатьох культур (тобто є універсальними), а можуть бути зрозумілими лише для представників окремої спільноти (тобто вони є специфічними, унікальними). Саме такі понятійно-еквівалентні слова стають об’єктом досліджень лінгвокраїнознавства [11, c.20].