В₂ — витрати на заходи з охорони праці за колективними договорами;

     В₃ — витрати з фонду охорони праці підприємства.

     Особливу  увагу слід звернути на показники  ефективності заходів з поліпшення умов та охорони праці на підприємстві.

     Для оцінки результатів заходів з  поліпшення умов та охорони праці  згідно з методиками, розробленими ВЦНДІОП ВЦРПС та ННДІОП України, запропоновані чотири групи показників:

     зміна стану умов і охорони праці;

     соціальні;

     соціально-економічні;

     економічні.

     Зміна стану умов і охорони праці  характеризується підвищенням рівня безпеки праці, поліпшенням санітарно-гігієнічних, естетичних, психофізіологічних показників.

     Підвищення  рівня безпеки праці характеризується збільшенням кількості машин і механізмів, виробничих будівель, приведених у відповідність до вимог стандартів безпеки праці та інших нормативних актів.

     Поліпшення  санітарно-гігієнічних показників характеризується зменшенням вмісту шкідливих речовин у повітрі, поліпшенням мікроклімату, зниженням рівня шуму та вібрації, поліпшенням освітленості.

     Поліпшення  психофізіологічних показників характеризується зменшенням фізичних і нервово-психічних  навантажень, у тому числі й монотонності праці.

     Поліпшення естетичних показників характеризується раціональним компонуванням робочих місць і машин, упорядкуванням приміщень і території, поєднанням кольорових відтінків тощо.

     Зміни стану виробничого середовища за факторами оцінюються різницею абсолютних величин до і після запровадження заходів, а також порівнянням відносних показників, що характеризують ступінь відповідності тих чи інших факторів гранично допустимим концентраціям (ГДК), гранично допустимим рівням (ГДР) або заданим.

     Комплексна  оцінка зміни стану умов праці здійснюється за показниками приросту кількості робочих місць, на яких умови праці приведені у відповідність до нормативних вимог.

     Соціальні результати заходів з поліпшення умов і охорони праці визначаються за такими показниками:

     збільшення  кількості робочих місць, які відповідають нормативним вимогам (як у комплексі, так і за окремими факторами) та скорочення кількості працюючих у незадовільних умовах праці;

     зниження  рівня виробничого травматизму;

     зменшення кількості випадків професійної  захворюваності, пов’язаної з незадовільними умовами праці;

     зменшення кількості випадків інвалідності внаслідок  травматизму чи професійної захворюваності;

     зменшення плинності кадрів через незадовільні умови праці.

     Для оцінки соціальних результатів можуть також використовуватись інші показники (ступені задоволення працею та її престижності тощо).

     Показники соціальної та соціально-економічної  ефективності розраховуються як відношення величини соціальних або соціально-економічних результатів до витрат, необхідних для їх здійснення.

     Економічні  результати заходів щодо поліпшення умов і охорони праці виражаються у вигляді економії за рахунок зменшення збитків унаслідок аварій, нещасних випадків і професійних захворювань як в економіці в цілому, так і на кожному підприємстві.

     Вивчаючи  економічні аспекти охорони праці, слід ознайомитися з методами оцінки соціальної й економічної ефективності заходів з удосконалення умов та охорони праці.

     Для оцінки соціальної ефективності заходів  з удосконалення умов та охорони  праці використовуються такі показники:

     1. Скорочення кількості робочих місць (∆К), що не відповідають вимогам нормативних актів щодо безпеки виробництв, розраховується за формулою:

      ,

     де  К₁, К₂ — кількість робочих місць, що не відповідають вимогам санітарних норм до і після проведення заходів;

     К₃ — загальна кількість робочих місць.

     2. Скорочення чисельності працівників (∆Ч), які працюють в умовах, що не відповідають вимогам санітарних норм, визначається за формулою:

      ,

     де  Ч₁, Ч₂ — чисельність працівників, які працюють в умовах, що не відповідають санітарним нормам до і після здійснення заходу, чол.;

     К₃ — річна середньооблікова чисельність працівників, чол.

     3. Збільшення кількості машин, механізмів (∆М) та виробничих приміщень (∆Б), приведених до вимог норм охорони праці, визначається за формулами:

      ,  ,

     де  М₁, М₂ — кількість машин, механізмів, що не відповідають нормативним вимогам до і після проведення заходу, шт.;

     М — загальна кількість машин і механізмів, шт.;

     Б₁, Б₂ — кількість виробничих приміщень, які не відповідають нормативним вимогам до і після здійснення заходу, шт.;

     Б — загальна кількість виробничих приміщень, шт.

