Порівняльний аналіз семантичних груп фразеологізмів з анімалістичним компонентом у французькій та українській мовах

 

 

  

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Зміст

ВСТУП……………………………………………………………………………………3

РОЗДІЛ I. Сутність фразеології як мовного явища……………………………………5

1. Поняття про фразеологію та фразеологічну одиницю………………………….5
2. Порівняльна фразеологія…………………………………………………………8
3. Фразеологізми з анімалістичним компонентом як частина фразеологічного складу мови…………………………………………………………………………..…11
4. Виділення фразеосемантичних груп як метод мовного дослідження………..13

РОЗДІЛ II. Порівняльний аналіз семантичних груп фразеологізмів з анімалістичним компонентом у французькій та українській мовах……………………………..16

2.1. Семантична група «  зовнішній вигляд»………………………………………….16

2.2. Семантична група «риси  характеру»…………………………………………..…17

2.3. Семантична група «стосунки  та становище у суспільстві»…………………….18

2.4. Семантична група «діяльність»…………………………………………………..19

2.5. Відтворення французьких фразеологічних одиниць з анімалістичним компонентом українською мовою………………………………………………………………20

ВИСНОВКИ………………………………………………………………………….…24

Список  використаної літератури……………………………………………………....26

Résumé…..………………………………………………………………………………29

     

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

Протягом віків  тварини відігравали важливу роль у житті людини, наслідком чого стало накопичення знань про тваринний світ та їх метафоричне переосмислення,що знайшло своє відображення у формуванні сталих виразів – фразеологізмів. На основі образного уявлення про ту чи іншу тварину виникли зоохарактеристики людини, специфіка яких найяскравіше проявляється при порівнянні анімалістичних сталих словосполучень у різних мовах.

Метою нашого дослідження є порівняльний етносемантичний аналіз фразеологізмів з анімалістичним компонентом французької та української мов, які містять антропоцентричні характеристики.

Об’єктом  дослідження  є корпус з 200 французьких та 200 українських  найбільш розповсюджених фразеологічних одиниць.

Предмет дослідження  – міжмовні еквіваленти та міжмовні розбіжності всередині фразеосемантичних груп.

Порівняльному аналізу  ФО з анімалістичним компонентом, які містять антропоцентричні характеристики, на основі різних мов присвячені праці багатьох  дослідників, серед яких Скітіна, Солнцева, Доброполова, Кудіна, Дем’яненко.

  ФО з анімалістичним компонентом були обрані  об’єктом дослідження тому, що ці фразеологізми наділені не тільки великою пізнавальною цінністю,акумулюючи у мові уявлення про природні умови, звичаї,побут,історію французів та українців,але й обумовлюють в опосередкований спосіб категоризацію оточуючої дійсності з урахуванням експресивно – оціночних конотацій.

Джерелом матеріалу  для аналізу стали  фразеологічні, країнознавчі, перекладні словники. Ми не досліджували ФО, які можуть зустрічатися у художній літературі, тому що саме мовна метафора, вкорінена та стабільна у мові, репрезентує когнітивні моделі, притаманні не одній людині,а усьому мовному коллетиву. Якщо мовне мислення – це концептуальний або фокусний поділ світу, то мовленнєве мислення – це ситуативний поділ світу[18;23].

 Поставлена мета передбачає вирішення таких завдань:

1. Розглянути класифікацію фразеологізмів;

2. Проаналізувати існуючі підходи у порівняльній фразеології

3. Виявити французькі та українські фразеологізми з анімалістичним компонентом та розподілити їх по фразеосемантичних групах;

4. Провести комплексне порівняння семантико-стілістичних характеристик французьких та українських фразеологізмів з анімалістичним компонентом по двох напрямах.

Для досягнення мети дослідження та виконання перелічених завдань були використані такі методи:

1) метод суцільної вибірки;

2) описово – аналітичний метод;

3) метод порівняльно – зіставного аналізу;

4) метод компонентного аналізу.

Практична значущість полягає у можливості використання результатів дослідження на лекціях з лексикології та лексикографії, а також на лекціях з фразеології французької мови.

Логіка дослідження зумовила поділ курсової роботи на такі частини: вступ, два розділи, висновки та список літератури, який містить 35 джерел.

