Економіко-географічні особливості, проблеми та перспективи розвитку Донецького економічного району

Міністерство  освіти і науки, молоді та спорту України

 Волинський  національний університет

імені Лесі Українки

                  

                                                Географічний   факультет

                          Кафедра географії 
 
 
 

Економіко-географічні  особливості, проблеми та перспективи розвитку Донецького економічного району 

(Курсова  робота) 

                   
 

                                                

                                                      Виконав:

                                              студентка 32 групи

                                              денної форми навчання

                                              спеціальності фізичної  географії

                                             МорисУлянаМиколаївна

                                                Науковий керівник:

                                             Канд. Геогр. .н.,доц..СлащукАндрій

                                  Миколайович 
 
 
 
 
 

Луцьк-2011

Зміст

Вступ…………………………………………………………………….…3

    Розділ 1. Економіно-географічна характеристика Донецького економічного району……………………………………………………...4

1. Економіко географічне положення…………………………..4
2. Природні умови та природні ресурси……………………….4
3. Населення Донецького економічного району……………….9
4. Сільське господарство………………………………………11

Розділ  2.  Галузева структура господарства, її економічна

оцінка………………………………………………………………..13

Розділ 3. Значення Донецького економічного району для економіки України………………………………………………….24

Розділ 4. Проблеми і перспективи розвитку Донецького економічного району……………………………………………….26

Висновки…………………………………………………………………31

Список  використаних джерел…………………………………………..32 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Вступ 

      Перед тим як перейти до розгляду даної  теми, слід зауважити, що метою курсової роботи є розкриття економічної  характеристики Донецького економічного району.

Завданням курсової роботи є висвітлення наступних  питань:

• значення району для економіки України;
• економічна характеристика його природно ресурсного потенціалу;
• трудові ресурси та населення району;
• галузева структура господарства та її економічна оцінка;
• проблеми і перспективи розвитку району.

    Донецький економічний район відіграє провідне місце у економіці нашої держави  і є одним з найрозвинутіших  територіально-виробничих комплексів на території України.

    У межах району розміщений Український  Донбас – один із найрозвинутіших  у країні територіально – виробничих комплексів з переважаючою спеціалізацією добувних галузей промисловості  та пов’язаних з ними галузей обробної промисловості, значними природними ресурсами, потужним виробничим потенціалом. Має  густу мережу транспортних магістралей.

    На  Донбас припадає 10,7 % вартості товарів  народного споживання України. Луганська  і Донецька області належать до старих індустріальних районів, де зосереджені  потужності важкої промисловості. 
 
 
 
 
 
 

    Розділ 1. Економіно-географічна характеристика Донецького економічного району

1. Економіко географічне положення

 

   До  складу Донецького економічного району входить Донецька та Луганська області. Його площа складає 53, 2 тис. км2. (8,8% території  України). Тут проживає 7,7 млн. осіб. (станом на 1 січня 2001 року), що становить 15,4% населення України. В районі висока щільність населення - близько 145 осіб/км2.

   Район охоплює південний схід України, межує з областями Російської Федерації – Бєлгородською, Воронезькою, Ростовською. На півдні омивається водами Азовського моря, на заході межує із Запорізькою, Дніпропетровською та Харківською областями.

   За  природними ресурсами, соціально-економічними характеристиками та особливостями  історико-етнічного розвитку він  виділився в один з найрозвинутіших  в Україні територіально-виробничих комплексів з переважаючою спеціалізацією видобувної та пов’язаних з нею  галузей обробної промисловості.

   Район володіє густою мережею транспортних магістралей. Оскільки більша половина меж району – це кордон з Російською Федерацією, то транспортні шляхи  в основному підпорядковуються  вивезенню продукції в центральні райони Росії, а також до морських портів Азовського і через нього до  Чорного  та  Азовського  морів.  

2. Природні умови та природні ресурси

 

    Рельєф  регіону складний. Північна частина - полого-хвиляста лісова рівнина, глибоко розчленована річковими долинами, балками та ярами відрогів Середньоруської височини. На значних ділянках на денну поверхню виходять корінні породи - крейдяні й палеогенові. Південніше ріки Сіверського Донця розміщена Донецька височина -хвиляста, горбиста, платоподібна, дуже розчленована річковими долинами і крутосхилими балками. Висота над рівнем моря 200 - 250 м. Тут найвища точка всієї Лівобережної України - гора Могила-Мечетна (367 м над рівнем моря). Спостерігаються часті виводи на денну поверхню кам'яновугільних порід. Поширені антропогенні форми рельєфу: терикони, кар'єри, кургани. На південному заході - Приазовська височина з окремими підвищеннями (Могила-Гончариха, Савур-Могила), яка змінюється вузькою смугою низовини, котра уступом обривається до Азовського моря. У місцях залягання вапняків (басейни рік Мокрої Волновахи і Сухої Волновахи) та соленосних відкладів розвинені карстові форми рельєфу. Клімат району помірноконтинентальний з вираженими посушливо-суховійними явищами. Характерна особливість зими - часті відлиги, коли майже повністю сходить сніговий покрив. Влітку панує антициклональна погода з великою кількістю ясних і сонячних днів. Виникають суховії та пилові бурі. Суховії найчастіше спостерігаються у травні, червні й серпні.

    Температурний режим нестійкий. Найхолодніший  місяць - січень (середні температури мінус 6,7,5°С). У теплий період року атмосферна циркуляція послаблена середня температура липня 21 -23°С. Кількість опадів у районі варіює від 500 мм на північному сході до 600 мм у межах Донецького кряжу і зменшується до 450 мм у Приазов’ї. Річний максимум опадів - у червні (50 - 60 мм), мінімум -у вересні - в басейні Сіверського Донця за теплий період року буває в середньому 5 бездощових періодів тривалістю 10 днів (засухи) та 2 - тривалістю понад 20 днів (жорстокі засухи).