     4. Зменшення коефіцієнта частоти травматизму (∆К_ч) визначається за формулою:

      ,

     де  N₁, N₂ — кількість випадків травматизму відповідно до і після проведення заходу;

     Ч₃ — річна середньооблікова чисельність працівників, чол.

     5. Зменшення коефіцієнта тяжкості травматизму (∆К_т) розраховується за формулою:

      ,

     де  Д₁, Д₂ — кількість днів непрацездатності через травматизм відповідно до і після здійснення заходу.

     6. Зменшення коефіцієнта частоти професійної захворюваності через незадовільні умови:

      ,

     де  З₁, З₂ — кількість випадків професійних захворювань відповідно до і після проведення заходу.

     7. Зменшення коефіцієнта тяжкості захворювання:

      ,

     де  Д_з1, Д_з2 — кількість днів тимчасової непрацездатності через хвороби відповідно до проведення заходу і після проведення;

     N_з1, N_з2 — кількість випадків захворювання відповідно до і після заходу.

     8. Зменшення кількості випадків виходу на інвалідність внаслідок травматизму чи професійної захворюваності:

      ,

     де  Ч_і1, Ч_і2 — чисельність працівників, що стали інвалідами до і після заходу, чол.

     9. Скорочення плинності кадрів через незадовільні умови праці:

      ,

     де  Ч_п1, Ч_п2 — кількість працівників, що звільнилися за власним бажанням через незадовільні умови праці відповідно до і після здійснення заходу, чол.

     Річна економія підприємства від поліпшення безпеки праці (табл. 9.2) складається з:

     економії  від зменшення професійної захворюваності;

     економії  від зменшення випадків травматизму;

     економії  від зниження плинності кадрів;

     економії  від скорочення пільг і компенсацій  за роботу в несприятливих умовах.

     Таблиця 9.2

     СТРУКТУРА РІЧНОЇ ЕКОНОМІЇ ПІДПРИЄМСТВА ВІД ПОЛІПШЕННЯ БЕЗПЕКИ  ПРАЦІ^*

     Розрахунок  економії від зменшення рівня  захворюваності чи травматизму здійснюється в такій послідовності:

     1. Скорочення витрат робочого часу за рахунок зменшення рівня захворюваності (аналогічно для травматизму) за певний час ∆Д визначається за формулою:

      ,

     де  Д₁, Д₂ — кількість днів непрацездатності через хвороби чи травми на 100 працюючих відповідно до і після проведення заходів;

     Ч₃ — річна середньооблікова чисельність працівників, чол.

     2. Зростання продуктивності праці:

      ,

     де  З_в — вартість виробленої продукції за зміну на одного працівника промислово-виробничого персоналу;

     Р_п — вартість річної товарної продукції підприємства.

     3. Річна економія зарплати за рахунок зростання продуктивності праці при зменшенні рівня захворюваності і травматизму:

      ,

     де  Ч_ср — середньорічна чисельність промислово-виробничого персоналу;

     З_р — середньорічна заробітна плата одного працівника з відрахуваннями на соцстрахування.

     4. Річна економія на собівартості продукції за рахунок зменшення умовно-постійних витрат:

      ,

     де  У — умовно-постійні витрати у виробничій собівартості річного обсягу товарної продукції.

     5. Економія за рахунок зменшення коштів на виплату допомоги по тимчасовій непрацездатності:

      ,

     де  П_д — середньоденна сума допомоги по тимчасовій непрацездатності.

     6. Річна економія за рахунок зменшення рівня захворюваності:

     Е_рз = Е_з + Е_с + Е_сс .

     Стимулювання  заходів з охорони праці здійснюється згідно з розділом IV «Стимулювання  охорони праці» Закону України «Про охорону праці».

     Так, ст. 29 «Економічне стимулювання охорони праці» визначає, що до працівників підприємств можуть застосовуватися будь-які заохочення за активну участь та ініціативу у здійсненні заходів щодо підвищення безпеки та поліпшення умов праці.

     Види  заохочень визначаються колективним  договором (угодою, трудовим договором).

     Порядок пільгового оподаткування коштів, спрямованих  на заходи щодо охорони праці, визначається чинним законодавством про оподаткування.

     Економічне  стимулювання націлене на посилення  діяльності та зацікавленості підприємств у поліпшенні умов праці на робочих місцях, а також підвищення економічної відповідальності власників (адміністрації) підприємств за шкоду, заподіяну несприятливими умовами праці.

     Досвід  розвинених країн у галузі охорони  праці свідчить, що поліпшенню умов праці сприяють такі заходи:

     1. Податкові пільги на засоби, спрямовані на оздоровлення умов праці.

     2. Диференціювання страхових внесків залежно від частоти і важкості травматизму і професійних захворювань.