Топоніміка рідного краю

Автор: Пользователь скрыл имя, 20 Марта 2012 в 20:18, реферат

Описание работы

Галузь знань, що вивчає географічні назви – їх походження, значення, зміни в написанні, вимову, називається топонімікою. В географічних назвах знайшли своє відображення природні умови і ресурси, історичні події, розвиток і розміщення господарства в минулому і сучасному, імена і прізвища людей, радощі й печалі народу, міграційні процеси тощо. Природа України вражає своїм розмаїттям, що відображено в географічних назвах: рельєфу – Поділ, Глибоке, Плоске, Рівчак, Оболонь; районів, де є корисні копалини – Вапнярка, Кристалічне, Срібне, Золоте, Білопілля, Кам'янка; водних об'єктів – Ставище, Озірна, Потік, Болотня, Запрудка; рослинності – Яблунівка, Калинівка, Вербова, Березна, Троянда, Тернівка, Липова Долина; тварин – Лебедин, Тур'ї Ремети, Горностайпіль, Бобровиця, Гусятин.

Работа содержит 1 файл

укр.мова.doc

— 53.50 Кб (Скачать)


 

 

 

 

 

 

 

 

                                         

 

 

 

 

 

Реферат

 

з теми : « Топоніміка рідного краю »

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2012

 

 

 

 

 

 

Галузь знань, що вивчає географічні назви – їх походження, значення, зміни в написанні, вимову, називається топонімікою. В географічних назвах знайшли своє відображення природні умови і ресурси, історичні події, розвиток і розміщення господарства в минулому і сучасному, імена і прізвища людей, радощі й печалі народу, міграційні процеси тощо. Природа України вражає своїм розмаїттям, що відображено в географічних назвах: рельєфу – Поділ, Глибоке, Плоске, Рівчак, Оболонь; районів, де є корисні копалини – Вапнярка, Кристалічне, Срібне, Золоте, Білопілля, Кам'янка; водних об'єктів – Ставище, Озірна, Потік, Болотня, Запрудка; рослинності – Яблунівка, Калинівка, Вербова, Березна, Троянда, Тернівка, Липова Долина; тварин – Лебедин, Тур'ї Ремети, Горностайпіль, Бобровиця, Гусятин.

В Україні поширені назви, що відображають розвиток і розміщення виробництва у минулому. Для північної частини – це обробка дерева і виробництво паперу (Тартаки і Папірні), поташу, дьогтю, смоли (Нова Буда, Буда-Варовичі). На виробництво заліза вказують поширені в Україні Рудні, Руда, Підруда; скла – Гутка, Гута-Межигірська, Гутниця тощо. На виробництво пива – Бровари, на розвиток бджільництва – Бортничі, вирощування тютюну – Тютюнниці, виробництво бочок і діжок – Бондарні і т. ін.

Багато назв вказують на вигідне географічне положення місцевості, перетин важливих шляхів. Це – Броди, Мости, Хрещатик, Нижні Ворота, Перевіз, Міжгір'я тощо. У географічних назвах України знайшли своє відображення радощі і печалі народу. Це – Щастя Луганської, Гуляйполе Запорізької, Мила Київської, Веселі Терни Дніпропетровської областей, Козацькі Могили на межі Волинської і Рівненської областей, могили «Сім братів» та село Бране Поле на Київщині. Трапляються назви, тлумачення яких не зовсім відповідає дійсності. Це, наприклад, річки Вовча та Шайтанка. Є назви, які принесені іноземними загарбниками, трансформувалися і прижилися в Україні. Це – Гострий пляц (Аустер-пляц) або Гарбузова гора (Габсбургова гора).

Багато географічних назв виникло у зв'язку з переселенням людей. Так, східна і західна частини України мають багато спільних топонімів: Великий і Малий Самбір на Сумщині і Старий Самбір на Львівщині.

Українські імена і прізвища також знайшли своє відображення в топонімах. Це насамперед Київ і Львів, а також численні Макіївки, Андріївки, Олександрівки, Христинівки, Варварівки, Софіївки тощо. Трапляються українські назви і на картах Румунії, Угорщини, Росії.

Більш детально я хочу зупинитись саме  на топоніміці річок свого рідного краю – Дніпропетровщини.

 

1.Річка Самара.

Самара —ліва притока. Походження назви остаточно не встановлено. Одні її виводять від татарського «волове ярмо». За народними переказами, на березі річки татари на воловому ярмі розпинали християн, які не хотіли приймати мусульманської віри. Однак у літературних джерелах форма Сакмара не зустрічається. Найбільш вірогідне тлумачення гідроніма від тюркського географічного терміна «лука» (буквально — «мішок»). Назву, ймовірно, дало скотарське населення Заволжя порівняно невеликій річці, що впадає у великий закрут Волги — Самарську Луку, схожу за конфігурацією до мішка. Від найменування цієї річки походить назва м. Самара. Згодом у період існування держави огузів назва була принесена на притоку Дніпра, яка створює значні вигини (меандри). Первинна назва Самар, Самарь, яка відноситься до чоловічого роду, за допомогою пом'якшення поступово набула форми жіночого роду — Самарь, Самара. Ця зміна в ряді випадків супроводжувалась його суфіксацією за допомогою форманта -ка — Самарка, складного суф. -івка (-овка) — Самарівка (Самаровка). Назва правої притоки Лугані (басейн Сіверського Дінця) принесена з Самари, ліва притока Дніпра — є вторинним відгідронімічним утворенням. Похідними від Самари є: Самарчик — річки: 1) правий рукав Самари, назва утворена за допомогою суф. -чик; 2) впадає в Каркінітську затоку Чорного моря, суф. утворення на -чик; Самарчук — ріка, лівий рукав Самари, назва утворена за допомогою суф. -чук.

