Економічна характеристика Рівненської області

 

Міністерство освіти України

Тернопільська академія народного господарства

Інститут банківського бізнесу

 

Кафедра управління трудовими 

ресурсами і розміщення

продуктивних сил

 

 

 

 

 

 

на  тему:

 

“Економічна характеристика Рівненської області”

 

 

 

 

Виконала:

студентка групи Ф_З–13

Рибчук Л.М.

Науковий керівник:

Запорожан Л.П.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Тернопіль

2001

 

 

ПЛАН

 

 

 

Вступ.

1. Значення господарства  області в економіці України. 

2. Природничий потенціал  Рівненської області. 

3. Населення і трудові  ресурси. 

4. Розвиток і розміщення господарства в області.

5. Екологічна ситуація  в області. 

6. Соціально-екологічні  проблеми розвитку області та  шляхи їх 

     використання.

Висновок.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

Рівненська область  утворена 4 грудня 1939 року.

Область розташована на Північному Заході країни. Її географічне положення визначається такими координатами: крайня північна точка  (село Прикладники Зарічнянського району) - 51 58 північної широти; крайня південна точка (село Дружби Червоноармійського району) - 25 01 північної широти; крайня західна точка -(село Каміне Рокітнівського району) - 27 38 східної довготи.

На півночі межує  з Брестською областю, на Північному Сході з Житомирською областю, на Південному Заході з Львівською областю, на Заході - з Волинською областю. Площа 20,1 тисяч кілометрів квадратних (3, 3% території України). Населення 1 млн.187 тисяч чоловік.

Центр - місто Рівне. В  області-15 районів, 10 міст в тому числі 3 обласних підпорядкування, 17 селищ міського типу, 1001 сільських населених пунктів.

Грунтові та агрокліматичні умови сприятливі для розвитку сільського і лісового господарства.

 

 

 

 

1. ЗНАЧЕННЯ ГОСПОДАРСТВА ОБЛАСТІ 

В ЕКОНОМІЦІ УКРАЇНИ.

 

Господарство Рівненської  області (її економіка)- це сукупність галузей матеріального виробництва і невиробничої сфери. До виробничої сфери належить промисловість, сільське господарство, транспорт і зв’язок. До невиробничої  входять підприємства соціальної сфери (школи, лікарні, театри, вищі навчальні заклади).

Спеціалізація Рівненської  області визначається хімічною (азотно-туковою), легкою (льонотекстильною), деревообробною (домобудівною) і харчовою промисловістю.

Національний дохід  за 1998 рік в Рівненській області (включаючи податок з обігу), (фактичні ціни, мільйонів грн)

• Все народне господарство – 189.09
• Промисловість – 78.1
• Будівництво – 17.45
• Сільське господарство – 54.09
• Лісове господарство – 1.27
• Транспорт і зв’язок – 14.10
• Торгівля, матеріально-технологічне забезпечення, заготівля,         збут – 225.27
• Інформаційно-обчислювальне обслуговування – 0.23
• Інші галузі – 1.32

З цих показників (порівнявши їх з показниками інших областей) ми бачимо, їх область посідає одне з останніх місць в економіці  держави. Але область має значні економічні зв’язки з іншими регіонами України, а також з Білорусією. З області надходять знані потоки різноманітних будівельних матеріалів тканин, продукції харчової промисловості (цукор, консерви).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2. ПРИРОДНОРЕСУРСНИЙ ПОТЕНЦІАЛ 

РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ.

 

Геологічну будову території  області визначає її положення у  межах занурення південно-західного краю Східно-Европейської платформи. Від східної межі області до лінії селища міського типу Танашгород - селища міського типу Клесів - села Селище - села Соснове - міста Корець простежуються близьке залягання і виходи на поверхню кристалічних порід Українського щита. Крайня північно-західна частина лежить у межах Ратнівського горсту, виповненого відкладами крейдового віку. Переважна частина області пов’язана із Волино-Подільською монокліналлю. Вона характеризується поверхні фундаменту і збільшенням потужності нижнього структурного поверху складового чохла із Сходу на Захід в міру нарощування за віком палеозойських помірно дислокованих порід: венду (пісковики, амвроліти, базальти) рифею (базальти, пісковики, сланці), ордовику (пісковики, вапняки), силуру (марчелі, деламіти). Верхній структурний поверх представлений моноклінальною  карбонатною товщею крейдового віку. У південно-східній частині області і на території прилеглих до виходів кристалічного фундаменту, залягають неогенові вапняки, пісковики. Для антропогенового покриву характерні олювіольні і моренні відклади у долині Прип’яті, водно-льодовикові поля у центральній частині і лесоподібні породи на Півдні області. Область відзначається рівнинною поверхньою, пересічна висота якої 184 м (найвища точка 372 м на крайньому Півдні, найнижча - 134 м у долині річки Горині на крайній Півночі. ) В орфографічному відношенні Рівненська область поділяється на дві частини. Більша, північна її частина, лежить у межах Поліської низовини. Ії поверхня - низовині, плоскохвилясті акумулятивні рівнини з широкими терасованими долинами річок, розділеними невиразними, іноді заболоченими вододілами з силовими, гляціальними або денудаційними формами. Південна частина області розташована в межах Волинської височини, являє собою підвищену, хвилясту лесову рівнину, розчленовану густою мережею річок на окремі плато (Мізоцький кряж, Повчанське плато, Рівненське плато, Гощанське плато), а також балками та ярами. На крайньому Південному Заході - рівнина Малого Полісся. Корисні копалини - торф (за запасами посідає перше місце в Україні); розвідано близько 300 родовищ, у тому числі 135 родовищ - площею понад 1 тисяча га кременя (Коза-Березина, Морочне) та мінеральні будівельні матеріали.