 

 

 

 

 

 

 

Розділ I. Сутність фразеології як мовного явища

Однією з  головних передумов виникнення образної мови є здатність людського розуму  уподібнювати абстрактні поняття речам чуттєвого світу з метою їх пізнання. Звичайний образ проливає світло на психічні особливості певної суспільної групи або структури людського мислення взагалі. Різноманітність чуттєвого   (або матеріального) світу та розбіжність уявлень про нього у різних народів обумовлюють специфіку образних асоціацій,які виникають на основі реально існуючих або вигаданих речей та закріплюються у мові певного суспільства. Специфічні образні асоціації, які фіксуються у фразеологічних одиницях різних типів, виражені більш яскраво у далеких в етнічному та мовному аспекті народів, у споріднених етносів вони можуть бути зовнішньо не так помітні.  Саме цьому образна фразеологія репрезентує важливий компонент спільних фонових знань, обов’язкових для носіїв мови, адже в основі часто лежать постійні асоціативні реалії, які є результатом образного переосмислення дійсності. Національно – культурна специфіка фразеології найяскравіше проявляється при порівнянні зі сталими словосполученнями іншої мови[10;122].

1. Поняття про фразеологію та фразеологічну одиницю

Колективний досвід етносу, його свідомість та позасвідоме, репрезентовані разом із тим в етнічній культурі, фіксуються зокрема в мові як вторинній семіотичній системі. Мова виконує функції накопичення, зберігання, обробки, трансляції інформації і врешті-решт служить чинником культурної пам’яті етносу, його самозбереження та розвитку, протистояння ентропійним силам[7;55].

Однією з  особливих підсистем мови, в якій в усталеній формі передається специфічне світобачення певного народу, є фразеологія. Ця своєрідна мова в мові, на наш погляд, заслуговує на особливу увагу дослідників мовної концептуалізації світу. Фразеологія є відображенням національного духу, психології та способу мислення. Національно-культурна семантика особливо помітна насамперед у фразеологізмах, у яких сам зміст культури відбивається більш чи менш безпосередньо.

 Фразеологія  – одна з найбільш молодик  наук у системі світового мовознавства. У середині 60-х років XX ст.. вона формується як новий розділ науки про мову зі своїм об’єктом вивчення, методами дослідження, зі своїми проблемами у структурному,семантичному та функціональному аспектах.

  Термін «фразеологія» було введено Ш. Баллі, у значенні «розділ стилістики, який вивчає зв’язані словосполучення». Саме він розробив першу класифікацію фразеологічних одиниць.

  У радянському мовознавстві теоретичним проблемам фразеології присвячені праці Н.Н.Амосової, В.Л. Архангельського, В.В. Виноградова, С.Г. Гавріна, А.В. Куніна, Б.А. Ларіна, А.Г. Назаряна, А.І. Смирницького, Н. М. Шанського, С. І. Ожегова, О.О.Селіванової, Д. Ужченко, Ройзензон, О.О. Потебні, В.Г. Гака тощо.

  У науковій літературі фразеологія визначається як сукупність фразеологічних одиниць(далі - ФО) певної мови (мов), або фразеологічний склад мови [15;560].

 Предметом фразеології як розділу мовознавства є дослідження природи фразеологізмів та їх категоріальних ознак,а також виявлення закономірностей їх функціонування у мовленні[20;19].

Фразеологія вивчає специфіку фразеологізмів як знаків вторинного утворення, а саме – як продукту окремого виду вторинної опосередкованої номінації, що представлена різнорідною синтагматичною взаємодією слів – компонентів у процесах  переосмислення та формування нового значення вихідного сполучення слів або окремого слова. Фразеологія вивчає також особливості знакової функції фразеологізмів, їхні значення, структурно – семантичну специфіку,що проявляється в основних рисах фразеологічності – стійкості та відтворюваності, досліджує природу лексичних компонентів фразеологізмів, їх синтаксичну та морфологічну будову, характер синтаксичних зв’язків з іншими одиницями мови та форми реалізації у мовленні [ 18; 13].

Фразеологізм — це надслівна, семантично цілісна, відносно стійка (з допущенням варіантності), відтворювана й переважно експресивна одиниця[9;77].

Існують різні класифікації фразеологізмів: семантична, генетична, функціональна, ідеографічна, експресивно-стилістична, морфологічна, синтаксична класифікація, класифікація фразеологізмів з погляду їх лексичного складу та структури.

Найбільшого поширення набула класифікація, виконана В.В. Виноградовим на семантичній основі. Він виокремлює три типи фразеологізмів: фразеологічні зрощення (ідіоми), фразеологічні єдності, фразеологічні сполучення.