    Головне багатство надр Донецького економічного району - кам'яне вугілля. Геологічні запаси його становлять близько 240 млрд т, з них балансові - 41 млрд т. Є поклади вугілля від довгополум'яного (Д) до антрацитів (А). Запаси коксового вугілля (марки К,ПС,ПЖ) становлять 13%, їх частка у видобутку - 40%. Основні запаси - у районах Старого Донбасу (так звана «Гірничопромислова зона»). Пласти кам'яного вугілля малопотужні - 40-70 см, рідше трапляються 1,5 - 2,0 м. Винятком є пласт «Велетень», що залягає поблизу станції Хацапетівки, який має потужність 5 м. Налічується до 400 вугільних пластів, вони часто залягають похило і навіть вертикально, нерідко виклинюються марки довгополум'яного вугілля (7500 ккал) залягають на півночі вугленосної зони, антрацитів - у центральній частини, коксівні марки (ПС - 8500 ккал) - у південно-західній частині. Поклади вугілля є в таких районах: Красноармійському, Горлівсько-Щербинівському, Донецько-Петровському, Мушкетово-Макіївському, Дебальцевському, Сніжнянсько-Чистяківському (Донецька область), Лисичанському, Алмазнянському, Луганському, Краснодонському, Боково-Хрустальному, Селезнівському і Довжано-Ровеньківському (Луганська область). Забезпеченість розвіданими запасами на рівні видобутку 1980р. становить у Луганській області 125 років, у Донецькій - 77 років. За запасами антрацитів Донбас посідає перше місце у світі.

    Поряд з вугіллям у районі виявлено родовища природного газу: Красиопопівське, Слов'яносербське, Борівське, Співаківське, Кружилівське, а також 21 газоперспективну площу.

    З рудних корисних копалин виявлено бурі залізняки в басейнах рік Кальміуса  і Торця - Донецької та рік Айдара і Деркула - Луганської областей, промислового значення вони не мають. В межах Артемівського, Лисичанського й Володарського  районів розвідано мідні руди, проте вони не розробляються через  відсутність промислових запасів. На Нагольному кряжі (Антрацитівський  і Ровеньківський райони) відкрито невелике родовище поліметалів (свинець, цинк, срібло), яке промислового значення не має. Ртуть видобувають на Микитівському ртутному комбінаті.

    Поклади кам'яної солі залягають в Артемівському, Слов'янському, Новокарфагенівському родовищах (9 млрд т). Це основні райони видобутку солі в Україні. Тут працює чотири соляні шахти та два солевиварних підприємства в Слов'янську.

    Поклади вапняків зосереджені на півдні Донецької  області: Оленівське й Новотроїцьке, в районі Старобешева, є у відслоненнях біля рік Кальміуса, Мокрі Яли.

    Білогорівське родовище високоякісної крейди для  содового виробництва розробляється на заводі «Лисичанська сода». Крейду видобувають у кар'єрах Райгородки біля Слов'янська, а також біля Краматорська, Артемівська та в інших місцях.

    Великі  поклади вогнетривких глин та підприємства з виробництва вогнетривів зосереджені в Часовому Ярі, Красногорівці, Красноармійську, Пантелеймонівці, Костянтинівці, Ямі, Микитівці. Найбільший центр виробництва вогнетривів - Часів Яр: чотири заводи і велике кар'єрне господарство.

    Значні  поклади цементного мергелю є  поблизу Амвросіївки. Це родовище - одне з найбільших у світі. Мергель залягає тут шарами потужністю 50 - 70 м. Цементні заводи виробляють портландський і романський цемент, клінкер.

У районі є значні запаси гіпсів, будівельних  пісків, пісковиків. Всього розвідано  близько 50 видів корисних копалин, з них 30 видів використовуються в народному господарстві.

    За  останні роки серед древніх кристалічних порід Приазовського масиву відкрито світового значення родовища цирконію та рідкісних металів. Виявлено кімберлітові (алмазоносні) трубки, родовища танталу, ніобію, літію, цезію, нових нетрадиційних видів мінеральної сировини (ставроліт - замінник гостродефіцитного плавикового шпату). У східній частині Єнакієвсько-Міуської зони виявлено перші ділянки локалізації золото-сульфідної мінералізації. У районах, що прилягають до Харківської області, оцінено промислові запаси свинцево-цинкових руд.

Проводяться роботи, пов'язані із збільшенням  водозабезпеченості району за рахунок підземних мінеральних джерел, освоєність яких порівняно з 1991 p. зросла в 6 - 8 разів.

    Наявні  водні ресурси не забезпечують потреб регіону. Обсяг поверхневого стоку з території Донецької області - 0,954 км куб., Луганської - 1,094 км т. Отже всього - 2,0487 км куб. води, яку можна використати для господарських потреб. Споживачі забезпечені місцевими водними ресурсами від 50^0/o у басейні Сіверського Донця до 27% у басейні ріки Міус. Води каналів Дніпро - Донбас та Сіверський Донець - Донбас не повністю вирішують проблему. Використання вод для питтєвого водопостачання лімітується забрудненістю шахтними (1 км куб щороку), господарсько-побутовими, промисловими стічними водами. У басейні Сіверського Донця придатними для зрошення (за хімічним складом) є паводкові води.

Ґрунти  в регіоні - здебільшого чорноземи, від звичайних до південних. У цілому ґрунти родючі, але потребують правильного обробітку та високої агротехніки. Велике значення для підвищення врожайності за умов недостатнього зволоження має зрошення.