Інфраструктура України

Автор: Пользователь скрыл имя, 26 Февраля 2012 в 02:21, курсовая работа

Описание работы

В роботі викладено зміст, структуру та докладний аналіз пріоритетних завдань та механізмів соціальної інфраструктури України на майбутні роки.

Содержание

Вступ
1. Передумови розвитку та розміщення соціальної інфраструктури України в системі РПС
2. Характеристика елементів соціальної інфраструктури України
3. Основні етапи формування і оцінка сучасного рівня соціальної інфраструктури України
4. Динаміка соціальної інфраструктури України у системі РПС
5. Регіональні особливості та територіальні відмінності соціальної інфраструктури України
6. Пріоритетні завдання та механізми соціальної інфраструктури України на майбутні роки
Висновки
Список використаних джерел

Работа содержит 1 файл

соціальна інфраструктура України.docx

— 83.53 Кб (Скачать)

Значно менше дітей нині відвідують заклади дошкільного виховання. Скоротилась мережа клубів і бібліотек, лікарняних установ, зменшилися ліжковий фонд і потужності амбулаторно-поліклінічних закладів.

У Північно-східному економічному районі на початок 2004/05 н. р. було 85 вищих навчальних закладів І-II і 53 — III-IV рівнів акредитації. Серед них Харківський національний університет; педагогічний, медичний, сільськогосподарський, інженерно-будівельний університети в Полтаві; педагогічний, сільськогосподарський, фізико-технологічний університети в Сумах; 2615 загальноосвітніх навчальних закладів, з них 54 загальноосвітні заклади нового типу (ліцеї, гімназії), 29 державних музеїв. У Полтаві діють гравіметрична обсерваторія, інститут вагонобудування та інститути атомного і енергетичного насособудування, компресорного машинобудування в Сумській області. В Харкові для координації та розвитку фундаментальних наукових досліджень функціонує Північно-Східний науковий центр АН України [9, c.338-339].

Однією із складових соціальної інфраструктури є інтелектуальний  потенціал. Рівень освіти в Харківській  області відносно високий. В індустріальних районах частка тих, хто має вищу і середню освіту, більша, ніж  в індустріально-аграрних чи аграрних. Склалася певна територіальна диференціація  і в рівні вищої освіти. Простежується  тенденція до зменшення кількості  учнів у загальноосвітніх навчальних закладах і збільшення кількості  студентів у вищих навчальних закладах III-IV рівнів акредитації.

Економічна криза істотно вплинула і на сферу культури. Кількість  місць у закладах культури або  залишається на попередньому рівні (Полтавська область), або зменшується (Харківська і Сумська), причому це явище має істотні регіональні  відмінності. Так, кількість місць  у закладах культури клубного типу найвища в Полтавській області (17 місць на 100 осіб населення), найнижча — у Харківській (7 місць). Зменшується  книжковий фонд бібліотек, особливо в Харківській області, де кількість  примірників книг з 908 (на 100 осіб) в 1985 р. зменшилася до 859 у 2005 р.

Невтішна ситуація із забезпеченням  кіноустановками. Кількість місць  у залах для глядачів стаціонарних кіноустановок зменшилася в Сумській області від 15 в 1985 р. до 0,5 в 2005 р. з розрахунку на 100 осіб населення. Через фінансові проблеми, нерентабельність кінозалів істотно зменшилася кількість кіносеансів (від 17 у Полтавській, 18 у Сумській, 14 у Харківській областях у 1985 р. до відповідно 0,1; 0,1 та 0,4 у 2005 р. з розрахунку на одного жителя). Аналогічна картина із відвідуванням музеїв, театрів, концертів. Наприклад, театри у Сумській області у 1985 р. відвідували 35 осіб із 100, а в 2005 р. — 8, у Полтавській області — відповідно 31 і 2. До речі, у Полтаві й досі немає сучасного концертного залу (планується переобладнати для цього кінотеатр «Полтава»).