Клімат помірно-контенентальний  з вологим теплим літом і м’якою зимою з частими відлигами. Рівненська область лежить в Атлантико-континентальній області. Пересічна температура січня -4, 9, -5, 6, липня +18, 1, +18, 6. Період з температурою понад +10 становить близько 160 днів. Сума активних температур 2350 - 2950. Опадів 600 - 650 мм на рік, основна кількість їх випадає у квітні - жовтні. Висота снігового покриву 12 - 14 см. Серед несприятливих кліматичних явищ - ожеледиця (до 15 днів в зиму), посилення вітру до 25 м/с, тривалі бездощові періоди, зливи, відлиги, заморозки. Рівненська область розташована у вологій помірно теплій агрокліматичній зоні. В області діють Рівненський обласний центр по гідрометереології та метеостанції у Дубно, Сарнах, Здолбунові, Острозі.

Рівненщина багата на поверхневі води (річки, озера, водосховища, стави). Всього налічується 171 річка  завдовжки понад 10 км кожна. Основний напрямок річок з Півдня на Північ, що зумовлене загальним зниженням поверхні в цьому напрямі. Всі річки належать до басейну Дніпра. На крайньому північному заході області тече Прип’ять. Головна водна артерія Прип’яті Горинь (довжина у межах Рівненщини 386 км. ), яка справа приймає Случ зі Ставом, Бобером і Серегівкою, а також Зайчисько; зліва Вілію зі Світенькою, Устю, Стублу, Вирку. У межах області ще дві притоки Прип’яті: на Північному Сході - Ствига з Львою і Плавом та дві ділянки річки Стиру (на Південному Заході приймае Ікву, Слонівку, на Північному Заході в Стир впадає Стубла). У межах Полісся річки мають невеликі похили (0, 3-0, 6 м/км) широкі, заболочені запливи, в долинах багато стариць, озер.

У південній частині, в межах Волинської височини, похили зростають (1,0 - 3,0 м/км), що сприяє збільшенню швидкості течії, долини вузькі та глибокі, ширина заплав невелика. Пересічна густота річкової сітки від 0, 21 - 0, 31 км/км квадратний на Півночі. Основне джерело живлення річок - талі снігові води (55-60 % для річок лісостепу). Решта стоку припадає на підземне та дощове живлення. В області понад 500 озер різного походження (карстові, заплавні та інші). серед них Носель (4, 7 км квадратних), Біле озеро, Лука, Велике Почаївське озеро, Озерце. Збудовано 31 водосховище (найбільші -Хріннеківське, Млинівське, Боберське), та понад 300 ставків загальною площею водного дзеркала 11,2 тисячі гектарів.

Грунтовий покрив області  дуже різноманітний. Найпоширеніші  – опідзолені (ясно-сірі, сірі, сірі лісові, темно-сірі та чорноземи опідзолені,  у лісостеповій частині. 27,2 відсотки загальної площі області) та дерново- підзолисті (піщані, глинисто-піщані і оглеєні, в основному на Поліссі, 20,4 %) грунти. Чорноземи вкривають вододільні простори у лісостеповій частині (5,3 %)

Дернові грунти на олювії щільних карбонатних порід поширені на Південному Заході області. Знижені ділянки вододілів, терас, запливи річок і днища балок займають лучні, лучно-чорноземні, дернові (12%), болотні (7, 8), торфово-болотні грунти та торфовища (13, 3%). Еродованих грунтів близько 146 тисяч гектарів.

Основні проблеми господарського використання грунтів пов’язані з осушенням надмірно-зволожених грунтів, вапнуванням кислих грунтів у Поліссі та протиерозійними заходами лісостеповій частині області.

