Роль кольорових позначень у детективних оповiданнях артура конана дойля

                                                                                                        Л. Г. Таланова

                                                                         А. О. Дорошенко

 

РОЛЬ  КОЛЬОРОВИХ ПОЗНАЧЕНЬ У ДЕТЕКТИВНИХ  ОПОВİДАННЯХ АРТУРА КОНАНА ДОЙЛЯ

  

У системі виразних засобів художнього твору значну роль грають слова, що позначають колір. Слід зазначити, що серед усіх частин мови найбільш чисельну групу кольорових позначень складають прикметники, що називають, зазвичай, постійну чи характерну ознаку предмета. Використання кольорових прикметників, безперечно, підкорене творчій задумці автора. У створенні картин природи, зображення зовнішності та почуттів, які переживають герої, кольорові позначення отримують велику силу емоціонального впливу. За допомогою цієї групи слів читач знайомиться з внутрішнім світом самого письменника. Представлена перед ним кольорова палітра передає світ художньої виразності його творів, а вивчення емоційності кольорових позначень, які використовуються у художніх творах,- серйозне завдання філології.

    Дана стаття присвячена дослідженню семантичного поля кольорових позначень у детективних оповіданнях К. Дойля.

     Артур Конан Дойль - всесвітньо відомий письменник, що прославився створенням детективних оповідань, фантастичних розповідей, гумористичних замальовок та історичних романів.

   Однією з яскравих рис творчості письменника є різнокольорові та яскраві психологічні портрети персонажів. Кожен із створених ним образів відрізняється живістю та глибиною характеру, що, безперечно, свідчить про те, що Конан Дойль був неперевершеним психологом, який вмів знаходити особливості особистостей, що його оточували.

  Природа наділила людей унікальною здатністю бачити навколишній світ у яскравих фарбах. В 1676 році відомий учений Ісаак Ньютон пропустив через тригранну призму звичайне сонячне світло. Виявилося, що в гаданій безбарвності цього світла заключена вся гама фарб від червоної до фіолетової. Виходить, що “колір є світло, у тому або іншому відношенні обмежене пітьмою” [2, c.31].

     Дослідженням проблеми кольоропозначення в літературі стали займатися на початку 20 століття.  Звертання до цього питання було пов'язане з новим підходом до вивчення системності лексичних одиниць. Дійсно, різноманіття компонентів колірної лексики викликане наявністю в мові прямих, переносних і символічних значень, які використовуються в різних видах і жанрах художньої словесної творчості.

   Нерідко колір приймає символічне значення. Одним з яскравих прикладів цього є детективні оповідання письменника  Конана Дойля.

      Роль колірної символіки у детективних оповіданнях А. Конана Дойля дуже велика, оскільки автор з її допомогою чіткіше та яскравіше виражає своє відношення до того, що відбувається. Завдяки яскравій насиченості колірної палітри детективних оповідань А. Конана Дойля у читача складається яскравий образ того, про що він читає.

      Крім вищеперелічених груп кольорових позначень у англійській мові є ще 2 способи позначення кольору [1, c.38]: 

    1. Порівняння з предметом, що має певне забарвлення, за допомогою (as)...as чи...like та оказіональні, авторські порівняння.  У створенні постійних порівнянь беруть участь деякі прикметникові “ядра”. Так, у матеріалі, що ми аналізуємо зустрічається одне постійне порівняння- “as white as a sheet” [6, c.163].

    2.Позначення  кольору також може вироблятися на основі порівняння з певним чином зафарбованим предметом за допомогою конструкції [4, c.23] (of) the colour of, слів “hue”, “tinge” та деяких інших. Подібні кольорові позначення вільно створюються у мові та не фіксуються у словнику: ”Рlis lip had fallen? His eyes were protruding? His skin the colour of putty...” [6, c.44].

     Згідно з І. М. Дєєвою [4, c.202]семантичне поле кольорових позначень у досліджуваних оповіданнях К. Дойля представлене простими, похідними складними кольоровими позначеннями. Майже всі аналізовані кольорові позначення використовуються у оповіданнях у прямих номінативних значеннях, без смислового зсуву: “ His eyes sparkled, and he sent a great blue triumphant cloud from his cigarette” [6, c.21]; “ with a large, red silk handkerchief” [6, c.101].