У розвитку регіонів на сучасному  етапі важливе значення мають  інвестиційні процеси. У господарський  комплекс Швнічно-Східного економічного району в 2005 р. інвестовано 2557 млн. грн., у т.ч. в економіку Полтавської області 893 млн. грн., Харківської — 1193 млн. грн., Сумської — 471 млн. грн. Зарубіжні інвестори на кінець 2002 р. вклали $ 447,6 млн. найбільше — в Харківську ($ 164,1 млн.) та Полтавську ($ 155,9) області, в Сумську — $ 127,6 млн. Зворотне інвестування було значно меншим (приблизно $ 44 млн. й то переважно за рахунок Харківської обл.).

Найбільший інтерес у зарубіжних інвесторів викликає харчова промисловість  — 7,1 % та паливна — 49,9 % від загального обсягу вкладень у цю галузь. Найреальнішим  внутрішнім інвестором є комерційні банки. Однак через низький рівень економічної діяльності підприємств  фінансові активи банків знижуються і відповідно збільшується кількість  збанкрутілих банківських установ. У районі одна банківська структура  припадає на 100 тис. населення (у Полтавській  обл. — 177 тис, у Харківській — 20,4 тис). Для порівняння — у країнах  з розвиненою ринковою економікою на один банк припадає 6-8 тис клієнтів [9, c.350-351].

Сприятливі кліматичні умови, мальовничі ландшафти, лісиста місцевість у  Сумській, густа річкова мережа у  Полтавській області створюють  курортний потенціал регіону: 45 санаторіїв та пансіонатів, 16 туристичних бюро подорожей та екскурсій, 8 і ристичних баз (найбільші «Новосанжарська» в Нових Санжара «Сонячна» в с Липовому Глобинського району, «Бузковий гай» у с Горбанівці та «Кротенківська» в с. Кротенках Полтавського району, «Кияниця» Сумського району, «Ярославна» в Путивлі, «Васищеве» Харківського, «Лиман» Зміївського районів).

Особливе значення мають мінеральні води Полтавщини, зокрема в Миргороді, Великобагачанську, Нових Санжарах, Хоролі. Зі хімічним складом вони належать до гідрокарбонатно-хлоридно-натрієвих  і хлоридно-натрієвих, слабко мінералізовані. Серед курортів користуються популярністю Миргород, Березівські Мінеральні Води Дергачівського району, Рай — Оленівка Харківського, курортна місцевість Ліщинівка  Кобеляцького районів. Для лікування  використовуються торфові грязі, зокрема  гіпсові купоросні торфи. Середня  мінералізація їх грязьового розчину  становить 2-3 г/л. Доцільно зосередити увагу на розширенні і поглибленні  індустрії туризму. Розгалужену, але  дещо занедбану мережу для розвитку туризму становлять пам'ятки історії  та культури, близько двох тисяч  з яких можна задіяти як об'єкти огляду для розробки маршрутів екскурсій  і турів. З огляду на це може бути доцільним поєднання організованого і самодіяльного туризму, як внутрішнього, так і міжнародного.

Соціальна сфера Столичного економічного району охоплює систему установ  сфери послуг, призначення якої —  задовольняти фізичні й духовні  потреби населення. Об'єкти соціальної сфери не беруть безпосередньої участі у виробництві матеріальних благ, проте забезпечують необхідні умови  для формування виробництва і  життя людей. Наявність у регіоні  розвиненої соціальної сфери сприяє розширенню економічної бази, припливу населення. Найвищий рівень розвитку цієї сфери в урбанізованих регіонах, найменший — в областях з високою  часткою сільського населення, переважанням серед міських поселень малих  міст і селищ міського типу. Це підтверджують  показники локалізації основних невиробничих фондів, які становлять у Житомирській області 0,41; Київській 2,81; Чернігівській 0,43.