Фразеологічні зрощення або ідіоми - неподільні словосполучення. Вони мають повністю затемнене семантичне мотивування. У їх значенні немає ніякого, навіть потенційного, зв'язку із значенням їх компонентів.

Фразеологічні зрощення зазвичай не перекладаються,бо мають фіксований еквівалент в іншій мові.

Фразеологічна єдність – це семантично неподільне словосполучення, цілісне значення якого вмотивоване значенням компонентів.

Мотивованість фразеологічних єдностей опосередкована. Більшість із них є образними висловами, - причому образний стрижень, на якому вони виникають, може відчуватися більш чи менш виразно .

Третя группа, за класифікацією В. В. Виноградова, фразеологічні сполуки, корінним чином відрізняється від фразеологічних зрощень і фразеологічних єдностей. Фразеологічні сполуки утворюються із слів зі скованими, зв'язаними значеннями, що виникають як переносні на базі основного значення.

Фразеологічні сполуки – стійкі вислови, в яких цілісне значення випливає з семантики окремих слів[12;189].

  М. Н. Шанський до названих В.Виноградовим типів додає четвертий – фразеологічні вирази - стійкі за складом і вживанням фразеологічні звороти, які не тільки семантично подільні, але й повністю складаються зі слів з вільним значенням. За його класифікацією фразеологічні зрощення та фразеологічні єдності відносяться до синтаксичних фразеологічних одиниць, а фразеологічні сполучення та фразеологічні вирази – до аналітичних фразеологічних одиниць[27;122].

Існує два погляди на обсяг фразеології, які чітко підсумував О. Ожегов у праці "Про структуру фразеології" [18;202]: фразеологія в широкому розумінні і фразеологія у вузькому розумінні.

До фразеології в  широкому розумінні традиційно відносять  прислів'я, деякі приказки, крилаті вислови.

У вузькому розумінні семантика фразеологізмів співвідносна з семантикою слова; поряд з окремими словами фразеологізми слугують засобом побудови речень або є елементами речень.

У роботі фразеологізми розглядаються у широкому розумінні, тобто обсяг досліджуваного матеріалу розширюється за рахунок прислів’їв та приказок.

1.2.Порівняльна фразеологія

У лінгвістиці склалися такі принципи міжмовного порівняльного аналізу, які можна застосувати як до будь – яких пар(груп) мов, так і до будь – яких рівней їх порівняння:

1) первинність  опису певної мови відносно міжмовного: вивчення окремих мов повинно передувати їх порівнянню,як у цілому, так і на кожному окремому етапі;

2) примат тотожностей над відмінностями у дослідженні: зіставний аналіз базується на об’єктивній подібності між двома порівнюваними одиницями; відповідно встановлення тотожностей повинно передувати встановленню відмінностей;

3) однобічне (опис  особливостей мови А відповідно  мови Б або навпаки) або двобічне (паралельний опис мов А та  Б відповідно попередньо встановлених  в цих мовах набору структурних,семантичних та функціональних явищ) порівняння;

4) використання  при порівнянні семасіологічного (від мовної форми до змісту) або ономасіологічного підходу;

5) дослідження  може бути синхронно – порівняльним  або діахронно – порівняльним (порівняльно- історичним);

6) існує три  основні групи джерел при порівняльному  аналізі :теоретичні (наукова література та  основні теоретичні положення), лексикографічні(використання словників як джерела мовного матеріалу) та текстові (вивчення функціонування досліджуваних одиниць у текстах різного типу та жанру)[19; 9].

Після розгляду загальних принципів порівняльних досліджень у лінгвістиці необхідно охарактеризувати стан порівняльних досліджень у фразеології.

Порівняльне дослідження  фразеологічного складу різних мов  бере свій початок як самостійний лінгвістичний напрям у середині 60-х років минулого століття та пов’язується з працею Л.І. Ройзензон та Ю.Ю. Аваліані  “Сучасні аспекти вивчення фразеології»  [21;68]. Автори зазначили деякі важливі аспекти синхронного конфронтаційного вивчення фразеології :

1) порівняльний, який стосується аналізу споріднених мов;

2) зіставний, пов’язаний з дослідженням неспоріднених мов та встановленням фразеологічних еквівалентів для перекладу з однієї мови на іншу;

3) структурно – типологічний, спрямований на виявлення особливостей побудови фразеологічних образів, як у споріднених,так і в неспоріднених мовах, ролі окремих лексичних компонентів у формуванні певних фразеологічних значень;