     Структура кольорових позначень безпосередньо з їхньою семантикою: основна модель похідних лексем ( з суфіксом -ish) передає сумніви мовця у точності кваліфікації, опис у такому разі характеризується зв'язністю тонів “...a fringe of brownish powder, which had not yet been consumed” [6, c.172]; “... you filled your pocket with some reddish gravel tha was lying beside your gate [6, c.177].

   “Некольорові” прикметники можуь вказувати на різний ступінь сили, яскравості, чистоти кольору. Виходячи з цього, І. М. Дєєва виділяє у складі даних прикметників 2 підгрупи слів, що знаходяться у анонімічних відносинах одне з одним та умовно названих інтенсифікаторами та релаксаторами [5, c.164].

     Під інтенсифікаторами ми розуміємо такі прикметники, котрі  позначають високий ступінь інтенсивності, яскравості, чистоти кольору, тобто фізичні властивості, притаманні різним кольорам спектру (dark, bright, deep, pure, rich).

      Менший ступінь якості виражається за допомогою релаксаторів, серед яких найбільш часто використовуваними є : pale, dim, dull та інші. “ As he came into the circle of dim light which enabled me to see him more clearly” [6, c. 104].

     У своїх оповіданнях К. Дойль користується загальноприйнятою в мові традиційною системою мовних засобів для позначення кольорів та іх відтінків. Автор не створює образних, метафоричних найменувань відтінків кольору, а обмежується лише вживаними у мові. Це також обумовлено жанром досліджуваного матеріалу.

     У досліджуваних оповіданнях особливу роль кольорові позначення грають в описі зовнішності персонажів. Ці кольорові позначення часто використовуються для деталізації опису зовнішності персонажів. Вони приваблюють до себе увагу читача, фіксують, на перший погляд, незначні елементи одягу, аксесуарів того чи іншого героя:

     “ Boots which extended halfway up his calves and which were trimmed at the tops with rich brown fur, completed the impression of barbaric opulence which was suggested by his whole appearance.” [6, c.22].

     Необхідно також зазначити і смислову функцію кольорових позначень. Велика кількість кольорових позначень (переважно релаксатори), використовуються для виявлення ознак, що характеризують стан персонажа, його переживання. Такі кольорові позначення наче розкривають думки та прочиняють перед читачами внутрішній світ персонажа, говорять про його силу, чи, навпаки, про його слабкі сторони характеру:

“ He was deadly pale and terribly emaciated, with the profuding, brilliant eyes of a man whose spirit is greater than his strength”[6, c.105].

 “ His features were peeky and sallow, and his little, pointed beard was thready and ill-nourished” [6, c.106].

     Завдяки частому використовуванню “периферійних” прикметників, а також прикметників-модифікаторів, авторові вдається найбільш точно зобразити навколишнє середовище, через яке він інтуїтивно налаштовує читача на подальший хід дій, приближуючи чи, навпаки, віддаляючи його від розв'язки своїх оповідань.

   Так, опис “ морозної погоди” та “ молочного лондонського туману” не передвіщує сищикові Холмсу та його другові Ватсону легкої справи:

“ The first faint winters dawn was beginning to appear, and we could dimly see the occasional figure of an early workman as he passed us,  blurred and indistinct in the oppalescent London reek” [6, c.135].

Поява у оповіданнях іменника “darkness” не передвіщує нічого доброго.    Так, наприклад, у оповіданні “П'ять зернят апельсина” згадування цього іменника передує трагічній смерті містера Оупеншоу:

“ It is conjectured that he may have been hurrying down to catch the last train from Waterloo Station, and that in his haste and the extreme darkness he missed his path and walked over the edge of one of small landing-places for river steamboats” [6, c.55].

 У  іншому оповіданні іменник  “darkness” передвіщує зустріч  з двома незнайомцями, котрі проникають вночі до будинку невідомого до цього доктора.

“ The light at the top was suddenly whisked out, and from the darkness came a ready, quavering voice”;

 “ We were conscious of a long scrutinity out of the darkness” [6, c.88].

Також кольорове позначення “darkness” використовується і в прямому демотативному значенні, маючи значення “ пітьма, морок”.

