Словоскладання в системі словотвору сучасної англійської мови (на прикладах комп’ютерної лексики)

Міністерство  освіти та науки України

Запорізький національний технічний універитет  
 

Кафедра:

теорії  та практики перекладу 
 
 
 

Курсова робота:

Словоскладання  в системі словотвору сучасної англійської мови

(на прикладах комп’ютерної лексики) 
 
 
 
 

Виконала:                                                            

студентка ГФ-317                                                                           Гороховець Б.С

Науковий керівник:                                                                    Бондаренко О.М. 
 
 
 
 
 
 

Запоріжжя

2009

ЗМІСТ

Вступ ........................................................................................................................5

1. Словоскладання та структура складних слів
1. Поняття про словоскладання………….............................................7
2. Класифікація складних слів (з точки зору побудови)……...........11
2. Відносини між компонентами складного слова
1. Синтаксичні з’єднання в складному слові……………….............13
2. Семантичні відношення між компонентами складного слова.....15
3. Переклад складних термінів

3.1 Порядок перекладу складних термінів……………….......................17

а) Терміни моделі N₁+N₂.......................................................................17-18

б) Переклад багаточленних атрибутивних словосполучень...................18

в) Терміни моделі (N+Part.1)+N…………………………………… ..18-19

г) Терміни моделі (N+Part.2)+N………………………………………….19

ґ ) Терміни моделі (Adj.+Part.1)+N…………………………………. 19-20

д) Терміни моделі (Adj.+Part.2)+N............................................................20

е) Терміни моделі (Num.+Rart.2)+N………………………………….20-21

Висновки…………………………………..................................................23-24

Додаток №1……………………………......................................................24-25

Додаток №2……………………………......................................................26-27

   4. Список використаних джерел……………………………………….28-29 
 
 
 
 

 

ВСТУП

Для написання  даної курсової роботи було обрано тему „Словоскладання в системі словотвору в сучасній англійській мові”, яка є актуальною з огляду на те, що сучасна англійська мова постійно змінюється та збагачується новими словами. Тим паче у галузі новітніх технологій, адже комп’ютерна лексика розвивається дуже швидко. Щоб поглибити знання  з теорії та практики англійської мови і була обрана тема, яка стосується одного з найактуальніших питань будь-якої мови ─ збагачення мови засобами словотвору. Дана курсова робота охоплює як теоретичні, так і практичні сторони даного питання: що являє собою словотвір як лінгвістична наука, що є предметом її досліджень, що таке засоби словоскладання.

Актуальність  даної теми визначають такі положення:

• Надзвичайно швидкий прогрес інформаційних та комунікаційних технологій призводить до динамічного розвитку і постійного поповнення комп’ютерної лексики. З’являється велика кількість термінологічних одиниць, пов’язаних з електронікою, спеціальних слів та виразів на позначення різноманітних понять та дій, виконуваних користувачем комп’ютера.Дана тема буде актуальною доти, доки буде існувати і розвиватись мова та комп’ютерна галузь;
• Словотвір займає важливе місце не тільки в граматиці англійської мови, а й у лексикології, фонетиці та інших лінгвістичних науках.

Об’єктом  дослідження даної курсової роботи є лексичні одиниці, створені за допомогою словоскладання, його функціонування і сфери                              вживання новоутворених слів

Мета даної роботи полягає у визначенні основних проблем та особливостей словотвору і вивченні основних точок зору різних науковців. Досягнення цієї мети передбачає розв’язання наступних завдань:

• Визначити словоскладання, як продуктивний засіб словотвору;
• Виявити відносини між компонентами складного слова;
• Знайти адекватні способи перекладу складних слів.

Практичне значення цієї курсової роботи полягає в тому, що її можна буде використати в подальшій роботі над даною темою, на лекціях та практичних заняттях з граматики та лексикології англійської мови, для доповнення публікацій на задану тему, а також як базовий матеріал для написання бакалаврської та дипломної робіт.

Теоретичне значення: курсова робота основана на працях багатьох лінгвістів, котрі досліджували дану тему, та зроблені власні висновки щодо головних питань.

Джерельна база: Так, як тема даної курсової робити є дуже актуальною і цікавить багатьох вчених-лінгвістів, то відповідно існує багато різних праць, статей, досліджень на задану тему. Дана курсова робота спирається на праці таких дослідників, як Бортнічук Є.Н., Василенко Є.Н, Мєшков О.Д., Арнольд І.В. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

1. СЛОВОСКЛАДАННЯ  ТА СТРУКТУРА СКЛАДНИХ СЛІВ

1.1. ПОНЯТТЯ ПРО СЛОВОСКЛАДАННЯ

Словоскладання – це один з найпродуктивніших способів творення слів. Цей тип словотвору вирізнявся своєю активністю ще в давньоанглійський період, але не втратив своєї продуктивності і на сучасному етапі розвитку англійської мови, про що свідчить значна кількість неологізмів. Композити постають одним з основних засобів економії у мові і мовленні, а знання найбільш частотних і продуктивних словотвірних моделей складних слів надає можливість збагатити словниковий запас мовця.

Орієнтація  лінгвістичних досліджень на вивчення можливих шляхів збагачення словникового складу англійської мови сприяє тому, що словоскладання як один з основних способів словотвору є об’єктом численних  досліджень. Особливо пильну увагу  цей спосіб словотвору привернув у 70–80-х роках ХХ ст. Це можна пов’язати із загальним розвитком лінгвістики в цей період і з тим значним прогресом, який у ній був досягнутий. Дуже важливими для теорії словоскладання виявилися нові стимули, викликані формуванням лексичної граматики і уточненням позицій лексикалізму, а також широким зверненням до проблем структури слова [8, 56]. Розгляд питання про структуру складного слова став одним з центральних у працях зарубіжних і вітчизняних науковців. Вони намагалися дати відповідь на питання, як формується структура слова і від яких факторів залежить її формування. Дослідження у цьому напрямку ускладнювалися тим, що словоскладання займає проміжне положення між морфологічним і синтаксичним способами сполучення одиниць мови та має риси обох способів.