Найвища концентрація основних фондів соціальної сфери у Київській  області, де найвищий виробничий і рекреаційний потенціали, а також розміщена  столиця України — центр управління державою, науки, культури, охорони  здоров'я і т. ін. У Житомирській і Чернігівській областях, рівень економічного розвитку яких порівняно  невисокий, показники соціального  потенціалу (індекс локалізації < 0,5) одні з найнижчих в країні. Це підтверджується і рівнем послуг, наданих тут населенню закладами  та підприємствами сфери послуг. У  Київській області обсяг послуг з розрахунку на одного жителя є  одним з найвищих в Україні (більший  він тільки у Причорноморському  регіоні) [9, c.355-356].

У районі налічується 2379 постійних  дошкільних закладів, з яких близько 60% у місті Києві та Київській  області; 3109 середніх закладів освіти з 907 тис. учнів. Скорочення фінансування закладів освіти призвело до того, що лише за 2005 р. в районі ліквідовано 24 школи, переважно в Чернігівській та Житомирській областях.

Разом з тим відвідування закладів культури населенням з року в рік  скорочується. Найвищий його рівень у  Києві з його провідними театрами, музеями, бібліотеками, які відвідує велика кількість гостей столиці.

Серед галузей соціальної сфери  важливою є охорона здоров'я. У  районі працюють 37,8 тис. лікарів (по 50 лікарів  на 10000 осіб проти 47 по Україні). Кількість  лікарняних ліжок з розрахунку на 10000 осіб (за винятком Житомирської області) теж значно вища, ніж у середньому по Україні. Мережа закладів охорони  здоров'я охоплює велику кількість  лікарень, амбулаторно-поліклінічних  закладів, санаторіїв, пансіонатів, будинків відпочинку, інтернатів для старих людей та інвалідів.

До соціальної сфери належать також  торгівля (державна, кооперативна, приватна) і підприємства масового харчування. На їх розміщення впливають особливості  розселення в країні. Міста, селища міського типу й великі села є торговельними  центрами для навколишніх сіл. У  віддалених невеликих селах північної  частини району рівень торгових послуг найнижчий.

Обсяг роздрібного товарообігу  в 2005 р. становив 94584,6 млн. грн., або 33% від загальнодержавного. З розрахунку на одного жителя він найвищий у м. Києві (втричі більший за середній показник по Україні). У структурі роздрібного товарообороту переважають продовольчі товари (52,0 %), серед яких — одяг, трикотажні вироби, взуття, тканини, товари культурно-побутового та господарського призначення.

Важливою галуззю соціальної сфери  є побутове обслуговування (послуги  з ремонту, пошиття одягу, взуття, трикотажних і шкіряних виробів, ремонту телерадіоапаратури, побутової  техніки, а також послуги перукарень, лазень, хімчисток, інших установ). Обсяг  платних послуг становить 4007,0 млн. грн. У міських поселеннях району обсяг їх з розрахунку на одну людину майже втричі вищий, ніж у сільській місцевості. У значній кількості сіл зовсім немає побутових установ, а ті, що є, надають мало послуг через низьку платоспроможність населення.

Майже всі підприємства побутового обслуговування мають недержавну форму  власності. Обсяги їх діяльності цілком залежать від рівня доходів населення [9, c.357-358].

Житлово-комунальне господарство —  галузь соціальної сфери, яка займається обслуговуванням житлового фонду. Цей фонд у районі становить 161,0 млн. м2 загальної площі житла, 3/4 його перебуває у власності громадян. Забезпеченість житлом населення району трохи вища, ніж; загалом по Україні, і становить 22,9 м2, в міських поселеннях — 20,5 м2, в сільській одного жителя, в т.ч. місцевості — 24,5 м2.

Благоустрій житлового фонду дуже неоднорідний. Найвищий він у містах і містечках південної частини  району, де більшість жител газифіковано, забезпечено водогоном і каналізацією, центральним опаленням. Водночас значна кількість сіл, особливо поліської  частини району, такими послугами  не охоплена.