Рівненська область  лежить у межах Західно-Украінської  геоботанічної підпровінції. лісами (хвойними і мішаними на Півночі, широколистяними і мішаними на Півдні) вкрито 7, 3 тисячі км квадратних. У поліській частині лісистість перевищує 45 % (у Рокитнівському районі до 62 %), у Лісостепу до 15 %. Головні лісоутворюючі породи – хвойні (63 % площі лісів; в основному сосна); є також дуб, граб, береза, вільха, сосна, липа, берест, ясен звичайний. Луки займають 12 - 15 % полян області (на Поліській низовині межирічно-суходільні та низинні, в межах Волинської височини - заплавні). Вони становлять основу сіножатей та пасовищних угідь області. Серед боліт (10-20 % території) переважають низинні болота, менш поширені перехідні (мезотрофні) болота та верхові (оліготрофні) болота.

 

Тваринний світ області належить до Поліського зоографічного округу. Фауна  налічує понад 300 видів, у тому числі ссавців - 66, птахів - 186, риб - 33, плазунів - 7, земноводних - 11. Водяться: лось, зубр, вовк, борсук, свиня дика, лисиця, козуля, білка, куниця, заєць, борозубка звичайна, горностай. З птахів гніздяться: глухар, тетерів, рябчик, куріпка сіра, жайворонок лісовий, дрозд, дятел, сойка, зозуля, сова, яструби, шпаки,  качки дикі, перепілки, лелеки та інші. По берегах водойм селяться: бобер, видра, ондатра. В річках та озерах водяться: щука, окунь, сом, карась, лящ, линок, краснопірка; у ставках - короп, окунь та інші. Акліматизовано нутрію, ондатру, єнотовидного собаку, благородного оленя, лань, фазана. Північна частина області лежить у межах Волинського Полісся, Південна Західно-Украінської лісостепової фізико-географічної провінції, крайній Південно-Західній - Малого полісся. Для південної частини характерні опільські рівнинно-підвищені і лучно-степові підвищені розчленовані і терасні природно-територіальні комплекси. Серед сучасних природних процесів на Поліссі спотерігаються перезволоження, заболочування, оглеяння та окислення, засолювання меліоративних систем, вторинне заболочування осушених земель.

Рис 2.1. Площа земельних  насаджень у зелених зонах  міст і селищ міського типу Рівненської  області, тис га

В області проводять значні меліоративні та лісовідновлювальні роботи. В Рівненський області - 227 територій і об’єктів природно-заповідного фонду (загальна площа 107, 4 тисячі гектарів), 17 заказників (ландшафтні Білозерський і Почаївський заповідник, ботанічні - Бущанський, Озерський, Сварацевицький заказники; зоологічні – Прище, Перебродівський заказник, гідрологічні - Дібрівський заказник)  і 8 пам’яток природи.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3. НАСЕЛЕННЯ  І ТРУДОВІ РЕСУРСИ.

 

На території Рівненської  області проживає 1 міліон 187 тисяч осіб.

Пересічна густота населення 58, 4 чоловіка на 1 км квадратний. Найгустіше заселена південна частина області (до 60 чоловік  на 1 км квадратний), найменше-північно-східна (до 30 чоловік на 1 км квадратний).

Нині динаміка чисельності населення низька, щорічний приріст - всього 0,5 %. За 1959-1997 роки його кількість зросла на 29,1%. Національний склад населення області досить однорідний - 93,3-94% українців. Приблизно 4,6% населення росіяни, які проживають головним чином у найбільших містах. Крім того є Білоруси (1,4%), особливо в Рокитнівському районі а також невелика кількість поляків (0,3%), євреїв та представників інших національностей, які поселилися в містах.

Серед міського населення частка дітей  теж значно вища (26, 5-27%),  ніж у містах країни (22, 8%), приблизно частка працездатного населення (58-60%) і дещо нижча частка людей пенсійного віку (13-15%), ніж в цілому в Україні (18%).

 

Статева структура населення теж  відрізняється від загальнодержавної; співвідношення чоловіків і жінок від 47, 4 до 52, 6 % (в Україні від 46, 5 до 53, 5 %). В Україні на 1000 жінок припадає 868 чоловіків, а в Рівненській області - 905 чоловіків, тобто один з найбільших показників у державі (трете місце після Закарпатської та Львівської областей).

Частка робітників і службовців становить 69, 3 %, що значно менше від  відповідного показника в Україні (77, 6 %). Це свідчить про низький промисловий  розвиток області. У промисловості  зайнято 24, 3% загальної кількості  працюючих, у сільському господарстві - 29, 8 %, транспортні - 5, 9 %, будівництві - 8, 2 %.

В області значний процент пенсіонерів - 22, 2 %.

Густота сільського населення У  Рівненській області становить 31, 2 чоловік на км квадратний. У цілому в області можна виділити такі мікрорайони розселення:

1. Найнижчої густоти сільського населення (Рокитнівський район) не перевищує 20 чоловік на км квадратний.
2. Середньої густоти сільського населення (північ Рівненської області) -коливається від 20 до 30 чоловік на км квадратний.
3. Високої густоти сільського населення (має Полісся) - від 30 до 40 чоловік на км квадратний.