Приблизно до середини 70-х років основна  увага науковців була спрямована на виявлення спільності слова і словосполучення, на синтаксичну інтерпретацію складних слів, а самі складні слова стали незмінним об’єктом трансформацій, номіналізацій та інших структурних перетворень,  об’єктом пошуків переважно структурної (не семантичної) відповідності складного слова словосполученню; особливо велика увага приділялась питанням внутрішнього синтаксису, виведенню значення складного слова з його складу, правилам згортання речень у складні слова, правилам номінації [7,8-9].  Домінуючим напрямом дослідження у галузі словоскладання став синтаксичний підхід. Головним положенням цього напряму дослідження є твердження, що в основі кожного складного слова лежить згорнута синтаксична конструкція – словосполучення або речення, тобто структурні взаємовідношення компонентів композитів (основ слів) є близькими до лексико-граматичних взаємовідношень слів, які входять у синтаксичні словосполучення або речення.

Розгляд складних слів з точки зору синтаксису був одним з головних напрямів дослідження у словоскладанні протягом декількох десятиліть. Безумовно, цей підхід має під собою вагоме наукове підгрунтя, але багато вчених звертають увагу на його вади.

О. Д. Мєшков зауважує, що синтаксичне трактування словоскладання, тобто аксіоматичне приписування складним словам синтаксичних структур, які нібито неодмінно породжують їх і лежать у їх основі, не тільки не допомагає виявити характер смислової структури складного слова, часто спираючись на штучно складені структури, але й нерідко викривляє характер номінативної сторони слова. При синтаксичному трактуванні складного слова ігнорується особливий характер смислової структури складного слова – його імпліцитність і еліптичність – властивості, особливо характерні для англійського словоскладання [10, 41–43].

О. С. Кубрякова  також вказує на основні недоліки синтаксичного підходу. Вона зазначає, що він приховує і стирає відмінності  між складним словом і реченням, цей підхід не може описати обмежень на створення складних слів через нехтування нетотожністю функцій складного слова і речення. Крім того, реченням не притаманні функції субкатегоризації понять, означення нових реалій і граничної семантичної компресії у змалюванні деяких фактів, реалій та явищ. Але саме такими є функції складних слів [8, 64].

Словоскладання  – це особливий не тільки за своєю  структурою, але й за змістом спосіб номінації, який, у принципі, не зводиться  до синтаксичних закономірностей, а  складні слова принципово не зводяться до словосполучень, синтагм та інших синтаксичних одиниць. Це, у свою чергу, слугує достатньою підставою для аналізу значення складного слова не тільки у термінах синтаксису, а й у термінах семантики. Розгляд складних слів з точки зору їх значення О. Д. Мєшков називає семантико-зорієнтованим словоскладанням. Він вважає, що цей підхід повинен, в основному, бути спрямованим на вивчення формування складного слова в акті номінації та на вивчення смислової структури складного слова з усіма факторами, які визначають цю структуру [10,31–32]. Ґрунтовно вивченням значення слів взагалі та значенням складних слів зокрема займаються лінгвістична семантика і когнітивна лінгвістика. 

О. С. Кубрякова у своїх дослідженнях доводить, що поява знака завжди відображає прагнення замінити одну сутність іншою таким чином, щоб полегшити цим ментальні або ж розумові процеси у людській свідомості. Заміщаючи за допомогою мовного знака складні або розгорнуті когнітивні структури, ми отримуємо можливість оперувати ними у нашій свідомості з більшою легкістю, оскільки підставляємо на їх місце один єдиний символ [9,  421].

Словоскладання у сучасній англійській мові – це особливий та своєрідний спосіб творення слів, що характеризується певними комунікативними завданнями і функціями, які детермінують призначення, специфіку і місце складних слів у загальній системі мови [2, 185].

Словоскладання  є одним з найпродуктивніших  способів творення слів, саме тому дослідження  у цій галузі ніколи не втрачають  актуальності.

Незважаючи  на постійний інтерес вчених до проблем словоскладання, деякі питання і сьогодні залишаються невирішеними. Дискусійним питанням у класифікації за структурою безпосередньо складових у складному слові є проблема трактування складнопохідних слів як різновиду складних. Це питання належить до кола проблем, які не отримали однозначного розв’язання в англійській лексикології. На думку І. В. Арнольд, складнопохідні слова не належать до складних, оскільки один з компонентів складного слова не зустрічається як вільна форма, що не відповідає її визначенню складного слова, як такого, що складається щонайменше з двох основ, які зустрічаються у мові як незалежні форми [13, 36].

Деякі науковці вважають належність складнопохідного слова до класу складних слів доцільною  та обґрунтованою. Так, наприклад, Г. С. Кириченко зазначає, що утворення складнопохідної одиниці відбувається у результаті одночасної дії словоскладання і суфіксації [6, 9]. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

  
 
 

1.2. КЛАСИФІКАЦІЯ СКЛАДНИХ СЛІВ (З ТОЧКИ ЗОРУ ПОБУДОВИ)

У сучасній англійській мові складнопохідні слова  набувають все більшої активності. Визначено чотири групи складнопохідних  слів, у залежності від викори-станих дериваційних засобів та природи першого компонента:

    1) складнопохідні прикметники, утворені за моделями (Adj+N)+ed, (Num+N)+ed, (Ven+N)+ed, (N+N)+ed: (time-shared, double-cored, large-scaled);