Природні катастрофи

     В історії Землі екологічні кризи неодноразово були наслідком виникнення різних природних ситуацій, раптових істотних змін умов існування, різких змін фізичних, хімічних чи біологічних факторів, як окремих, так і разом узятих, що спричиняло погіршення стану або загибель окремих живих істот, популяцій і навіть цілих екосистем. Такі надзвичайні кризові екологічні ситуації називаються катастрофами. Залежно від причин виникнення катастрофи бувають природні й антропогенні, а залежно від розмірів заподіяної шкоди й кількості негативних наслідків, тобто від масштабів скоєного лиха, - локальні, регіональні чи глобальні. Своєю чергою, як природні, так і антропогенні катастрофи залежно від фактора-збудника поділяються на космічні, ендогенні, тектонічні, екзогенні, метеорологічні, хімічні, фізичні та інші.

     Раніше переважали природні катастрофи. За нашого часу кількість таких  катастроф практично не змінилась,  одначе внаслідок людської діяльності  зросла їхня потужність, що дедалі  істотніше позначається на стані  екосистем, окремих ландшафтів, регіонів, континентів і біосфери в цілому.

     Природні катастрофи спричиняються  екзогенними й ендогенними факторами,  тобто зовнішніми навколоземними  або космічними та внутрішніми  силами Землі, зумовленими процесами  в їх надрах. Зовнішні та внутрішні  сили тісно пов’язані між собою,  розвиток одних часто стимулює  появу інших.

     До зовнішніх сил природи, здатних  призвести до катастрофічних  наслідків для екосистем, належать: зміни магнітного, електричного, гравітаційного  полів і радіаційного поясу,  спричинені явищами, що відбуваються  в космічному просторі (спалахи  наднових зірок, проходження поблизу  Землі великих космічних тіл); падіння на Землю великих метеоритів; урагани; повені; цунамі; сильні посухи; страшні зливи; зсуви; осипи;  селі; обвали. Внутрішніми силами  Землі викликаються надзвичайні  екологічні ситуації: виверження  вулканів; землетруси; переміщення  велетенських мас гірських порід  через утворення в земній корі  великих розломів тощо.

     Виверження вулкана – викидання  на земну поверхню розжарених  уламків, попелу, виявлення лави. Виверження вулкана може тривати  від декількох годин до багатьох  років. При вибухових виверженнях  викидається безліч уламкового  матеріалу: вулканічних бомб, попелу. Викид попелу на велику висоту  в атмосферу позначається на  погоді Землі протягом довгого  часу.

     Вулкани звичайно мають конічну форму, з кратером — лійкокоподібним заглибленням на вершині. Виверження деяких вулканів, наприклад, Стромболі і Везувію в Італії, проходить із вибухом, несучи великі руйнування, інші, наприклад, на Гаваях, «тихі»: лава просто піднімається по кратеру і переливається через край.

     Щорічно на Землі відбувається приблизно 50 вивержень вулканів. Всього на Землі відомо 1343 діючих вулканів^[1]. На думку деяких дослідників, найбільшим вулканом Землі є Єллоустонський (штат Вайомінг, США). Цей вулкан належить до згаслих. Його останнє потужне виверження відбулося 600 тис років тому. Але за останні 100 років зафіксовано підняття центру кальдери цього вулкана на 8 м, що свідчить про збільшення внутрішнього тиску.

     Сильними виверженнями відомий вулкан Кракатау, який знаходиться в Зондській протоці між островами Ява і Суматра. Його висота 813 м. Під час виверження Кракатау в 1883 випало понад 18 км³ попелу. Воно викликало цунамі (20 м) і призвело до десятків тисяч жертв. Найбільш катастрофічними в історії людства також вважаються виверження індонезійського вулкану Тоба (74 тисяч жертв у 1815). На території України древні (мезокайнозойські) вулканічні апарати виявлено у гірських масивах Карпат та Криму.

     Дуже потужні виверження вулканів часто називаються серед можливих причин масових вимирань.

Найбільші з відомих вивержень

     У Новій Зеландії в районі озера Таупо у 186 році до н.е відбулося найбільше в історії людства вулканічне виверження. Його наслідки описані в хроніках Китаю та Греції. На місці виверження сьогодні знаходиться озеро за площею, приблизно рівною площі Сінгапуру.

     Другим з найбільших відомих вивержень слід, очевидно вважати виверження Кракатау 26 серпня 1883 року. Під час виверження 1883 року вулкан викинув понад 25 кубічних кілометрів каміння, попелу та пемзи, і створив найгучніший історично відомий звук — катастрофічний вибух було чітко чути в місцях на таких далеких відстанях, як Перт в Австралії (приблизно 3100 км), і острів Родрігес поблизу Маврикію (приблизно 4800 км). Ударна хвиля в атмосфері обійшла Землю сім разів і реєструвалася протягом п'яти днів.

     Землетру́c — короткотривалі, раптові струси земної кори, викликані перемінним переміщенням мас гірських порід у надрах Землі, чому сприяє порушення розтяжності осередка гірських порід і виникнення сейсмічних хвиль; під час сильних землетрусів, на поверхні Землі часто виникають щілини, скиди, зсуви, цунамі; часом землетруси спричинюють великі руйнування (наприклад, 1988 року у Вірменії).Серед усіх стихійних лих, за даними ЮНЕСКО, землетруси займають перше місце в світі за заподіяною економічною шкодою і кількістю загиблих.

Класифікація

     Залежно від причин і місця виникнення, землетруси поділяються на: Тектонічні; Вулканічні; Обвальні; Моретруси; Техногенні або Антропогенні

     Виникнення землетрусу пов'язують головним чином з тектонічними процесами. Протягом року на Землі фіксується бл. 1 млн землетрусів.

           Найсильніші землетруси з початку 20 століття

Поширення та історія

     Землетруси захоплюють великі території і характеризуються: руйнуванням будівель і споруд, під уламки яких потрапляють люди; виникненням масових пожеж і виробничих аварій; затопленням населених пунктів і цілих районів; отруєнням газами при вулканічних виверженнях; ураженням людей і руйнуванням будівель уламками вулканічних гірських порід; ураженням людей і виникненням осередків пожеж у населених пунктах від вулканічної лави; провалом населених пунктів при обвальних землетрусах; руйнуванням і змиванням населених пунктів хвилями цунамі; негативною психологічною дією. Попередити землетруси точно поки що неможливо, хоча є ряд факторів передбачення (напр., біофізичних).