“ I stood gazing round and wondering where on earth I might be when I saw someone coming forwards me in the darkness” [6, c.107].

Іноді, описуючи зовнішність, з метою посилення контрасту автор використовує в одному реченні протилежні одне для одного кольорові позначення:

“  He lay upon his back, his face upturned, with his white teeth grinning through his short, back beard” [6, c.141].

У результаті дослідження семантичного поля кольорових позначень у детективних оповіданнях англійського письменника, а саме : “Етюд у багрових тонах» («A Study in Scarlet”), “Пригоди Шерлока Холмса” («The Adventures of Sherlock Holmes»), Собака Баскервілей (The Hound of the Baskervilles)  Артура Конана Дойля можна зробити наступні висновки:

1. Найбільшу кількість кольорових позначень складають прості кольорові позначення (Fa=98): з них максимальною частотою володіють наступні кольорові позначення- black( Fa=15), white (Fa=11), red (Fa=10). Прості кольорові позначення займають 24,49% від усіх вживаних кольорових позначень. За простими слідують складні (Fa=13), що складає 13,27%: pink-tinted, coal-black, flamecoloured і нарешті,... похідні кольорові позначення, представлені у невеликій кількості ( Fa=5), що складає 5,1% вживаності у творах. Зустрічаються у досліджених оповіданнях і похідні прислівники, створені на основі кольорових прикметників за допомогою суфікса -ly, які позначають основні та деякі проміжні кольори спектру.
2. Кольорові позначення використовуються, в основному, у своїх прямих номінативних значеннях, без смислового зсуву. Як складні, так і прості кольорові позначення, що мають суфікс -ish, передають не чіткі, суб'єктивно сприймані тона.

    Семантичне поле  вагомо розширене завдяки вживанню  “не кольорових” прикметників (Fa=56), що складає 57,14% від усіх вживаних позначень, які використовуються для передачі суб'єктивної оцінки кольору. Серед використовуваних “не кольорових” прикметників найбільш частотним прикметником-інтенсифікатором  є прикметник dark (Fa=29) та прикметник-релаксатор pale(Fa=8). Настільки висока частотність вживання саме “не кольорових” прикметників пояснюється жанровою, стилістичною необхідністю. Автор вводить їх у текст своїх оповідань для створення образів персонажів, які добре запам'ятовуються, передачі певного зафарбування того чи іншого явища, предмета і т.д.

Палітра кольорів А. Конана Дойля достатньо традиційна, що обумовлене жанром досліджених оповідань та підкорене авторському задуму.    Особливу роль кольорові позначення грають при деталізації опису зовнішності персонажу, тобто виконують описову функцію. Іноді, з метою посилення контрасту, в одному реченні зустрічаються два конотативно протилежні одне до одного кольорових позначення.

Таким чином, усі вище перелічені способи передачі кольору збагачують стилістичне поле кольорових позначень та здійснюють моральний та естетичний вплив на читача.

 

ЛІТЕРАТУРА

1. Арнольд И. В. Стилистика современного английского языка / Арнольд И. В. - Л.: Просвещение, 1973. - 303с.

2. Бахилина Н. Б. Румянец / Бахилина Н. Б. - М.: Изд. Во МГУ, 1974 — 201с.

3. Вежбицкая А. Обозначение цвета как универсалии зрительного восприятия / А. Вежбицкая // Язык. Культура. Познание. - М., 1966. -  С.231-290.

4. Деева И.М. К вопросу о цветообозначении в современном английском языке / И. М. Деева // - Уч. Зап. /ГГПИИЯ, 1970, вып.36 , ч. 2, С. 224-231.

5.  Деева И.М. Употребление «не цветовых» прилагательных при детализации цветовой характеристики (на материале цветообозначений современного английского языка)/ И. М. Деева // . - В сб.: Теоретические вопросы английской филологии. Горький, 1974, С. 164-180.

6. A.Conan Doyle. Selected stories / A.Conan Doyle. - Moscow: Progress Publishers, 1965, 207 p.

 

                                      Summary

The aim of this work is to identify and analyse the system of color symbols in K. Doyle's detective stories, using distributive and descriptive methods as the main linguistic methods of research.

Key words: color, description, adjective, noun, function, semantics, comparison.