До важливих галузей нематеріального  виробництва слід віднести також  фінансову сферу, через яку здійснюються обіг грошей, кредитування, вкладення, інвестування. На території району і зокрема м. Києва розміщені центральні офіси більшості вітчизняних і зарубіжних банківських установ, які діють на фінансовому ринку України, тому 96 % кредитних вкладень банків у державі припадає на м. Київ і Київську область.

Невиробнича сфера Подільського економічного району перебуває у тісному зв'язку з виробничою. До її складу входять  освіта, наука, культура і мистецтво, охорона здоров'я, побутове обслуговування, торгівля, зв'язок, житлове будівництво, транспорт для перевезення пасажирів  тощо.

В районі діє 3092 загальноосвітні школи, в яких працює понад 59,8 тис. учителів і навчається 634 тис. учнів. Кількість  учнів у школах, починаючи з 70-х  років, зменшується. Причиною цього  є негативна демографічна ситуація. Крім того, щоразу більша частка учнів  старших класів середніх шкіл переходить на навчання в профтехучилища, вищі навчальні заклади І-ІІ рівнів акредитації.

Позашкільних дитячих закладів у районі понад 200. Це станції юних натуралістів, туристів, техніків, спортивні, художні та музичні школи, центри дитячої творчості та ін.

Дошкільне виховання здійснюється у дитячих садках і яслах, яких на території економічного району близько 2000. Більше половини з них функціонують.

Розміщення закладів на території  району більш-менш рівномірне. Найвідоміші  з них торговельний, кооперативний, радіоприла-добудівний технікуми в  Тернополі, політехнічний коледж;, комерційний  та кооперативний технікуми в  Хмельницькому, агротехнічні коледжі  в Бережанах і Борщеві, сільськогосподарський  технікум бухгалтерського обліку в  Шепетівці, індустріальний, будівельний, планово-економічний технікуми в  Кам'янці-Подільському, педагогічний коледж у Чорткові, медичне й педагогічне  училища у Чорткові, вище училище  культури в Теребовлі. Профтехучилища, які готують спеціалістів для  сільського господарства, розміщені  переважно в містечках і великих  селах району.

Вищих навчальних закладів освіти І  і II та III і IV рівнів акредитації 78, у  них навчається 105,1 тис. студентів  стаціонарної та заочної форм навчання. Найвідоміші серед них Вінницька  політехнічна академія, Тернопільська  академія народного господарства, Кам'янець-Подільська сільськогосподарська академія, Вінницька  медична академія.

Наука в економічному районі розвивається у вищих навчальних і наукових закладах і підприємствах. В ній  зайнято понад 10 тис. осіб.

В районі діють 3117 бібліотек, в яких налічується понад 30 млн. примірників книг і журналів, 7 професійних театрів, 34 державні музеї, в т.ч. б краєзнавчих.

Досить розгалуженою є мережа закладів охорони здоров'я. У районі працює 19,1 тис. лікарів, 49,0 тис. осіб середнього медичного персоналу. Найбільше  забезпечені лікарями обласні центри (50 лікарів на 10 тис. жителів), а найменше — сільські місцевості.

У зв'язку з кризовими явищами  в економіці та різким погіршенням  матеріального становища людей  зростає кількість хворих, матеріальна  база в лікарнях не відповідає вимогам  до неї. Знижується середньостатистичний вік життя чоловіків і жінок  внаслідок зменшення мінімального рівня безкоштовної лікарської допомоги населенню, пристрасті до алкоголю та наркоманії, 52 види медичних послуг стали  платними.

Торгівля і масове харчування тісно  пов'язані з виробництвом. За останні  роки набула розвитку приватна торгівля. Заклади торгівлі й громадського харчування розміщені переважно  у містах і великих селах. В  останніх функціонують продовольчі, промтоварні, а також спеціалізовані магазини. У невеликих селах, зазвичай, по одному магазину, де продають промислові та продуктові товари широкого вжитку. У структурі  роздрібного товарообігу переважають  непродовольчі товари (понад 59 %), серед  них одяг, взуття, галантерейні вироби [9, c.360-361].

Информация о работе Інфраструктура України