 

2.Річка Дніпро.

Давні греки називали річку Дніпро - Борисфеном, що означає “той, що тече з півночі”, а людей, що жили на його берегах – борисфенітами. Місцеві жителі назвали річку Данапром. З історичних джерел відомо, що в назві Дніпро можна прочитати поєднання двох начал “Дана + Перун”, які є основою життя. Дана у праслов`ян символізує жіночий початок Всесвіту: “да”- вода, “на”- мати, тобто “Мати - Вода”. Перун – божество давніх слов`ян, уособлення небесного вогню, чоловічого начала Всесвіту.

   Предки українців, давні східні слов’яни, називали її Славутичем («син слави») – ця назва досі зрідка використовується як синонім, особливо як поетична назва. Турки називали Дніпро - Узу або Узи. По Дніпру проходив “шлях з варяг до греків” зв’язував Балтійське та Чорне море і вів до Візантії. У народних піснях, історичних думах, український народ називав річку “Дніпром - Славутою”, “Дніпром - братом”, пов’язуючи з ним свій добробут та благополуччя.

 

3.Річка Інгулець

Існує кілька легенд пов’язаних з назвою річки.

Перша легенда говорить, що повертались наші чумаки додому з Криму. Ледве ступали стомлені воли, тягнучи важкі вози із сіллю. Та ось вони неначе оживали і починали рухатися веселіше. Поглянувши на волів, чумаки і собі починали прислухатись. Десь здалеку долинав неясний гул. І тоді промовляв якийсь із чумаків до своїх товаришів: «Ген гулець чути, скоро вдома будемо.» То гула річка, минаючи на своєму шляху пороги. Люди, які інколи їздили з чумаками, не розуміли, про що йде мова, та і почали називати річку, повз яку проїздили, — Генгулець. А згодом назва змінилася на Інгулець та так назавжди і залишилася.

   Друга легенда говорить, що колись у прадавні часи захопили наші землі татаро-монгольські орди. Завойовники тут же стали давати місцям у безкрайніх степах , річкам і озерам , свої назви. Деякі з тих назв залишилися від них і до цього часу, інші - змінилися. Та ось наші предки нарешті прогнали завойовників зі своєї землі, а разом з тим пішли зі степів і деякі їхні назви. Але степову річку люди й далі кликали Монгольцем. Їхні діти називали її Мунгольцем чи Мингольцем. А вже внуки й правнуки - Інгульцем.

     Існує ще дуже багато легенд, пов’язаних з історією річки Інгулець. 

 

4. Річка Базавлук

В гирлі річки на острові Базавлук в 17 сторіччі була Базавлуцька Січ. Назву річки Базавлук (Бузувлук, Бузулук, Базавлук) вчені виводять від тюрського слова "базук", "бузук", що означає "зіпсована вода". Має певну рацію тлумачення з татарської мови, адже саме татари певний історичний час перебували в цій місцевості. Татарське "базау" – "теля", тобто в даному випадку – "теляча річка". Татари займались скотарством і це наклало відбиток на назви річок та інших географічних об'єктів. І Базавлук – один з доказів тому.

 

5. Річка Вербова  

Походження назви річки очевидне: від верби, яка полюбляє вологі місця – росте в мокрих балках, навкруги ставків, вздовж річок тощо. Цю ж назву мають балки, яких на території області нараховується три.

 

 

 

 

6. Річка Вошива

Обабіч цієї степової річки водилось багато дафній, які в народі тоді називались вошами. За це річку й назвали Вошивою. Таку ж назву отримало й село, яке в 1923 р. перейменовано на Апостолове. Завдяки дафніям в Україні чимало річок і балок з такою назвою.

 

7. Річка Висунь

Вчений В. Лучик довів, що назва Висунь має праслов’янське походження. Її основа – “вис”, що означало – “рідина”, “розливатись”, “текти”. Ця назва збереглась у первісному вигляді, незважаючи на те, що на території, по якій вона протікає перебували різні народи, котрі давали свої назви географічним об’єктам. Можливо назва походить від давньоруського слова  “виска”, що за словником В.Даля означає струмок, річечку, яка зв’язує озеро й ріки.

 

8. Річка Жовтенька.

Назва річки характеризує особливості води, а саме її колір. Річка Жовтенька – це річка з жовтавим, особливо після злив, кольором води. Глинисте річище річки зумовлює колір води в ній.

 

9. Річка Кобильна

Назва не потребує коментарів. Відображає особивості тваринного світу місцевості. Місцевість по якій протікає річка зарезервована для створення регіонального ландшафтного парку – балка Кобильна.

 

Таким чином, познайомившись з поняттям топоніміка і розглянувши його на декількох прикладах , можна сказати, що історія назв нашого краю дуже багата і ії вивчення ніколи не завершиться.



Информация о работе Топоніміка рідного краю